ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/2624/19 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів: Парінова А. Б., Собківа Я.М.
за участю секретаря Скидан С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року
у справі №620/2624/19 (розглянуто за правилами загального позовного провадження)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та перерахування грошового забезпечення,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якій просив суд:
- визнати протиправним, скасувати наказ по особовому складу ГУНП в Чернігівській області № 270 о/с від 23.08.2019;
- поновити позивача на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 23.08.2019;
- зобов`язати відповідача перерахувати та провести виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 з 23.08.2019 до моменту ухвалення рішення по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що переміщення на іншу посаду та в іншу місцевість відбулось незаконно, з порушенням положень КЗпП України, без його згоди та Закону України "Про державну службу", на нерівнозначну посаду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 270/ос від 23.08.2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції з 23.08.2019 року.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки нормам права, зокрема те, що порядок переміщення поліцейських по службі врегульовано спеціальним Законом України "Про Національну поліцію", тому до спеціальних правовідносин положення КЗпП України застосуванню не підлягають.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та просив суд залишити без змін рішення першої інстанції.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області № 261 о/с від 22.08.2019 майора поліції ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 620/174/19 ( стор. 10 том І).
Наказом ГУНП в Чернігівській області № 270 о/с від 23.08.2019 позивача призначено заступником начальника Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, звільнивши з посади начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 23.08.2019 року. Підставою для видачі вказаного наказу слугував висновок про необхідність переміщення поліцейського ГУНП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку ст. 65 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) Закону України "Про Національну поліцію" від 22.08.2019 (стор. 32 Том І).
Не погоджуючись зі звільненням з посади начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку спеціальний Закон України "Про національну поліцію" встановлює підстави переміщення, які зазначені у ч. 1 ст. 65 Закону № 580-VIII та порядок переміщення, який визначає за чиєю ініціативою таке переміщення відбувається. Таке переміщення може відбуватися - за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення (ч.8 ст. 65 Закону № 580-VIII). Проте, Закон №580- VIII не врегульовує випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або переведення до іншої місцевості, про що йдеться у статті 32 КЗпП. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що до даних правовідносин застосувати норми КЗПпУ, які врегульовують переведення працівника на роботу до іншої місцевості та вважає, що позивач був неправомірно переведений до іншої місцевості без його згоди.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015р. №580-VIІI (надалі - Закон №580-VІІІ), визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За приписами частини 1 статті 59 Закону №580-VIII cлужба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частиною 3 статті 59 Закону №580-VIII встановлено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно частини 4 статті 59 Закону №580-VIII видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок переміщення та переведення поліцейського визначено у статті 65 Закону №580-VIII. Переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
Частиною другою статті 65 Закону №580-VIII зазначено , що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.
Відповідно до частини 4 статті 65 Закону №580-VIII зазначено, що поліцейський, переміщений з вищої посади на посаду, нижчу ніж та, яку він займав, у подальшому просувається по службі з дотриманням вимог, визначених цим Законом, а звільнений з посади в дисциплінарному порядку, - після зняття дисциплінарного стягнення.
Частиною 6 статті 65 Закону №580-VIII визначено, якщо законом визначено додаткові вимоги до кандидатів на призначення на окремі посади в органах (закладах, установах) поліції, призначення на такі посади здійснюється за умови відповідності особи, яка призначається на таку посаду, додатковим вимогам.
Згідно частини 7 статті 65 Закону №580-VIII переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Так, частинами восьмою, дев`ятою статті 65 Закону №580-VIII унормовано, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Відповідно до частини 10 статті 65 Закону №580-VIII зазначено, що у разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.
Згідно статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 32 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпПУ) визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Приписами статті 33 КЗпПУ зазначено, що тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. У випадках, зазначених у частині другій цієї статті, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.
Як вбачається з матеріалів справи, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 620/174/19 позивача поновлено на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що знаходиться за адресою: вул. Леніна,48Б, смт. Срібне, Срібнянського району Чернігівської області.
Відповідачем прийнято наказ №270 о/с від 23.08.2019 року, яким позивача призначено до Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що знаходиться за адресою: вул. Примакова, 32, м. Семенівка, Семенівський район, Чернігівська область.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивача перевели на таку ж саму роботу на тому самому підприємстві (в органах поліції), але в іншій місцевості, без його згоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що переведення особи з відділу який розташований у смт. Срібне Срібнянського району Чернігівської області до відділу, який розташований в м. Семенівка, Семенівський район, Чернігівська область є переведенням особи до іншої місцевості.
Суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку спеціальний Закон України «Про національну поліцію» встановлює підстави переміщення, які зазначені у частині 1 статті 65 Закону № 580-VIII та порядок переміщення, який визначає за чиєю ініціативою таке переміщення відбувається. Таке переміщення може відбуватися - за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення (ч.8 ст.65 Закону № 580-VIII).
Проте, Закон №580-VIII не врегульовує випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або переведення до іншої місцевості, про що йдеться у статті 32 КЗоТ України.
Стаття 32 КЗоТ України встановлює можливість переведення в іншу місцевість, тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року по справі № 420/5192/18 (адміністративне провадження №К/9901/21490/19) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
В даному випадку колегія суддів, вважає можливим до цих правовідносин застосувати норми КЗоТ України які врегульовують переведення працівника на роботу до іншої місцевості та вважає правильним висновок суду першої інстанції що позивач був неправомірно переведений до іншої місцевості без його згоди.
Щодо посилання апелянта на те, що в даній справі підлягають застосування виключно вимоги Закону України «Про національну поліцію», колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016р. №1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, та Перелік документів з питань проходження служби.
Відповідно до п.п.1-3 Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016р. №1235 видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Наказом МВС України від 23.11.2016р. №1235, передбачено наступні документи з питань проходження служби: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2012р. №650 затверджено Інструкцію з оформлення документів у системі МВС України (надалі - Інструкція №650), вимоги якої поширюються на організаційно-розпорядчі документи - накази, доручення, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, які створюються в результаті діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС.
Згідно Інструкції №650: рапорт - письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв`язку з цим відповідного прохання; подання - документ, що містить пропозиції про призначення, переміщення або заохочення особового складу, а також рекомендації щодо визначених дій і заходів з питань діяльності установ; доповідна записка - документ, адресований керівникові установи, яким останній інформується про невідомий йому факт, подію тощо, з обов`язковим внесенням пропозицій.
Водночас апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що оскаржуваний позивачем наказ прийнятий на підставі висновку Головного управління Національної поліції 22.08.2019 року, що не передбачено Порядком підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції та Переліком документів з питань проходження служби, затвердженими наказом МВС України від 23.11.2016р. №1235.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено в порядку визначеному ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: А.Б. Парінов
Я.М. Собків
Повний текст постанови складено 05 лютого 2020 року.
