Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа №554/10516/16-ц

провадження №61-16397св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога», Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 листопада 2017 року у складі судді Чуванової А. М. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури,

відповідачі: виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтава ради, Шевченківська районна у м. Полтава рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Полтавська міська рада, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога», Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся до виконавчого комітету Шевченківської районної

у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога», Управління Держгеокадастру

у м. Полтаві Полтавської області, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, з позовом,

у якому просив визнати недійсним та скасувати:

рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради

від 28 жовтня 2008 року № 502, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

рішення сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 30 жовтня 2008 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної

у м. Полтаві ради від 28 жовтня 2008 року № 502, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по

АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради

від 24 березня 2009 року за № 129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

рішення Октябрської районної у м. Полтава ради від 26 березня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрського районної у

м. Полтава ради від 24 березня 2009 року № 129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по

АДРЕСА_1 , площею 1000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

визнати недійсним державний акт від 20 травня 2009 року на право власності виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 1 000 кв. м; витребувати вказану земельну ділянку з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 до земель запасу Полтавської міської ради.

2. Позовна заява мотивована тим, що проведеною перевіркою в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності Полтавської міської ради встановлено порушення вимог Земельного кодексу України при розпорядженні землями парку «Перемога» в м. Полтаві. Так, за результатами розслідування відносно засудженого завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_3 за частиною другою статті 367 КК України встановлено, що він упродовж 2009-2010 років незаконно погодив висновки про погодження проектів землеустрою щодо надання у власність 17 земельних ділянок на території заповідного парку-пам`ятника садово-паркового мистецтва місцевого значення - парку «Перемога».

3. Вказував, що ОСОБА_1 незаконно погоджено та передано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею

1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться під об`єктом природно-заповідного фонду - заповідного парку-пам`ятника садово-паркового мистецтва місцевого значення парку «Перемога» в м. Полтава.

4. Зазначав, що в подальшому за договором купівлі-продажу від 24 грудня

2009 року ОСОБА_1 продала належну їй земельну ділянку

ОСОБА_2 , а отже вона має бути витребувана з чужого незаконного володіння останнього.

5. Ураховуючи наведене прокурор просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 листопада

2017 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано: рішення виконавчого комітету Октябрської (нині Шевченківської) районної у м. Полтаві ради від 28 жовтня 2008 року № 502, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; рішення Октябрської (нині Шевченківської) районної у м. Полтаві ради від 30 жовтня 2008 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 жовтня 2008 року № 502, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку

по АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; рішення виконавчого комітету Октябрської (нині Шевченківської) районної

у м. Полтаві ради від 24 березня 2009 року за № 129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; рішення Октябрської (нині Шевченківської) районної у м. Полтава ради від 26 березня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрського районної

у м. Полтава ради від 24 березня 2009 року № 129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнано недійсним державний акт від 20 травня 2009 року на право власності на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1 000 кв. м.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурором доведено незаконність передачі спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 .

8. Відмовляючи у задоволенні позовних першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку статті 388 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу, який у встановленому законом порядку не був визнаний недійсним, а тому відсутні підстави для позбавлення його права власності на правомірно набуте майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області - задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння та розподілу судових витрат скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м, кадастровий номер 5310137000:15:017:0026, вартістю 109 877 грн до земель запасу Полтавської міської ради. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що витребування майна від добросовісного набувача залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - територіальної громади. Оскільки встановлена незаконність та скасовано рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24 березня 2009 року за № 129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також рішення Октябрської районної у м. Полтава ради від 26 березня

2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрського районної у м. Полтава ради від 24 березня 2009 року № 129, а отже і незаконність відчуження майна територіальної громади, яке відбулось поза волею останньої.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Касаційна скарга мотивована тим, що прокурором не доведено існування по проспекту АДРЕСА_2 об`єкту природно-заповідного фонду - парку-пам`ятки садового-паркового мистецтва місцевого значення на площі 30,9 га - парку «Перемога» та належності земельної ділянки по

АДРЕСА_1 , до земель природо-заповідного фонду України.

