ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2020 року м.Херсон Справа № 923/773/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України м. Таврійськ м. Нова Каховка вул. Незалежності 11, код ЄДРПОУ 01034656

до Відповідача : Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області м.Скадовськ Херсонської області вул.Олександрівська 34, код ЄДРПОУ 04060134

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілтон", м. Дніпро вул. Леніна 8-10, ідентифакаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 33564945

про визнання розпорядження недійсним

за участю представників сторін:

від позивача - Балацька А.В., довіреність № 18/543-19 від 24.07.19

від відповідача - Калнауз О.І., довіреність № 01-07/23 від 09.01.2019

від третьої особи - не прибули

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів,

а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер Д 8022843.

в с т а н о в и в :

Управління Північно-Кримського каналу (позивач) звернулось до суду з позовом до Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області (відповідача) про визнання недійсним розпорядження від 17.11.2006 № 517 "Про затвердження проекту землеустрою". Позивач зазначає, що даним розпорядженням затверджено технічну документацію ТОВ "Гілтон" щодо відведення земельних ділянок площею 0,8309 га в оренду строком на 49 років для обслуговування існуючої автозаправки на автошляху Херсон-Сімферополь (М24) 68 км на території Радгоспненської сільської ради, та передано в оренду ТОВ "Гілтон" земельні ділянки площею 0,8309.

Позивач просить визнати недійсним розпорядження від 17.11.2006 № 517 "Про затвердження проекту землеустрою", як таке, що порушує його права землекористувача, посилаючись на те, що йому належить право постійного користування земельною ділянкою площею 54,7500 га для водогосподарських потреб та території Благодатненської сільської ради Скадовського району Херсонської області на підставі державного акту серії ІІ-ХС № 001062, виданого 13.02.2002.

Під час реєстрації технічної документації кадастровим реєстратором відмовлено у реєстрації у зв`язку з перетином (знаходженням інших землекористувачів в межах ділянки) з земельними ділянками з кадастровими номерами (6524784000:33:001:0002 та 6524784000:62:004:0002.

Лише з наданої відповідачем інформації позивач довідався, що земельна ділянка 6524784000:62:004:0002 площею 0,5787га, яка частково накладається на земельну ділянку, що знаходиться у постійному користуванні позивача, була передана ТОВ "Гілтон" розпорядженням від 17.11.2006 № 517 в оренду.

Ухвалою від 10.10.2019 розгляд справи відкладено на 12.11.2019.

Відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову. Позивач подав 12.11.2019 відповідь на відзив, якою просить задовольнити позов.

Третя особа в засідання суду не прибула, направивши пояснення до суду, в яких просить відмовити в задоволенні позову та розглядати справу без участі її представника.

Ухвалою від 12.11.2019р. суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та розгляд справи у підготовчому провадженні відклав на 03 грудня 2019р.

Ухвалою від 16.12.19р. підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 10 січня 2020р. Ухвалою від 10.01.2020р. розгляд справи по суті було відкладено на 24.01.2020р.

В судове засідання 24.01.2020р. представники сторін прибули. Позивач підтримав свої позовні вимоги, відповідач проти позову повністю заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено та підтверджуєься матеріалами справи, що Управління Північно - Кримського каналу, Позивач по справі, володіє на праві постійного користування земельною ділянкою загальною площею 54,75 га для водогосподарських потреб (транспортування водної маси для потреб зрошування сільськогосподарських земель), на території Благодетенської сільської ради Скадовського району Херсонської області на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-ХС № 001062, виданого на підставі Розпорядження Скадовської районної державної адміністрації від 13.02.2002 року № 56 (а.с.18-19).

Право постійного користування оформлювалось у відповідності до п.З ст. 59 Земельного кодексу України у редакції від 25.10.2001 року, відповідно до якої державним водогосподарським організаціям за рішенням органів державної влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки та державного акту, землекористування управління Північно - Кримського каналу складається з 4 (чотирьох) ділянок: № 1 - 0,4100 га, № 2 - 47,7000 га , № 3 -4,3000 га, № 4 - 2,3400 га.

Під час реєстрації технічної документації кадастровим реєстратором надано відмову у реєстрації у зв`язку з перетином (знаходженням інших землекористувачів в межах ділянки) з земельними ділянками з кадастровими номерами 6524784000:33:001:0002 та 6524784000:62:004:0002 (а.с.21, рішення № РВ-6500547522019 від 18.06.2019р.).Відповідно до рішення про відмову у реєстрації, площа перетинання складає 1,2132 %.

Відповідно до інформації, наданої Скадовською районною державною адміністрацією Херсонської області № 01-19-1582 від 14.06.2018року (а.с.30), земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,5787 га (кадастровий номер 6524784000:62:004:0002), розташована в адміністративних межах Благодатненської (Радгоспненської) сільської ради, відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 17.11.2006 року № 517 «Про затвердження проекту землеустрою» була передана ТОВ «Гілтон» для обслуговування існуючої автозаправної станції.

Пунктом 1.1. розпорядженням прийнято рішення щодо передачі в оренду ТОВ «Гілтон» земельної ділянки площею 0,8309 га строком на 49 (сорок дев`ять) років для обслуговування існуючої автозаправочної станції на автошляху Херсон - Сімферополь (М24) 68 км на території Радгоспненської сільської ради.

Управління Північно - Кримського каналу вважає, що розпорядженням районної державної адміністрації № 517 від 17.11.2006 року «Про затвердження землеустрою» здійснене самовільне вилучення земельної ділянки та зміна цільового призначення, а тому розпорядження є недійсним, та підлягає скасуванню через наступне.

1. Стаття 78 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на землю - це право володіти, користуватись і розпоряджатися земельними ділянками.

При цьому, право користування визначається як юридично забезпечена можливість застосування корисних властивостей речі в процесі її особистого чи виробничого споживання. Обсяг права користування земельною ділянкою є обмеженим і обумовлюється цільовим призначенням земельної ділянки. Земельна ділянка повинна використовуватись лише за цільовим призначенням. Як вже зазначалось, земельна ділянка, відносно якої затверджене розпорядження та укладено договір оренди, за своїм цільовим призначенням у 2002 році відносилась до категорії земель водного фонду.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України у редакції від 03.03.2006 року, до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

гідротехнічними , іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Даний перелік є вичерпним та широкому тлумаченню не підлягає.

Статтею 59 Земельного кодексу України у редакції від 31.03.2006 року визначалось, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (пункт 4).

Пункт 4 зазначеної статті чітко регламентує мету діяльності під час використання земель водного фонду, що надаються на праві оренди. Даний перелік є також вичерпним, широкому тлумаченню не підлягає та обмежує перелік видів діяльності, що можуть здійснювати громадяни та юридичні особі в межах земель водного фонду.

2. Зі змісту розпорядження голови районної державної адміністрації від 17.11.2006 року № 517 вбачається посилання на ст.ст. 50 та 51 Земельного кодексу України у редакції від 31.03.2006 року. Наразі зазначені статті передбачають визначання земель рекреаційного призначення: до земель рекреаційного призначення належать землі, що використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів;

- склад земель рекреаційного призначення: до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально - туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт - клубів, стаціонарних і наметових туристично - оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Як вбачається з тексту розпорядження, земельна ділянка передавалась в оренду на користь ТОВ «Гілтон» з метою обслуговування автозаправочної станції (КВЕД 2005: Підклас 50.50.0.; httр:/кved.ukrstat.gоv.ua/КVЕD2005/50/50/КVЕD05-50-50-0/html) що, на переконання позивача, cуперечить п.4 ст. 59 Земельного кодексу України в редакції 31.03.2006 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, цільовим призначенням земельної ділянки за кадастровим номером 6524784000:62:004:0002 є: 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; площа -0,5787; тип власності - державна власність.

Тобто, здійснення діяльності з розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на землях водного фонду суперечить видам діяльності, здійснення яких суперечить вимогам п.4. ст. 59 Земельного кодексу України в редакції 31.03.2006 року.

Таким чином, через затвердження технічної документації із землеустрою із зміною цільового призначення та передання в оренду земельної ділянки на користь ТОВ «Гілтон» розпорядження голови районної державної адміністрації від 17.11.2006 року № 517 «Про затвердження проекту землеустрою» є таким, що не відповідає вимогам земельно - водного законодавства, що, в свою чергу, призводить до недійсності вказаного акту.

3. Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України у редакції 31.03.2006 року, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. При цьому, обов`язковою умовою для вилучення земельної ділянки є згода землекористувачів.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в т.ч. за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства;

в ) будівництво об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів

територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Вилучення земельної ділянки із земель водного фонду для наступної її передачі для здійснення діяльності з розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на користь ТОВ «Гілтон» без згоди постійного землекористувача управління Північно- Кримського каналу є неправомірним, порушує права та інтереси Позивача.

4. Відповідно до ст.21 Земельного кодексу України в редакції 31.03.2006 року, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсним угод щодо земельних ділянок.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, Позивач по справі вважає, що рішення про затвердження технічної документації з наступним укладенням договору оренди, затверджені розпорядженням голови державної адміністрації від 17.11.2006 року № 517 «Про затвердження проекту землеустрою», є таким, що прийняті з порушенням законодавчих норм, є недійсними та підлягають скасуванню.

5. За інформацією, що міститься у довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, що видана відділом у Скадовському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 97-21-0.33/176-18 від 25.06.2018 року, відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, враховуючи наявні у відділі матеріали - станом на 01.01.2016 року земельна ділянка площею 54,7500 га, на які встановлюються (відновлюються) межі згідно акту на право постійного користування землею серії II - ХС № 001062 Управлінню Північно - Кримського каналу - є землею водного фонду.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Управління Північно - Кримського каналу наголошує, що довідалось про неможливість присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, що належить Позивачу на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-ХС № 001062 з подальшою реєстрацією, лише 12.08.2019 року.

Крім того, позивач повідомив, що у нього відсутні оригінали розпорядження голови районної державної адміністрації від 17.11.2006 року №517 «Про затвердження проекту землеустрою» та листа № 97-21-0.33/176-18 від 25.06.2018 року.

Разом з тим, суд приймає до уваги пояснення відповідача про наступне. Розпорядження голови районної державної адміністрації від 17 листопада 2006 року № 517 «Про затвердження проекту землеустрою» було прийняте в межах повноважень відповідно вимог діючого на той час земельного законодавства, а саме наступних діючих на той час норм Земельного кодексу України (далі ЗКУ), відповідно яких:

ч.2 ст. 120 - при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки;

ч.І ст. 124 - передача в оренду земельних ділянок, що перебувають удержавиш або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Правомірність дій районної державної адміністрації щодо передачі в оренду ТОВ «Гілтон» земельних ділянок загальною площею 0,8309 га для обслуговування існуючих автозаправних станцій на території Благодатненської (Радгоспненської) сільської ради Скадовського району Херсонської області підтверджується розпорядженням голови районної державної адміністрації від 29 листопада 2005 року № 562 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки і надання дозволу на виготовлення технічної документації».

Правомірність розроблення і відповідність технічної документації із землеустрою вимогам землевпорядного законодавства, яка була розроблена на підставі зазначеного, розпорядження, була перевірена територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Розпорядження голови районної державної адміністрації від 17 листопада 2006 року № 517, яким було затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою і надано в оренду ТОВ «Гілтон» земельних ділянок загальною площею 0,8309 га для обслуговування існуючих автозаправних станцій на території Благодатненської (Радгоспненської) сільської ради, було прийняте лише при наявності позитивних висновків територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та інших органів.

Необхідно взяти до уваги, що розпорядження від 17 листопада 2006 року № 517 «Про затвердження проекту землеустрою» є ненормативним актом одноразової дії, що підтверджується рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року по справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного/ тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про^-місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в п. 4 якого зазначається, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Тобто, після передачі в оренду ТОВ «Гілтон» земельних ділянок оскаржуване розпорядження вичерпало свою дію.

ТОВ «ГІЛТОН» залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.

Судом встановлено, та підтверджується матералами справи, що відповідно до Договору купівлі-продажу майна від 29.08.2005 року ТОВ «ГІЛТОН» було придбано у ТОВ «Агропромисловий комплекс «Південний» (код ЄДРПОУ 32125447) комплекс АЗС, який розташований за адресою: Херсонська область, Скадовський район, с/рада Радгоспненська, автодорога Херсон-Сімферополь (М24) 68 км.

Згідно Розпорядження Голови Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області № 562 від 29.11.2005 р. «Про розірвання договору оренди земельної ділянки та дозвіл на виготовлення технічної документації»:

На підставі клопотань ТОВ «Агропромисловий комплекс «Південний» від 10 жовтня 2005 року № 81, ТОВ «Гілтон» від 21 вересня 2005 року № 09/10, згідно статей 71, 93, 120, 124, 149, 181, 186 Земельного кодексу України, статті 56 Закону України «Про землеустрій», статті 32 «Про оренду землі» та керуючись статтею 6, пунктом 7 статті 13, частиною першою статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» було прийнято рішення про розірвання договору оренди землі від 26 січня 2004 року № 3 на земельну ділянку загальною площею 0,8309 га, яка надавалась ТОВ «Агропромисловий комплекс «Південний» для розміщення автомобільної заправочної станції на автошляху Херсон - Сімферополь(М24) 68 км на території Радгоспненської сільської ради, вилучення вказаної земельної ділянки та надання дозволу ТОВ «ГІЛТОН» на виготовлення технічної документації із землеустрою.

На підставі вищезазначеного рішення та на замовлення ТОВ «ГІЛТОН», Приватним підприємством «ЗЕМЛЕМІР» було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо надання земельних ділянок в оренду ТОВ «ГІЛТОН» під розміщення існуючого комплексу АЗС площею 0,5787 га, та площею 0,2522 га, із землекористування ТОВ «Агропромисловий комплекс «Південний», розташованих на території Радгоспненської сільської ради, Скадовського району, Херсонської області на автодорозі Херсон-Красноперекопськ-Сімферополь (М24) 68 км (ліворуч та праворуч) (кадастрові номери ділянок 6524784000:62:004:0002 та 6524784000:62:004:0003).

Технічна документація була затверджена Розпорядження Голови Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області № 517 від 17.11.2006 р. «Про затвердження проекту землеустрою», а в подальшому між Скадовською районною державною адміністрацією та ТОВ «ГІЛТОН» було укладено Договір оренди земельної ділянки від 25 квітня 2007 року, зареєстрованому у Скадовському районному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 22 жовтня 2007 р. за № 4АА002211-040772800004.

07.05.2014 року на підставі Розпорядження Голови Херсонської обласної державної адміністрації від 16 січня 2014 р. № 15 між Скадовською районною державною адміністрацією та ТОВ «ГІЛТОН» було укладено Договір оренди землі від 07 травня 2014 року, зареєстрованому Реєстраційною службою Скадовського районного управління юстиції Херсонської області 29.10.2014 р. (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 листопада 2014 року за №№ 29005287, 29009487).

16 березня 2017 року нерухоме майно, розташоване на вищезазначених земельних ділянках було відчужене Третьою особою у відповідності до Акту прийому-передачі, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.03.2017 року.

В зв`язку з відчуженням об`єкту нерухомості між Скадовською районною державною адміністрацією та ТОВ «ГІЛТОН» було укладено Додаткову угоду щодо припинення договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 листопада 2014 року за №№ 29005287, 29009487 від 20.06.2018 року.

Таким чином, на даний момент Третя особа не має у власності об`єктів нерухомості та права користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до Розпорядження Голови Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області № 562 від 29.11.2005 р. «Про розірвання договору оренди земельної ділянки та дозвіл на виготовлення технічної документації», зазначена земельна ділянка для передачі в оренду ТОВ «ГІЛТОН» була вилучена із користування ТОВ «Агропромисловий комплекс «Південний» та переведена до земель запасу Радгоспненської сільської ради.

Окрім іншого, третя особа зазначає, що при укладенні Договору купівлі-продажу майна від 29.08.2005 року між ТОВ «ГІЛТОН» та ТОВ «Агропромисловий комплекс «Південний», останнім було передано третій особі копії документів щодо розробки проекту відведення в оренду земельних ділянок під незавершеним будівництвом автозаправної станції, зокрема Розпорядження Голови Херсонської обласної державної адміністрації від 13.02.2003 року № 131, а також копії висновків відповідних служб та установ (копії додаються).

Зокрема, копії Акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі та Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, укладених на підставі Розпорядження Голови Херсонської обласної державної адміністрації від 13.02.2003 року № 131 містять підпис начальника Управління Північно-Кримського каналу та печатку Управління Північно-Кримського каналу Державного комітету по водному господарству.

Наведене свідчить про надання згоди Позивачем на відведення земельної ділянки площею 0,5787 га.

Розпорядження Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області від 17.11.2006 року № 517 «Про затвердження проекту землеустрою» є ненормативним актом одноразової дії, що кореспондується з Рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року по справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в п. 4 якого зазначається, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Таким чином, після передачі вищенаведених земельних ділянок в оренду Третій особі, оскаржуване Розпорядження вичерпало свою дію.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в: протиправне позбавлення права власності чи його обмеження (ст. 321 ЦК); безпідставне заволодіння особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК); створення власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК).

Ст. 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1). У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ч. 2). Відмова від звернення до суду за захистом є недійсною (ч. 3).

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК). Завданням господарського цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відновлення становища, яке існувало до порушення, як спосіб захисту цивільного права та інтересу, застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів. Відновлення становища, яке існувало до порушення, досить часто в позовних вимогах поєднується з припиненням дії, яка порушує право, та може знаходити свій прояв у вимогах про виселення особи з незаконно зайнятого нею приміщення; про усунення перешкод у здійсненні права власності, про повернення власнику його майна із чужого незаконного володіння; про застосування наслідків недійсного правочину, Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності, державного акта про право власності на земельну ділянку.

Стосовно способу захисту, обраного позивачем - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб - суд зазначає наступне.

Такий спосіб захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб`єктом — заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі.

Суд має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам, наприклад, рішення прийняте органом, який не мав на це законних повноважень; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб`єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю.

Згідно з вимогами абз. 1 п. 12 розд. Х «Перехідні положення» ЗК до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Стосовно правових наслідків застосування способів захисту права, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК, п. «г» ст. 152 ЗК України. Визнання з їх застосуванням незаконними (недійсними) рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не забезпечить захист порушеного права позивача.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

ЗК України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов`язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, – на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним – розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге – стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє – визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону – нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що

- право позивача на постійне користування земельною ділянкою на підставі державного акту серії ІІ-ХС № 001062, виданого 13.02.2002, є порушеним. У зв"язку з передачею в оренду земельної ділянки загальною площею 0,8309 га для обслуговування існуючих автозаправних станцій на території Благодатненської (Радгоспненської) сільської ради Скадовського району Херсонської області на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 29 листопада 2005 року № 562 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки і надання дозволу на виготовлення технічної документації» та на підставі оскаржуваного розпорядження площа земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні позивача дійсно зменшена на 0,8309 га.

- задоволення позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області від 17.11.2006 № 517 "Про затвердження проекту землеустрою" ( яким затверджено технічну документацію ТОВ "Гілтон" щодо відведення земельних ділянок площею 0,8309 га в оренду строком на 49 років для обслуговування існуючої автозаправки на автошляху Херсон-Сімферополь (М24) 68 км на території Радгоспненської сільської ради, та передано в оренду ТОВ "Гілтон" земельні ділянки площею 0,8309) не відновить становища, що існувало до прийняття оскаржуваного рішення, оскільки на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно іншої юридичної особи, що не є учасником даного провадження.

- суд позбавлений у даному випадку застосувати інший спосіб захисту порушеного права позивача, оскільки не може вийти за межі заявленого позову. Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог.

- Відповідно до ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватним та публічним інтересом. Суд враховує, що на чистині земельної ділянки площею 0,8309 га знаходиться існуюча автозаправка на автошляху Херсон-Сімферополь (М24) 68 км на території Радгоспненської сільської ради, право власності на яку належить іншій особі, що мирно володіє належним їй нерухомим майном та не є учасником даної справи.

Стосовно застосування строку позовної давності суд зазначає наступне. За результатами розгляду справи № 6-68цс15 Верховний Суд України в складі судових палат у цивільних та господарських справах прийняв постанову від 16 вересня 2015 року, в якій вказав, що статтею 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 ЦК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється. Піддавши аналізу пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України, Верховний Суд України сформував правовий висновок, відповідно до якого зазначена норма спрямована на захист власників та інших осіб, які мають речові права на майно, від неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування, відтак, не може поширюватися на випадки звернення до суду прокурора з позовом в інтересах держави.

Суд виходить із того, що держава відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти й несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею (державою) незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 24.01.2020р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 232-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.( ст.241 ГПК України )

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення ( ст.256 ГПК України)

Повне рішення складено 05.02.2020р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна