Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 р. Справа№200/6313/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Смаль О.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до

Головного управління Національного поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) (відповідач 1), Головного управління МВС у Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 32) (відповідач 2)

про визнання протиправною відмову у вчиненні дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національного поліції в Донецькій області, Головного управління МВС у Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області, відповідно до якого просив суд: визнати протиправною відмову у проведенні розслідування нещасного випадку, викладеного в листі Головного управління Національної поліції у Донецькій області № 661/78/02-201 від 03.08.2018 та листі Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУ НП в Донецькій області від 14.03.2019р. № 345/28/01-2019; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області призначити (вчинити дії по призначенню) і провести розслідування нещасного випадку, що стався позивачем, та за результатами розслідування скласти акт розслідування нещасного випадку та акт, що свідчить про причини та обставини отримання травми за формою, за формами НІ та Н5.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним.

23 червня 1998 в період проходження служби в ОВС України на посаді оперуповноваженого ВКР Червоногвардійського РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з боротьбою зі злочинністю, позивач отримав тілесні ушкодження «компресійний перелом CIV хребта з ушкодженням диска і між суглобного зчленування». Травма була отримана при затриманні правопорушника.

Висновком службового розслідування від 12.10.1998р встановлено, що 23.06.1998 позивачем отримана травма при виконанні службових обов`язків.

На підставі рапорту позивача від 28.11.2003 проведено службове розслідування за фактом отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. За результатами розслідування встановлено, що позивачем отримані тілесні ушкодження 23.06.1998 при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із боротьбою зі злочинністю.

Однак, чи складалися акти за формами Н-1 та Н-5 позивача не повідомлено.

Листом від 01 серпня 2018року позивач звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Донецькій області із клопотанням про надання копій актів Н-5 та НТ або, у разі їх відсутності, провести розслідування та скласти їх відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002р. № 1346. В цьому листі була технічна помилка та замість акту Н-1 вказаний акт НТ.

Листом Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУ НП у Донецькій області № 661/78/02-201 від 03.08.2018 позивачу відмовлено у складанні та видачі актів за встановленою формою на підтвердження нещасного випадку, що стався з ним при виконанні службових обов`язків 23.06.1998.

Повторним листом від 02.03.2019 року позивач звернувся знову до ліквідаційної комісії ГУ МВС з клопотанням про проведення розслідування та наданням актів Н-1 та Н-5. Також зазначив, що в попередньому листі була технічна помилка та замість акту Н-1 вказаний акт НТ.

Листом Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУ НП в Донецькій області від 14.03.2019 № 345/28/01-2019 позивачу відмовлено в проведенні розслідування та складанні актів через невідповідність медичних довідок акту розслідування.

Позивач вважає відмову в наданні актів Н-1 та Н-5 протиправною і необґрунтованою та такою, що порушує його права та інтереси.

Не погоджуючись з такою відмовою звернувся до суду з позовом.

Ухвалою від 20 травня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 10 червня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.06.2019 позивач через канцелярію суду надав клопотання про залучення співвідповідача Головного управління МВС у Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області.

10.06.2019 ухвалою суду в якості співвідповідача залучено Головне управління МВС у Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області, далі відповідач 2.

10.06.2019 судом винесено ухвалу про перехід зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

12.06.2019 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив ГУ НП у Донецькій області, в якому відповідач 1 позовні вимоги не визнає та зазначає, що з 07.11.2015 міліція припинила своє існування та враховуючи той факт, що ОСОБА_1 ніколи не проходив службу в Національній поліції України, нещасний випадок, зазначений ним у позові, стався у 1998 році в період проходження служби в органах внутрішніх справ МВС України, ГУ НП у Донецькій області вважають свої дії щодо не проведення розслідування нещасного випадку правомірними.

21.06.2019 до суду засобами поштового зв`язку надійшло заперечення позивача на відзив відповідача 1.

02.07.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідача 2, в якому Головне управління МВС у Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області зазначає, що проведення розслідування нещасних випадків з працівниками ОВС України передбачене Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346. Означеним порядком передбачено, що комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана обстежити місце події, опитати свідків та осіб, причетних до неї, скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1 (НТ) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. Також, відповідач 2 зазначає, що травмування ОСОБА_1 мало місце 23.06.1998 у м. Макіївка Донецької області, яке на теперішній час є тимчасово окупованою територією, ксерокопії документів, які надав позивач мають істотні розбіжності, які на теперішній час не можливо усунути, спростувати або підтвердити, призначити та провести розслідування нещасного випадку є неможливим, з огляду на що вимоги позивача щодо складення актів не можуть бути задоволені.

19.07.2019 до суду надійшли пояснення позивача на відзив відповідача 1.

25.07.2019 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку надійшли пояснення позивача по суті справи.

26.07.2019 до канцелярії суду надійшли пояснення по суті справи відповідача 2.

31.07.2019 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку надійшов оригінал пояснення позивача по суті справи.

09.08.2019 ухвалю суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2019.

09.09.2019 у судовому заcіданні оголошено перерву до 16.09.2019.

16.09.2019 позовну заяву ОСОБА_1 судом залишено без розгляду.

09.10.2019 позивач завернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2019 про залишення позовної заяви без розгляду.

06.11.2019 ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2019 про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

15.11.2019 ухвалою Донецького окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження, підготовче засідання по справі призначено на 02.12.2019.

03.12.2019 до суду через канцелярію засобами поштового зв`язку надійшли відзиви відповідача 1 та відповідача 2.

12.12.2019 до суду через канцелярію засобами поштового зв`язку надійшли пояснення позивача та заява про прийняття рішення щодо розподілу судових витрат від 02.12.2019 від представника позивача Баранаєвої А.О., в якій вона повідомляє, що загальний розмір витрат позивача при розгляді справи в суді першої інстанції становить 17203,78 грн. та просить суд стягнути означену суму з відповідача 1 та відповідача 2.

17.12.2019 до суду через канцелярію засобами поштового зв`язку надійшли пояснення відповідача 2.

14.01.2020 суд ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 21.01.2020.

21.01.2020 судове засідання відкладено на 28.01.2020.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ Маріупольського МУ України в Донецькій області 26.05.2011, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 .

В період з 15.09.1992 по 15.04.2014 позивач працював в органах внутрішніх справ МВС України. В 2014 року вийшов на пенсію за вислугою років.

23 червня 1998 в період проходження служби в ОВС України на посаді оперуповноваженого ВКР Червоногвардійського РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з боротьбою зі злочинністю, позивач отримав тілесні ушкодження «компресійний перелом СІV хребта з ушкодженням диска і між суглобного зчленування».

Висновком службового розслідування від 12.10.1998 встановлено, що 23.06.1998 позивачем отримана травма при виконанні службових обов`язків. За наслідками проведення службового розслідування акти встановленої форми не складено.

На підставі рапорту позивача від 28.11.2003 повторно проведено службове розслідування за фактом отримання ним тілесних ушкоджень. За результатами розслідування 15.12.2003 складено висновок та встановлено, що позивачем отримані тілесні ушкодження 23.06.1998 при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із боротьбою зі злочинністю. Однак, акти за формами Н-1 та Н-5 складено не було.

Листом від 01 серпня 2018 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Донецькій області з заявою про надання копій актів Н-5 та НТ або за їх відсутності, провести розслідування та скласти їх відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (далі Порядок № 1346). Позивач зазначає, що в цьому листі була технічна помилка та замість акту Н-1 вказаний акт НТ.

Листом Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУ НП у Донецькій області № 661/78/02-201 від 03.08.2018 позивачу відмовлено у складанні та видачі актів за встановленою формою на підтвердження нещасного випадку, що стався з ним при виконанні службових обов`язків 23.06.1998, через неможливості обстеження місця події у м. Донецьк.

02.03.2019 року позивач повторно звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС з клопотанням про проведення розслідування та надання актів Н-1 та Н-5. Також зазначив, що в попередньому листі була технічна помилка та замість акту Н-1 вказаний акт НТ.

Листом Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУ НП в Донецькій області від 14.03.2019р. № 345/28/01-2019 позивачу відмовлено в проведенні розслідування та складанні актів через невідповідність медичних довідок акту розслідування.

