ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2020

Справа № 910/12544/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до

Державного підприємства "Одеський авіаційний завод"

про

стягнення 837 691 грн 78 коп.

Представники:

від прокуратури:

Лесько Г.Є.

від позивача:

Ковальчук І.В. - представник за довіреністю

від відповідача:

Фурманов О.І. - представник на підставі наказу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з вимогами до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про стягнення 837 691 грн 78 коп. штрафних санкцій за несвоєчасне виконання вимог контракту від 28.07.2016 № 403/2/16-5, в тому числі: 651 451 грн 78 коп. пені та 186 240 грн 00 коп. штрафу за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 %.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем державного контракту на виконання робіт дослідно-конструкторської роботи від 28.07.2016 № 403/2/16-5 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем нараховано 651 451 грн 78 коп. пені та 186 240 грн 00 коп. штрафу за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 %.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

26.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12544/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.11.2019.

15.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

21.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та встановлення іншого строку для надання відзиву.

11.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з проханням поновити строк для подання відзиву та заява про відвід судді Плотницької Н.Б. від розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 відповідач отримав 07.10.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051513065.

Таким чином, строк на подання відзиву у відповідача закінчився 22.10.2019.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Водночас, 21.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про встановлення іншого строку для надання відзиву, а саме протягом 15 днів з дня ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Судом встановлено, що клопотання про встановлення іншого строку для надання відзиву подане відповідачем в строк, передбачений ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 провадження у справі зупинено, заяву Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про відвід судді Плотницької Н.Б. від розгляду справи № 910/12544/19 передано на автоматизований розподіл.

Відповідно до витягу протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019 заяву Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про відвід судді передано на розгляд судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у задоволенні заяви Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про відвід судді Плотницької Н.Б. від розгляду справи № 910/12544/19 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 поновлено провадження у справі № 910/12544/19, підготовче засідання призначено на 09.12.2019.

02.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

У підготовчому засіданні 09.12.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 19.12.2019.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 суд викликав відповідача у підготовче засідання на 19.12.2019.

16.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У підготовчому засіданні 19.12.2019 судом оголошено перерву до 09.01.2020.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 суд викликав відповідача у підготовче засідання на 09.01.2020.

У підготовчому засіданні 09.01.2020, суд, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.01.2020.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 суд викликав відповідача у судове засідання на 23.01.2020.

23.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У судове засідання 23.01.2020 з`явилися представники сторін та прокурор та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 23.01.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.2016 між Міністерством оборони України (замовник за договором) та Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" (виконавець за договором) укладено державний контракт на виконання дослідно-конструкторської роботи за державним оборонним замовленням № 403/2/16-5 (далі - контракт), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується відповідно до тактико-технічного завдання на виконання дослідно-конструкторської роботи виконати за державним оборонним замовленням (далі - ДОЗ) з дотриманням законодавства дослідно-конструкторську роботу та передати замовнику науково-технічну продукцію, отриману за результатами виконання ДКР (етапів, підетапів ДКР), далі - науково-технічна продукція, а замовник - прийняти виконану ДКР та науково-технічну продукцію, створену за результатами виконання ДКР і оплатити їх.

Відповідно до пункту 2.1. контракту орієнтовна ціна ДКР (етапів, підетапів ДКР) встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладення контракту, зафіксована у протоколі погодження орієнтовної ціни на виконання ДКР та становить 24 516 286 грн 08 коп. (без урахування податку на додану вартість згідно з підпунктом 197.1.22. пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 2.5. контракту виконана відповідно до календарного плану ДКР (етапи, підетапи ДКР) та створена науково-технічна продукція після їх приймання в порядку, передбаченому контрактом, оплачуються замовником за договірною ціною, встановленою сторонами, шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни, яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам, понесеним виконавцем (згідно даних бухгалтерського обліку) та прийнятих замовником з урахуванням встановленого контрактом рівня прибутку.

За умовами пункту 3.1. контракту приймання науково-технічної продукції та ДКР (етапів, підетапів ДКР) згідно з календарним планом здійснюється замовником або за його рішенням представництвом замовника у порядку, визначеному ГОСТ В 15.203-79 та умовами контракту, з оформленням акту приймання-передачі НТП, який підлягає затвердженню замовником.

Пунктом 4.1. контракту визначено, що термін виконання ДКР (етапів, підетапів ДКР) визначається в Календарному плані та єдиному наскрізному плані, який розробляється виконавцем згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 449 та ГОСТу В 15.208-82.

За приписами пункту 4.2. контракту термін виконання ДКР (етапів, підетапів ДКР) може змінюватися за домовленістю сторін, у тому числі у залежності від фактичного обсягу фінансування. Зміна строків виконання ДКР (етапів, підетапів ДКР) оформлюється шляхом внесення відповідних змін до контракту.

Пунктом 4.3. контракту встановлено, що датою виконання зобов`язань виконавця щодо виконання ДКР (етапів, підетапів ДКР) вважається дата затвердження замовником акту приймання.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019. Строк дії контракту може бути продовжений сторонами (пункт 11.1. контракту).

Додатковою угодою № 8 до державного контракту від 28.07.2016 № 403/2/16-5 внесено зміни до календарного плану виконання робіт, а саме за етапом № 3.

Дослідивши правову природу відносин, що склалися між сторонами, суд дійшов висновку про укладення між позивачем та відповідачем змішаного договору, в якому містяться елементи договорів підряду та поставки.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною1 статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норми частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов контракту за етапом № 3.

Пунктом 4.3. контракту встановлено, що датою виконання зобов`язань виконавця щодо виконання ДКР (етапів, підетапів ДКР) вважається дата затвердження замовником акту приймання.

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі науково-технічної продукції, створеної за результатами виконання підетапу 3.2. та етапу 3 від 13.12.2018 за державним контрактом затверджено замовником 05.04.2019.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов державного контракту від 28.07.2016 № 403/2/16-5 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного виконання робіт, зокрема, відповідачем були порушені обумовлені в контракті строки, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі науково-технічної продукції від 13.12.2018 за державним контрактом, який затверджено замовником 05.04.2019.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за державним контрактом від 28.07.2016 № 403/2/16-5, позивачем за порушення термінів виконання робіт нараховано відповідачу пеню у розмірі 651 451 грн 78 коп., за період прострочення 226 днів, та штраф у розмірі 186 240 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 7.2. контракту визначено, що за порушення встановлених контрактом термінів виконання ДКР (етапів, підетапів ДКР) виконавець сплачує пеню в розмірі 0,1 % від ціни поточного етапу (підетапу) за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % ціни етапу (підетапу).

Дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 7.2. контракту.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки, в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України, період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку.

За перерахунком суду сума пені становить 481 555 грн 67 коп. за період прострочення з 21.09.2018 по 20.03.2019.

Також, судом встановлено, що розрахунок штрафу є неправильним, оскільки позивачем допущено арифметичні помилки. Так, за перерахунком суду, сума штрафу становить 186 237 грн 00 коп.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві, стосовно того, що роботи за етапом 3 прийняті 13.12.2018, а отже, період прострочення виконання зобов`язання становить з 21.09.2018 по 12.12.2018 та складає 83 днів, суд за зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.3. контракту встановлено, що датою виконання зобов`язань виконавця щодо виконання ДКР (етапів, підетапів ДКР) вважається дата затвердження замовником акту приймання.

Як встановлено судом вище, акт приймання-передачі науково-технічної продукції, створеної за результатами виконання підетапу 3.2. та етапу 3 від 13.12.2018 за державним контрактом затверджено замовником 05.04.2019.

Отже, період нарахування пені становить з 21.09.2018 по 20.03.2019.

Стосовно тверджень відповідача щодо того, що причиною перевищення термінів виконання підетапу 3.2. етапу 3 ДКР є несвоєчасне виконання складової частини ДКР Фізико-механічним інститутом імені Г.В.Карпенка НАН України згідно з договором від 16.09.2017 № 184/ДКБ-17, укладеного згідно з абзацом 2 пункту 1.2. договору на виконання спірного контракту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищенаведене, прострочення виконання співвиконавцем - Фізико-механічним інститутом імені Г.В.Карпенка НАН України своїх зобов`язань за договором не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання умов державного контракту від 28.07.2016 № 403/2/16-5.

Разом з тим, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1000 грн 00 коп.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що роботи за державним контрактом від 28.07.2016 № 403/2/16-5 за етапом 3 виконані якісно, у повному обсязі та за відсутності претензій з боку позивача, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів наявності збитків та інших наслідків порушення зобов`язання відповідача, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності та принципу збалансованості інтересів сторін, з огляду на стратегічне значення відповідача для економіки та безпеки держави, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим та вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на 50% та стягнути з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 333 896 грн 34 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної сотні, 32-А, м. Одеса, 65000, ідентифікаційний код 07756801) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) пеню у розмірі 240 777 (двісті сорок тисяч сімсот сімдесят сім) грн 84 коп. та штраф у розмірі 93 118 (дев`яносто три тисячі сто вісімнадцять) грн 50 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної сотні, 32-А, м. Одеса, 65000, ідентифікаційний код 07756801) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (вул. Петра Болбочана, 8, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 38347014) судовий збір у розмірі 10 016 (десять тисяч шістнадцять) грн 89 коп.

4. 3. В іншій частині позову щодо вимог про стягнення 410 673 грн 94 коп. пені та 93 121 грн 50 коп. штрафу відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 31.01.2020

Суддя Н.Б. Плотницька