ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №686/2558/19

адміністративне провадження №К/9901/28957/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача- Блажівської Н.Є.,

суддів: Гімона М.М.., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 липня 2019 року (головуючий суддя Продан Б.Г.),

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Іваненко Т.В., судді: Сторчак В. Ю. Граб Л.С.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Хмельницької митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

29 січня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Хмельницької митниці ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 11 грудня 2018 року №0177/40000/18.

Представник позивача в суді першої інстанції заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду. Мотивуючи поважність підстав пропуску звернення до суду, представник позивача зазначив, що постанова від 11 грудня 2018 року отримана позивачем лише 14 січня 2019 року, однак остання в період з 23 січня 2019 року по 25 січня 2019 року перебувала на амбулаторному лікуванні.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Хмельницької митниці ДФС про скасування постанови № 0177/40000/18 від 11 грудня 2018 року про притягнення її до відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України залишено без розгляду.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) строк звернення із позовом до суду і вказані у заяві підстави поновлення строку звернення до суду не підтверджують поважність пропуску такого строку, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач в касаційній скарзі просив скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 у справі №686/2558/19 і направити справу до Хмельницького міськрайонного суду для продовження розгляду справи по суті.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу представника позивача без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 липня 2019 року про залишення позову без розгляду та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року - без змін

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач зазначив, що строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин, оскільки про наявність спірної постанови від 11 грудня 2018 року позивачу стало відомо лише 14 січня 2019 року після її отримання засобами поштового зв`язку. Необізнаність про наявність винесеної постанови, за твердженням позивача, є поважними причинами пропуску строку на її оскарження.

Позивач вважає, що обчислення десятиденного строку на оскарження постанови, з урахуванням строків вручення вказаної постанови, слід відраховувати з дати її вручення - 14 січня 2019 року, разом з тим, в період з 23 січня 2019 року по 25 січня 2019 року позивач перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою. Разом з тим, 26-27 січня були вихідними днями (субота-неділя), що унеможливило подання позовної заяви. Тобто, позивач не мала об`єктивної можливості звернутись до суду з позовом у встановленні законодавством строки.

2.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Заява представника позивача про поновлення строку на оскарження постанови була подана лише 8 липня 2019 року. Причини пропуску строку звернення до суду, вказані у цій заяві, визнані Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області не поважними, з чим погодився Сьомий апеляційний адміністративний суд.

Твердження представника позивача про ненадання судами першої та апеляційної інстанцій жодним чином належної оцінки доказам на які посилається позивач не відповідає дійсності, адже у судових рішеннях досліджено та чітко зазначено з яких саме підстав причини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними. Зокрема, надана правова оцінка довідці довільної форми з печаткою лікаря Білик О.М. від 25 січня 2019 року, досліджено факт отримання ОСОБА_1 повідомлення Митниці про дату розгляду справи та безпосередньо дату отримання оскаржуваної постанови Митниці, наявність представника у цій справі (договір про надання правової допомоги був чинним).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів позивача і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Згідно з частиною другою статі 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до частини першої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частин першої та четвертої статті 528 Митного кодексу України (надалі також- МК України; в редакції, чинній на час звернення повивача до суду) постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

За змістом статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі також - КУпАП ) скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Наведеними нормами КАС України, МК України та КУпАП для справ щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначена подія, з якою пов`язаний початок перебігу процесуального строку, - день ухвалення відповідного рішення (постанови).

Разом з тим положення наведених норм необхідно тлумачити у системному зв`язку з вимогами частини третьої статті 122 КАС України, які встановлюють, що строк оцінюється з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовується сторонами у справі про порушення своїх прав позивач дізнався в день отримання відповідної постанови 14 січня 2019 року, разом з тим, до суду із позовною заявою звернувся з порушенням визначених КАС України, МК України та КУпАП строків, а саме 28 січня 2019 року.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду позивач вказувала, що в період з 23 січня 2019 року по 25 січня 2019 року перебувала на амбулаторному лікуванні, на підтвердження чого надала довідку. Разом з тим, 26-27 січня були вихідними днями (субота-неділя). що унеможливило подання позовної заяви.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1. це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2. це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3. ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4. ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку твердженням позивача, дійшли висновку про те, що вони не можуть вказувати про поважність підстав пропуску строку звернення до суду, з огляду на те, що:

- надана на підтвердження таких обставин довідка (складена за довільною формою з печаткою лікаря Білик О.М. від 25 січня 2019 року, в якій вказано, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в уролога поліклініки №1 в період з 23 січня 2019 по 25 року 2019 року), не є належним доказом на підтвердження обставин поважності несвоєчасного звернення до суду; оригінал вказаної довідки представник позивача в суді апеляційної інстанції до огляду не надав;

- ОСОБА_1 була обізнана про розгляд 11 грудня 2018 року о 10:30 год. справи про порушення нею митних правил №0177/40000/18 ще 3 грудня 2018 року, про що свідчить лист від 30 листопада 2018 року №7676/С/22-70-00.4-20-1.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, зважаючи на надану судами попередніх інстанцій оцінку відповідним доказам, суди обґрунтовано визнали зазначені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду як такі, що не можуть свідчити про об`єктивну неможливість вчинити дії з метою звернення до суду із позовом.

Про дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при наданні оцінки доводам позивача щодо поважності строку, свідчить також наступне.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, з метою удосконалення порядку видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян Міністерством Охорони здоров`я України наказом від 13 листопада 2001 року N 455 затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (надалі також - Інструкція).

Пунктами 1.1 та 1.2 Інструкції встановлено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Системний аналіз норм Інструкції дають підстави для висновку, що чинне законодавство дає можливість підтверджувати у відповідних випадках стан тимчасової непрацездатності довідкою довільної форми, водночас, виходячи із положень Інструкції, така довідка має бути засвідчена печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Однак, надана позивачем довідка - не засвідчена печаткою лікувально-профілактичного закладу, а відтак висновок судів попередніх інстанцій про те, що довідка є доказом, що не містить інформацію щодо предмета доказування, є обґрунтованим.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2019 року у справі №120/4137/18-а зазначив, що перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.

В матеріалах справи міститься договір, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Ткачуком Б.М., від 3 серпня 2018 року, а відтак доводи позивача про те, що вона булп позбавлена можливості своєчасно подати позовну заяву не є слушними.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання

особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 цього ж Кодексу, згідно з частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, дійшовши висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду й відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення статей 122, 123 КАС України.

Водночас, суд звертає увагу на те, що переоцінка доказів відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, з урахуванням наведеного касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.М. Гімон

І.Л. Желтобрюх