У висновку службового розслідування від 15.12.2003 зазначено, що в день отримання травми позивач звернувся до лікарні № 5, а в довідці хірурга від 29.06.1998 зазначено, що 27.06.1998 позивач звернувся до лікарні № 1 та був направлений до нейрохірурга. Попередній діагноз встановлений - ушиб (компресійний перелом С-ІІІ).

Позивач вважає, відмову в наданні актів Н-1 та Н-5 протиправною і необґрунтованою, такою, що порушує його права та інтереси.

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Законом України «Про охорону праці» визначено основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Одним з принципів державної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

На час події нещасного випадку, що трапився з позивачем 23.08.1998, питання розслідування та обліку нещасних випадків, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України були врегульовані Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабміну України від 10.08.1993 р № 623 - чинного на той час (далі - Положення № 623).

Відповідно до п.2 Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабміну України від 10.08.1993 р № 623 за результатами розслідування складається акт за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов`язків.

Як зазначено в п.5 Положення № 623 нещасні випадки із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивством працівника під час виконання, або у зв`язку з виконанням ним трудових обов`язків незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Положення. Такі випадки беруться на облік і про них складається акт за формою Н-1.

Як вбачається з матеріалів справи, на час отримання тілесних ушкоджень при виконанні службових обов`язків вимоги Положення № 623 не виконано, розслідування спеціально уповноваженою комісією не проведено, відповідні акти не складалися.

01 серпня 2018 року, коли позивач звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Донецькій області з заявою про надання копій актів Н-5 та НТ або, за їх відсутності, провести розслідування, вже набрав чинності Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 р. № 1346 (далі - Порядок 1346).

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають травми, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день.

Висновком комісії службового розслідування від 15.12.2003 встановлено, що тілесні ушкодження, які позивач отримав 23.06.1998 в період проходження служби в ОВС України в посаді оперуповноваженого ВКР Червоногвардійського РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області при виконанні службових обов`язків, пов`язані з боротьбою зі злочинністю.

Відповідно до п.3.19 Порядку № 1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1 (НТ) вирішується комісією з розслідування, а в разі не згоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 2.2 Порядку № 1346 встановлено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Положеннями п.п. 3.7, 3.8 Порядку № 1346 визначено, що при травмуванні працівників апарату МВС, ГУМВС, УМВС комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), крім групових випадків травматизму або випадків травматизму зі смертельним наслідком, створюється розпорядженням начальника структурного підрозділу (головного управління, департаменту, самостійного управління або відділу), де працює потерпілий працівник.

Комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1 (НТ) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що за наслідками службового розслідування за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень складено висновок від 15.12.2003.

Згідно п. 2 висновку зазначено, що тілесні ушкодження отримані позивачем в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із боротьбою зі злочинністю.

Проте, відповідно до законодавства, не дотримано порядку розслідування нещасного випадку, за результатами якого складаються акти за формою Н-1 та Н-5.

З вищевикладеного вбачається, що службове розслідування за фактом травмування позивача підчас виконання посадових обов`язків, проводилося двічі.

За наслідками проведених розслідувань складені висновки, які датовані 12.10.1998 та 15.12.2003.

Аналізуючи положення п. 3.8 Порядку № 1346, суд вбачає, що проведення службового розслідування нещасного випадку закінчується складанням актів за формою Н-5 у трьох примірниках, та за формою Н-1 (НТ) у п`яти примірниках, і передачею їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

Як вбачається з пояснень відповідача 2 від 22.06.2019 та доданих до них документів, висновок службового розслідування від 15.12.2003 направлено з супровідним листом начальнику ВОЗ УМВС України у Донецькій області та Заступнику начальника Маріупольського МУ УМВС України в Донецькі області. Означений супровідний лист містить резолюції від 16.01.2004 щодо підготування відповідними посадовими особами відповідача 2 акту форми Н-1, ознайомлення з матеріалами службового розслідування позивача, та залучення їх до його особової справи.

