Справа № 683/1680/19

2/683/164/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника –

адвоката Якимчук Н.П.

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката

Кашина В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/1680/19, 2/683/164/2020 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання недійсним договору дарування та визнання права на земельну частку (пай),

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області і просить визнати недійсним договір від 21 червня 2000 року про дарування ОСОБА_2 належного йому сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0321013, а також визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,85 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності агроспілки «Нива» с. Іршики Старокостянтинівського району Хмельницької області згідно сертифікату серії ХМ№0321013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що під час розпаювання земель в агроспілці «Нива» с. Іршики Старокостянтинівського району Хмельницької області він отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0321013. Оскільки він є інвалідом по зору, тому за станом свого здоров`я не міг особисто займатись вирішенням питання про виділення належної йому земельної частки (паю) в натурі, через що сертифікат серії ХМ №0321013 він передав ОСОБА_3 , який на той час був сільським головою.

Восени 2018 року йому випадково стало відомо, що земельна ділянка згідно належного йому сертифікату в натурі виділена не була, а сам сертифікат 21 червня 2000 року подаровано ОСОБА_2 .

Зазначає, що ОСОБА_2 він не знає й договору дарування сертифікату на право на земельну частку (пай) з ним ніколи не укладав, тому просить визнати зазначений договір дарування недійсним, оскільки він укладений без його відома та всупереч його волі, а також визнати за ним право на земельну частку (пай) в агроспілці «Нива» розміром 2,85 в умовних кадастрових гектарах.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив, що він дійсно є інвалідом І групи по зору й останніх 8 років зовсім не бачить. Однак підтвердив, що у 1999 році він особисто отримав на руки сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0321013 та передав його в Іршиківську сільську раду Старокостянтинівського району, оскільки думав, що сертифікат має знаходитись там. Також зазначив, що ніякого договору дарування із ОСОБА_2 він не підписував та не надавав такого доручення будь-якій іншій особі. Про те, що землю можна було здавати в оренду та отримувати орендну плату він не знав, а тому не цікавився долею свого сертифіката.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Якимчук Н.П. підтримала позов у повному обсязі, просить його задоволити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не дарував ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай), а тому договір дарування був укладений поза його волею, що є підставою для визнання недійсним цього договору. Також, враховуючи, що в ОСОБА_1 відсутній оригінал сертифікату серії ХМ №0321013, тому для відновлення порушених прав за ним слід визнати право на земельну частку (пай) в агроспілці «Нива» с. Іршики.

Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився, у визначений судом строк надіслав відзив, у якому заперечив факт укладення з ОСОБА_1 договору дарування, датованого 21 червня 2000 року. Вказує, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували факт існування такого договору, а тому вимоги про визнання договору недійсним задоволенню не підлягають. Оскільки вимоги про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) є похідними від вимог про визнання недійсним договору дарування сертифікату, тому вони також задоволенню не підлягають.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Кашин В.А. проти позову заперечив, посилаючись на те, що договору дарування від 21 червня 2000 року не існує, в зв`язку із чим відсутній предмет спору. Що стосується вимог про визнання за позивачем права на земельну частку (пай), то вважає, що з підстав, викладених у позовній заяві, вони також задоволені бути не можуть.

Відповідач – Іршиківська сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, до суду свого представника не направила, подала заяву про розгляд справи у відсутності представника, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідач – Старокостянтинівська районна державна адміністрація Хмельницької області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, до суду свого представника не направила, подала заяву, у якій вказує, що є неналежним відповідачем у даній справі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» №666/94 від 10 листопада 1994 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається

сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Відповідно до п.5 та п.6 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається

державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної

власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну

частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Пунктом 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» №666/94 від 10 листопада 1994 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Наказом Мін`юсту України та Держкомзему України 06 червня 1996 року за №14/5;48 було затверджено «Порядок посвідчення договорів відчуження земельних ділянок та права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом» (із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін`юсту N 31/5;59 від 01 червня 1998 року) (далі - Порядок).

Пункт 4 Порядку передбачав порядок посвідчення успадкування, договорів міни і дарування земельних ділянок та права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно положень п.4.1 Порядку на порядок посвідчення успадкування, договорів міни та дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, поширюється дія пунктів 2.2, 2.3 та 2.8 цього Порядку.

Згідно п.2.2 Порядку громадяни мають право продавати або іншими способами відчужувати (заповідати, дарувати, обмінювати) без зміни цільового призначення земельні ділянки, а також право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом.

У випадках продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, переважне право на його придбання мають члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також селянські (фермерські)

господарства та громадяни, які мають право їх створити.

Пунктом 2.3 Порядку установлено, що договір відчуження земельної ділянки посвідчується в нотаріальному порядку.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» №332/98 від 21 квітня 1998 року, в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що договори купівлі-продажу, дарування, міни права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, після нотаріального посвідчення підлягають реєстрації районною державною адміністрацією за місцезнаходженням колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства з внесенням відповідних змін до записів у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Отже, виходячи із вищезазначених нормативних актів, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 станом на 21 червня 2000 року мав право дарувати належне йому право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, й такий договір дарування підлягав посвідченню у нотаріальному порядку. Після нотаріального посвідчення договору дарування він підлягав обов`язковій реєстрації у Старокостянтинівській районній державній адміністрації Хмельницькій області з внесенням відповідних змін до записів у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Судом встановлено, що 12 травня 1997 року у Книзі №1 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Старокостянтинівською районною державною адміністрацією Хмельницької області, під №93 на ім`я ОСОБА_1 , мешканця с. Іршики Старокостянтинівського району Хмельницької області, зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0321013, виданий на підставі розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області №386-р від 06 травня 1996 року. Згідно зазначеного сертифікату належна ОСОБА_1 земельна частка (пай) у землі, що перебуває у колективній власності агроспілки «Нива» с. Іршики Старокостянтинівського району, визначена у розмірі 2,85 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості).

05 березня 1999 року ОСОБА_1 особисто отримав на руки сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0321013, що підтверджується його підписом у графі «підпис власника сертифіката на земельну частку (пай)» у Книзі №1 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), а також визнано ним у судовому засіданні.

Також судом встановлено, що 21 червня 2000 року у Книзу №1 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Старокостянтинівською районною державною адміністрацією Хмельницької області, під №93 внесено зміни, а саме вчинено запис, відповідно до якого власником сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0321013 зазначено ОСОБА_2 , що проживає по АДРЕСА_1 . Підставою реєстрації зазначено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №124. Також у графі «підпис власника сертифіката на земельну частку (пай)» зазначено дату 21.06.2000 року, під якою стоїть нерозбірливий підпис.

Зазначені записи у Книзі №1 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) щодо сертифіката серії ХМ №0321013 свідчать про те, що право ОСОБА_1 на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії ХМ №0321013, дійсно було відчужене на підставі договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за №124, на користь ОСОБА_2 , про що 21 червня 2000 року у Книгу реєстрації сертифікатів було внесено відповідний запис.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із вимогами про визнання недійсним договору дарування права на земельну частку (пай) від 21 червня 2000 року, ОСОБА_1 посилався на те, що вказаний договір було укладено без його відома та без його волі й на підставі ст.203 ЦК України просив визнати його недійсним.

При цьому, позивач не надав суду оспорюваного ним договору дарування.

За клопотанням позивача судом в порядку п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України вживались заходи щодо витребування з Старокостянтинівської державної нотаріальної контори та Хмельницького обласного державного нотаріального архіву оригіналу договору дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії ХМ №0321013, укладеного 21 червня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За повідомленням Старокостянтинівської державної нотаріальної контори від 28 вересня 2019 року інформація щодо посвідчених договорів знаходиться на зберіганні у Хмельницькому обласному державному нотаріальному архіві.

За повідомленням Хмельницького обласного державного нотаріального архіву від 31 жовтня 2019 року договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії ХМ №0321013, укладений 21 червня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по фонду Старокостянтинівської державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса Старокостянтинівського районного нотаріального округу Лавути Т.О. не посвідчувався.

Ненадання суду стороною позивача оспорюваного договору дарування позбавляє суд можливості перевірити доводи позивача щодо не вчинення ним цього правочину та щодо відсутності волевиявлення на його вчинення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем оспорюється договір дарування від 21 червня 2000 року.

Згідно п.4 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки ОСОБА_1 оспорює договір дарування від 21 червня 2000 року, тому до цих правовідносин слід застосовувати норми ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме ст.ст.45-58 ЦК УРСР від 1963 року, які визначають підстави визнання угоди недійсною.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги ОСОБА_1 про визнання недійним договору дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії ХМ №0321013, укладеного 21 червня 2000 року між ним та ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність його волевиявлення при укладенні цього договору або ж доказів на підтвердження того, що такий правочин ним не вчинявся.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права на земельну частку (пай) розміром 2,85 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності агроспілки «Нива» с. Іршики Старокостянтинівського району Хмельницької області, то ці вимоги також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 05 березня 1999 року ОСОБА_1 особисто отримав на руки сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0321013.

21 червня 2000 року зазначене право на підставі договору дарування було відчужене ОСОБА_2 , про що відповідно до вимог п.2 Указу Президента України «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» №332/98 від 21 квітня 1998 року, в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, було внесено відповідні зміни до запису №93 у Книзі №1 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Наявність такого запису у Книзі №1 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) свідчить про те, що ОСОБА_1 відчужив своє право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії ХМ №0321013, а тому у суду відсутні правові підстави для визнання за ним такого права вдруге.

З огляду на викладене, керуючись ст.12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання недійсним договору дарування та визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач : ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Іршиківська сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області, місце знаходження: с. Іршики Старокостянтинівського району Хмельницької області, 31137, код ЄДРПОУ 04405314.

Відповідач: Старокостянтинівська районна державна адміністрація Хмельницької області, місце знаходження: вул. К. Острозького,70 м. Старокостянтинів Хмельницької області, 31100, код ЄДРПОУ 21315239.

Повне рішення складено 03 лютого 2020 року.

Суддя: