ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2020 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/5083/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-52053-52, -

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС України у Луганській області (далі – відповідач, ГУ ДПС України у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-52053-52 у сумі 30549,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.11.2019 позивач отримала вимогу Головного управління ДПС у Луганській області від 07.11.2019 № Ф-52053-52 про необхідність сплати заборгованості з єдиного внеску, яка утворилась станом на 31 жовтня 2019 у сумі 30 549,56 грн.

Позивач вважає, що зазначена вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки перебувала на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, відповідно, на неї поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ).

Позивач зазначає, що з огляду на дію зазначеної норми звільняється від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Оскільки на період проведення антитерористичної операції позивач звільнена від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що 08 січня 2019 року подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 30-31), в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебувала на податковому обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління ГУ ДПС у Луганській області за основним місцем обліку як платник єдиного внеску з 06.05.2006 по 03.12.2019.

Згідно з обліковими даними інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2019 за позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 30549,56 грн. Недоїмка у сумі 30549,56 грн складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно із Законом № 2464, за 2017 рік у загальній сумі 8448,00 грн, за перший, другий, третій та четвертий квартали 2018 року у сумі 2457,18 грн за кожен квартал, за перший, другий та третій квартали 2019 року у сумі 2754,18 грн за кожен квартал, а також залишок несплаченого боргу з єдиного внеску у загальній сумі 4010,30 грн (сальдо на початок року 31.12.2012, 31.12.2013, 31.12.2014, 31.12.2015, 31.12.2016, 31.12.2017), що переданий з Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області. За таких обставин, на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 ГУ ДПС у Луганській області було винесено вимогу про сплату боргу форми «Ф» 07.11.2019 № 52053-52 на загальну суму 30549,56 грн, яку було направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника податків та отримано позивачем 21.11.2019.

Відповідач зазначає, що Законом України № 1669 у Законі № 2464 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3, який після внесених змін Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 №219-VІІІ вважається п. 9-4, такого змісту: 9-3.Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті б Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Зазначена норма проіснувала в Законі №1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII.

Пунктом 28 розділу І Закону України від 28.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 02.09.2014 №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 N 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

В той час, відповідач зазначив, що розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р та розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р не регулює питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З огляду на зазначене, саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464. Отже, в період з 01.01.2016 по 31.10.2019 Законом № 1669 не скасовувались обов`язки, визначені частиною другою статті 6 Закону № 2464, внаслідок чого позивач повинен був сплачувати визначену Законом № 2464 суму єдиного внеску.

З урахуванням викладених обставин, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю за необґрунтованістю.

Позивачем ОСОБА_1 14.01.2020 за вх. № 1507/2020 до суду надані заперечення на відзив, в яких зазначає, що на протязі 2012-2014 років вона не здійснювала підприємницьку діяльність, доходи від такої діяльності не отримувала, звіти не надавала. До 01.01.2017 законодавством не було встановлювало імперативного обов`язку сплачувати єдиний внесок у разі, якщо особа не отримувала дохід та не здійснювала господарську діяльність. Особи, які не отримували доходи в звітному місяці/кварталі, мали право не сплачувати єдиний соціальний внесок. Вважає, що мало місце порушення відповідачем строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, що мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати ЄСВ.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця за № 23830000000002900, перебувала на податковому обліку в ДПІ в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області як платник єдиного внеску з 05.05.2006, 03.12.2019 внесено запис про припинення фізичної особи-підприємця за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.12.2019 за № 1006051635 (арк. спр. 8-11, 15-16, 33).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 та розрахунком боргу станом на 31.10.2019 за ОСОБА_2 обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску 30549,59 грн, яка складається з 4010,30 грн нарахованої платником та переданої з УПФУ (сальдо з 31.12.2012 по 31.12.2017), 8448,00 грн - за 2017 рік, 2457,18 грн - І квартал 2018 року, 2457,18 грн - II квартал 2018 року, 2457,18 грн - III квартал 2018 року, 2457,18 грн - IV квартал 2018 року, 2754,18 грн - І квартал 2019 року, 2754,18 грн - II квартал 2019 року, 2754,18 грн - IІI квартал 2019 року (арк. спр. 32, 34).

ГУ ДПС у Луганській області 07.11.2019 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № 52053-52, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 30549,56 грн (арк. спр. 22).

Вказана вимога була направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення та отримана 21.11.2019 (арк. спр. 23).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин – 2017-2019 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Сєвєродонецьк.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває, і позивач має право надати заяву про звільнення від сплати ЄСВ протягом тридцяти днів з дня закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога від 07.11.2019 № Ф-52053-52 про сплату боргу (недоїмки) частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а саме: з 2017 року по 2019 року. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Зазначена норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від виконання зобов`язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464-VI, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року по 01 січня 2016 року, а не взагалі перерахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

З матеріалів справи слідує, що заяву про звільнення від сплати єдиного внеску позивачем не подано, проте згідно з п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право подати заяву про звільнення від виконання обов`язків у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідно, відсутність такої заяви на час розгляду адміністративної справи, за умови що таке право позивач може реалізувати у будь-який час протягом дії особливого періоду, визначеного Законом № 1669-VII, жодним чином не підтверджує правомірність вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-52053-52.

Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Разом з тим, суд зазначає, що дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не розповсюджується на період виникнення боргу до 14 квітня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна вимога також охоплює період, в якому позивач не звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 31.12.2012 до 13.04.2014.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків сума боргу позивача за період з 31.12.2012 по 31.03.2014 року складає 4010,30 грн (арк. спр. 32).

Щодо тверджень відповідача про відсутність обов`язку сплачувати єдиний внесок у разі не здійснення підприємницької діяльності та відсутності доходу, та формування вимоги поза межами законодавчо визначених строків, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI в редакції Закону № 5292-VI від 18.09.2012 (на час виникнення заборгованості у 2013 році), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З 01.01.2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII внесені зміні до Закону № 2464-VI були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

При цьому, у редакції статті 9 Закону № 2464-VI, яка діє з 01.01.2018 (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності в не залежності від отримання доходу від такої діяльності як до 01.01.2017, так і після набуття чинності змін до Закону № 2464-VI.

Крім того, з розрахунку боргу є єдиного внеску по ФОП ОСОБА_1 вбачається, що сума 4010,30 грн є сумою задекларованого та несплаченого платником грошового зобов`язання за документом від 18.04.2013, тобто за 2012 рік (арк. спр. 34).

З цих підстав доводи позивача щодо неподання звітності та не здійснення діяльності є необґрунтованими.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем строків обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, суд вважає за необхідне зазначити те, що у відповідності до частини шістнадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Порушення відповідачем положень пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів та зборів України від 09.09.2013 № 455, яка була чинною на час виникнення заборгованості у 2013 році, в частині формування вимоги про сплату боргу з порушенням п`ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, в якому виникла чи зросла недоїмка зі сплату єдиного внеску (заборгованості) на суму більш ніж на 10 грн, про які зазначає позивач у відповіді на відзив, жодним чином не звільняють позивача від обов`язку сплатити таку заборгованість, оскільки обов`язок по сплаті єдиного внеску пов`язаний із настанням певного строку, визначеного Законом № 2464-VI, а не з отриманням вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка у розумінні статті 25 цього Закону є заходом впливу на платника, який не виконує своїх обов`язків.

Таким чином, оскільки у даному випадку, з огляду на наявність даних інформаційної системи, які свідчать про недоїмку зі сплати єдиного внеску у позивача, відповідачем правомірно сформовано позивачу оскаржувану вимогу про зобов`язання сплатити суму недоїмки за 2013 - 2014 роки.

Підстави для визнання вимоги протиправною в частині включення до вимоги суми заборгованості у розмірі 4010,30 грн за період до 13.04.2014 відсутні, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 07.11.2019 № Ф-52053-52 є протиправною в частині включення до вимоги суми заборгованості за період 2017 – 2019 роки в розмірі 26539,26 грн (30549,56 грн - 4010,30 грн), та підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно, позовні вимоги задовольняються частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (арк. спр. 3).

Загальний розмір майнових вимог у даній справі становить 30549,56 грн, позовні вимоги на суму 26539,26 грн підлягають задоволенню, що складає 86,87% 26539,26 грн х 100 : 30549,56 грн). Відповідно розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Луганській області, становить 667,51 грн (86,87% (частка задоволених вимог) від 30549,56 грн).

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС України в Луганській області (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ 43143746) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-52053-52, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-52053-52 про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 26539,26 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень 26 копійок).

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-52053-52 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 4010,30 грн (чотири тисячі десять гривень 30 копійок) - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

О.В. Захарова