13. Зібрані у справі докази, зокрема, вирок Київського районного суду

м. Полтави від 23 квітня 2015 року та висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи від 29 вересня 2014 року не доводяться факт належності території парку «Перемога», який розташований на земельній ділянці, площею 30,9 га до парку пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення та є об`єктом природно - заповідного фонду.

14. Вирок суду, на який посилається суд, не має преюдиційного факту, оскільки позовні вимоги прокурора звернуті до ОСОБА_2 , Шевченківської районної у м. Полтаві ради та її виконавчого комітету, а не до особи, визнаної винною даним вироком ( ОСОБА_3 ), та оскаржувані дії відповідача (предмет даного спору - правомірність прийнятих рішень ради) не стосуються дій, вчинених винної особою.

15. Заявник також указує на порушення прокуроромстроку позовної давності.

16. Аргументом касаційної скарги зазначено, що відсутність вирішення питання про сплату справедливої компенсації за позбавлення добросовісного набувача права власності є порушенням статті 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи інших учасників справи

17. У відзиві на касаційну скаргу Полтавська місцева прокуратура заперечила проти доводів касаційної скарги, вважає їх необґрунтованими та просить залишити її без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

18. Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не пожали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

20. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

21. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

23. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

24. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. 27 травня 2001 року Дирекцією міського парку культури та відпочинку взято на себе охоронне зобов`язання по забезпеченню режиму охорони та збереження парку пам`ятки садово паркового мистецтва парк «Перемога» відповідно до рішення виконавчого комітету Полтавської обласної ради депутатів трудящих №555 від 24 грудня 1970 року у межах м. Полтава, загальною площею 30,9 га

26. Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради

від 28 жовтня 2008 року №502 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею

1 000 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

27. Рішенням Октябрської районної у м. Полтаві ради від 30 жовтня 2008 року затверджено рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 жовтня 2008 року № 502, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

28. Згідно висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 погоджено проект землеустрою щодо відведення останній земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по

АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради

від 24 березня 2009 року за № 129 затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

30. Рішенням Октябрської районної у м. Полтава ради від 26 березня 2009 року затверджено рішення виконавчого комітету Октябрського районної

у м. Полтава ради від 24 березня 2009 року № 129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по

АДРЕСА_1 , площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

31. 20 травня 2009 року видано державний акт на право власності на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 1 000 кв. м.

32. За договором купівлі-продажу від 24 грудня 2009 року ОСОБА_1 продала належну їй земельну ділянку ОСОБА_2 .

33. Вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2015 року визнано завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього середовища Державного управління охорони навколишнього середовища

у Полтавській області Марченка В. Г. винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.

34. Зазначеним вироком встановлено протиправність дій ОСОБА_3 щодо погодження проектів землеустрою з відведення у власність 17 земельних ділянок із земель пам`ятки природи місцевого значення - парка «Перемоги» для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 1,62 га, у тому числі і належної

ОСОБА_1 земельної ділянки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

36. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

38. Спір між сторонами виник з приводу визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування про надання у власність

ОСОБА_1 земель природно-заповідного фонду м. Полтави, а саме, Полтавського міського парку культури та відпочинку «Перемога», визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння останнього власника майна.

39. Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

40. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Відповідно до статті 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

42. Стаття 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд», а також статті 43 ЗК України визначають, що до природно-заповідного фонду належать, зокрема, штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

43. Відповідно до пункту «в» частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

44. Відповідно до статті 20 ЗК України (у редакції чинній на час винесення оспорюваних рішень Октябрської районної у м. Полтаві ради) зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

45. Відповідно до статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону.

46. Полтавською обласною радою рішення про зміну меж, площ, категорій чи скасування статусу парку «Перемога», відповідно до вищевказаної норми закону, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, не приймалося.

47. Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право

в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

48. Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

49. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

50. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не

з їхньої волі іншим шляхом.

51. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

52. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

53. Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

54. Суд дійшов висновку, що на час передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 цільове призначення земельної ділянки не було змінено на категорію земель житлової та громадської забудови, а відтак фактично було передано у приватну власність землі загального користування, що суперечить нормам чинного законодавства.

55. Встановивши, що спірна земельна ділянка вибула із володіння її власника поза його волею на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого поза межами його компетенції, суд дійшов висновку про те, що позивач має право витребувати спірну земельну ділянку від добросовісного набувача ОСОБА_2 на підставі статті 388 ЦК України.

Щодо строку позовної давності

56. У справі, яка переглядається, виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Полтава ради та Шевченківською у м. Полтаві радою заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин, мотивуючи тим, що про порушення свого права прокурор був обізнаний ще 25 травня 2010 року, а саме з часу отримання прокурором

Денис Б. І. рішень виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради за 2008 - 2010 роки, які надавалися відповідачем на вимогу прокурора Октябрського району м. Полтави Миронова А., у зв`язку з проведенням перевірки додержання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в діяльності виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради в частині дотримання вимог земельного законодавства. Проте з даним позовом звернувся лише у грудні 2016 року, тобто поза межами встановленого законом строку.

57. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

58. Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

59. Згідно із частиною другою статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

60. Одним з таких органів є прокуратура, на яку статтею 131-1 Конституції України, покладено представництво інтересів держави у в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

61. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

62. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

63. При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

64. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

65. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

66. Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

67. Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

68. При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

69. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

70. Вказана позиція неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду та є незмінною.

71. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

72. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі

№ 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18).

73. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня

2017 року) та статтею 81 діючого ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

74. Перевіряючи дотримання позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції встановив, що згідно постанови заступника прокурора м. Полтави від 23 квітня 2013 року в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності Полтавської міської ради проведено перевірку, якою встановлено порушення вимог земельного законодавства з боку Полтавської міської ради при розпорядженні землями парку «Перемога».

75. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня

2014 року визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської міської ради від 18 грудня 2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та оформлення права постійного користування земельною ділянкою по

АДРЕСА_2». 76 . 25 січня 2014 року начальником відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури м. Полтави внесено відомості до Єдиного реєстру судових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.

77. Суди попередніх інстанції дійшли висновку про дотримання позивачем строку позовної давності звернення до суду, оскільки строк позовної давності слід обраховувати з січня 2014 року, а позов прокурором пред`явлено в грудні

2016 року, тобто в межах визначеного законом трирічного строку. Отримані представником прокуратури 25 травня 2010 року оскаржені рішення виконавчого комітету для здійснення перевірки дотримання норм земельного законодавства не містили очевидних та безумовних порушень закону, натомість в них йшла мова про віднесення виділених земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови.

78. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

79. У постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 711/802/17 та від 06 червня 2018 року у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

80. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що оскільки право власності на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли власник довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

81. Оскільки порушення прав позивача було предметом судового розгляду в іншій справі №816/4424/13-а за адміністративним позовом першого заступника прокурора м. Полтави до Полтавської міської ради, треті особи - Управління культури виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога», про скасування рішення, то позивачу було відомо про таке порушення ще на час звернення позивача з позовом у зазначеній справі, - у липні 2013 року. Суди попередніх інстанцій конкретну дату такого звернення не встановили.

82. Водночас, зазначене свідчить про те, що позивачу було відомо про порушення прав принаймні на липень 2013 року, однак позов у справі, яка переглядається, пред`явлено лише в грудні 2016 року, тобто поза межами встановленого законом трирічного строку, про застосування наслідків спливу якого заявили відповідачі до ухвалення місцевим судом рішення по суті, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

83. Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

84. Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

85. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів, наведених у даній постанові.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2.Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 листопада

2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.

3. Відмовити першому заступнику керівника Полтавської місцевої прокуратури в задоволенні позову до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога», Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська