1Справа № 335/2105/18 1-кп/335/109/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12017080060004456, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.12.2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 23 грудня 2017 року приблизно о 05 годині 45 хвилин, знаходячись біля нічного клуба «Орбіта», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 9, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння проявляючи неповагу до працівників Національної поліції України, вступив у конфлікт з інспектором роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядовим поліції ОСОБА_5 , який перебував на службі по охороні громадського порядку та знаходився у форменому одязі. В ході конфлікту, обвинувачений усвідомлюючи, що ОСОБА_5 , є працівником правоохоронного органу та виконує свої службові обов`язки, маючи умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_5 кулаком лівої руки один удар у праве око, внаслідок чого ОСОБА_5 впав на землю, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 не даючи ОСОБА_5 можливості підвестись з землі, сів на останнього зверху та наніс один удар кулаком лівої руки в область щелепи потерпілого, чим спричинив останньому садно в ділянці верхньої губи ліворуч, які згідно висновку експерта КЗ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експерти» ЗОР № 3038 від 15.01.2018 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, яке кваліфікується як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав повністю та пояснив суду, що 22.12.2017 він разом з колегами по роботі в ресторані відзначали новорічний корпоратив, під час якого, в тому числі вживали алкогольні напої. По закриттю ресторану він разом із колегою ОСОБА_7 попрямували до нічного клубу «Орбіта», куди прибули приблизно о 01 голині ночі 23.12.2017 року.

Коли прийшли до нічного клубу, верхній одяг вони здали в гардероб, де їм видали номерки. Під час відпочинку в нічному клубі вони зустріли іншого свого колегу ОСОБА_8 . Коли ж приблизно о 5 годині ранку, вже втрьох покидали приміщення клубу, в гардеробній йому не видали його верхній одяг у зв`язку із втратою номерку, на ґрунті чого з адміністрацією закладу у нього виник конфлікт, для вирішення якого одним із його колег було викликано наряд патрульної поліції.

На вказаний виклик приїхав екіпаж в кількості 3 осіб, в складі якого був і потерпілий ОСОБА_5 .

По обставинам кримінального правопорушення, обвинувачений пояснив, що по суті екіпаж поліції конфлікт не вирішив, у зв`язку з тим, що нічний клуб закривався, на прохання адміністрації закладу та працівників поліції він та його товариші в супроводі працівників патрульної поліції покинули його приміщення. Першими з нічного клубу вийшли ОСОБА_7 та ще один працівник патрульної поліції, потім йшов він, а слідом за ним йшов ОСОБА_5 , який штовхав його в спину, у зв`язку з чим, він обернувся до потерпілого та спитав навіщо він це робить. Натомість ОСОБА_5 , діючи неадекватно, нічого не пояснюючи, безпідставно вдарив його кулаком в обличчя в лобову область. На вказані дії ОСОБА_5 відреагував один з його напарників, зробивши йому зауваження. Проте, далі від ОСОБА_5 надійшов кулаком ще один удар в область обличчя, від якого він відчув фізичного болю, що відбувалось далі не пам`ятає, оскільки після цього удару втратив свідомість. Коли отямився, його тримали за обидві руки поліцейські, та в цей час він відчув ще один удар в область обличчя. Після цього на нього надягнули кайданки. Потім його тримаючи за руки потягнули до поліцейської машини. В судовому засіданні обвинувачений пояснив, що не пам`ятає, що наносив удари поліцейському, проте зазначив, що можливо він міг вдарити поліцейського після того як той наніс йому удари в обличчя.

Обвинувачений вказав, що будь-якого умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків у нього не було, а спричинення ним легких тілесних ушкоджень працівникові поліції носило спонтанний ситуативний характер, як реакція на завдані тілесні ушкодження. Разом з тим, у нього були констатовані тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості, проте пояснив, що він не звертався та не має бажання звертатися до правоохоронних органів з приводу завдання йому легких тілесних ушкоджень при вказаних ним обставинах. Просить суд виправдати його за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Провівши судовий розгляд, дослідивши надані сторонами докази, допитавши потерпілого та свідків, заявлених сторонами, суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення є недоведеним, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно вимог ст. 85 КПК України належними доказами є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. В частині 3 ст. 370 КПК України зазначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку суду, під час судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України за викладених у обвинувальному акті обставин. Надані стороною обвинувачення докази, зокрема, покази потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , суд піддає сумніву, оскільки вони надані особами, які є зацікавленими та мають неприязні стосунки з обвинуваченим, а інші надані стороною обвинувачення докази, зокрема, документи, є неналежними, оскільки не підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. За таких обставин докази сторони обвинувачення в їх сукупності є не достатніми для визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Так,допитаний всудовому засіданніпотерпілий ОСОБА_5 повідомив,щона момент вчинення відносно нього кримінального правопорушення він працював в УПП м. Запоріжжя ДПП. Так, в ніч з 22 на 23.12.2017 року він разом із колегами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заступили на чергування по патрулюванню території по Вознесенівському району м. Запоріжжя. Приблизно о 05 годині ранку 23.12.2017 року на службовий планшет прийшло повідомлення, що у нічному клубі «Орбіта» у відвідувачів закладу стався конфлікт з охороною нічного клубу. Коли прибули на місце події, побачили трьох осіб, серед яких був і ОСОБА_3 , які вели себе зухвало та агресивно по відношенню до охорони та адміністрації нічного клубу. При цьому, ОСОБА_3 перебував в стані очевидного алкогольного сп`яніння. Чоловіки пояснили патрульним причини конфлікту, проте у зв`язку з тим, що нічний клуб закривався, вони запропонували ОСОБА_3 та його товаришам залишити приміщення закладу нічного клубу, після чого ОСОБА_3 та його товариші в супроводі працівників патрульної поліції покинули його приміщення та вийшли на вулицю.

Під час розмови на вулиці він разом з напарниками намагалися пояснити вказаним громадянам, що це правила нічного закладу щодо зберігання та повернення верхнього одягу, на що останні громадяни почали грубо висловлюватися в адресу поліцейських та висловлювалися нецензурною лайкою. Під час словесної лайки між ними конфлікт не припинявся.

Коли всі учасники спустилися сходами та перебували біля нічного клубу ОСОБА_3 , який на той момент стояв навпроти нього, спонтанно кулаком своєї руки вдарив його в обличчя (в область брови, глазу). Від отриманого удару він втратив рівновагу та впав на землю, після чого обвинувачений сів на нього зверху та наніс йому ще удари в область обличчя, в цей час його напарники почали за руки стягувати обвинуваченого з нього та надягли на обвинуваченого кайданки.

Потерпілий пояснив, що під час конфлікту поряд з ним та обвинуваченим перебували його напарники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також друзі обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , охоронці нічного клубу «Орбіта» вибігли на вулиці пізніше, вже після того як він після нанесених ударів піднявся на ноги.

В судовомузасіданні потерпілийпояснив,що черезсплив часуточної локалізаціїтілесних ушкоджень,що наносилисьйому обвинуваченимвін непам`ятає,також стверджує,що ударівобвинуваченому ОСОБА_3 він тайого напарникине наносили,походження уобвинуваченого ОСОБА_3 тілесних ушкоджень,що зафіксованіу висновкуексперта пояснити неможе.Проте, припускає, що тілесні ушкодження виявлені при освідуванні обвинуваченого могли утворились внаслідок застосування до нього спец засобів.

Також, потерпілий пояснив, що під час виклику до нічного клубу «Орбіта» боді камера, що перебувала у віддані екіпажу, знаходилась у службовому автомобілі у розрядженому стані, тому фіксація правопорушення не здійснювалась. За словами потерпілого конфлікт між ним та обвинуваченим тривав близько 30 секунд.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , інспектор Управління патрульної поліції в м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції, суду пояснив, що в ніч з 22 на 23.12.2017 року він разом із колегами ОСОБА_5 та ОСОБА_10 заступили на чергування по патрулюванню території по Вознесенівському району м. Запоріжжя. Приблизно о 05 годині ранку 23.12.2017 року на службовий планшет прийшло повідомлення, що у нічному клубі «Орбіта» у відвідувачів закладу стався конфлікт з охороною нічного клубу. Прибувши на місце виклику обвинувачений та його двоє друзів пояснили їм про причини конфлікту. Після цього він та його напарники, а також обвинувачений та його друзі вийшли на вулицю.

На вулиці ОСОБА_5 розмовляв з обвинуваченим, а він до них стояв спиною та спілкувався з одним із друзів обвинуваченого. В свою чергу він чув, що ОСОБА_3 розмовляє з ОСОБА_5 на повищених тонах, та в якийсь момент між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 почалася потасовка, оскільки він почув звуки бійки та розвернувся до конфліктуючих побачив, що ОСОБА_5 вже лежить на землі спиною, а на ньому сидів ОСОБА_3 та наніс два - три удари ОСОБА_5 в область обличчя. Після чого, ОСОБА_3 відтягнули від ОСОБА_5 та надягнули кайданки. Свідок пояснив, що не бачив, як ОСОБА_5 наносив удари ОСОБА_3 , оскільки до «ситуації» стояв спиною. Також пояснив, що боді камера, що перебувала у віддані екіпажу, знаходилась у службовому автомобілі у розрядженому стані, тому фіксація правопорушення не здійснювалась.

Допитаний у судового засідання свідок ОСОБА_10 , інспектор Управління патрульної поліції в м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції, пояснюючи про конфліктну ситуацію між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , пояснив, що під час конфлікту між останніми він стояв праворуч від ОСОБА_5 та боком по відношенню до останнього і розмовляв з одним із друзів обвинуваченого. Також показав, що ОСОБА_3 першим наніс удар в обличчя ОСОБА_5 , після того як останній зробив обвинуваченому зауваження щодо його нецензурної лайки. Після цього удару, потерпілий з обвинуваченим повалилися на землю, при цьому ОСОБА_5 лежав на спині, а ОСОБА_3 стояв біля нього на колінах та наносив потерпілому удари, куди саме не знає. Він та ОСОБА_9 відтягли обвинуваченого від потерпілого, поклали на землю та надягли кайданки. Чи наносив удари потерпілий обвинуваченому він не бачив. Звідки в обвинуваченого з`явилися тілесні ушкодження пояснити не зміг. Також свідок пояснив, що охоронці нічного клубу «Орбіта» вибігли на вулицю вже після того, як на обвинуваченого наділи кайданники.

Допитаний у судового засідання свідок ОСОБА_11 , охоронець нічного клубу «Орбіта», надав аналогічні учасникам справи показання щодо самого конфлікту та результатів його вирішення. Крім того, ОСОБА_11 пояснив, що після закриття нічного клубу, поліцейські та конфліктуючі чоловіки вийшли на вулицю, оскільки конфлікт з відвідувачами остаточно так й не було вирішено. Після того, як він перевірив чи всі двері зачинені, для того, щоб впевнитись чи все гаразд, через деякий час він підійшов до центральних дверей нічного клубу, де через скло побачив як ОСОБА_3 вдарив поліцейського в область обличчя, від якого поліцейський впав на коліна та локті, а обвинувачений продовжував наносити хаотичні удари. Коли він вибіг на вулицю, дії обвинуваченого вже були припинені іншими працівниками поліції, які відтягнули обвинуваченого від потерпілого. Свідок пояснив, що бачив, що поліцейський наносив удари обвинуваченому, у відповідь на дії самого обвинуваченого.

Проаналізувавши показання потерпілого та свідків, суд звертає увагу на явні суперечності в них та непослідовність викладення подій, зокрема, в тій частині, хто із свідків побачив факт спричинення обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень. Зокрема того, що обвинувачений першим завдав удару потерпілому та дії обвинуваченого при цьому були направлені на умисне завдання легких тілесних ушкоджень працівнику поліції при виконанні останнім своїх службових обов`язків.

Так оцінюючи покази потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрований в МЮ, 11.01.2019 року за № 28/32999, затверджена «Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису».

Відповідно до Розділу II вищезазначеної Інструкції, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 Розділу II Інструкції).

Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.( п. 6 Розділу II).

Аналізуючи вищевказані норми, можна підсумувати, що під час несення служби екіпажом роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції (в ніч з 22.12.2017 року на 23.12.2017 року) відповідно до положень вимог Закону України «Про національну поліцію» та зазначеної Інструкції вказаному екіпажу поліції було видано відповідний портативний відеореєстратор, отже на відповідальній особі повинен бути включений портативний відеореєстратор, розряджання якого не допускається.

Як вбачається із додаткових показів самого потерпілого, так із показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у судовому засіданні під час виклику до нічного клубу «Орбіта» по вул. Лермонтова портативний відеореєстратор, що перебував у віданні екіпажу знаходився у службовому авто в розрядженому стані.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантує кожному право на справедливий суд; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв в практиці Європейського суду з прав людини.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена у п. 43 Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України». Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених. У п. 65 рішення ЄС від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпції факту.

Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, такими, що ставлять під сумнів їх достовірність або точність (п. 86 рішення ЄС від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»). Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Так, зокрема у разі коли виникають сумніви щодо достовірності певного джерела доказів, необхідність підтвердити це доказом з інших джерел, відповідно, стає більшою.

В даному випадку з урахуванням суперечливості та непослідовності показань потерпілого та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є очевидною необхідність підтвердити їх покази доказами з інших джерел.

В даному випадку таким джерелом міг бути відеозапис з портативного відеореєстратору поліцейського, який би підтвердив послідовність та хід подій, що відбувалися 23.12.2017 року при виконанні поліцейськими своїх службових обов`язків.

Проте такі докази стороною обвинувачення не зібрані та під час судового розгляду суду не представлені.

Отже покази у даній справі працівників поліції щодо злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 не можуть автоматично розглядатися у даній справі як об`єктивні.

На покази зазначених свідків сторона обвинувачення посилається як на ключові, проте суд вважає, що спосіб отримання ключових доказів проти обвинуваченого ОСОБА_3 ставить під сумнів їх надійність і точність.

Тому суд погоджується з доводами сторони захисту проте, що зазначені особи в силу своїх службових обов`язків пов`язані між собою певною зацікавленістю, та є небезпідставні сумніви, що вказані особи не будуть свідчить про те, що при виконання ними службових обов`язків були порушені вимоги Закону України «Про національну поліцію», який зобов`язує поліцейського дотримуватися прав і свобод людини (ст. 7 Закону).

Наведені факти свідчать про те, що покази потерпілого та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є сумнівними, оскільки працівники поліції є зацікавленими у визнанні дій ОСОБА_3 протиправними та злочинними у зв`язку із отриманням ним тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості під час вказаних подій.

Крім того,покази потерпілогота свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не підтверджуються іншими наданими стороною обвинувачення доказами, в тому числі і показами свідка ОСОБА_11 .

З огляду на викладене, що стосується працівників поліції, в даному випадку свідчень потерпілого та свідків, суд зазначає, що вони були з самого початку розгляду справи проти обвинуваченого і належали до органу, який ініціював це провадження, тому на думку суду вони мають інтерес щодо результатів у даній справі, з огляду на що суд оцінює їх критично.

Що стосується свідчень свідка ОСОБА_11 , щодо обставин події вчинення кримінального правопорушення, суд вважає його свідчення не належним доказом, оскільки останній спостерігав за конфліктом між потерпілим поліцейським та обвинуваченим не з самого його початку та на дистанції через двері нічного клубу, на конфлікт звернув увагу вже після того як розпочалася бійка, між вказаними особами, та безпосередньо у події не приймав участь до моменту надягнення на обвинуваченого кайданків.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 17 КПК України, суд не вправі взяти до уваги покази потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та покласти їх в основу доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Під час слідчого експерименту 19.02.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_5 , відеозапис якого продемонстровано під час судового розгляду (т. 1 а.с. 145-164), потерпілий ОСОБА_5 зазначав, що обвинувачений перший наніс удар йому в обличчя лівою рукою, після чого, останній впав на землю на спину. Обвинувачений сів зверху та продовжував нанесення тілесних ушкоджень, проте які саме, у якій кількості та у яку область потерпілий не вказав, посилаючись на те, що він захищався, і не відчував ударів, одночасно стверджує що в обличчя більше одного удару не отримував. Після чого інші два працівника поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_13 почали відтягувати обвинуваченого за руки від потерпілого, при цьому останній також відштовхував з себе обвинуваченого ногами. У подальшому, коли обвинуваченого відтягнули від нього та поставили на ноги, підбігли двоє його друзів, та почали відштовхувати працівників поліції від обвинуваченого, заперечуючи підстави його затримання. Сілкін почав заспокоювати цих друзів, а потерпілий разом зі ОСОБА_13 провели затримання ОСОБА_3 шляхом захвату обох рук за спину, поклали його на землю обличчям до землі та надягли кайданники.

Ці докази у кримінальному провадженні одержані стороною обвинувачення з пояснень потерпілого ОСОБА_5 , тому як зазначалося судом вище, вказані докази самі по собі не можуть бути визнані судом належними доказами, тому суд не вправі взяти їх до уваги та покласти в основу доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Інші надані стороною обвинувачення докази, зокрема, протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 23.12.2017 року (т. 1 а.с. 97); протокол огляду місця події від 23.12.2017 року (т. 1 а.с. 90-96), відповідно до даних якого оглянута ділянка місцевості біля нічного клубу «Орбіта», під час якого нічого не виявлено та не вилучено з місця пригоди; висновок експерта № 3038 від 10.01.2018 року (т. 1 а.с. 98), відповідно до даних якого у ОСОБА_5 виявлено легкі тілесні ушкодження, а саме синець правої ділянки очної ямки, садно в ділянці верхньої губи ліворуч, які утворились від дії тупого предмета; висновок експерта № 3039д від 10.01.2018 року, відповідно до якого тілесні ушкодження у ОСОБА_5 утворилися від не менше ніж двох травматичних впливів тупого предмета (преметів) жодним чином не підтверджують факт умисного спричинення ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

Відповідно довисновку експерта№ 86-87/квід 20.02.2018року,підтверджено можливістьотримання потерпілимтілесних ушкодженьза обставин,викладених упротоколі слідчогоексперименту,проведеного 19.02.2018року заучастю ОСОБА_5 (т.1а.с.165-169).

Разом з цим, суд приходить до висновку про те, що характер та локалізація тілесних ушкоджень потерпілого, які описані у висновку експерта № 86-87/к від 20.02.2018 року не суперечать версії обвинуваченого про обставини їх виникнення, так само як і показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обставин отримання ним тілесних ушкоджень, які були у нього виявлені, узгоджуються з даними висновку експерта № 3045 від 10.01.2018 року, № 3046д від 10.01.2018 року (т. 1 а.с.104-107).

Так, висновком експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР № 3045 від 10.01.2018 року, встановлено наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 , зокрема: садна у лобовій ділянці, у ділянках лівого і правового променево-зап`ясткових суглобів, у ділянці лівого колінного суглоба, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, та які утворилися від дії тупого предмета (предметів), давність утворення яких не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справах. Окрім цього висновком експерта № 3046д від 10.01.2018 тілесні ушкодження у ОСОБА_3 утворилися від не менш ніж чотирьох травматичних впливів тупого предмета (предметів).

Відповідно до висновку експерта № 86-87/к від 20.02.2018, не можливо встановити можливість виникнення у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень за обставин, на які вказував потерпілий ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту 19.02.2018 року за його участю, лише у зв`язку з відсутністю даних про механізм і травматичні впливи, що були завдані ОСОБА_3 під час його затримання.

Покази обвинуваченогопідтверджуються протоколомпроведення заучастю підозрюваного ОСОБА_3 слідчого експериментувід 19.01.2018рокувідеозапис якого продемонстровано під час судового розгляду (т. 1 а.с. 114-142), під час якого ОСОБА_3 надав пояснення щодо спричинення йому потерпілим тілесних ушкоджень та способу їх спричинення, зокрема, обвинувачений стверджує про те, що потерпілий першим наніс йому прямий удар правою рукою в область лоба, а потім другий удар, куди саме обвинувачений сказати не зміг: кудись в обличчя. Коли прийшов до тями, то його вже втримали співробітники за руки, проте на цьому він не зупинився та наніс ще декілька ударів десь у голову. Після чого він нічого не пам`ятає, прийшов до тями тому що почав задихатися, та відчув що його тягнуть до автомобіля при цьому тримали за горло. Кайданики на нього наділи вже у патрульному автомобілі, ніякого опору він не чинив, тому що був без тями.

Так само покази обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обставин отримання ним тілесних ушкоджень, які були в нього виявлені, узгоджуються і з даними висновку експерта № 66/к від 09.02.2018 року (т. 1 а.с. 143-144), відповідно до яких слід вважати за можливе виникнення встановлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень при обставинах та умовах на які він вказує під час слідчого експерименту від 19.01.2018 року.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обставин подій, які відбулися 23.12.2017 року узгоджуються із допитаними судом свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що в грудні 2017 року він разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_8 гуляли в клубі «Орбіта». Під час виходу із клубу, оскільки заклад зачинявся, у них виник конфлікт із адміністрацією закладу у зв`язку із втратою ОСОБА_3 гардеробного номерку. Для врегулювання конфлікту був зроблений виклик поліції. Після приїзду поліції, свідок, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 разом із прибувшими працівниками поліції, у складі яких був і потерпілий, вийшли на вулицю неподалік закладу. Перебуваючи в полі зору свідка, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стояли в стороні, коли раптом потерпілий почав бити обвинуваченого та наніс йому декілька ударів в область голови і у відповідь ОСОБА_3 вдарив поліцейського. Інші поліцейські в цей час підбігли до потерпілого та розпочали застерігати останнього щодо неприпустимості таких дій. У зв`язку з чим він викликав інший наряд поліції. Перебуваючи в полі зору свідка, ОСОБА_7 пояснює, що ОСОБА_3 жодних фізичних дій по відношенню до потерпілого першим не вчиняв і факт того, що обвинувачений сидів зверху потерпілого та наносив йому удари заперечує. Свідок також зазначає, що такі самі покази ним надавалися і на стадії досудового слідства.

Свідок ОСОБА_8 допитаний усудовому засіданніпояснив,що в2017році,перебуваючи разоміз ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у клубі«Орбіта» міжними тапрацівниками закладувиник конфліктщодо поверненнякуртки ОСОБА_3 ,яку неповертали узв`язку ізвтратою останнім номеркуіз гардероба.Для врегулюванняконфлікту булавикликана поліція.По приїздуполіції свідку, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 запропонували вийтина вулицю,оскільки клубзачинявся. ОСОБА_14 виходив зклубу першим, ОСОБА_3 йшов слідом,а заним виходив ОСОБА_5 .Перебуваючи надругій сходинці,в стрибку, ОСОБА_5 вдарив обвинуваченого ОСОБА_3 в обличчя, а коли спустився зі сходинок вдарив ОСОБА_3 вдруге. У зв`язку з діями потерпілого, обвинуваченим ОСОБА_3 був здійснений удар у відповідь в область обличчя ОСОБА_5 , від якого ОСОБА_5 впав, більше ОСОБА_3 ударів поліцейському не наносив, оскільки відразу між обвинуваченим та потерпілим стали на перешкоді напарники ОСОБА_5 . При цьому інші поліцейські почали робити зауваження ОСОБА_5 щодо неналежності дій останнього. Після цього вони викликали інший наряд поліції зробивши повідомлення, що поліція чинить побиття. В подальшому він та ОСОБА_7 самостійно прибули до відділку поліції де бачили ОСОБА_5 , на якому явних ознак побиття він не бачив.

Покази вказаних свідків ще раз підтверджують факт сумнівності показів потерпілого та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , зокрема щодо обставин спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

За приписами ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Частина 2 ст. 345 КК України передбачає настання кримінальної відповідальності виключно за умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Об`єктивна сторона складу цього злочину полягає у заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості працівнику правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується тільки умисною виною. Крім того, для суб`єктивної сторони цього злочину характерним є прямий умисел, поєднаний зі спеціальним мотивом, а саме: нанесення працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень саме у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Так, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

На переконання суду, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт прямого умислу обвинуваченого ОСОБА_3 на нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, а показання обвинуваченого про те, що він завдав легких тілесних ушкоджень працівнику поліції носило спонтанний і ситуативний характер та виникло через те, що потерпілий завдав йому першим удар, спричинивши йому біль, нічим не спростовані.

Враховуючи те, що всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого повинні тлумачитись на користь останнього, а покази потерпілого та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 викликали у суду описані вище у вироку сумніви, і інших очевидців подій не було, а також відсутність інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності були достатніми для підтвердження викладених в обвинувальному акті обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено факт умисного спричинення ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків.

В даному провадженні суд, діючи в межах визначених процесуальним законом повноважень, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, врахувавши вимоги ст. 62 Конституції України, приходить до висновку про виправдання ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 КК України.

Цивільні позови не заявлялися.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному проваджені відсутні.

Керуючись ст. ст. 17, 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та виправдати, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1