Надання копій цих документів у відповідачем 2 свідчить про те, що вони наявні в його розпорядженні.

Відносно доводів відповідача 2 щодо неможливості обстеження місця події суд зазначає наступне.

Наявність висновку службового розслідування від 15.12.2003, яке було проведене після набрання чинності Порядком № 1346, свідчить про те, що місце події все ж таки було обстежено станом на 15.12.2003, до початку проведення антитерористичної операції на території м. Макіївка, сама подія нещасного випадку та місце, де вона сталася, зафіксовані, 01.07.1998 в умовах ОКТЛ м. Донецька позивачу поставлено діагноз: «Компресійний перелом СІV ушкодженням диска і між суглобного зчленування», особа, підчас затримання якої позивач отримав тілесні ушкодження, встановлена та притягнута до відповідальності.

Означені факти вже підтвердженні висновком службового розслідування за фактом травмування від 15.12.2003.

Щодо розбіжностей медичних висновків і довідок закладів охорони здоров`я суд зазначає наступне.

Відповідач 2 не наділений відповідними повноваженням та компетенцією для аналізу медичних висновків, і, у разі сумніву, не може керуватися власною оцінкою цих документів, у такому разі доцільно залучати експертів у відповідній галузі знань, зокрема, медичній.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що до обов`язків комісії, визначених п.п. 3.8, не входить дослідження медичної документації.

Також, суд звертає увагу, що службове розслідування та службове розслідування за фактом нещасного випадку відрізняються між собою.

Як вбачається з матеріалів справи, саме висновки за фактом травмування та тілесних ушкоджень були складені за наслідками службових розслідувань 12.10.1998 та 15.12.2003.

Службове розслідування за фактом нещасного випадку в Порядку № 1346, з дотриманням визначених цим порядком процедур, відповідачем 2 так і не було проведено.

Відповідно до п. 3.19 Порядку № 1346, нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, відмова у проведенні розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 23.06.1998 підчас виконання посадових обов`язків є необґрунтованою та такою, що порушує його права.

Таким чином після звернення позивача до Управляння МВС, Відповідач 2 був зобов`язаний в передбаченому чинним законодавством порядку призначити та провести службове розслідування нещасного випадку, який стався 23.06.1998 року з позивачем.

Такий висновок в аналогічній справі викладений у постанові Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.11.2018 № 805/1239/16-а.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання скласти та затвердити за результатами проведеного розслідування акти за формою, встановленою Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346, суд зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання Відповідача 2 скласти та затвердити за результатами проведеного розслідування акти за формою, встановленою Порядком №1346, є передчасними, оскільки службове розслідування за фактом нещасного випадку ще не проводилось.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що позивач проходив службу в міліції та, на момент винесення рішення, Управляння МВС не ліквідовано, тому проведення службового розслідування нещасного випадку є обов`язком саме Управління МВС.

Також, слід зазначити, що Національна поліція України є новоствореним органом державної влади та не є правонаступником органів внутрішніх справ, що діяли на підставі положення Закону України «Про міліцію», тому заявлені до відповідача 1 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

12 грудня 2019 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Баранаєвої Анастасії Олександрівни про прийняття рішення щодо розподілу судових витрат у розмірі 17 203,78 грн., що складаються з 768,40 грн. судового збору, витрат на прибуття до Донецького окружного адміністративного суду у розмірі 1 350,38 грн., витрат на відправлення пошти 85,00 грн., витрат пов`язаних з наданням правової допомоги у суді першої інстанції 15 000,00 грн.

Судом на підставі ордеру ДН № 030656 від 23.04.2019 встановлено, що ОСОБА_2 є представником позивача за договором про надання правової допомоги б/н від 23.04.2019.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Між адвокатом Баранаєвою Анастасією Олександрівною та позивачем укладено договір про надання правової допомоги №б/н від 23.04.2019, відповідно до пункту п.п. 4.1 – 4.3 якого за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар, розмір якого визначається за згодою Сторін. Згода про оплату є невід`ємним додатком до Договору та відноситься до комерційної таємниці. Окрім суми, вказаної у додатковій угоді до цього Договору, Клієнт сплачує Виконавцю суму для покриття фактичних витрат, які пов`язані з виконанням доручення. Даними витратами можуть бути: оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються Виконавцем, судового збору, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, та інші. У разі необхідності, Клієнт сплачує витрати на відрядження.

