ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/11784/19 Суддя першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Відповідач, ДПП НП України) про:

- визнання протиправним та скасування наказу ДПП НП України від 11.05.2019 року № 364 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень», яким до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнання протиправним та скасування наказу ДПП НП України від 27.05.2019 року № 382 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;

- поновлення Позивача на посаді поліцейського роти №2 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції з 28.05.2019 року;

- стягнення з Відповідача на користь Позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу;

- стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не підтверджують факти порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування, а відтак, оскільки встановлені обставини підтверджують порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що виразилося у безвідповідальному ставленні до виконання своїх обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки, то оскаржувані накази прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням визначених строків.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Крім того, просить стягнути з Відповідача понесені судові витрати у розмірі 10 000,00 грн.

Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що доводи Відповідача про порушення Позивачем службової дисципліни ґрунтуються виключно на нормах законодавства, які містять загальний характер і не розкривають суті порушення. Наголошує, що факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни належним чином не встановлений, оскільки в основу службового розслідування покладені обставини, встановлені у межах кримінального провадження. Стверджує, що судом не було взято до уваги факт перебування Позивача у слідчому ізоляторі під час службового розслідування, що позбавляло його можливості захищати свої права. Окремо підкреслює на безпідставності посилання суду першої інстанції на ряд правових позицій Верховного Суду України та Верховного Суду, оскільки обставини даної справи є відмінними. Крім іншого, наголошує, що ухвала суду від 08.07.2019 року про прийняття позовної заяви, як і відзив на позов на адресу ОСОБА_1 чи його представника не направлялася, що позбавило його можливості заявляти клопотання про розгляд справи з викликом сторін та подання відповіді на відзив.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за даною апеляційною скаргою, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05.02.2020 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні Позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 12.06.2017 року проходив службу у Національній поліції України та з 05.12.2017 року на посаді поліцейського роти №2 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції (т. 1 а.с. 170-175).

Пунктом 4 наказу ДПП НП України від 11.05.2019 року №364 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 1, 2, 3, 4, 9, 14 ч. 1 ст. 23, 41, ч. 7 ст. 42, ч. 3, 4 ст. 43, 45 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1-4, 6, 7, 9, 11, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Присяги працівника поліції, ст. 261 КУпАП, абз. 1, 2, 6, 8 п. 1 розд. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, пп. 6, 7 п. 2.1, пп. 2, 7 п. 2.2 розд. ІІ, пп. 1, 10, 11 п. 3.1 розд. ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05 січня 2016 року №4/1, безвідповідальному ставленні до виконання своїх функціональних обов`язків, враховуючи настання тяжких наслідків таких дій, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (т. 1 а.с. 223-227).

Указаний наказ було реалізовано шляхом видання ДПП НП України наказу від 27.05.2019 року №382 о/с «По особовому складу», яким відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (т. 1 а.с. 222).

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказів ДПП НП України від 21.02.2019 року № 319 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» (т. 1 а.с. 42-43) та від 21.03.2019 року № 524 «Про продовження строку проведення службового розслідування» (т. 1 а.с. 69) проведено службове розслідування з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення причин та обставин, які стали підставою для внесення 21.02.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000101 відомостей про скоєння окремими працівниками управління патрульної поліції у місті Києві ДПП кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України.

За результатами вказаного розслідування 19.04.2019 року складено затверджений начальником Депаратменту патрульної поліції полковником поліції Жуковим Є.О. висновок службового розслідування, проведеного у зв`язку з можливим порушенням службової дисципліни під час несення служби 17.02.2019 року окремими працівниками управління патрульної поліції у місті Києві ДПП під час застосування фізичної сили та спеціальних засобів стосовно ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 133-155). У ході службового розслідування встановлено, що 17.02.2019 року приблизно о 08:32 на телефонну лінію « 102» надійшло повідомлення про те, що «на вул. Прирічна, 5 у м. Києві невідомий чоловік ломиться до підсобного приміщення та буянить»; прибувши за вказаною адресою, інспектор роти №2 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП Вовк Н.А. та поліцейський роти №2 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП Гайовий В.С. виявили громадянина, як було встановлено пізніше, ОСОБА_2 , який поводився агресивно та, побачивши працівників поліції, зайшов до під`їзду № 20 будинку № 5 на вул. Прирічній у м. Києві; для затримання громадянина Грузинського на допомогу працівникам поліції прибули інспектор відділу забезпечення спеціальних заходів УПП у м. Києві ДПП Ковадло В.О., роти № 2 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_1 та інспектор відділу кадрового забезпечення УПП у м. Києві ДПП Леоненко В.А., які застосували стосовно ОСОБА_2 заходи фізичного впливу та спеціальний засіб - кийок гумовий ПГ-М; порушуючи вимоги Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки, зазначеними працівниками вивезено ОСОБА_2 за межі м. Київ, надмірно застосовано до нього спеціальні засоби та залишено в лісосмузі без верхнього одягу та з явними ознаками наркотичного сп`яніння; 17.02.2019 року о 14:26 на телефонну лінію « 102» до ГУ Нацполіції у Київській області надійшло повідомлення про виявлений труп чоловіка в лісосмузі поблизу с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, як встановлено пізніше - ОСОБА_2 .

Згідно висновку службового розслідування відомості, які були підставою для проведення службового розслідування є такими, що підтвердилися; за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3, 4, 9, 14 частини першої статті 23, 41, частини сьомої статті 42, частин третьої, четвертої статей 43, 45 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1-4, 6, 7, 9, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Присяги працівника поліції, статті 261 КУпАП, абз. 1, 2, 6, 8 пункту 1 розд. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пп. 6, 7 п. 2.1, пп. 2, 7 п. 2.2 розд. ІІ, пп. 1, 10, 11 п. 3.1 розд. ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05 січня 2016 року №4/1, безвідповідальному ставленні до виконання своїх функціональних обов`язків, враховуючи настання тяжких наслідків таких дій, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до ОСОБА_1 рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 17, 18, 19, 23, 41, 42, 45, 59, 77 Закону України «Про Національну поліцію», ст. ст. 1, 11, 12, 13, 14, 16, 18, 19, 22 затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», і затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179 Правил етичної поведінки поліцейських, прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на дотримання Відповідачем процедури проведення службового розслідування і порядку звільнення Позивача зі служби у поліції.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

За правилами ст. 18 Закону поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

В силу положень ст. 23 Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.

Порядок здійснення поліцейського піклування визначено статтею 41 Закону, згідно якої поліцейське піклування може здійснюватися щодо, зокрема, особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп`яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі (п. 4 ч. 1).

Поліцейське піклування має наслідком щодо осіб, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, - передання у спеціальний лікувальний заклад чи до місця проживання.

Поліцейський зобов`язаний негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою підставу застосування поліцейського заходу, а також роз`яснити право отримувати медичну допомогу, давати пояснення, оскаржувати дії поліцейського, негайно повідомити інших осіб про її місце перебування.

Повідомлення про права і їх роз`яснення поліцейським може не проводитися у випадку, коли є достатні підстави вважати, що особа не може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Про застосування поліцейського піклування складається протокол, в якому зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) застосування поліцейського заходу; підстави застосування; опис вилученої зброї чи інших предметів; клопотання, заяви чи скарги особи, якщо такі надходили, наявність чи відсутність видимих тілесних ушкоджень.

Протокол підписується поліцейським і особою. Копія протоколу негайно під розпис вручається особі. Протокол може не надаватися особі для підписання, а його копія - вручатися особі у випадку, коли є достатні підстави вважати, що вона не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. У такому випадку протокол надається особі чи органу, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті.

Про кожне застосування поліцейського заходу поліцейський одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідального поліцейського в підрозділі поліції.

У разі наявності достатніх підстав вважати, що передання особи тривало довше, ніж це необхідно, відповідальний поліцейський в підрозділі поліції зобов`язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.

Поліцейський зобов`язаний надати особі можливість негайно повідомити про своє місце перебування близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Поліцейський зобов`язаний негайно повідомити батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування про місце перебування неповнолітньої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 42 Закону фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Приписами п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 42 Закону передбачено, що для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби, зокрема, гумові та пластикові кийки; засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв`язування тощо).

При цьому, за правилами ч. 7 ст. 42 Закону поліцейський зобов`язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 43 Закону вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

Поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

Положеннями статті 45 Закону передбачено, що поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.

Поліцейський уповноважений застосовувати спеціальні засоби тільки у разі, якщо він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

Загальні правила застосування спеціальних засобів:

1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі;

2) гумові та пластикові кийки застосовуються для: а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об`єкт, що перебуває під охороною; б) затримання особи, яка вчинила правопорушення і чинить злісну непокору законній вимозі поліцейського; в) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень

Поліції (поліцейському) заборонено: 1) наносити удари гумовими (пластиковими) кийками по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт; 2) під час застосування засобів, споряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, здійснювати прицільну стрільбу по людях, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин; 3) відстрілювати патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, з порушенням визначених технічними характеристиками вимог щодо відстані від особи та стрільби в окремі частини голови і тіла людини; 4) застосовувати водомети при температурі повітря нижче +10°C; 5) застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, що здійснює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях; 6) застосовувати кайданки більше ніж 2 години безперервного використання або без послаблення їх тиску.

Поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про застосування до особи спеціального засобу.

Якщо поліцейський заподіяв особі поранення або каліцтво внаслідок застосування до неї спеціального засобу, керівник такого поліцейського зобов`язаний негайно повідомити про це відповідного прокурора.

Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності свідчить, що законодавцем регламентовано алгоритм дій поліцейського у випадку затримання особи із застосуванням спеціальних засобів, а також порядок та умови застосування таких засобів. При цьому, Законом чітко регламентовано імперативний обов`язок поліцейського із забезпечення доставлення особи до відділення поліції, повідомлення про застосування спеціального засобу, а також надання невідкладної медичної допомоги особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 19 Закону поліцейський, який вчинив протиправне діяння несе дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Затверджений Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначають, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Зі змісту ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту випливає, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції

За приписами абз. абз. 1, 2, 6, 8 п. 1 розд. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За правилами ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції.

Підстави проведення службового розслідування визначені статтею 14 Дисциплінарного статуту, за якою службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 18 Закону під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

Представником поліцейського може бути адвокат, повноваження якого підтверджені копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером та копією договору із представником. Представник користується правами поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, крім прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо поліцейським і не може бути доручена представнику, а також користується правами з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами, з моменту надання дисциплінарній комісії підтвердних документів.

Судова колегія погоджується з доводами Апелянта, що положеннями статті 18 Дисциплінарного статуту встановлені гарантії прав поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, на захист. Разом з тим, твердження ОСОБА_1 про те, що передбачених положеннями даної статті прав останнього Відповідачем не було дотримано, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, від надання пояснень у рамках службового розслідування Позивач відмовився та його відмова від 07.03.2019 року засвідчена особистим підписом (т. 1 а.с. 64). Крім того, доказів, що ОСОБА_1 або його представник зверталися із заявами про надання матеріалів службового розслідування для ознайомлення чи подавали документи, клопотання чи скарги під час його проведення, матеріали справи не містять.

Вимоги до висновку за результатами службового розслідування та оформлення його результатів викладені у ч. 1 ст. 19 Дисциплінарного статуту. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що службове розслідування проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, а матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на порушення вимог щодо оформлення його результатів.

Посилання Апелянта на те, що відомості службового розслідування містять посилання лише на загальні норми законодавства і не розкривають суть правопорушення, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки викладені вище положення Закону, Дисциплінарного статуту і Правил етичної поведінки поліцейських, про порушення яких вказано у висновку службового розслідування, у своїй сукупності, на переконання судової колегії, свідчать про вчинення Позивачем дисциплінарного проступку, несумісного з продовженням служби у поліції.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку.

Згідно ч. ч. 7, 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 22 Дисциплінарного статуту визначають, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Приписи п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначають, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З урахуванням встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів ДПП НП України в частині, що стосуються ОСОБА_1 .

При цьому, колегією суддів враховується, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Разом з тим, як було зазначено вище, встановлені у висновку службового розслідування обставини були достатніми стверджувати про порушення скаржником вимог чинного законодавства.

Застосування ж дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахування обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 року у справі № 807/754/17.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що наявність або відсутність вироку, який набрав законної сили, а також кримінального провадження щодо факту або певної особи, не є перешкодою для вирішення питання щодо застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, оскільки кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними видами відповідальності.

Відсутність обвинувального вироку щодо Позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 804/676/18.

Посилання Позивача на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права в частині ненаправлення на адресу ОСОБА_1 чи його представника копії ухвали від 08.07.2019 року про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, а також неотримання відзиву від Відповідача, що позбавило Апелянта права на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та підготовки відповіді на відзив, судова колегія вважає безпідставним з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали від 08.07.2019 року була направлена 11.07.2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва на адресу Позивача - АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 1, т. 2 а.с. 8), однак 10.08.2019 року поштове відправлення було повернуто до суду за закінченням встановленого строку зберігання. Викладене, у свою чергу, спростовує посилання ОСОБА_1 про незабезпечення направлення судом першої інстанції копії ухвали від 08.07.2019 року на його адресу.

Крім того, судова колегія не може погодитися з доводами Апелянта про те, що Відповідачем не було направлено на його адресу відзив на позовну заяву, оскільки на вимогу п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України ДПП НП України до відзиву було додано фіскальний чек від 29.07.2019 року про направлення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 10).

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено « 05» лютого 2020 року.