РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року справа № 823/1620/16

м . Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Салабай М.В.,

представника позивача – С.М.Ульянова (згідно з ордером),

представника відповідача – Левенець Т.М. (згідно з довіреністю),

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полеагро» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

07.11.2019 з Верховного Суду у Черкаський окружний адміністративний суд після скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій на новий розгляд надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Полеагро” (18007, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд.208; код ЄДРПОУ 37682488) (далі – позивач) до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39497534) (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2016 (далі – спірні ППР):

№0000482301 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 875183,00грн.;

№0000492301 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 659103,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що спірні рішення прийняті за відсутності податкового порушення. Позивач стверджує, що правочини з його контрагентами (ТОВ “ЕнерджиПрайс”, ТОВ “Регіон Прайс”, ТОВ “Бабани-Трейд”, ТОВ “Маркет-Промсервіс”, ТОВ “Приватбізнесгруп”, ТОВ “Маркаса”, ТОВ “Фін-Код”) відбувалися реально, про що свідчать наявні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Ухвалою від 08.11.2019 суд прийняв до свого провадження справу та вирішив її розглянути правилами загального позовного провадження.

29.11.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити. Посилається на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, в яких відображено висновок про відсутність об`єктів оподаткування, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; надані платником первинні документи, складені за наслідками придбання агентських послуг, не містять необхідної для цілей оподаткування інформації про зміст, обсяг наданих послуг, їх конкретних виконавців та місць надання; водночас не надано документів, які б підтверджували наявність під`їзних шляхів до пунктів навантаження та розвантаження, наявність вантажно-розвантажувальних майданчиків, рамп тощо у справному стані, які би відповідали повному дотриманню норм охорони праці і техніки безпеки водіїв та інших працівників, забезпечували безперешкодний і безпечний рух та вільне маневрування автомобілів (автопоїздів).Первинні бухгалтерські документи містять недоліки: товарно-транспортні накладні, надані на підтвердження виконання транспортних послуг ТОВ “Енерджи-Прайс”, ТОВ “Маркет-Промсервіс”, ТОВ “Фін-Код”, не містять всіх необхідних реквізитів; акти про надання агентських послуг є однотипними, не розкривають зміст наданих послуг. Відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують транспортування товару за договорами поставки міндобрива з ТОВ “ЕнерджиПрайс”, ТОВ “Регіон Прайс”, ТОВ “Приватбізнесгруп”. Водночас позивач має свій кваліфікований персонал для пошуку покупців, з огляду на що укладати договір з іншим підприємством, сплачувати йому кошти є недоцільним та економічно не вигідним. Відповідно до отриманої податкової інформації щодо контрагентів позивача за спірні періоди не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків та встановлено здійснення діяльності, спрямованої на проведення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. За результатом аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності із-за відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують факти податкових порушень позивача та правомірність спірних ППР. Тому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Під час підготовчого провадження суд продовжував загальний строк його проведення та задовольнив всі клопотання сторін щодо долучення доказів.

Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З даних ЄДРПОУ суд встановив, що позивач зареєстрований як юридична особа з 17.05.2011 (ідентифікаційний код 37682488), є платником ПДВ з 01.04.2013, що підтверджується свідоцтвом №200115466 про реєстрацію платника ПДВ.

З 27 квітня 2016 року до 20 травня 2016 року посадові особи відповідача провели документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 до 31.12.2014, за наслідками якої склали акт від 27.05.2016 №104/23-01-22-01/1/37682488 (далі – Акт перевірки). Уньому відображено висновок про порушення вимог:

пункту 57.1 статті 57, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 193.1 статті 193, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі – ПК України) та наказу Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» (далі – Наказ №872), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 539911,00 грн.;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 604355,00 грн.

На підставі Акту перевірки10.06.2016 відповідач прийняв спірні ППР: № 0000482301 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 906533,00 грн; № 0000492301 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 674889,00 грн.

Як наслідок, 24.06.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесене кримінальне провадження №32016250000000036, розслідування якого вело СУ ФР ГУ ДФС у Черкаській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом умисного ухилення від сплати податків у значних розмірах службовими особами позивача.

Не погоджуючись зі вказаними ППР позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом. Заявою, долученою судом 07.07.2017, позивач зменшив позовні вимоги, уточнивши, що визнає виявлене відповідачем податкове порушення, що полягає у подвійному включенні до складу податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2014року 20900грн. постачальнику ПП «Укрекоспецпроект». Тому оспорює та просить скасувати спірні ППР:

№ НОМЕР_1 в частині збільшення сум грошового зобов`язання з податку на прибуток на 659103грн, у тому числі 527782грн за основним платежем та 131821грн – за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000482301 в частині збільшення сум грошового зобов`язання з ПДВ на 875183грн, у тому числі 583455грн за основним платежем та 291728грн – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 17.07.2017, залишеною без змін ухвалою від 19.09.17 Київського апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив повністю.

Тому 01.06.2018 старший слідчий з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Черкаській області Лисокінь Т.М. винесла постанову про закриття вказаного вище кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15.10.19 вищевказані рішення судів скасував, справу направив на новий розгляд суду першої інстанції з мотивів неповного з`ясування судами усіх обставин справи.

У мотивуючій частині серед іншого зазначив, що суди не з`ясували належним чином умов спірних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами; умов проведення поставки товарів; як мала оформлятися передача товарів; куди мав доставлятися замовлений позивачем товар; як приймалися товари; хто здійснював транспортування замовлених товарів, не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів; не перевірено зв`язок придбання товарів з власною господарською діяльністю позивача.Також не перевірили добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності, а також реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин. Також суди не надали належної правової оцінки вказаним обставинам, обставинам кримінального провадження, під час якого представники покупців позивача зазначали, що знаходили позивача, як постачальника, самостійно, працювали з ним напряму. Суди не дослідили комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування податкового зобов`язання.

Тому Верховний Суд зазначив про необхідність судів з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції; з`ясувати результати розслідування/розгляду кримінальної справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Дотримуючись вказаних вимог суд врахував таке.

Із розрахунків і даних Акту податкової перевірки суд встановив, що спірне №0000492301 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток (у т.ч. штрафна (фінансова) санкція – 25%) за 2013рік (основна сума зобов`язання 12629грн) та за 2014рік (основна сума спірного зобов`язання - 527282грн) стосувалося включення позивачем у витрати на збут сум коштів за операціями до агентських договорів з ТОВ «ЕнерджиПрайс», ТОВ «Бабани-Трейд», ТОВ «Маркаса», ТОВ «Фін Код», а також у дані про собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за його операціями з придбання мінеральних добрив і транспортних послуг у ТОВ «ЕнерджиПрайс», у ТОВ «Регіон Прайс», у ТОВ «Приватбізнесгруп»,ТОВ «Маркет-Промсервіс». В результаті податкової перевірки відповідач дійшов висновку, що такі правочини реально не відбувалися.

ППР №0000482301 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ (штраф - 50%) прийняте у зв`язку з висновком відповідача про взяття податкового кредиту в періоди з квітня-травня 2014року, липень 2014року, вересень-грудень 2014року за операціями зі вказаними вище контрагентами, що реально не відбувалися, та подвійним включенням податкового кредиту в розмірі 20900грн щодо правочинів із ПП «Укрекоспецпроект» згідно з уточнюючим розрахунком від 27.02.2015 №9025240063 та від 06.04.2015 №9060162279. Застосований штраф 50% - за повторність вчиненого порушення, обумовлений фактом узгодження ППР від 05.06.2015 №0001322301 про донарахування ПДВ.

Зафіксоване в Акті перевірки порушення позивача, яке вплинуло на суму спірного донарахованого зобов`язання з ПДВ, щодо подвійного включення в жовтні 2014 року до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 20900,00грн згідно з уточнюючим розрахунком від 27.02.2015 №9025240063 та повторно згідно з уточнюючим розрахунком від 06.04.2015 №9060162279, - позивачем визнане та не оспорюється. Тому судом не оцінене.

Згідно з даними податкової звітності за спірний період позивач декларував:

доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за 2013рік - в сумі 28815515грн, за 2014рік – 112772209грн; витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за 2013рік – 28708776грн, за 2014рік – 111694425грн.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті, відповідно до вимог ст.133 ПК України є платниками податку на прибуток підприємств.

Об`єктом оподаткування згідно зі ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пунктом 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. (пункт 135.1 ст.135 ПК України)

Відповідно до підпунктів 135.4.1 п.135.4 ст.134, 135.5.5 п.135 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Пунктом 135.2 статті 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІ у редакції на час складання первинних документів позивача (далі - Закон України № 996-ХІ) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.1 ст.198 ПК України (в редакції станом на час виписування податкових накладних позивача) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У період, охоплений податковою перевіркою згідно з Актом, позивач включив у витрати та податковий кредит з ПДВ дані щодо господарських операцій з придбання агентських послуг - у ТОВ “ЕнерджиПрайс”, ТОВ “Бабани-Трейд”, ТОВ “Маркаса”; транспортних послуг - у ТОВ “ЕнерджиПрайс”, ТОВ “Маркет-Промсервіс”, ТОВ “Фін-Код”; придбання мінеральних добрив - у ТОВ “ЕнерджиПрайс”, ТОВ “Регіон Прайс”, ТОВ “Приватбізнесгруп”.

На підтвердження права включення відповідних сум коштів позивачем до податкової звітності з податку на прибуток та ПДВ позивач для податкової перевірки та суду надав: видаткові та податкові накладні, повідомлення щодо залучення клієнтів, акти виконаних робіт, акти здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, платіжні доручення, звіти щодо залучених покупців, товарно-транспортні накладні, специфікації. Формальних підстав для формування витрат та взяття податкового кредиту позивач дотримався.

Щодо надання позивачу агентських послуг ТОВ “ЕнерджиПрайс”, ТОВ “Бабани-Трейд”, ТОВ “Маркаса” суд врахував таке.

Довідкою АА №876242 Головного управління регіональної статистики підтверджується, що основні види діяльності ТОВ «ЕНЕРДЖИ ПРАЙС» (місцезнаходження в м.Київ): діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, електромонтажні роботи, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, неспеціалізована оптова торгівля, консультування з питань комерційної діяльності й керування, будівництво житлових і нежитлових будівель. Свідоцтвом №200090538 підтверджується отримання ним статусу платника ПДВ з 01.01.2013.

Випискою з ЄДРПОУ підтверджується, що основний вид діяльності ТОВ «Бабани-Трейд» (місцезнаходження у м.Київ) – діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Згідно з витягом №1426554500542 платником ПДВ був з 01.04.2014.

ТОВ «Маркаса» (місцезнаходження м.Запоріжжя) відповідно до виписки з ЄДРПОУ здійснювало основний вид діяльності – діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Згідно з витягом №1408254500052 платником ПДВ був з 01.08.2014.

01 березня 2014 року між позивачем (Товариство) та ТОВ “ЕнерджиПрайс” (Агент) укладено договір про надання агентських послуг № 208 (далі – Договір № 208), згідно з яким Агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за винагороду зобов`язується здійснювати від імені та за рахунок Товариства пошук фізичних та юридичних осіб – потенційних покупців на мінеральні добрива (надалі – Товар) задля забезпечення реалізації Товариством самостійно або Агентом за вказівкою Товариства товару в кількості не менше ніж 10 тон (п. 1.1 Договору № 208) (а.с. 226-227, т. 1).

01 липня 2014 року між позивачем (Товариство) та ТОВ “Бабани-Трейд” (Агент) укладено договір про надання агентських послуг № 84 (далі – Договір № 84), умовами якого Агент в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, за винагороду зобов`язується здійснювати від імені та за рахунок Товариства пошук фізичних та юридичних осіб – потенційних покупців на мінеральні добрива (далі – товар), задля забезпечення реалізації Товариством самостійно або Агентом за вказівкою Товариства товару в кількості не менше ніж 10 тон (п. 1.1 Договору № 84) (а.с.188, т. 2).

01 вересня 2014 року, 01 жовтня 2014 року, 01 листопада 2014 року, 01 грудня 2014 року та 05 січня 2015 року між позивачем (Товариство) та ТОВ “Маркаса” (Агент) укладено відповідні договори №№ 307, 330, 341, 350 та 50115 (далі - Договори) про надання агентських послуг, відповідно до яких Агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за винагороду зобов`язується здійснювати від імені та за рахунок Товариства пошук фізичних та юридичних осіб – потенційних покупців на мінеральні добрива (надалі – товар), задля забезпечення реалізації Товариством самостійно або Агентом за вказівкою Товариства товару в кількості не менше ніж 10 тон (п. 1.1 Договорів) (а.с. 2-10, т.5).

Згідно з п. 2.1 вищевказаних Договорів Агент зобов`язаний: вивчати територію з метою виявлення потенційних покупців на товар Товариства; проводити аналіз платоспроможності у потенційних покупців; розповсюджувати рекламні матеріали, пов`язані з товаром Товариства; інформувати Товариство про необхідність проведення переговорів. Агент зобов`язується надавати Товариству звіти про хід виконання Договору (п.2.3 Договорів про надання агентських послуг).

Підставою для сплати винагороди Агента є: факт здійснення угоди купівлі-продажу мінеральних добрив, укладеною між Товариством та кожною залученою Агентом особою; підписання Товариством та Агентом акту виконаних Агентом робіт. В акті виконаних робіт Сторони фіксують фактичний розмір винагороди, що належить Агентові (п.3.2 Договорів про надання агентських послуг).

Оцінюючи вказані договори суд врахував, що агентська діяльність врегульована нормами ГК України.

Відповідно до вимог ст.296 Господарського кодексу України (далі - ГК України) агентські відносини виникають у разі: надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб`єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб`єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Згідно зі ст.295 «Агентська діяльність» ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.

Відповідно до ст.297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Отже, агентський договір є різновидом договору послуг. Тому первинним бухгалтерським документом вважатиметься акт наданих агентських послуг, в якому має бути розкритий зміст та ідентифіковані особи, які їх фактично надали. Вказані вище договори не містять форми підтвердження повноважень агента.

Комерційний агент відповідно до ст.298 ГК України повідомляє суб`єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб`єкта угоду.

Угода, укладена від імені суб`єкта, якого представляє комерційний агент, без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб`єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб`єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.

Суд встановив відсутність доказів щодо укладення вказаними контрагентами позивача будь-яких угод від його імені з товариствами-покупцями товарів позивача.

Суд врахував відсутність документів, які би підтверджували вивчення вказаними вище контрагентами позивача відповідно до умов договорів території з метою виявлення потенційних покупців, проведення аналізу платоспроможності у потенційних покупців, розповсюдження рекламних матеріалів товару, який планував реалізувати позивач. Також відсутні докази щодо надання позивачем вказаним контрагентам будь-яких замовлень щодо реалізації визначеного виду товарів до часу підписання ними актів щодо наданих агентських послуг.

Щодо надання агентських послуг від ТОВ “ЕнерджиПрайс” за Договором № 208 у квітні 2014 року складені документи: податкові накладні на комісійну винагороду за пошук покупців; звіти щодо залучених покупців; рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжне доручення на сплату комісійної винагороди; видаткові накладні на реалізацію міндобрив залученим покупцям (а.с. 228-249, т. 1; а.с. 1-72, т. 2).

На підтвердження отримання агентських послуг від ТОВ “Бабани-Трейд” за Договором №84 у липні 2014 року складені: податкові накладні на комісійну винагороду за пошук покупців; повідомлення щодо залучення клієнтів (щодо ФГ “Тріскало”, ТОВ “СП “Трипілля”, селянське фермерське господарство “Клиновий”, фермерське господарство Бойка Дмитра Олексійовича, фермерське господарство “Деметра-2”, фермерське господарство “Сичєвського В.М.”, ПАТ “Комбінат “Тепличний”, приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма “Зоряни”, сільськогосподарський виробничий кооператив “Батьківщина”, СТОВ “Тростянчик”, ПрАТ “Агро-Союз”, ФОП ОСОБА_1 , ФГ “Аркадія”, приватне сільськогосподарське підприємство “Дмитрівка”, СТОВ “Агроко”, ОСОБА_2 , селянське фермерське господарство “Надія”, фермерське господарство “Тікич”, ТОВ “Хімвеста”, ПП “Промнафтохімкомплект”, ТОВ “Аксіома-Агро”, ін.); акти виконаних робіт із зазначенням залученого клієнта, кількості проданого товару, ціни продажу, розміру агентської винагороди; платіжне доручення №1362 від 16.09.2014 на суму 426198,36 грн; видаткові накладні на реалізації товару залученим покупцям (а.с. 190-250, т. 2; а.с. 1-41, т. 3).

Щодо агентських послуг від ТОВ “Маркаса” за Договорами у вересні – грудні 2014 року складені: податкові накладні на комісійну винагороду за пошук покупців на товар; повідомлення щодо залучення клієнтів (ПП “Агропостач-2008”, СФГ “Агро-1”, Дочірнє сільськогосподарське підприємство “Агро-Форум-2”, ТОВ “Агрохім-2000”, ТОВ “Агрохім 2001”, ТОВ “Аксіома-Агро”, СТОВ “Дніпро”, СТОВ ім. Шевченка, ТОВ “Лан”, Селянське (фермерське) господарство “Озон”, ПП “Промнафтохімкомплект”, ТОВ “Родень-М”, ТОВ “Таргет Сервіс-Агро”, Приватне сільськогосподарське підприємство “Тетяна”, ТОВ “Херсонагрохім”, Фермерське господарство “Лавіс”, Фермерське господарство “Шанс”, інші); акти виконаних робіт із зазначенням залученого клієнта, кількості проданого товару, ціни продажу, розміру агентської винагороди; акти здачі прийняття робіт (надання послуг); рахунки-фактури; платіжні доручення; звіти щодо залучених покупців (додатки до Договорів) (а.с. 11-190, т. 5).

Дослідивши вказані документи суд встановив, що посилання відповідача з приводу зазначення в них загального формулювання агентських послуг є обґрунтованими та доведеними. Зокрема, всі акти наданих послуг містять назву послуги «комісійна винагорода з пошуку покупців», а, отже, не розкривають змісту господарської операції, осіб, які брали безпосередню участь в них. Тому вони не відповідають вимогам ст.9 Закону України № 996-ХІ для первинних бухгалтерських документів. Зміст таких операцій відсутній і в податкових накладних. Крім того, письмові повідомлення позивачу від їхніх імен містять інформацію про направлення окремих суб`єктів господарювання для укладення договорів поставок мінеральних добрив, але не містять відомостей та відсутні відповідні докази щодо форми та змісту такого направлення від агентів для таких покупців.

Отже, на підставі наявних документів неможливо зробити беззаперечний висновок, що витрати за надання агентських послуг, які відображені в платіжних документах позивача, спрямовані на отримання доходу.

На час складання ПН у 2014році діяв Порядок заповнення податкової накладної, затверджений Міністерства доходів і зборів України 14 січня 2014 року №10, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за №185/24962 (далі – Порядок №10).

Відповідно до положень п.1 Порядку №10 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Згідно з п.3 Порядку №10 податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

У графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов`язань, визначених Цивільним кодексом України. (абзац 2 п.4 Порядку №10)

Згідно з п.8 Порядку №10 податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Як встановлено вище, зміст господарських операцій як в актах, так і в ПН не розкритий.

Суд звернув увагу, що основний вид господарської діяльності позивача згідно з ЄДРПОУ – оптова торгівля хімічними продуктами. Отже, пошук постачальників є складовою здійснення його основної господарської діяльності. Водночас умови зазначених вище договорів передбачають заборону позивачуукладати аналогічні договори з третіми особами та обов`язок утримуватися від здійснення аналогічної агентської діяльності на території дії Договору. Дані податкової звітності позивача свідчать про здійснення ним основного виду діяльності щодо постачальників та покупців у обсязі ширшому, аніж у вказаних вище звітах як щодо товарів, так і щодо кількості контрагентів.

Як встановлено вище, предмети договорів не відповідають зареєстрованим видам діяльності вказаних агентів позивача згідно з ЄДРПОУ. дані звітності 1-ДФ позивача підтверджують можливість виконання робіт з пошуку покупців позивачем самостійно.

Зважаючи, що пошук покупців є складовою основної господарської діяльності позивача, не доведено економічну мету залучення ним інших підприємств та сплачувати їм кошти за таку діяльність.

Докази оплати вказаних вище послуг свідчать про перерахунок коштів з рахунків позивача на рахунки зазначених вище підприємств у сумах безвідносно до розмірів сум коштів, відображених у кожному зі звітів та актів, в яких відображений розмір відповідної комісійної винагороди. Отже, економічна мета укладення позивачем агентських договорів не підтверджена.

Щодо вказаної Верховним Судом необхідності надання правової оцінки обставинам кримінального провадження суд врахував, що воно згідно з даними постанови від 01.06.2018 старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Черкаській області Лисокінь Т.М. вказане вище кримінальне провадження закрите у зв`язку з набранням законної сили вказаними вище рішеннями судів щодо розгляду цього спору про скасування спірних ППР.

Долученими до матеріалів справи копіями протоколів допитів 10 керівників підприємств, які придбавали у позивача мінеральні добрива, підтверджуються відомості Акту, що досудовим слідством встановлено, що підприємства, які зазначені виконавцями агентських послуг з пошуку покупців мінеральних добрив, їм не відомі, а ТОВ “Полеагро” вони знайшли самостійно з оголошень, в деяких випадках працювали з підприємством напряму безпосередньо з працівниками ТОВ “Полеагро”.

Частина 1 ст.23 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) встановлює, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Ч.2 цієї статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді та не є достатніми для висновків щодо безтоварності правочинів.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 №822/787/18 (адміністративне провадження №К/9901/57760/18) факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України, не можуть бути враховані як доказ фіктивності товариства.

Отже, протоколи допитів під час досудового розслідування не відповідають вимогам допустимості та достовірності доказу в адміністративному судочинстві.

Допит осіб під час розгляду цієї справи жодною зі сторін суду не ініційований та зважаючи на віддаленість строку оформлення господарських операцій з датою судового розгляду адміністративного спору та обсягом господарських операцій позивача у його звітності судом не використаний, як засіб доказування, з огляду на неможливість перевірки їх допустимості та достовірності.

Водночас проаналізувавши встановлені вище обставини в сукупності та взаємозв`язку суд дійшов висновку, що доводи відповідача з приводу обгрунтованих ознак безтоварності операцій позивача за вказаними вище агентськими договорами підтверджені та обґрунтовані.

Стосовно надання транспортних послуг ТОВ «ЕнерджиПрайс», ТОВ «Маркет-Промсервіс», ТОВ «Фін-Код» суд встановив таке.

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ ТОВ «ЕнерджиПрайс» не має вказаного зареєстрованого виду господарської діяльності.

Основні види діяльності ТОВ «Маркет-Промсервіс» (місцезнаходження м.Харків) відповідно до ЄДРПОУ: оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (основний вид діяльності, зареєстрований в органах статистики); оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; неспеціалізована оптова торгівля (основний); вантажний автомобільний транспорт; транспортне оброблення вантажів; консультування з питань комерційної діяльності й керування; рекламні агентства;дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Основні види діяльності ТОВ «ФІН КОД» згідно з ЄДРПОУ: оптова торгівля фруктами й овочами (основний);надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; неспеціалізована оптова торгівля;вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

01 травня 2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ “ЕнерджиПрайс” (Виконавець) укладено Договір про надання транспортних послуг № 1339 (далі – Договір №1339), яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець бере на себе зобов`язання доставити спеціалізованим автомобільним транспортом, довірений йому Замовником вантаж з місця відправлення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов`язується сплатити плату за перевезення вантажу. Вантажем є мінеральні добрива (п. 1.1 Договору №1339) (а.с. 73, т. 2).

ТОВ “Маркет-Промсервіс” з позивачем уклав договір, за умовами якого місце навантаження – м. Сміла, місце вивантаження – с. Шляхове, Коломацький район Харківської області, дата завантаження 12.09.2014, доставка – 13.09.2014.

02 вересня 2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ “Фін-Код” (Виконавець) укладено договір про перевезення вантажів № 93 (далі – Договір № 93), яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець бере на себе зобов`язання доставити спеціалізованим автомобільним транспортом, довіреним йому Замовником вантаж (згідно з транспортною накладною) з місця відправлення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов`язується сплатити плату за перевезення вантажу. Вантажем є мінеральні добрива (п.п. 1.1, 1.2 Договору № 93) (а.с. 251-252, т. 5).

Згідно з п. 2.2 вищевказаних Договорів про надання транспортних послуг перевізник забезпечує транспортування вантажу своїми або залученими автомобілями.

Щодо отримання транспортних послуг від ТОВ “ЕнерджиПрайс” за Договором №1339 у травні 2014 року складені: податкова накладна № 764 від 15.05.2014 на транспортні послуги на суму 12000,00 грн, податкова накладна № 765 від 20.05.2014 на транспортні послуги на суму 4300,00 грн, податкова накладна № 766 від 30.05.2015 на транспортні послуги на суму 4700,00 грн; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЕП000001339 від 15.05.2014, № ЕП000001340 від 20.05.2014, № ЕП000001341 від 30.05.2014; товарно-транспортні накладні № 15/05/14-1 від 15.05.2014, № 20/05/14 від 20.05.2014, № 30/05/14-1 30.05.2014; рахунки-фактури від 15.05.2014, 20.05.2014, 30.05.2014; платіжне доручення № 1158 від 23.07.2014 на суму 21000,00 грн (а.с. 75-84, т. 2).

Щодо надання транспортних послуг ТОВ “Маркет-Промсервіс” у вересні 2014 року складено: податкову накладну № 47 від 15.09.2014 на надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню товару в кількості 35 т на загальну суму 8050,00 грн, в т.ч. ПДВ 1341,67 грн; акт здачі-прийняття робіт № ОУ-150801 від 15.09.2014 на суму 8050,00 грн, в т.ч. ПДВ 1341,67 грн; товарно-транспортну накладну № 12/09/14-1 від 12.09.2014 на перевезення нітроамофоска в кількості 35,00 т з м. Сміла до с. Шляхове Коломацького району Харківської області, вантажоодержувач – ТОВ “Лан”; рахунок-фактуру № 150801 від 15.09.2014 на суму 8050,00 грн, в т.ч. ПДВ 1341,67 грн; платіжне доручення № 1359 від 15.09.2014 на оплату транспортних послуг на суму 8050,00 грн (а.с. 59-63, т. 3).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ “Лан” складено: договір поставки нітроамофоски до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан”, видаткову накладну, платіжне доручення (а.с. 64-68, т. 3).

Щодо надання транспортних послуг ТОВ “Фін-Код” за Договором № 93 у вересні – грудні 2014 року складені: податкові накладні на надання транспортних послуг; акти здачі-прийняття робіт (послуг); товарно-транспортні накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення (а.с. 192-250, 253-303, 310-343, т. 5).

ТТН до вказаних вище правочинів не відповідають ознакам первинно-бухгалтерського документа, визначеного в ст.ст.1, 9 Закону України № 996-ХІ, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, не мають відомостей для ідентифікації фізичних осіб, які брали безпосередню участь у навантаженні-розвантаженні товарів, обсягу транспортованих товарів, даних про прибуття-вибуття автомобілів, конкретних адрес пунктів навантаження та розвантаження, реквізити довіреностей на видачу-отримання товарів уповноваженим представникам учасників правочинів, печаток та підписів. Довіреності на видачу-отримання товарів уповноваженим представникам учасників правочинів не складалися і як докази відсутні.

Тому суд дійшов висновку, що реальність вчинення операцій, зафіксованих у вказаних вище документах, не підтверджена та відповідний висновок відповідача є обґрунтованим.

Щодо придбання мінеральних добрив у ТОВ “ЕнерджиПрайс”, ТОВ “РегіонПрайс”, ТОВ “Приватбізнесгруп” суд врахував таке.

Витягом з ЄДРПОУ Головного управління регіональної статистики підтверджується, що основні види діяльності ТОВ «РЕГІОН ПРАЙС» - будівництво житлових і нежитлових будівель, консультування з питань комерційної діяльності й керування, неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтвом №200145666 підтверджується, що платником ПДВ був з 01.11.2013.

05 травня 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ “ЕнерджиПрайс” (Постачальник) укладено договір поставки мінеральних добрив №384 (далі – Договір №384), яким Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти мінеральні добрива (агрохімікати), в подальшому Товар, та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору № 384) (а.с. 85-87, т. 2).

07 травня 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ “Регіон Прайс” (Постачальник) укладено договір поставки мінеральних добрив №485 (далі – Договір №485), умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти мінеральні добрива (агрохімікати), в подальшому Товар, та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору №485) (а.с. 44-46, т. 3).

06 листопада 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ “Приватбізнесгруп” (Постачальник) укладено Договір № 431 (далі – Договір № 431), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця товар, визначений в п.п. 1.2 цього Договору (аміачна вода), а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар (п. 1.1 Договору № 431) (а.с. 307-308, т. 5).

Згідно з п. 1.2 вищевказаних Договорів поставки міндобрива ціна, кількість, асортимент, терміни і пункт поставки Товару обумовлюється в специфікаціях до цього Договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до його Договору та є його невід`ємною частиною.Умови поставки викладаються Сторонами в специфікаціях до цього договору відповідно до вимог міжнародних правил тлумачення комерційних термінів “Інкотермс-2000” (п. 2.2 Договорів поставки міндобрива).

На підтвердження поставки міндобрив ТОВ “Енерджи Прайс” до Договору № 384 у травні 2014 року складено: податкову накладну № 220 від 05.05.2014 на поставку аміаку рідкого в кількості 45,53 т на загальну суму 314157,00 грн, в т.ч. ПДВ 52359,50 грн; видаткову накладну № ЕП-000000380 від 05.05.2014 на суму 314157,00 грн; рахунок-фактуру № ЕП-0000384 від 05.05.2014 на суму 314157,00 грн; платіжне доручення № 1004 від 13.05.2014 на суму 314157,00 грн; специфікацію № 1 на поставку аміаку рідкого в кількості 45,53 т на загальну суму 314157,00 грн, в т.ч. ПДВ 52359,50 грн. Умови поставки: самовивіз (а.с. 88-92, т. 2).

Щодо поставки міндобрива ТОВ “Регіон Прайс” до Договору № 485 у травні 2014 року складені: податкова накладна № 238 від 07.05.2014 на поставку КАС в кількості 39,75 т на суму 131572,50 грн (в т.ч. ПДВ 21928,75 грн), видаткова накладна № РП-0000483 від 07.05.2014 на суму 131572,50 грн; податкова накладна № 239 від 07.05.2014 на поставку КАС в кількості 20,0 т на суму 66200,0 грн (в т.ч. ПДВ 11033,33 грн), видаткова накладна №РП-0000484 від 07.05.2014 на суму 66200,00 грн; податкова накладна № 240 від 07.05.2014 на поставку КАС в кількості 29,8 т на суму 98638,0 грн (в т.ч. ПДВ 16439,67 грн), видаткова накладна № РП-0000485 від 07.05.2014 на суму 98638,00 грн; рахунки-фактури; платіжне доручення № 1103 від 09.07.2014 на суму 296410,50 грн; специфікація № 1 від 07.05.2014 на поставку КАС в кількості 89,55 т на загальну суму 296410,50 грн, в т.ч. ПДВ 49401,75 грн. Умови поставки: самовивіз (а.с. 47-58, т. 3).

До перевірки було також надано: паспорти якості № 10, № 401 на добрива рідкі азотні КАС-32, де зазначено, що виробником є ПАТ “Азот”, добриво відповідає вимогам ТУ У24.1-00203826.024-2002.

Щодо поставки товару ТОВ “Приватбізнесгруп” до Договору № 431 у листопаді 2014 року складено: накладну № РН-0000431 від 06.11.2014 на суму 10000,00 грн; податкову накладну № 39 від 06.11.2014 на поставку аміачної води в кількості 5 тон на загальну суму 10000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1666,67 грн; платіжне доручення № 1742 від 26.12.2014 на суму 10000,00 грн.

Суд врахував, що зареєстровані види діяльності вказаних підприємств не відповідають предметам вищевказаних договорів щодо торгівлі хімічними добривами, відсутність доказів щодо погодження умов щодо дат, часу, конкретних пунктів навантаження товару, а також достовірних доказів його транспортування. Зазначена вага товарів у окремих видаткових накладних свідчить про неможливість його поставки одним транспортним засобом.

З огляду на вид та кількість товару (мінеральні добрива) відсутність належно оформлених ТТН з відображенням відомостей щодо безпосередніх учасників приймання-передачі, розвантажування, перевірки за якістю та кількістю товару відповідними фізичними особами є однією з ознак безтоварності товару.

Правові відносини, пов`язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров`я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, визначає права і обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері регулює Закон України від 02.03.1995 №86/95-ВР «Про пестициди і агрохімікати» (в редакції на час складання первинних бухгалтерських документів) (далі – ЗУ №86/95-ВР).

Відповідно до ст.9 ЗУ №86/98-ВР господарська діяльність у сфері торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) провадиться на підставі ліцензії в порядку, встановленому законом. Ліцензії на торгівлю пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) видають органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України.

Абзацами другим і третім ст.10 ЗУ №86/98-ВР визначено, що кожна товарна одиниця повинна супроводжуватися рекомендацією щодо її застосування із зазначенням культур та об`єктів, для оброблення яких призначено пестициди і агрохімікати, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування (для пестицидів), заборони та обмеження на застосування, способів і засобів знешкодження пестицидів та агрохімікатів, а також заходів безпеки під час роботи, транспортування і зберігання, ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків, заходів подання першої медичної допомоги у разі отруєння. Розфасування пестицидів і агрохімікатів може здійснюватися лише за наявності дозволу його виробника або власника знака для товарів і послуг.

Згідно з положеннями ст.11 ЗУ №86/98-ВР транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.

Особи, діяльність яких пов`язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.

Господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов`язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.

Докази наявності у вказаних контрагентів позивача допуску (посвідчення) на право роботи зі вказаними у видаткових накладних і ТТН агрохімікатами, докази страхування відсутні та для податкової перевірки чи суду не надавалися.

Порядок одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов`язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1995 року №746 (далі – Порядок №746).

Допуск згідно з п.3 Порядку №746 видається державними фітосанітарними інспекціями (далі - інспекції) за формою згідно з додатком 1. Підставою для видачі допуску є посвідчення про проходження спеціальної підготовки з питань безпечного виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами згідно з додатком 2 та медична книжка з висновком медичної комісії про відсутність протипоказань за станом здоров`я згідно з додатком 3 (п.4 вказаного Порядку).

Згідно з п.7 Порядку №746 організатори роботи видають працівникам підприємств, установ та організацій, що мають допуск, наряд на виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами згідно з додатком 4. Перед початком роботи проводиться інструктаж на робочих місцях щодо заходів забезпечення безпеки, запобігання забрудненню залишками пестицидів і агрохімікатів продукції, навколишнього природного середовища, а також щодо надання першої медичної допомоги у разі отруєння, виникнення аварії.

Особи, діяльність яких пов`язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, повинні мати при собі під час виконання роботи допуск, медичну книжку і наряд на виконання такої роботи. Виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами особами, які не мають допуску, забороняється. (п.8 Порядку №746)

Підприємства, установи і організації відповідно до вимог ст.14 ЗУ №86/98-ВР зобов`язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік.

Об`єкт спірних правочинів відповідає згідно зі ст.1 Закону України від 06.04.2000 №1644-ІІІ «Про перевезення небезпечних вантажів» (в редакції на час складення первинних бухгалтерських документів, далі – ЗУ №1644-ІІІ) ознакам небезпечного вантажу.

Відповідно до ст.19 ЗУ №1644-ІІІ транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Перевезення небезпечних вантажів згідно зі ст.20 ЗУ №1644-ІІІ допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Згідно зі ст.22 ЗУ №1644-ІІІ відповідальність суб`єктів перевезення небезпечних вантажів підлягає обов`язковому страхуванню у встановленому порядку.

Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року №822, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за №1040/9639 (далі – Правила).

Небезпечні вантажі згідно п.1.4 Правил дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки у випадках, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ і цих Правил допущені до перевезення та коли всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані.

Транспортна одиниця, завантажена небезпечними вантажами, не повинна відповідно до п.5.1 Правил включати більше одного причепа або напівпричепа.

Відповідно до п.9.1 Правил під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, мають бути такі документи:

а) товаротранспортний документ на небезпечні вантажі. Якщо кількість вантажів не дає можливості завантажити їх усі в одну транспортну одиницю, то складаються окремі товаротранспортні документи або робляться копії єдиного документа на кількість завантажених транспортних одиниць.

б) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. Якщо транспортна одиниця складається із декількох транспортних засобів, на кожний транспортний засіб повинно бути окреме свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

в) свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія або ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (додаток 8);

г) письмові інструкції;

ґ) при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, - погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу (додаток 10), видане Державтоінспекцією МВС України.

Товаротранспортний(і) документ(и) на небезпечні вантажі повинен (повинні) містити таку інформацію щодо кожної небезпечної речовини, матеріалу чи виробу, що пред`являються до перевезення:

а) номер ООН, перед яким проставляються літери UN;

б) транспортну назву, визначену відповідно до розділу 3.1.2 додатка A до ДОПНВ і в разі необхідності доповнену технічною назвою;

в) для речовин і виробів 1-го класу небезпеки: номер підкласу і літеру групи сумісності та, якщо речовина чи виріб має додаткові види небезпеки, - номери зразків знаків небезпеки, зазначених для небезпечного вантажу у переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці A глави 3.2 додатка A до ДОПНВ, що вказують на ці види небезпеки. Для речовин і виробів інших класів небезпеки: номери зразків знаків небезпеки, зазначені для небезпечного вантажу у переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці A глави 3.2 додатка A до ДОПНВ;

г) групу пакування, якщо така визначена, перед якою можуть бути літери "ГП";

ґ) кількість та опис вантажних одиниць;

д) загальну кількість небезпечних вантажів (об`єм, масу брутто чи масу нетто залежно від конкретного випадку);

е) найменування та місцезнаходження відправника вантажу;

є) найменування та місцезнаходження вантажоодержувача (вантажоодержувачів). Записи в товаротранспортному документі повинні виконуватися у такій послідовності: номер ООН; транспортна назва; номери зразків знаків небезпеки (для вантажів 1-го класу небезпеки - підклас та група сумісності і, якщо вимагається, номери зразків знаків небезпеки); група пакування (наприклад: "UN 1230, МЕТАНОЛ, 3 (6.1), II" або "UN 1230, МЕТАНОЛ, 3 (6.1), ГП II").

Згідно з п.9.13 Правил відправник та перевізник небезпечного вантажу повинні зберігати копію товаротранспортного документа та документи, що додаються до нього, протягом щонайменше 3 місяців.

Відповідно до п.11.2 Правил забороняється завантажувати небезпечний вантаж, якщо:

а) документи водія та документи на транспортний засіб не відповідають вимогам цих Правил. Відсутні документи: свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія (ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі); письмові інструкції; погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу з Державтоінспекцією МВС України;

б) під час огляду транспортного засобу та його устаткування виявлено їх невідповідність вимогам, встановленим для транспортування небезпечного вантажу, який завантажується. Перевірка документів та огляд транспортного засобу виконуються вантажовідправником.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні на час складання вказаних документів також визначений постановою КМУ від 25.02.2009 №207. Зокрема, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах:

фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

товарно-транспортна накладна;

посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

талон про проходження державного технічного огляду;

поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення небезпечних вантажів:

свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів;

ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації;

узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією;

вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Жодного зі вказаних документів, у т.ч. дозвільних, первинних документів, щодо руху вказаного небезпечного виду товарів на складі позивача до часу їх реалізації ні відповідачу під час податкової перевірки, ні суду не надано.

Крім того, вказані контрагенти позивача не декларували наявності основних засобів та достатніх трудових ресурсів для здійснення вказаної вище господарської діяльності.

Сукупності обставин виконання поставок товарів і послуг не доведено, оскільки первинні бухгалтерські документи не містять інформації: де конкретно навантажувався та розвантажувався товар; хто безпосередньо здійснював його транспортування; відсутні відомості та підписи з розшифруваннями щодо фізичних осіб, які безпосередньо завантажували та розвантажували товар у вказаний у ТТН транспорт, хто його перевіряв щодо кількості та якості; час прибуття-вибуття транспорту у ТТН не зазначений. Відсутні будь-які докази, у т.ч. довіреності на прийняття товарів, руху їх на складі позивача до часу їх реалізації, відсутні первинні документи щодо прийняття та вибуття товару на складі позивача в залежності від виду товарів, їх списання.

Отже, надані позивачем первинні документи не відображають реальні факти господарської діяльності.

Тому не підтверджено, що вказані вище господарські операції спричинили дійсний рух актів позивача на його складі та відбувалися з метою досягнення ним незабороненого доходу від власної господарської діяльності.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо недостатності доказів реального виконання зазначених правочинів та наявність достатність ознак їх безтоварності.

Відповідно до підп.54.3.5 п.54.3. ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Оскільки доведено відсутність права позивача на включення у витрати та взяття податкового кредиту за вищевказаними правочинами, відповідач у спірних правовідносинах не допустив вимог закону, приймаючи спірні ППР.

Згідно з п.123.1.ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на узгодженість ППР від 05.06.2015 №0001322301 про донарахування позивачу ПДВ, яке позивачем не оспорене та визнане, застосування відповідачем 50% штрафу з повторність допущеного порушення відповідає закону.

Тому суд дійшов висновку, що спірні ППР прийняті відповідачем з дотриманням вимог щодо меж, порядку та способу дій у спірних правовідносинах.

З огляду на вказане відповідно до вимог ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6-14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Полеагро” (код ЄДРПОУ 37682488) до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39497534) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2016: №0000482301 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 875183,00грн. та №0000492301 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 659103,00 грн.,- відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копії рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови складений і підписаний 06.02.2020.