Справа № 343/1446/16-к

Провадження № 11-кп/4808/5/20

Категорія ст. 115 ч. 1 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

виправданого ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у кримінальному провадженні № 12013150010000280 апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Долинського районного суду від 4 липня 2019 року щодо ОСОБА_11 ,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Оболоня

Долинського району, не судимого

виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 Кримінального кодексу України (далі ККУ).

Запобіжний захід заставу до вступу вироку в законну силу залишено без змін. Постановлено повернути її ОСОБА_12 після набрання вироком законної сили.

ОСОБА_11 обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства за наступних обставин.

23 липня 2009 року ввечері він разом з дружиною ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та потерпілою ОСОБА_16 спільно відпочивали та вживали алкогольні напої в урочищі "П`янка" в с. Новий Мізунь Долинського району. Близько 00.15 години 24 липня 2009 року він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючись умислом на умисне вбивство ОСОБА_16 , який виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, внаслідок конфлікту, здійснив постріл у ОСОБА_16 з мисливської рушниці «Сімсон» № НОМЕР_1 , наслідок чого потерпіла отримала дробове поранення голови, від чого наступила її смерть.

В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, він стверджує, що:

- вина ОСОБА_8 підтверджується протоколами огляду місця події; протоколом огляду трупа, протоколом додаткового огляду транспортного засобу, протоколами відтворення обстановки та обставин події, висновками судових експертиз; вироком Рожнятівського райсуду від 12.03.2011, показаннями потерпілих ОСОБА_17 , свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 ;

- суд зробив неправильний висновок про те, що ОСОБА_8 не привозив з собою рушницю Сімсон», з якої було вбито потерпілу. ОСОБА_34 , власник цієї рушниці, повідомив, що ключ від кімнати зі зброєю був у ОСОБА_8 . Після події він не виявив зброї на тому місці, де її залишив;

- суд безпідставно визнав протокол огляду трупа від 28.07.2010 року недопустимим доказом, оскільки на думку суду, картечина з голови потерпілої вилучена неуповноваженою особою, оскільки слідчий ОСОБА_35 не входила до складу слідчої групи і ця картечина не була надана суду для огляду і повторної експертизи в зв`язку з її втратою на досудовому слідстві. Однак, у вказаному протоколі зазначено, що дану слідчу дію також проводив заступник начальника СУ МВС ОСОБА_36 ;

- суд, не взяв до уваги протоколи огляду місця події та місцевості від 25.07.2009 та 8.12.2009, де відображено, що єдиний виїзд з місцевості, де було вчинено злочин, пролягає дорогою повз будівлю Бистрівського лісництва у напрямку с. Новий Мізунь. Усі інші урочища та дорожні відгалуження завершуються тупиками;

- суд у вироку зазначив, що надані на дослідження касети, на яких містяться відеозаписи проведення слідчих дій, не опечатані, на них відсутні бірки. Слід зазначити, що КПК України 1960 року таких вимог не встановлює;

- суд зазначив, що висновок балістичної експертизи №478 від 30.07.2010 та повторної судово-балістичної експертизи №8605/8606 від 13.10.2010 є недопустимими доказами, оскільки експертами досліджувались різні предмети, а не одна і та ж картечина, яка вилучена з трупа ОСОБА_16 . Вказані виміри проводились експертами при первинній та повторній експертизах різними вимірювальними пристроями;

- суд безпідставно не дослідив висновки психологічної експертизи №0089 від 12.01.2012 і додатки до нього оптичних носіїв інформації, на яких містяться відеозаписи проведення слідчих дій слідчих експериментів з учасниками події;

- суд безпідставно послався на висновки спеціалістів ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , які не допитувались на досудовому слідстві; а ОСОБА_39 не є експертом;

- суд необґрунтовано зазначив, що висновки судових балістичних експертиз є неспроможними на підставі рецензії спеціаліста ОСОБА_38 , оскільки він зробив свої висновки не досліджуючи відповідні речові докази. Ці висновки досліджувались Рожнятівським райсудом в ході розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_19 за ст. 264 КК України та визнались судом допустимими доказами. Вирок щодо ОСОБА_19 набрав законної сили, а повторна судова балістична експертиза була призначена слідчим за клопотанням захисту адвоката ОСОБА_19 в іншу експертну установу з метою перевірки вищевказаного висновку № 478.

- суд, в порушення вимог ст. 357 КПК України, не дослідив речовий доказ автомобіль марки Тойота Ленд Крузер НОМЕР_2 , а лише зазначив у вироку про його залишення власнику ОСОБА_8 .

На підставі наведеного прокурор просить вирок суду, яким ОСОБА_8 виправдано за ст. 115 ч. 1 КК України, скасувати, у зв`язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

В апеляційній інстанції :

-прокурор підтримав апеляційні доводи, визнав вирок необгрунтованим, просить його скасувати, призначити новий судовий розгляд;

-обвинувачений та його захисники заперечили доводи прокурора, просять вирок залишити без змін.

Апеляційне провадженнярозглянуто безучасті потерпілих ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та їх представника ОСОБА_43 у зв`язку з їх багаторазовою неявкою та відмовою в отриманні судових викликів. Крім того згідно письмової заяви адвоката ОСОБА_43 про те, що він не має повноважень від потерпілих щодо участі в апеляційній інстанції. Колегія суддів вважає, що без участі вказаних осіб можливо ухвалити законне й обґрунтоване рішення апеляційного суду.

З`ясувавши обставини цього провадження, обговоривши апеляційні доводи прокурора, виправданого та його захисників, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення суду, в тому числі виправдувальний вирок, має бути законним, обґрунтованим й вмотивованим. Оскаржений виправдувальний вирок щодо ОСОБА_11 відповідає вказаним вимогам закону.

Виправдовуючи обвинуваченого ОСОБА_11 за недоведеністю його вини, суд всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини цього провадження, кожен доказ оцінив з точки зору належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для постановлення виправдувального вироку.

Всі апеляційні доводи прокурора не спростовують висновків й мотивів суду першої інстанції про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, виконуючи в повній мірі вимоги статей 85, 86, 94 КПК, зробив у вироку ґрунтовний аналіз всіх наявних доказів, зокрема показань обвинуваченого, потерпілих свідків, протоколів слідчих дій, висновків експертиз та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість виправданого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

При цьому апеляційні доводи прокурора про неповноту судового розгляду, про неправильну оцінку доказів, про надання переваги одним доказам над іншими, чим фактично просить дати їм іншу оцінку, при відсутності клопотань про їх повторне дослідження, колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не спростовують висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_8 , не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Апеляційні доводипрокурора неспростовують показаньвиправданого ОСОБА_8 про те, що він не причетний до злочину. З загиблою в нього не було неприязні, між ними були родинні стосунки. В той вечір вони групою відпочивали з ініціативи потерпілої, між ними не було жодного конфлікту, в момент пострілу з автомобіля, що під`їхав, він був під обстрілом біля їх групи та самої потерпілої. Посилання на його домагання потерпілої, яка є його троюрідною сестрою, позбавлені підстав. Первинні висновки експертиз рушниці не були категоричними, вони були сумнівними і спростовані спеціалістом, тому була призначена повторна комісійна експертиза, яка не проведена через втрату речових доказів.

Посилання прокурорав апеляційнійскарзі,як надокази винивиправданого,на дані протоколів огляду місця події, протоколу огляду трупа; протоколів огляду транспортного засобу; протоколів відтворення обстановки та обставин події носять формальний характер, вони констатують лише подію, її наслідки та обстановку на місці злочину. Суд дав правильну оцінку цим даним, як таким, що не містять прямих чи непрямих доказів причетності виправданого до вчинення злочину.

Твердження прокурорапро те,що вина ОСОБА_8 підтверджується висновками судовихтрасологічних експертиз,не спростовуютьвисновку судупро йоговиправдання,оскільки,як обґрунтовановказав суд,вказані висновкине буликатегоричним,вони лишедопускали,що вистрілміг бутипроведений ізрушниці ОСОБА_19 .Сумнівність висновківцих експертизпідтвердив спеціаліст ОСОБА_44 , тому в передбаченому законом порядку було призначено повторну комісійну експертизу, проведення якої не відбулось через зникнення речових доказів під час масових громадських заворушень.

Доводи апелянта про те, що вина виправданого доводиться вироком Рожнятівського райсуду від 12.03.2011 року щодо засудження ОСОБА_19 за незаконне поводження із зброєю, не ґрунтуються на змісті вказаного вироку, в якому немає прямих доказів про те, що саме ОСОБА_8 і саме з зазначеної у вироку рушниці вчинив умисне вбивство потерпілої.

Необгрунтованими є посилання прокурора на те, що вина ОСОБА_8 в умисному вбивстві підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , ОСОБА_42 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_45 . Як слідує із змісту вироку, показання зазначених осіб не містять доказів вини виправданого, вони не переконують поза розумним сумнівом у його причетності до злочину, носять характер припущень, тому суд обґрунтовано не поставив їх в основу обвинувального вироку. Навпаки, з показань свідка ОСОБА_19 слідує, що на місці відпочинку їх групи не було конфлікту між ОСОБА_46 і потерпілою, постріл був їх бік з невідомого автомобіля. Ці показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , які були очевидцями події та показаннями свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_23 ОСОБА_24 ОСОБА_25 , які відпочивали неподалік. Показання свідка ОСОБА_19 про місце зберігання ним рушниці, її стан, передачу на експертизу, не підтверджують, що її в ту ніч використовував ОСОБА_8 . Відбитків його пальців на ній не виявлено.

Доводи прокурора про те, що суд безпідставно визнав протокол огляду трупа від 28.07.2010 року недопустимим доказом, колегія суддів відхиляє, оскільки дійсно у справі немає підтвердження належного процесуального статусу слідчого ОСОБА_35 , що проводив вилучення картечини. Визначальним при цьому є те, що сумніви щодо вказаного речового доказу суд не зміг перевірити через його втрату.

Покликання апелянта на те, що суд не взяв до уваги протоколи огляду місця події і місцевості від 25.07.2009 та 8.12.2009, де відображено, що єдиний виїзд з місцевості, де було вчинено злочин, пролягає дорогою повз будівлю Бистрівського лісництва у напрямку с. Новий Мізунь, а усі інші урочища та дорожні відгалуження завершуються тупиками, не спростовують основного висновку суду про недоведеність вини виправданого, оскільки не виключають факту знаходження на місці події невстановленого автомобіля.

Посилання прокурора на поважність причин відсутності бірок на касетах, на яких містяться відеозаписи проведених слідчих дій, не спростовують поза розумним сумнівом висновку суду про недоведеність вини виправданого у цьому провадженні.

Доводи апелянта про невмотивованість вироку суду щодо недопустимості висновків балістичної експертизи №478 від 30.07.2010 та повторної судово-балістичної експертизи №8605/8606 від 13.10.2010, колегія суддів спростовує тим, що доводи суду в цій частині є виправданими, оскільки цілком сумнівними і неприпустимими є різні дані у цих експертизах про розміри тих самих речових доказів.

Непереконлими є апеляційні доводи прокурора про неврахування судом висновку психологічної експертизи №0089 від 12.01.2012 і додатків до нього протоколів слідчих експериментів, де експерт дає оцінку показанням учасників даного провадження. Колегія суддів погоджується з висновком суду у цій частині про те, що такі висновки експерта не можуть мати належних правових наслідків в оцінці показань допитаних осіб, оскільки їх оцінка має бути зроблена судом в сукупності з іншими допустимими доказами, що і було переконливо виконано судом у вироку.

Апеляційний суд відхиляє доводи прокурора про те, суд не повинен був брати до уваги пояснення спеціаліста ОСОБА_37 , який висловився про неналежність висновку психологічної експертизи №0089 від 12.01.2012, та спеціаліста ОСОБА_38 , який висловився про неналежність висновків судово-балістичної експертизи №478 від 30.07.2010, тому що вони не були допитані на досудовому слідстві. Вказана прокурором обставина не є процесуальною перешкодою для врахування судом пояснень вказаних спеціалістів.

Твердження апелянта про те, що суд не повинен був враховувати висновок спеціаліста ОСОБА_50 щодо необґрунтованості психологічної експертизи про недостовірність показань обвинуваченого та свідків-очевидців події через відсутність в неї статусу експерта, колегія суддів відхиляє, оскільки суд її висновок взяв до уваги не як експерта, а спеціаліста, що не суперечить чинному КПК.

Доводи прокурора про те, що суд не повинен був ставити під сумнів висновки судових балістичних експертиз, оскільки вони були визнані допустимими у провадженні щодо ОСОБА_19 за ст. 264 КК України, є необґрунтованими, тому що суд правильно поставив під сумнів вказані висновки через призначення повторної експертизи зазначеної рушниці та вилученої картечини, а вказаний вирок не містить прямого доказу вини ОСОБА_51 і немає переважної доказової сили перед іншими доказами.

Та обставина, що суд не дослідив речовий доказ автомобіль марки Тойота Ленд Крузер НОМЕР_2 не є істотним процесуальним порушенням, тому не є підставою для скасування вироку. Таким чином доводи прокурора в цій частині слід відхилити. Таким чином апеляційні доводи прокурора не спростовують висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_8 .

Судом не здобуто доказу, який би свідчив про наявність умислу ОСОБА_8 на вчинення умисного вбивства та про його мотив - виникнення конфлікту між останнім та ОСОБА_16 . Навпаки, з показань свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_13 встановлено, що ОСОБА_16 сама приїхала в гості до обвинуваченого, не заперечувала щодо спільного відпочинку з ним, брала участь в організації такого відпочинку. Про відсутність у ОСОБА_8 будь-яких особистих планів чи намірів щодо ОСОБА_16 вказує та обставина, що обвинувачений запропонував провести час на природі також своїй дружині, сім`ї ОСОБА_52 та ОСОБА_53 . На дружні стосунки між ними та привітну атмосферу на відпочинку, вказали свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , а також підтверджується долученими до матеріалів провадження світлинами, зробленими під час перебування на природі (том 8. а. п. 61-63, том 11 а.п. 57-63). Про відсутність конфлікту та умислу обвинуваченого на вбивство потерпілої свідчать також дані висновків експертиз, якими встановлено відстань між стріляючим та потерпілою (більше 70 метрів).

В ході судового розгляду винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, представником держаного обвинувачення не доведена доказами, здобутими у встановленому законом порядку.

Колегією суддів взято до уваги те, що апелянтом не заявлялись клопотання про дослідження окремих доказів з метою дати апеляційним судом їм іншу правову оцінку й винести новий обвинувальний вирок. Вказана обставина є процесуальною перешкодою для надання апеляційним судом іншої правової оцінки доказам, яку їм дав суд першої інстанції.

Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування виправдувального вироку суду.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, залишити без задоволення, вирок Долинського районного суду від 4 липня 2019 року щодо ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 3 місяців з моменту її проголошення.

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5