ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року

Львів

Справа № 1.380.2019.004325 пров. № 857/13761/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

представника позивача Соломко М.В.,

представника відповідача Мазан С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.004325 (ухвалене в м. Львів судом під головуванням судді Кухар Н.А. Р.П., дату складання повного текст рішення суду не зазначено) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити дії, суд,-

ВСТАНОВИВ:

І . ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) у якому згідно уточненого позову просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 01.07.1989 року по 31.12.2003 року на посаді медсестри психіатричного кабінету Золочівської поліклініки до стажу роботи в подвійному розмірі - протиправною та зобов`язати відповідача зарахувати період роботи з 01.07.1989 року по 31.12.2003 року на посаді медсестри психіатричного кабінету Золочівської поліклініки до стажу роботи в подвійному розмірі та здійснити перерахунок пенсії починаючи з часу звернення до відповідача із заявою про визначення пенсії та нарахувати і виплатити недоотриману заборгованість за пенсією. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати сплачені у вигляді судового збору у розмірі 704, 80 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019року у 1.380.2019.004325 у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити дії,- відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні позову щодо зарахуванні періоду роботи з 01.07.1989 року по 31.12.2003 року на посаді медсестри психіатричного кабінету Золочівської поліклініки до стажу роботи в подвійному розмірі та перерахунку і виплати неотриманої заборгованості у зв`язку із вказаним.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. По суті заперечення на апеляційну скаргу співпадають з мотивами та висновками, здійсненими в судовому рішенні судом першої інстанції.

ІІ . ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою від 17.09.2013 року про призначення пенсії.

Згідно протоколу № 143930 від 19.09.2013 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком, умови призначення - загальні.

ОСОБА_1 , звернулася до Золочівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою, в якій просила, врахувати в подвійному розмірі період роботи в психіатричному кабінеті Золочівської ЦРЛ, як це передбачено ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , листом відповідача - Золочівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, їй було повідомлено, що " зарахування періоду Вашої роботи з 01.07.1989 р. по 31.12.2003 р., в подвійному розмірі можливе лише за умови документального підтвердження наявності психіатричного кабінету, як структурного підрозділу закладу (а.с.12).

В ході розгляду даної справи відповідачем була підтримана висловлена позиція щодо такої відмови.

До матеріалів пенсійної справи додано наказ від 23.10.2013 року № 195 Золочівської центральної районної лікарні "Про затвердження Положення про психіатричний кабінет поліклінічного відділення ЦПЛ" та копію Положення про психіатричний кабінет поліклінічного відділення ЦПЛ".

Згідно акту зустрічної перевірки документів про стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах було перевірено посадові інструкції ОСОБА_1 , за 2003 р. та 2011 р., які затверджені головним лікарем та погоджені з головою профкому, медсестри психіатричного кабінету поліклінічного відділення Золочівської ЦРЛ. В даних посадових інструкціях зазначено, що ОСОБА_1 , прийнята на посаду медсестри поліклінічного відділення, згідно наказу № 18 від 24.03.1983 року, визначено функціональні права та обов`язки медсестри психіатричного кабінету зокрема: допомога лікарю психіатру в прийомі хворих, здійснення динамічного нагляду психічно - хворих та ін. Інших документів не було представлено, в тому числі положення про психіатричний кабінет поліклінічного відділення Золочівської ЦРЛ за спірний період роботи.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи позивачу у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу призначено пенсію за віком на загальних умовах, на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому між нею та відповідачем виникли правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, які врегульовані саме на підставі норм Закону №1058-IV.

При цьому суд вказав, що зарахування періоду роботи на посаді медсестри психіатричного кабінету Золочівської поліклініки до стажу в подвійному розмірі застосовується при призначенні пенсії за вислугу років згідно ст.ст.55, 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", натомість позивач такої пенсії не отримує, оскільки позивачем самостійно обрано вид пенсії за віком.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Колегією суддів встановлено, що відмовляючи позивачу у зарахуванні названого періоду роботи до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідач виходив з того, що за наслідками проведеної перевірки первинних документів Золочівської центральної районної лікарні, за результатами якої, відповідачем прийнято рішення про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача у психіатричному кабінеті в подвійному розмірі через те, що відсутнє положення про психіатричний кабінет за період роботи позивача на посаді медсестри психіатричного кабінету поліклінічного відділення Золочівської центральної районної лікарні з 01.07.1989 року по 31.12.2003року.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Положеннями абзацу сьомого статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Також, абзацом четвертим статті 1 вказаного Закону визначено, що психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Відповідно до статті 27 Закону «Про психіатричну допомогу» професійні права, обов`язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року №1465 «Про затвердження Порядку проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих» встановлено, що обов`язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров`я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети (далі - психоневрологічні заклади), за місцем постійного проживання громадянина.

Пунктом 2 Інструкції про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 2002 року № 12, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 року за № 94/6382, до психоневрологічних закладів охорони здоров`я віднесені в тому числі кабінети.

Отже, психіатричні кабінети віднесені до закладів охорони здоров`я, що також підтверджується спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України від 29 грудня 2005 року № 625/0/15-05/039; № 10.01.09/2606; № 16918/02-20, а тому час роботи позивача в психіатричному кабінеті зараховується в подвійному розмірі.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальним питанням для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у подвійному розмірі є саме робота, яка полягає у наданні психіатричної допомоги, а не наявність затвердженого роботодавцем положення про психіатричний кабінет період з 24.12.1981р. по 5.10.2002р.

Натомість, відповідач протиправно на вказані положення законодавства не зважив та не з`ясував обставин стосовно того чи полягала робота позивача у період з 24.12.1981р. по 5.10.2002р. у наданні психіатричної допомоги, та які функції виконувала позивач у названий період.

Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (по тексту - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок №637).

Зокрема Порядком №637 також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5) (п.20).

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отож, за відсутності відповідних записів у трудовій книжці про пільговий стаж заявника, такі обставини в першу чергу можуть бути встановлені на підставі інших документів, виданих за місцем роботи або архівними установами.

І лише у випадку коли по місцю роботи заявника або в архівних установах документи про пільговий трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Проте, відмовляючи позивачу у зарахуванні названого періоду робити позивача на посаді медсестри в подвійному розмірі з підстав відсутності положення про психіатричний кабінет період з 24.12.1981р. по 5.10.2002р. відповідач на вказані положення не зважив, не з`ясував чи збереглися по місцю роботи позивача або в архівних установах документи, які підтверджували обставини стосовно того, що робота позивача у вказаний період полягала у наданні психіатричної допомоги, що давала право на зарахування названого періоду роботи до пільгового стажу позивача.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846 (далі по тексту рішення іменовано - Порядок N 13-1).

Пунктом 3.3 Порядку N13-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає:

роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій;

допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Відповідно до п.4.1, 4.2 Порядку N13-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отож, з наведених положень законодавства слідує, що орган, який призначає пенсію надає особам, які звернулися за її призначенням, допомогу щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії, в тому рахунку і шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Натомість, як слідує з матеріалів справи відповідач зазначених положень не дотримавсь, позивачу в установленому порядку не повідомлено обставин щодо переліку відсутніх документів, які йому слід було подати для підтвердження пільгового стажу позивача, (та щодо можливості надання показів свідків за відсутності збереження документів, які підтверджують пільговий стаж позивача ). Водночас, відповідач не вжив передбачених законом заходів щодо витребування таких документів від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Відтак, відмова відповідача, у зарахуванні періоду роботи на посаді медсестри в психіатричному кабінеті Золочівської ЦРЛ в подвійному розмірі виключно з підстав документального не підтвердження наявності положення про психіатричний кабінет, як структурного підрозділу закладу (а.с.12) є неправомірною та передчасною і така відмова порушує право позивача на вибір призначуваної пенсії.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмові ОСОБА_1 у зарахуванні періоду роботи з 01.07.1989року по 31.12.2003 року на посаді медсестри психіатричного кабінету поліклінічного відділення Золочівської центральної районної лікарні в подвійному розмірі з підстав відсутності положення про психіатричний кабінет, як структурного підрозділ вказаного закладу, оскільки така відмова впливає на право позивача щодо призначення пенсії на пільгових умовах за вислугу років.

Водночас, з метою забезпечення гарантованих позивачу прав на ефективний судовий захист від порушень з боку суб`єкта владних повноважень та відновлення порушеного права, з огляду на встановлені обставини стосовно протиправності прийнятого відповідачем рішення в оскаржуваній частині, позаяк таке рішення ухвалено без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, колегія суддів керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне окрім того задовольнити адміністративний позов у названій частині шляхом: «зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути в установленому порядку заяву ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з приводу поданої заяви щодо зарахування періоду роботи з 01.07.1989 року по 31.12.2003 року на посаді медсестри психіатричного кабінету поліклінічного відділення Золочівської центральної районної лікарні до стажу роботи в подвійному розмірі».

Стосовно ж решти доводів та вимог апеляційної скарги стосовно зобов`язання відповідача зарахувати період роботи з 01.07.1989 року по 31.12.2003 року на посаді медсестри психіатричного кабінету поліклінічного відділення Золочівської центральної районної лікарні в подвійному розмірі та здійснити у зв`язку з вказаним перерахунок отримуваної позивачем пенсії, то колегією суддів вважає таку вимогу передчасною з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно пункту 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено вичерпний перелік видів пенсій і особі призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Як убачається з матеріалів справи, позивач з 09.08.2013 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», між нею та відповідачем виникли правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, які урегульовані саме на підставі норм вказаного Закону.

В свою чергу, позивач звернувся до відповідача про необхідність врахування періоду роботи в психіатричному кабінеті Золочівської ЦРЛ до стажу роботи у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з чим позивач просила перерахувати розмір виплачуваної пенсії.

Аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.

Враховуючи, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», то у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача в подвійному розмірі та здійснення перерахунку пенсії, призначеної за віком.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі №329/553/17 та від 24.01.2019 у справі № 265/4648/14-а.

За наведених обставин, вирішення питання про зарахування періоду роботи з 01.07.1989 року по 31.12.2003 року на посаді медсестри психіатричного кабінету поліклінічного відділення Золочівської центральної районної лікарні в подвійному розмірі та здійснити у зв`язку з вказаним перерахунку пенсії може мати місце виключно при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років. Натомість, як встановлено судом позивач пенсії за вислугу років не отримує, із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років не зверталась.

Відтак, приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду у названій частині не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в обумовленій частині є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню у зв`язку з чим розподілу підлягають судові витрати з урахуванням ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.004325 у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання відмови неправомірною скасувати.

Ухвалити у названій частині постанову, якою визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмові ОСОБА_1 у зарахуванні періоду роботи з 01.07.1989 року по 31.12.2003 року на посаді медсестри психіатричного кабінету поліклінічного відділення Золочівської центральної районної лікарні в подвійному розмірі з підстав відсутності положення про психіатричний кабінет, як структурного підрозділу вказаного закладу та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути в установленому порядку заяву ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з приводу поданої заяви щодо зарахування періоду роботи з 01.07.1989 року по 31.12.2003 року на посаді медсестри психіатричного кабінету поліклінічного відділення Золочівської центральної районної лікарні до стажу роботи в подвійному розмірі.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних фінансувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) судовий збір у розмірі 960,50грн.

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.004325 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню виключно порядку на та умовах, визначених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий суддя

С. М. Шевчук

судді

Р. В. Кухтей

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 06 лютого 2020 року.