Згідно з додатковою угодою від 23.04.2019 до договору №б/н від 23.04.2019 (у редакції, яка надана представником позивача разом із заявою 12.12.2019), сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Адвоката, реквізити якого зазначаються у цій Додатковій угоді на оплату гонорару. Правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами. Адвокат надає Клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг на підставі договору №б/н від 23.04.2019 про надання правової допомоги та додаткової угоди від 23.04.2019, загальна вартість наданих послуг складає 15000 грн.

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відтак, витрати за договором на надання правової допомоги склали 15000,00 грн.

Сплату вказаної суми ОСОБА_2 обґрунтовує наданою нею копією обкладинки, копією сторінки № 15, та копією звороту Книги обліку доходів №129/1, за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 №1637.

22.01.2020 на електронну поштову скриньку суду надійшло клопотання відповідача 2 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Відповідач 2 посилається на те, що наказ Міністерства фінансів України від 15.12.2011 №1637 втратив чинність 28.07.2015.

28.01.2020 на електронну поштову скриньку суду надійшли заперечення представника позивача на клопотання відповідача 2 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в яких представник позивача зазначає, що наказ Міністерства фінансів України № 579 від 19.06.2015р «Про затвердження форми книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення» (далі - Наказ № 579) набрав чинності з 28.07.2015 після публікації в Офіційному віснику України - 2015 № 57, стор. 215, ст.1878, код акта 77759/2015.

27 липня 2015 року її зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Цього ж дня її взято на облік до Нікольської (раніше - Володарської) ДПІ Волновасько-Мангушського управління Головного управління ДПС у Донецькій області.

Пунктом 5 наказу № 579 встановлено, що книги обліку доходів (для платників податку першої і другої груп та платників податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість) та книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість), зареєстровані до набрання чинності цим наказом, діють до їх закінчення. Таким чином, її книга обліку доходів № 129/1 є дійсною та підлягає заміні лише після її закінчення.

Дослідивши подані клопотання та заперечення учасників справи щодо стягнення судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Копія аркуша 15 Книги обліку доходів № 129/1 ОСОБА_2 містить інформацію про вартість наданих 23.04.2019 послуг у розмірі 5500,00 грн. та 20.05.2019 у розмірі 10 000,00 грн. на загальну суму 15 500,00 грн., будь-яких інших відомостей та ознак, що можуть ідентифікувати сторін та підстави здійснення цих розрахунків означені записи не містять, тобто цих відомостей явно недостатньо для підтвердження факту сплати позивачем на користь адвоката витрат за договором про надання правової допомоги, крім того загальна сума сплачена згідно наданих документів складає 15500,00 грн., що перевищує вартість цих послуг за договором.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність ґрунтовних підстав для задоволення вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Знайшли своє підтвердження та доведені належним чином здійснені представником позивача витрати на прибуття до Донецького окружного адміністративного суду у розмірі 1 350,38 грн., витрати на відправлення пошти у розмірі 85,00 грн., що підтверджуються фіскальними чеками на купівлю пального в день проведення судових засідань, відправку кореспонденції, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд також установив, що позивач при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №69 від 08.05.2019, та, з огляду на часткове задоволення позовних вимог позивача, визнав наявними підстави для відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору.

З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв`язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача 2 на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ Маріупольського МУ України в Донецькій області 26.05.2011, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національного поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86), Головного управління МВС у Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 32) про визнання протиправною відмову у вчиненні дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління МВС у Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області провести службове розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 підчас виконання службових обов`язків 23.06.1998 року.

Зобов`язати Головне управління МВС у Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області провести службове розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 підчас виконання службових обов`язків 23.06.1998 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління МВС у Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 32) на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління МВС у Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 32) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1435,38 (одна тисяча чотириста тридцять п`ять) гривень 38 копійок на користь ОСОБА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко