ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р. Справа№ 910/6517/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Корсака В.А.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шерстюк П.П.

від відповідача1: Глущенко М.М.

від відповідача2: не з`явився

від третьої особи1: не з`явився

від третьої особи2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Одеський м`ясокомбінат"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2019

у справі № 910/6517/19 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Одеський м`ясокомбінат"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А",

2) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТОРГ ЛТД",

2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна

про визнання недійсними договорів

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У травні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Одеський м`ясокомбінат" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" (далі - відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - відповідач 2) в якому просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 624/К від 12.06.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з моменту його укладення;

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12.06.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 592.

- судові витрати покласти на відповідачів.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уклавши договір купівлі-продажу майнових прав за кредитним договором банк отримав фінансування у розмірі 1 401 414, 37 грн., а ТОВ "АТРІКС А", в свою чергу, набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, у зв`язку з чим позивач вважає, що спірний договір купівлі-продажу майнових прав за своєю правовою природою є договором факторингу, проте Товариство з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" не відноситься до фінансових установ, які можуть надавати фінансові послуги, у зв`язку з чим спірні правочини суперечать приписам чинного законодавства в частині суб`єктного складу сторін договору.

1.3. Відповідач 1 у поданому відзиві проти позову заперечив, мотивуючи тим, що договори укладені за результатами електронних торгів є договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу, оскільки обов`язковою умовою договору факторингу є оплата, яку має здійснити первісний кредитор новому кредитору за надання в його розпорядження коштів від відступлення права вимог. Крім того, відповідач 1 зазначив, що позивачем не наведено, яким чином оспорювані правочини порушують права та інтереси позивача.

1.4. Відповідач 2 у поданому відзиві проти позову заперечив, мотивуючи тим, що сторони уклали оплатний договір відступлення прав вимоги (цесії) та нормами чинного законодавства не встановлено заборони щодо оплатності такого договору, при цьому спірний правочин не містить жодного посилання на факторинг.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами

2.1. 26.11.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який перейменовано на Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - банк) та Закритим акціонерним товариством "Одеський м`ясокомбінат", яке перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Одеський м`ясокомбінат" (далі - позичальник) укладено кредитний договір №11257851000, за умовами якого, банк зобов`язався надавати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 1 000 000, 00 грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором.

В свою чергу, позичальник зобов`язався повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору.

2.2. 26.11.2007 в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №11257851000 від 26.11.2007, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який перейменовано на Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Одеський м`ясокомбінат", яке перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Одеський м`ясокомбінат" (далі - іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Любашівського районного нотаріального округу Одеської області Бобошко Н.Є., зареєстрований в реєстрі за № 2724, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Заводська, 20 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення суду справа №4/245-07-6280 та зареєстровано в реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 19995156 та записано в реєстраційну книгу за № 20, номер запису 86-86, номер витягу 16796135 і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки.

Згідно п. 1.2. договору іпотеки ринкова вартість предмету іпотеки, згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності становить: 2 035 605, 00 грн.

2.3. 08.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрований в реєстрі за №№ 2949, 2950, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив, а ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами забезпечення, у тому числі за кредитним договором № 11257851000 від 26.11.2007 та договором іпотеки від 26.11.2007.

2.4. 25.05.2018 відбувся електронний аукціон на електронному майданчику Товарна біржа "Київський інсайдерський фонд" з продажу активів Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", за результатами якого складено протокол електронного аукціону № UA-ЕА-2018-04-27-000176-а, відповідно до якого переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" та набуло право вимоги за кредитним договором № 11257851000 від 26.11.2007 та договором іпотеки від 26.11.2007.

2.5. 12.06.2018 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - продавець), від імені якого діє Сорокін Микита Володимирович, представник на підставі довіреності, посвідченої 21 лютого 2018 року Щадко О.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 170, виданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадировим Владиславом Володимировичем, який діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора» від 20.02.2017 № 619 та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" (далі - покупець), від імені якого діє директор Птуха Євген Леонідович, на підставі Статуту, з другої сторони, надалі за текстом іменуються «Сторони», а кожен окремо також - «Сторона», керуючись статтями 6, 627, 632, 655-697 ЦК України, статтею 144 ГК України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-ЕА-2018-04-27-000176-а від 25.05.2018, укладено договір № 624/К купівлі-продажу майнових прав, умовами п. 1.1. якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:

- право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів (далі - боржники), які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку № 1 до цього договору (далі - права вимоги);

- право оскаржувати недійсність або припинення прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-якого з боржників у судовому та позасудовому порядках;

- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги та/або кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців боржників тощо;

- право власності та права вимоги, а також інші права кредитора за правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника, на підставі цього договору;

- право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у додатку № 1 до цього договору або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів, тощо;

- інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. договору майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору сторони домовились, що за продаж майнових прав за цим договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 1 401 414, 37 грн. Ціна договору сплачується покупцем продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.

Відповідно до п. 5.6. договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 624/К купівлі-продажу майнових прав від 12.06.2018, відповідач 1 набув право вимоги до позивача за кредитним договором № 11257851000 від 26.11.2007 та договором іпотеки від 26.11.2007.

2.6. 12.06.2018 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" (далі - покупець) укладено договір відступлення права вимоги за іпотечними договором, посвідченим приватним нотаріусом Любашівського районного нотаріального округу Одеської області Бобошко Н.Є., зареєстрований в реєстрі за № 2724 від 26.11.2017, відповідно до якого на умовах цього договору, договору № 624/К купівлі-продажу майнових прав від 12.06.2018 та на підставі протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2018-04-27-000176-а від 25.05.2018 первісний іпотекодержатель передає (відступає) новому іпотекодержателю право вимоги за: «Іпотечний договір № Б/Н від 26.11.2017 з усіма додатками та додатковими угодами, посвідченим приватним нотаріусом Любашівського районного нотаріального округу Одеської області Бобошко Н.Є., зареєстрований в реєстрі за № 2724 від 26.11.2017, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Закритим акціонерним товариством "Одеський м`ясокомбінат" в якості забезпечення виконання зобов`язань боржника ЗАТ "Одеський м`ясокомбінат" за кредитним договором № 11257851000 від 26.11.2007, право вимоги за яким перейшло до АТ "Дельта Банк" на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та АТ "Дельта Банк", посвідченого 19.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 2956».

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/6517/19 у позові відмовлено повністю.

3.2. Рішення обґрунтоване тим, що спірна угода не є договором факторингу, оскільки не містить ознак договору факторингу чи договору фінансових послуг, не передбачає отримання прибутку, а передбачає купівлю-продаж прав вимоги та є за своєю правовою природою договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 Цивільного кодексу України, та суб`єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, а отже, наявність у відповідача 1 як нового кредитора ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не вимагається.

За встановлених обставин, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №624/К від 12.06.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з моменту його укладення, та відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12.06.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 592, як похідної вимоги від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 624/К від 12.06.2018 у задоволенні якої судом відмовлено, оскільки договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12.06.2018 року був укладений на виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав № 624/К від 12.06.2018 відповідно до приписів ст. 24 Закону України «Про іпотеку».

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Одеський м`ясокомбінат" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/6517/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач 2 уступив відповідачу 1 грошову вимогу до позивача в обмін на грошові кошти в сумі 1401414,37 грн, які відповідач 1 як новий кредитор зобов`язався сплатити відповідачу 2 як первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до боржника (позивача), а відповідач 1, в свою чергу, набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, що є основною ознакою договору факторингу. При цьому, спосіб визначення ціни договору не впливає на його природу.

Позивач вказав, що судом першої інстанції не застосовано ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України та не враховано, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині заміни кредитора. Водночас за кредитним договором кредитодавцем є банк або інша фінансова установа.

Позивач звернув увагу на те, що відповідач 1 не є фінансовою установою у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не може надавати послуги факторингу, тобто оспорюваний правочин суперечить нормам чинного законодавства щодо суб`єктного складу договору факторингу.

Також позивач зазначив, що недійсність спірного договору купівлі-продажу майнових прав спричиняє недійсність договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

На думку позивача, укладення спірного договору купівлі-продажу майнових прав позбавило останнього усіх прав, які надані клієнтам банку як споживачам фінансових послуг та які можуть бути захищені в судовому порядку.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на апеляційну скаргу).

Відповідач -1 - ТОВ «Атрікс А» у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника з огляду на таке.

Аналіз ст.ст. 512, 1077 ЦК України свідчить про те, що цивільне право розмежовує правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.

Відповідач -1 - ТОВ «Атрікс А» уклав оспорюваний правочин за результатами електронного аукціону, що відбувся 25.05.2018 через електронний майданчик dgf.prozorro.sale.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як і Регламент ЕТС не містить обмежень щодо особи, яка виявила намір взяти участь в електронному аукціоні, окрім того, що така особа не може бути користувачем, який є позичальником (боржником відносно банку) та/або поручителем (майновим поручителем) за такими кредитними договорами та/або договорами забезпечення.

Зазначений аукціон відбувався за механізмом автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, де стартовою ціною було визначено 1 610 821, 12 грн., а мінімальною ціною було визначено суму в розмірі 322 164, 22 грн. Ціна продажу відбулась за суму 1 401 414, 37 грн. У зв`язку з чим, позивач дійшов хибного висновку, що ТОВ «Атрікс А» отримав прибуток від обміну своїх грошових коштів на дебіторську заборгованість позивача - ПрАТ «Одеський м`ясокомбінат». Водночас, відповідач-1 - ТОВ «Атрікс А» та відповідач-2 - ПАТ "Дельта Банк" уклали оспорювані правочини купівлі-продажу майнових прав № 624/К від 12.06.2018 та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12.06.2018.

Верховний Суд України створюючи практику таких спорів, в тому числі про відмінність договору цесії від договору факторингу у постановах від 10.07.2007 у справі № 26/347-06-6531, від 06.07.2015 у справі № 6-301цс15, визначив, що саме право грошової вимоги, передану фактору, не є платою за надану фінансову послугу.

Крім того, відповідач-1 - ТОВ «Атрікс А» звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у справах №№ 916/144/17, 922/5334/15, при розгляді яких Суд визначив, що договори відступлення права вимоги, укладені за результатами електронних торгів, відповідають вимогам ст.ст. 512, 513, 514 ЦК України та є договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу, а відтак відсутні підстави передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання їх недійсними.

На підставі викладеного, відповідач-1 - ТОВ «Атрікс А» просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення у даній справі залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Також , з відзивом на апеляційну скаргу звернувся відповідач 2 - ПАТ «Дельта Банк», в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача, посилаючись на помилковість доводів скаржника про те, що договір купівлі-продажу майнових прав від 12.06.2018 за своєю природою є договором факторингу, оскільки в преамбулі цього договору його сторони встановили, що керуються ст.ст. 6, 627, 655-697 ЦК України, тобто главою 54 ЦК України, що регулює укладення договорів купівлі-продажу. При цьому, текст договору не містить жодного посилання на факторинг, навпаки, термінологія та суть договору відступлення підтверджує, що сторони уклали оплатний договір відступлення прав вимоги (цесії). Цесія - це факт заміни особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни, дарування прав, що випливають із зобов`язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору яке майнове надання замість отриманого права вимоги, і чинний ЦК такого не забороняє. Отже, нормами ЦК не встановлено заборони щодо оплатності договору цесії, сторони самі визначають оплатний він чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу, а якщо безоплатний то, застосовуються положення про договір дарування.

ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що правовідносини, які склалися в результаті укладення спірного договору № 624/К не підпадають під визначення факторингу, який є окремим цивільним інститутом та регулюється ст.ст. 1077-1086 ЦК України. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним та новим кредитором. Договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнтом за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України у справі № 6-301цс15.

ПАТ «Дельта Банк» вважає безпідставними доводи скаржника про те, що переможець торгів - ТОВ «Атрікс А» не має статусу фінансової установи і не має права на здійснення факторингових операцій, оскільки оспорювані правочини не є факторингом.

Щодо вимог про визнання недійсним договору № 624/К купівлі-продажу майнових прав від 12.06.2018 ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому порядок укладення договору відступлення права вимоги - встановлений ст.ст. 512-517 ЦК України. Таким чином, отримання первісним кредитором (АТ «Дельта Банк») згоди боржника на укладення договору відступлення, нормами ст.ст. 512-517 ЦК України не передбачено.

На думку відповідача 2 - ПАТ «Дельта Банк», оспорювані договори відступлення повністю відповідають приписам ст.ст. 203, 512-517 ЦК України, оскільки при укладенні цих договорів сторони діяли правомірно з дотриманням норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Відзиви на апеляційну скаргу від ТОВ "АГРОТОРГ ЛТД" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І.В. на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

6.1. Позивач звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/6517/19.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/6517/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.12.2019.

6.3. 06.12.2019 третя особа 2 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, яка судом задоволена.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 розгляд справи відкладено на 29.01.2020.

6.5. У судовому засіданні 29.01.2020 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу і просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 29.01.2020 представник відповідача-1 ТОВ «Атрікс А» заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Представники ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "АГРОТОРГ ЛТД" в судове засідання 29.01.2020 не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Будь-яких заяв або клопотань від вказаних учасників справи до суду не надходило.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

7. Застосоване законодавство

7.1. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

7.2. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

7.3. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч.1 ст.227 ЦК України).

7.4. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України вказано, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.5. Відповідно до ст. 350 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

7.6. Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

7.7. Відповідно до ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

7.8. Згідно з п.1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.1999 №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

7.9. Відповідно до ч.3 ст.1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

7.10. Згідно з п.1 ч.1 ст. 1, ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Отже, аналіз ст.ст. 512, 1077 ЦК України свідчить про те, що цивільне право розмежовує правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.

Зазначені правочини не є аналогічними та різняться за певними критеріями: за предметом договорів, за формою вчинення договорів, за суб`єктним складом правочинів, за метою їх укладення.

Щодо розмежування за предметом договору слід зазначити, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, такі не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу згідно зі ст.1078 ЦК України може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

При розмежуванні зазначених договорів за формою їх вчинення слід враховувати, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦК України). Оскільки факторинг згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відмінність зазначених договорів за суб`єктним складом полягає в тому, що відповідно до ст.ст. 2, 512-518 ЦК України за договором відступлення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-які фізичні або юридичні особа.

Аналіз ч. 1 ст.1077 ЦК України, ст. 350 ГК України, ч. 5 ст. 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" свідчить про те, що суб`єктний склад договору факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська (фінансова) установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України) та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу за метою їх укладення слід враховувати, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У розумінні п. 11 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону факторинг є фінансовою послугою.

Отже , метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, тоді як метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч.3 ст.656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 13.04.2016 у справі №910/8670/15-г (3-226гс16), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/6659/17 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №591/4552/17.

Отже , характерними ознаками договору факторингу є те, що:

йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором);

його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);

метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

відступлення права вимоги за таким договором може відбуватися виключно за плату, а його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись: у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо;

вимоги до форми такого договору визначені у ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Правочин, який не відповідає зазначеним ознакам, не є договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги (цесії).

8.2. Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2018 відбувся електронний аукціон на електронному майданчику Товарна біржа "Київський інсайдерський фонд" з продажу активів Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

Згідно протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2018-04-27-000176-а, переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" та набуло право вимоги за кредитним договором №11257851000 від 26.11.2007 та договором іпотеки від 26.11.2007. Результати вказаного аукціону недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Суд зазначає, що спірний договір № 624/К купівлі-продажу майнових прав від 12.06.2019 був укладений за результатами електронних торгів.

Частиною 6 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Суд зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб рішенням виконавчої дирекції №4387 від 28 вересня 2017 року затвердив Регламент «голландських» аукціонів (Регламент роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються), розміщений в мережі Інтернет на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням http://www.fg.gov.ua/news/22813-fond-harantuvannia-zatverdyv-rehlament-hollandskykh-auktsioniv.

Відповідно до визначення термінів наведених у Регламенті, учасник - фізична особа, що має повну дієздатність, або юридична особа (резидент або нерезидент) в особі уповноваженого представника, яка виявила намір прийняти участь в електронному аукціоні, відповідає вимогам, встановленим законодавством, сплатила гарантійний внесок, пройшла процедуру реєстрації для участі в електронному аукціоні, отримала відповідне підтвердження про реєстрацію та індивідуальний код учасника відповідно до Регламенту ЕТС. Учасником електронного аукціону, предметом продажу на яких є права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, не може бути користувач, який є позичальником (боржником відносно банку) та/або поручителем (майновим поручителем) за такими кредитними договорами та/або договорами забезпечення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як і Регламент ЕТС не містить обмежень, щодо особи, яка виявила намір прийняти участь в електронному аукціоні, окрім того, що така особа не може бути користувачем, який є позичальником (боржником відносно банку) та/або поручителем (майновим поручителем) за такими кредитними договорами та/або договорами забезпечення.

За вказаних обставин, апеляційний суд відхиляє аргументи позивача, що тільки банк або інша банківська (фінансова) установа може бути кредитором за договором № 624/К купівлі-продажу майнових прав від 12.06.2019, оскільки вимоги до суб`єктного складу даного договору встановлені Регламентом «голландських» аукціонів, який затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду №4387 від 28 вересня 2017 року, яке є чинним.

З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що продаж відповідачем 2 права вимоги до боржника (позивача) за кредитним договором №11257851000 від 26.11.2007 на підставі договору відступлення права вимоги не є фінансовою послугою, оскільки відповідач 1 не є фінансовою установою, та не має відповідної ліцензії на здійснення факторингових операцій, а тому зазначений договір не є договором факторингу.

8.3. Як вбачається з протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2018-04-27-000176-а, вказаний аукціон відбувався за механізмом автоматичного зниження початкової (стартової) ціни лоту, де початковою (стартовою) ціною лоту було визначено 1601821,12 грн без ПДВ, а мінімальною ціною лоту визначено 322 164, 22 грн. без ПДВ, у зв`язку з чим ціна продажу відбулася за сумою 1 401 414, 37 грн без ПДВ, що і становить ціну оспорюваного договору.

Відповідно до п.1, 2 розділу III Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388, порядок підготовки до продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, включає проведення інвентаризації активів (майна), здійснення оцінки активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробку плану продажу активів (майна). Результати інвентаризації, формування ліквідаційної маси та плану продажу активів (майна) затверджуються Фондом.

Як встановлено судом, продаж майнових прав за оспорюваним договором на відкритих електронних торгах був здійснений на підставі рішення №1020 від 20.04.2018 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження умов продажу активів АТ «Дельта Банк», відповідно до вказаних умов визначалася початкова (стартова) ціна лоту.

Тобто укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав, сторони виходили з ціни, яка була встановлена за результатами аукціону.

8.4. Реалізація акціонерним товариством "Дельта Банк", який перебуває в процесі ліквідації, майнових прав відповідачу 1 за договором купівлі-продажу № 624/К від 12.06.2018 відбулась відповідно до приписів ст.48, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", розділів VI-VII "Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідовуються", затвердженого рішенням 388 від 24.03.2016 року Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 року за № 606/28736.

При цьому необхідно зазначити, що іншого порядку реалізації активів банку в стадії ліквідації, ніж продаж його активів фізичним або юридичним особам законодавчими нормами не передбачено.

8.5. За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірна угода не є договором факторингу, оскільки не містить ознак договору факторингу чи договору фінансових послуг, не передбачає отримання прибутку, а передбачає купівлю-продаж прав вимоги та є за своєю правовою природою договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється ст. 512-519 Цивільного кодексу України, та суб`єктний склад на укладення такої угоди не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів недійсними не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволення вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 624/К від 12.06.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з моменту його укладення.

8.6. Крім того, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12.06.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 592, як похідної вимоги від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 624/К від 12.06.2018 у задоволенні якої судом відмовлено, оскільки договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12.06.2018 року був укладений на виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав № 624/К від 12.06.2018 відповідно до приписів ст. 24 Закону України «Про іпотеку».

8.7. Згідно з ч. 1 ст. 15, ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем (який не є стороною оскаржуваних правочинів) не доведено того, що в результаті укладення договору купівлі-продажу майнових прав № 624/К від 12.06.2018 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12.06.2018 обсяг майнових зобов`язань позивача (як позичальника та іпотекодався) змінився, отже позивачем не доведеного того, що його права або охоронювані законом інтереси були порушені укладеними між відповідачами договорами.

Апеляційний суд відхиляє аргументи позивача, що укладення спірного договору купівлі-продажу майнових прав позбавило останнього усіх прав, які надані клієнтам банку як споживачам фінансових послуг та які можуть бути захищені в судовому порядку, оскільки позивачем не наведено та не обгрунтовано, яких саме прав було позбавлено позивача внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу майнових прав. При цьому, судом встановлена правомірність процедури укладення спірного договору.

8.8. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.2. За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/6517/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Одеський м`ясокомбінат» має бути залишена без задоволення.

9.3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 2, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Одеський м`ясокомбінат" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/6517/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №910/6517/19.

4. Матеріали справи №910/6517/19 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

В.А. Корсак