Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 р. Справа№200/13914/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 23.10.2017 року народила сина та, на даний час, разом з дитиною має статус тимчасово переміщеної особи.

18.11.2019 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області із заявою про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини. Однак у зв`язку із пропуском встановленого 12 місячного строку звернення за цією допомогою отримала відмову в її призначенні.

Позивач зазначає, що внаслідок проведення антитерористичної операції та через малолітній вік дитини, не змогла своєчасно надати заяву до відповідача про призначення та виплату допомоги при народженні дитини.

Вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті державної допомоги при народженні дитини, у зв`язку з чим просить суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову в призначені допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово- цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , допомоги при народженні дитини;

зобов`язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату, ОСОБА_1 , державної допомоги при народженні дитини, на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за її заявою від 14.11.2019р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до прийняття рішення. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.

20.12.2019 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого наголошено на пропуск позивачем строку звернення за отриманням державної допомоги.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно наведених положень законодавства суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Єнакієвським МВ УМВС України в Донецькій області 20.08.2003 року, зареєстрована АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , згідно довідки від 14.11.2019 року № 1421-50002301825 є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідач - Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області є суб`єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері соціального захисту населення.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 - НОМЕР_4 , виданого 19.03.2018 року Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сина, ОСОБА_2 , який, згідно довідки від 14.11.2019 року № 1421-5000230200, також зареєстрований як внутрішньо переміщена особа.

14.11.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

19.11.2019 року відповідачем було прийнято повідомлення від № 08/3-03628, яким позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з тим, що допомога призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 місяців після народження дитини.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови в призначенні державної допомоги при народженні дитини.

Щодо дотримання стоків звернення до суду, то абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України регламентовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно матеріалів справи спірне повідомлення було прийнято відповідачем 19.11.2019 року. Відповідно даних на поштовому конверті, даний позов було відправлено до суду 30.11.2019 року. Тобто встановлений шестимісячний термін порушено не було, відповідно позивач не пропустив строк звернення до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України “Про охорону дитинства”, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушений змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи з завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що, відмовляючи у призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач не врахував всі обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення. Відповідно суд приходить до висновку, що дії Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області які полягають у відмові в призначенні державної допомоги при народженні дитини за заявою ОСОБА_1 є протиправними та задовольняє позовні вимоги в зазначеній частині.

Згідно ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, суд зазначає, що позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства, забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Позивач, в сім`ї якої виховуються та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ст. 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами, невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії, вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, в якій суд встановив обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Також суд зазначає, що в межах даних спірних правовідносин відповідачем було прийнято Повідомлення від 19.11.2019 року, яким позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини. Відповідно вищенаведених положень законодавства, зазначення Повідомлення від 19.11.2019 року № 08/3-03628 є незаконним та підлягає скасуванню.

Таким чином враховуючи наведене, та те, що нормами чинного законодавства позивачу гарантоване право на отримання допомоги при народженні дитини, суд вважає позовні вимоги в зазначеній частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату, ОСОБА_1 , державної допомоги при народженні дитини, на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за її заявою від 14.11.2019р. суд зазначає, що повноваження з приводу призначення та здійснення виплат є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, що делеговані йому законодавцем, та які не можуть бути підмінені рішенням суду. Відтак, суд задовольняє зазначені позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2019 року про призначення і виплату державної допомоги при народженні дитини з урахуванням висновків, зазначених у даному рішенні суду.

Відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, 1, ЄДРПОУ 26000411) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово- цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 , допомоги при народженні дитини.

Визнати незаконним та скасувати Повідомлення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області № 08/3-03628 від 19.11.2019 року про відмову в призначені допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2019р. про надання державної допомоги при народженні дитини з урахуванням висновків суду, вказаних у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, 1, ЄДРПОУ 26000411) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Стойка