Справа № 320/8374/18

Провадження № 2/937/99/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Іваненко О.В.,

за участю секретаря: Прозорової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Фінансова компанія є гроші» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 22.05.2018р. між ТОВ «Фінансова компанія є гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір №3112013301-005317 про надання позики, у тому числі і на умовах фінансового кредиту шляхом реєстрації відповідача на інтернет-сайті позивача і виконанням нею певних дій, які свідчать про укладення договору. 22.05.2018р. позивач надав ОСОБА_1 позику у розмірі 3000,00грн., які було перераховано на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 строком на 30 днів з кінцевою датою повернення не пізніше 23 год. 00 хв. 21.06.2018р. включно. Відповідно до умов договору сума процентів за користування позикою становить 1091,00грн. за 31 днів, проценти за користування позикою становлять 2,0% за кожен день користування. Відповідно до умов укладеного договору, у разі невиконання позичальником зобов`язань, позикодавець має право стягнути пеню у розмірі 3% від залишку суми за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення. Відповідач свої зобов`язання у визначені договором строки не виконала, чим порушила умови договору та станом на 01.10.2018р. має заборгованість в сумі 19391,10грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3000,00грн.; заборгованості за процентами у розмірі 7211,10грн.; пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання у розмірі 9180,00грн. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 19391,10грн., а також судові витрати понесені на юридичну допомогу у розмірі 1500,00грн., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але надала заяву про розгляд справи у її відсутності та надала відзив на позовну заяву. В попередніх судових засіданням відповідач пояснила, що раніше вона дійсно реєструвалась на сайті позивача з метою отримання кредитних коштів, вона залишила всі свої персональні дані, заповнила форму для отримання позики. Згідно відзиву договір від 22.05.2018р. з ТОВ «Фінансова компанія є гроші» про надання позики у розмірі 3000,00грн. вона не укладала. Позивачем не доведено що перераховані кредитні кошти у розмірі 3000,00грн. на її рахунок були переведені саме ТОВ «Фінансова компанія є гроші», а тому ніяких грошей від ТОВ «Фінансова компанія є гроші» вона не отримувала. Позивачем не надано жодних належних доказів факту укладання між ними договору кредиту.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні, 22.05.2018р. між ТОВ «Фінансова компанія є гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір №3112013301-005317 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с.12-18).

Договір між сторонами було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача ОСОБА_1 на інтернет-сайті https://e-groshi.com, виконанням певних дій, що свідчать про укладення договору. Договір від 22.05.2018р. підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, яким є CMC повідомлення з кодом «124143», що підтверджується копією карточки заяви/кредита, згідно якої клієнт самостійно вносить дані про себе, ПІБ, паспортні дані та РНОКПП, бажану суму кредиту, картковий рахунок, на який очікує надходження кредитних коштів та ін. (а.с.149-152).

Відповідно до статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

У відповідності до вищевказаної правової норми на сайті ТОВ «ФК є гроші» www.e- groshi.com розміщено Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ФК є гроші», які є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.

Згідно з пунктом 2.1 Договору позикодавець на умовах цього договору надає позичальнику коштів у позику на умовах фінансового кредиту, що виражена у грошових коштах у національній валюті України, відповідно до заявки на отримання позики, та відповідно до умов цього договору, а позичальник зобов`язується отримати (прийняти) та повернути позику та сплатити суму процентів користування позикою в порядку і в строк визначений цим договором. Тип позики (кредиту) - споживчий (п. 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору, позика складає 3000,00грн.

Згідно умов п.п.3.2, 3.2.1 договору №3112013301-005317 сума процентів за користування позикою становить 1091,1грн. за 31днів, проценти за користування позикою становлять 2,0 % за кожен день користування позикою, що становить 730,0% річних, фіксована процентна ставка за цим договором становить 2,0% за кожен день, починаючи з дати видачі позики і закінчуючи датою фактичного повернення позики включно, протягом строку користування позикою.

Згідно умов п.п.5.2-5.4, 7.1 договору, строк, на який надається позика за цим договором становить 31 днів, дата повернення позики не пізніше 23 год. 00 хв. 21.06.2018р. включно. У випадку порушення (прострочення) позичальником строку повернення позики та/або оплати суми процентів за користування позикою, позикодавець має право додатково, крім процентів за користування позикою за кожен день прострочення, стягнути з позичальника пеню у розмірі 3,00% відсотка від залишку суми позики за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення.

Відповідно до пункту 10.1.3. договору позичальник зобов`язується вчасно повернути позику та сплатити суму процентів за користування позикою.

22.05.2018р. позивачем на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 було перераховано позику у розмірі 3000,00грн., що підтверджується повідомленням №599 від 11.09.2018р. (а.с. 24), дана сума перерахована на підставі договору про організацію взаємодії №92.15.000 104/2 від 19.02.2018р. укладеного між ТОВ «ФК є гроші» та ПАТ «АКБ «Конкорд» (а.с.25-30).

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовано Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», Цивільним Кодексом України.

Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 ст.12 Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Статтею 11 цього Закону визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Таким ідентифікатором є CMC повідомлення з кодом «124143», який зазначений у тексті договору у розділі "Підписи сторін" та який відправлявся на номер мобільного телефону, зазначеного в копії карточки заяви/кредита на інтернет-сайті https://e-groshi.com та роздруківки відправки смс повідомлень (а.с.18, 112, 149).

Таким чином, між ТОВ «ФК є гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір позики на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст.631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що грошові зобов`язання за договором №3112013301-005317 від 22.05.2018р. відповідач належним чином не виконала та відповідно до заявлених позивачем позовних вимог станом на 01.10.2018р. заборгованість становить 19391,10грн., з яких: 3000,00грн. - заборгованість по кредиту; 7211,10грн. - заборгованість по відсоткам; 9180,00грн. - пеня. Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до детального розрахунку заборгованості за договором №3112013301-005317 від 22.05.2018р., який долучений до позовної заяви (а.с.20-23).

Між тим, визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Згідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини п`ятої статті 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Ця правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 4 листопада 2015 року у справі за № 6-1120цс15.

Як вбачається з розрахунків, наданих позивачем, розмір пені складає 9180,00грн., що значно перевищує суму основного боргу 3000,00грн., а тому суд вважає можливим застосувати правило ч.3 ст. 551 ЦК України про співмірність вимог із розміром заподіяних збитків, та зменшити суму пені до 3000,00грн.

Враховуючи викладене, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення її від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст.617 ЦК України, а тому у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем існує заборгованість із зменшеною сумою пені, яка складається: 3000,00грн. - заборгованість по кредиту; 7211,10грн. - заборгованість по відсоткам; 3000,00грн. - пеня, а всього 13211,10грн.; яка відповідачем добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а тому дана сума заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, серед іншого, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З аналізу змісту вказаної норми закону слідує, що надання професійної правничої допомоги та можливості відшкодування вартості її надання законодавець пов`язує з суб`єктом надання такої допомоги, яким має бути виключно адвокат.

На підтвердження витрат на юридичні послуги, понесені позивачем в сумі 1500, грн. надано копію договору про надання юридичних послуг фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 , однак доказів на підтвердження того, що такі послуги надані адвокатом, суду не надані, у зв`язку з чим ця сума не підлягає стягненню з відповідача в порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат відповідно до положень ст. ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1200,44грн. (13211,10грн. х 1762грн. : 19391,10грн. = 1200,44грн.).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1200,44грн., які позивач витратив при зверненні до суду.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що позов підставний і підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625,631, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_2 ), зареєстровано: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 10-к, код ЄДРПОУ 41538600, р/р № НОМЕР_3 у ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) суму заборгованості за договором - 13211,10грн., яка складається з: 3000,00грн. - заборгованість по кредиту; 7211,10грн. - заборгованість по відсоткам; 3000,00грн. - пеня; та стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1200,44грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко