ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

04 лютого 2020 року

м. Одеса

Справа № 923/152/19

Південно-Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

до Господарського суду Херсонської області з`явився представник:

від ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» - адвокат Крижановський М.М., довіреність б/н від 02.02.2019;

Інші представники сторін в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК»

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.12.2019

у справі № 923/152/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ»

про виселення з приміщень,

суддя суду першої інстанції – Закурін М.К.

Час і місце ухвалення: 10:28:13 год., м. Херсон

Дата складання повного тексту 06.12.2019

ВСТАНОВИВ:

21.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» звернулося до суду із заявою про роз`яснення рішення суду, прийнятого у справі 29.07.2019, зокрема, просить роз`яснити:

1) які перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» права користування та розпорядження майном слід усунути?

2) якими нормами діючого законодавства передбачено виселення юридичної особи зі спірних приміщень?

3) чи є акти приймання-передачі за договорами суборенди підставами для вселення?

4) чи є його виселення підставою для зняття з реєстрації відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»?

У якості обґрунтування поданої заяви Відповідач вказав, що:

- за нормами діючого законодавства поняття «вселення» та “виселення” застосовуються виключно до фізичних осіб, а не до юридичних,

- незрозумілість для нього слова «виселення» пов`язана із виконанням судового рішення та необхідністю при цьому застосовувати положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,

- у рішенні не зазначено у чому полягають перешкоди, які вчиняються по відношенню до Позивача.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.12.2019 заяву про роз`яснення рішення задоволено частково. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» рішення від 29.07.2019, за яким:

- під словом «перешкоди», у контексті наявного між сторонами спору, слід розуміти перебування Відповідача у спірних приміщеннях, не звільнення їх з моменту закінчення договірних суборендних правовідносин,

- слово «виселення» у прийнятому судом рішенні означає змушення Відповідача залишити спірні приміщення.

В іншій частині заяву у роз`ясненні рішення відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» до Південно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.12.2019 у справі № 923/152/19 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції..

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

З висновками господарського суду Херсонської області скаржник не погоджується та зазначає, що ТОВ «ІТЕК» у заяві про роз`яснення судового рішення просив надати роз`яснення з приводу застосування терміну «Виселення» по відношенню до юридичної особи, оскільки незрозумілість рішення суду для відповідача обумовлена зокрема тим, що нормами діючого законодавства, зокрема: ст. 65, 92, ч.1 ст.156, 161 Житлового Кодексу України , ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» термін «вселення» застосовується виключно до фізичної, а не до юридичної особи.

Відповідач вважає, що судом 1-ї інстанції не додержано в повній мірі вимоги ч. 3 ст. 245 ЦПК України та п. 7 ч.4 ст. 238 ГПК України, ст. 4 ЦК України та ст. 7 ГК України, а посилання судом на зміст Академічного тлумачного словника Української мови не в повній мірі розкриває зміст поняття «Перешкода» та «Виселення» так як ці словники не є нормативно правовими актами України, тому не можуть бути застосовані при складанні судових рішень.

Скаржник зазначає, що відмова суду у задоволенні заяви в частині роз`яснення, чи є акти приймання- передачі майна за договорами суборенди від 01.01.2016 № 1316 та 04.01.2016 р. № 0116 підставами для вселення товариства в нежитлові приміщення посиланням на те, що у рішенні ці акти не аналізувалися, а тому підстави для його роз`яснення в цій частині відсутні є безпідставною, тому скаржник вважає відмову суду у задоволенні заяви про роз`яснення стосовно актів приймання-передачі майна порушенням ч.3 ст. 245 ЦПК України.

Скаржник не погоджується із тим, що у рішенні ці акти не аналізувалися, це спростовується тим, що в мотивувальній частині рішення зазначено, що підставою для задоволення позову є встановлений судом факт укладення між позивачем та відповідачем договорів суборенди від 01.01.2016 № 1316 та 04.01.2016 р. № 0116, а так як акти приймання-передачі майна є складовими цих договорів, то суд у своєму рішенні ці акти аналізував.

Для відповідача, незрозумілість цього аналізу як раз і полягає в його недостатності, тому відповідач і просив усунути недолік судового акту в цій частині , тобто викласти мотивувальну частину рішення таким чином, щоб йому стало зрозуміло чи є акти приймання-передачі майна підписані ТОВ «ІТЕК» за договорами суборенди від 01.01.2016 № 1316 та 04.01.2016 р. № 0116 підставами для вселення ТОВ «ІТЕК» в нежитлові приміщення.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.12.2019 у справі № 923/152/19. Призначено справу № 923/152/19 до розгляду на 04.02.2020 о 14:00 год.

У судовому засіданні 04.02.2020 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» заперечував щодо доводів апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.12.2019 залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялось належним чином

Відповідно до поштового повідомлення від 13.01.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» отримало ухвалу суду від 13.01.2020 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду – 20.01.2020.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення скаржника про призначення його апеляційної скарги до розгляду на 04.02.2020.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника скаржника за наявними у справі доказами.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.07.2019 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» задоволені, усунуто перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» права користування та розпорядження майном шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» із займаних приміщень, а саме з:

- нежилих приміщень комплексу транспортного цеху, який знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вулиця Першотравнева, будинок 35-Ж; та складається з: Літера «А» - адмінбуділя, загальною площею 1610,6 кв. м; Літера «а» - диспетчерська; Літера «а1» - ганок; Літера «В» - гараж, загальною площею 270,2 кв. м; Літера «Г» - гараж, загальною площею 224,9 кв. м; Літера «Д» - цех, загальною площею 1536,8 кв. м; Літера "д" - перехід; літера «Е» - мийка, загальною площею 577,9 кв. м; Літера «Л» - гараж, загальною площею 689,0 кв. м; Літера «М» - гараж, загальною площею 180,4 кв. м; Літера «Б» — навіс; Літера «Ж» — сарай, Літера «над Ж» - сторожка; Літера «З» - гараж; Літера «И» - склад ; Літера «К» - склад; літера «І» - мощення: № 1-9 - огорожі та споруди; загальною площею 5089,80 кв. м;

- частини нежитлової будівлі, площею 1978 кв. м, розташованої за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вулиця Фабрична, будинок 11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 рішення суду в цій частині залишене без змін.

21.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» звернулося до суду із заявою про роз`яснення рішення суду, прийнятого у справі 29.07.2019, зокрема, просить роз`яснити:

1) які перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» права користування та розпорядження майном слід усунути?

2) якими нормами діючого законодавства передбачено виселення юридичної особи зі спірних приміщень?

3) чи є акти приймання-передачі за договорами суборенди підставами для вселення?

4) чи є його виселення підставою для зняття з реєстрації відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»?

Відповідно до положень ч.1 ст. 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

За змістом вказаної норми, роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні його неясності. Отже, йдеться про викладення судового рішення у більш зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.

Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Щодо посилання скаржника про незрозумілість резолютивної частини рішення у справі №923/152/19 колегія суддів враховує таке.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, що відповідаючи на питання наявності підстав для захисту права власності Позивача, суд у рішенні зазначив, що:

- за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном,

- цією статтею урегульовані правовідносин застосування негаторного позову,

- негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння,

- для подання такого позову достатньо, щоб дії особи хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними,

- між Позивачем та Відповідачем відсутні безпосередні договірні відносини щодо спірного майна, а тому слід вважати відсутність правових підстав для користування Відповідачем спірним майном на час розгляду справи в суді, оскільки він за наслідками припинення договірних відносин не повернув його Третій особі, а також вчиняє перешкоди Позивачу у здійсненні права користування та розпорядження ним,

- Позивачем доведена наявність протиправної поведінки Відповідача відносно спірного майна, оскільки воно перебуває у нього без достатніх на те правових підстав,

- позовні вимоги стосуються виселення Відповідача із займаних нежитлових приміщень, але вони не відтворюють законодавчої «формули» належного способу захисту, яким є «усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майно».

У контексті поданої заяви про роз`яснення рішення, суд доповнює рішення наступним.

Обов`язком власника при вирішенні спору за негаторним позовом не є доказування неправомірності дій відповідача, вони припускаються такими, доки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.

Водночас, у даному випадку суд першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що Позивачем доведена наявність протиправної поведінки Відповідача відносно спірного майна, оскільки воно перебуває у нього без достатніх на те правових підстав, тобто поза межами договірних відносин, а саме після їх закінчення. Щодо поставленого питання, які перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» права користування та розпорядження майном слід усунути, місцевим господарським судом вірно зазначено, що за змістом Академічного тлумачного словника Української мови (в 11 томах – том 6, 1975. - стор. 321) «перешкода», «перепона», «завада» це те, що перепиняє рух, заступає шлях, закриває доступ куди-небудь, заважає здійсненню чого-небудь.

Отже, під словом «перешкоди», у контексті наявного між сторонами спору, слід розуміти перебування Відповідача у спірних приміщеннях, не звільнення їх з моменту закінчення договірних суборендних правовідносин, а тому саме такі дії якраз і являються тією перешкодою, яка вчиняється Позивачу Відповідачем по відношенню до предмета спору. Відносно застосованого судом у рішенні слова “виселення” суд зазначає наступне.

Так, за змістом Академічного тлумачного словника Української мови «виселяти», «виселити» означає примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання (житло, населений пункт, певну місцевість), а слова “видворити” та «видворяти» означають виселяти кого-небудь, примушувати залишити місце проживання.

Отже, слово «виселення» у прийнятому судом рішенні означає змушення Відповідача залишити спірні приміщення.

Крім того, місцевим господарським судом цілком вірно відмовлено у роз`яснені інших питань, та зазначено, що стосовно роз`яснення того, чи є акти приймання-передачі за договорами суборенди підставами для вселення суд зазначає, що у рішенні ці акти не аналізувалися, а тому підстави для його роз`яснення в цій частині відсутні.

Колегія суддів також зауважує, що підставою для вселення відповідача з приміщень, є рішення Господарського суду Херсонської області від 29.07.2019 у даній справі.

Щодо необхідності застосування положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» при виселенні Відповідача то, положення цього Закону у відповідності до його статті 1 поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, у зв`язку з чим вони не стосуються юридичних осіб, а більш того вони не стосуються предмету судового розгляду у справі.

Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги, та зазначає наступне.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (абз.2, 3 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» №6 від 23.03.2012).

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;

У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: «Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)» (пп.9.10 Пленуму).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції від 29.07.2019 має вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих позовних вимог, оскільки вказано, яку дію має вчинити відповідач (усунути перешкоди), шляхом виселення, та вказано адресу місцезнаходження цього приміщення.

З огляду на що заявником не обґрунтовано в апеляційній скарзі, у чому саме полягає неясність рішення від 29.07.2019 та розуміння яких саме висновків суду викликає труднощі, а викладені у поданій заяві доводи не дають підстав вбачати незрозумілості суті вказаного судового рішення та фактично зводяться до необхідності роз`яснення та встановлення способу і порядку виконання рішення, про що суд першої інстанції зробив вірний висновок.

При цьому роз`яснення рішення є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового рішення, а не засобом визначення дій спрямованих на досягнення кінцевого результату у справі, визначеному в резолютивній частині рішення суду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вищевказаних підстав для скасування оскарженого судового рішення (ухвали) або її зміни колегією суддів при перегляді даної справи в апеляційному порядку встановлено не було.

Тому, ухвала Господарського суду Херсонської області від 06.12.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Судові витрати, пов`язані із подачею апеляційної скарги, покладаються на скаржника у зв`язку з відмовою в її задоволенні.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.12.2019 у справі № 923/152/19 – залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» – залишити без задоволення

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕК».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови підписано 06.02.2020.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.