ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/8019/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Каракашьян С.К., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.,

при секретарі Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Харчова Компанія» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Харчова Компанія» до Головного управління Держпраці у Київській області, третя особа: Приватне підприємство «Служба охорони «КОМСЕРВІС» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Харчова Компанія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Українська Харчова Компанія») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Київській області) в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови ГУ Держпраці у Київській області від 16.04.2019 року №КВ479/1439/АВ/ТД/ФС-304, №КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-305 та КВ479/1439/АВ/МГ/ФС-306.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року значений позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано постанови ГУ Держпраці у Київській області №КВ479/1439/АВ/ТД/ФС-304 та №КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-306 від 16.04.2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У даному випадку, апеляційна скарга подана позивачем для встановлення законності постанови ГУ Держпраці у Київській області №КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-305 від 16.04.2019 року (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Колегія суддів апеляційної інстанції надає оцінку законності та правомірності винесення лише оскаржуваної постанови ГУ Держпраці у Київській області № КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-305 від 16.04.2019 року.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року сторонами не оскаржується.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі посвідчення на проведення перевірки № 479 від 20.02.2019 року, посадовими особами ГУ Держпраці у Київській області, протягом 21 лютого - 26 березня 2019 року, було здійснено інспекційне відвідування ТОВ «Українська Харчова Компанія».

За результатами проведеного інспекційного відвідування, контролюючим органом складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 25.03.2019 року № КВ 479/1439/АВ. (далі по тексту - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржувану постанову ГУ Держпраці у Київській області № КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-305 від 16.04.2019 року, в частині порушення ТОВ «Українська Харчова Компанія» статті 192 КЗпП., ч. 1 ст. 55 КЗпП, ч. 1 ст. 63 КЗпП України.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в цій частині позовних вимог, дійшов висновку, що ТОВ «Українська Харчова Компанія» порушено вимоги чинного законодавства щодо роботи неповнолітніх у нічний час.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача, під час здійснення інспекційного відвідування встановлено, що на підприємстві позивача працюють неповнолітні особи.

Крім того, серед іншого, ГУ Держпраці у Київській області встановлено наступні порушення, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови № КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-305 від 16.04.2019 року:

гр. ОСОБА_1 , член бригади ресторану І категорії у липні 2018 відпрацював 68.53 ґод. в нічний час, що підтверджується табелем обліку використаного робочого часу за липень 2018 року, що є порушенням ч. 1 ст. 55 КЗпП,

гр. ОСОБА_2 , інструктор з навчання закладу ресторанного господарства І категорії, в грудні 2018 року, згідно обліку використаного робочого часу працювала в нічний час 0,11год., в березні 0,62, що є порушенням ст. ч. 1 ст. 55 КЗпП, та робочий час за грудень склав 174,7 що є порушенням ч. 1 ст. 63 КЗпП, оскільки максимальна тривалість робочого тижня складає 36 годин для осіб, що не досягли 18 річного віку.

гр. ОСОБА_3 , працівник закладу ресторанного господарства І категорії, в січні 2019 року, згідно обліку використаного робочого часу, працювала в нічний час 0,03год.

Відповідно до п.2 ч. 1 статті 55 Кодексу законів про працю України, забороняється залучення до роботи в нічний час осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192). Відповідно до статті 63 зазначеного Кодексу до надурочних робіт (стаття 62) забороняється залучати, зокрема, осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192).

Згідно зі статтею 192 Кодексу законів про працю України, забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

Як вбачається з матеріалів справи, працівники ТОВ «Українська Харчова Компанія» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнята на посаду кухонного працівника на умовах неповного робочого дня та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнята на посаду працівника закладу ресторанного господарства на умовах неповного робочого тижня.

У той же час, згідно з наданими позивачем відповідачу табелями обліку робочого часу гр. ОСОБА_2 було відпрацьовано 174 години, з яких 11,4 понаднормово, 0,62 - у нічний час, а гр. ОСОБА_3 - 139,9, з яких 0,03 год. у нічний час.

Правовими положеннями ч.1 статті 51 Кодексу законів про працю України передбачено, що скорочена тривалість робочого часу встановлюється, зокрема, для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень.

Отже, максимальна кількість робочого часу, згідно з вищезазначеними нормами Кодексу законів про працю України, за березень 2018 року, мала становити 151 годину, з урахуванням того, що у березні 2018 року був 21 робочий день.

Таким чином матеріалами справи підтверджується обставина порушення позивачем вимог статті 192 КЗпП., ч. 1 ст. 55 КЗпП, ч. 1 ст. 63 КЗпП.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимоги про визнання протиправною постанови № КВ479/1439/АВ/МГ/ФС-305 задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до оскаржуваної постанови № КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-305 від 16.04.2019 року, ГУ Держпраці у Київській області на позивача накладено штраф, у розмірі 125190,00 грн., за роботу у нічний час трьох працівників, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Тобто, відповідачем обраховано штрафні санкції у розмірі 125 190,00 грн., відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП, з урахуванням мінімальної заробітної плати, зокрема, по 41 730,00 грн. за кожного з неповнолітніх працюючих у нічний час.

Між іншим, під час розгляду даної справи та скасування постанов ГУ Держпраці у Київській області №КВ479/1439/АВ/ТД/ФС-304 та №КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-306 від 16.04.2019 року, які не переглядаються судом апеляційної інстанції, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досяг 18 років, відповідно до копії паспорту останнього (а.с.100).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що контролюючим органом протиправно накладено штраф на позивача щодо роботи в нічний час ОСОБА_1 та винесено оскаржувану постанову №КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-305 від 16.04.2019 року, яка містить загальну суму штрафу за трьох працівників.

Щодо накладення штрафу за порушення встановлені відповідачем в частині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості визначати розмір штрафу щодо допуску до роботи у нічний час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , адже вказане є дискреційними повноваженнями ГУ Держпраці у Київській області.

З огляду на те, що ГУ Держпраці у Київській області протиправно накладено на ТОВ «Українська Харчова Компанія» штраф за допущення до роботи у нічний час ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що для повного захисту прав позивача існує необхідність визнати протиправною та скасувати постанову №КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-305 від 16.04.2019 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.01.2006 року №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в цій частині.

Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Харчова Компанія» - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати.

У цій частині ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Харчова Компанія» до Головного управління Держпраці у Київській області, третя особа: Приватне підприємство «Служба охорони «КОМСЕРВІС» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області № КВ479/1439/АВ/МГ/ФС-305 від 16.04.2019 року про накладення штрафу уповноваженими особами.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (ЄДРПОУ 39794214, адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10) шляхом їх безспірного списання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Харчова Компанія» (ЄДРПОУ 38129143, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) сплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі - 2 881,50грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн. 50 копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді : Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк