ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2020 року

м. Дніпро

справа № 160/2079/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання: Комар Н.В.

за участю: представника позивача: адвоката Архіпової Ольги Григорівни;

представника відповідача Олійника Владислава Миколайовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 (головуючий суддя Олійник В.М., повний текст складено 27.05.2019)

в адміністративній справі за позовом Спортивного клубу "Манганіт" первинної організації профспілки металургів і гірняків України Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату до відповідача Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Спортивний клуб “Манганіт” первинної організації профспілки металургів і гірняків України Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, просив визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу:

- №ДН-116/268/АВ/ТД-ФС/143 від 21.02.2019 р. у розмірі 250 380 грн.;

- №ДН-116/268/АВ/ТД-ФС/144 від 21.02.2019 р. у розмірі 4173 грн.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами інспекційного відвідування СК “Манганіт” первинної організації профспілки металургів і гірників України Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату відповідачем складено акт №ДН-116/268/АВ, яким встановлені факти підміни трудових відносин цивільно-правовими договорами укладеними з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що є порушеннями вимог ч.1 ст. 21, ч., 3 ст.24 КЗпП України та факт порушення терміну виплати заробітної плати, чим порушені вимоги ч.ч.1, 2 ст. 115 КЗпП України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано зазначені постанови.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що зазначені цивільно-правові договори не містять ознаки трудового договору. Виконавець сам, на власний розсуд визначає обсяг послуг, який він надає Замовнику, період часу, протягом якого він ці послуги надає, сам організовує свій робочий час і процес надання послуг виходячи із власних інтересів, потреб клієнтів, зайнятості за основним місцем роботи, інших факторів. За надані замовнику послуги виконавець отримує плату, яка залежить від обсягу наданих послуг і не має систематичного характеру. Всі договори укладені на визначений строк, що підтверджує відсутність систематичності надання послуг. Крім того, передбачена умовами договорів відповідальність сторін за його невиконання або неналежне виконання і застосування штрафних санкцій свідчить саме про цивільно-правову природу зазначених договорів. Також зазначено, що відповідно до вимог ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні особи та фізичні особи-підприємці несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць. Враховуючи те, що вищевказана відповідальність має місце за порушення строків виплати заробітної плати більш як за один місяць, а не 4 доби як у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень ч. ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України “Про оплату праці”.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що цивільно-правові договори містять ознаки трудового договору. Відповідно до вимог ст. 265 КЗПП України юридичні особи та фізичні особи-підприємці несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, позивач допустив порушення зазначеної норми виплативши заробітну плату на 4 доби пізніше, ніж передбачено законодавством, тому також підтверджуються порушення позивачем ч.ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України “Про оплату праці”.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Посилається на те, що з виконавцями були укладені цивільно-правові договори, які не містять ознаки трудового договору. Зокрема Виконавець за цивільно-правовим договором сам, на власний розсуд визначає обсяг послуг, який він надає Замовнику, період часу, протягом якого він ці послуги надає, сам організовує свій робочий час і процес надання послуг виходячи із власних інтересів, потреб клієнтів, зайнятості за основним місцем роботи, інших факторів. За надані замовнику послуги виконавець отримує плату, яка залежить від обсягу наданих послуг і не має систематичного характеру. Всі договори укладені на визначений строк, що підтверджує відсутність систематичності надання послуг. З приводу пропуску оплати праці працівникам на 4 доби зазначив, що ст. 265 КЗПП України юридичні особи та фізичні особи-підприємці несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць. Оскільки вищевказана відповідальність має місце за порушення строків виплати заробітної плати більш як за один місяць, а не 4 доби, то відсутнє порушення, передбачене ч.ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України “Про оплату праці”.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Також суду пояснив, що порушення виплати заробітної плати працівникам на 4 доби відбулося з поважної причини, оскільки бухгалтеру позивача слід було терміново виїхати для надання допомоги хворій матері.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області від 16.01.2019 № 57-1 та направлення від 17.01.2019 №09/4.3-Н відповідачем проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Спортивному клубі "Манганіт" первинної організації профспілки металургів і гірняків України Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ДН-116/268/АВ, яким встановлені факти підміни трудових відносин цивільно-правовими договорами укладеними з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що є порушеннями вимог ч.1 ст. 21, ч. 3 ст.24 КЗпП України та факт порушення терміну виплати заробітної плати, чим порушені вимоги ч.1, ч. 2 ст. 115 КЗпП України.

24.01.2019 р. відповідачем виписано припис №ДН-116/268/АВ/ІІ про усунення виявлених порушень.

21.02.2019р. відповідачем винесено постанови №ДН-116/268/АВ/ТД-ФС/143 про накладення штрафу у розмірі 250 380грн. за порушення вимог ч. 1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та №ДН-116/268/АВ/ТД-ФС/144 про накладення штрафу у розмірі 4173 грн. за порушення вимог ч.1 і ч. 2 ст. 115 КЗпП України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 20.09.2007 № 877-V, Кодексу законів про працю України, норми Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 20.09.2007 № 877-V цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

В силу ч.1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

16 травня 2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (Порядок № 295), положення якого узгоджуються з нормами Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Слід взяти до уваги, що відповідно до п.1 Порядку №295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань невиїзних інспектувань інспекторами праці, в тому числі Держпраці та її територіальних органів.

Згідно пп. 1) та пп. 2) п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, в тому числі, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю та за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правило оформлення трудових відносин.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням президії профспілкового комітету ПО ПМГУ ОГЗК від 13.10.2017р., доручено, ОСОБА_3 , як голові СК “Манганіт”, провести якісне навчання та підготовку членів збірних команд з баскетболу та гирьового спорту.

У зв`язку з відсутністю у штаті позивача посад тренерів з баскетболу та гирьового спорту між СК “Манганіт” та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 були укладені цивільно-правові договори №4 та №5 від 01.11.2017 року, за умовами яких виконавці фізичні особи зобов`язувалися виконати роботу в обсязі і на умовах передбачених даними договорами, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити дані послуги, як винагороду згідно в вимогами п.п.1,1, 2,1, 2.2 цивільно-правових договорів.

Так, згідно п.п. 5.1 зазначених договорів: "Виконавець не входить до складу штатного розпису та не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку", а сам організовує процес виконання робіт.

При цьому, за невиконання або несвоєчасне виконання договору сторони несуть відповідальність передбачену нормами діючого законодавства.

На підставі п.п. 2.1 цивільно-правового договору сторони погодили, що за надання послуг виконавець сплачує винагороду у розмірі 25грн. за одну годину, 60 годин у місяць на суму 1500 грн. та винагорода за надання послуг здійснюється після підписання акту здавання-прийняття послуг згідно вимог п.2.2. цивільно-правового договору.

Строк дії цивільно-правових договорів передбачений з 01.11.2017 р. по 31.03.2018 р. та діяв протягом 5 місяців згідно п.п.6.1, 6.2 цивільно-правових договорів.

Факт виконання роботи виконавцями засвідчується актами здавання-приймання наданих послуг, на підставі яких нараховувалась та виплачувалась винагорода.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що виплата винагороди ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перераховувалась один раз на місяць на банківські картки АТ КБ “Приватбанк” (одночасно з заробітною платою працівників СК “Манганіт” за другу половину місяця), тому є логічним пояснення позивача щодо полегшення роботи бухгалтера в програмі банку та проведення виплата в одній банківській відомості на виплату заробітної плати.

Слід зазначити, що перевірка законності укладання цивільно-правових договорів тренерами з баскетболу та гирьового спорту ОСОБА_4 та ОСОБА_2 здійснювалась за у СК “Манганіт” за період з І по II квартал 2018р., при цьому в ході перевірки встановлено, що укладено 2 цивільно-правових договори, водночас дати укладання договорів в акті інспекційного відвідування від 18.01.2019 року (а.с. 80-93) і в постанові постанови №ДН-116/268/АВ/ТД-ФС/143 від 21.02.2019 р. (а.с. 105-107) вказані не правильно, зокрема на аркушах 20, 21 акту інспекційного відвідування від 18.01.2019 року та на аркуші 2 постанови №ДН-116/268/АВ/ТД-ФС/143 від 21.02.2019 р., зазначені дати укладення договорів №4 та №5 від 01.11.2018 р., однак, матеріали справи свідчать про те, що вказані договори укладені 01.11.2017 р. (а.с. 13, 14).

Так, в акті інспекційного відвідування від 18.01.2019 року, та у постанові №ДН-116/268/АВ/ТД-ФС/143 від 21.02.2019 р., зафіксовано, внесення до штатного розкладу СК “Манганіт” штатної одиниці тренера по гирьовому спорту з 01.10.2018 р., на яку був прийнятий ОСОБА_2 згідно наказу №13 від 31.10.2018 р., однак дана обставина не може впливати на укладання цивільно-правових договорів, що укладені з листопада 2017 р. по березень 2018 р., оскільки підприємство згідно вимог ст. 65 Господарського кодексу України має право самостійно встановлювати штатний розпис підприємства.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

В даному випадку Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок №295).

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року (пп.6 п.5 Порядку №295).

Згідно з п.п. 8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗПП України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (Порядок № 509).

Згідно пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства з боку позивача, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗПП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначеної норми права випливає, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, виконують їх розпорядження, водночас щомісячно отримують заробітну плату, на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір між фізичною та юридичною особою - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи або надання послуги (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці або певної послуги, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому за цивільно-правовим договором, укладеним між юридичною особою і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) певну індивідуально визначену роботу або надавати обумовлену умовами договору послугу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штатного розкладу підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результат, котрий визначають після закінчення роботи і оформлюють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

У разі порушення працівником обов`язків трудового договору його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (догана або звільнення). Крім того, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Відповідальність виконавця робіт, послуг за порушення цивільно-правового договору насамперед має встановлюватися самим договором або чинним законодавством України. У трудових відносинах такі види санкцій не допускаються.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт або надання послуг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені цивільно-правові договори не містять ознаки трудового договору. Виконавець сам, на власний розсуд визначає обсяг послуг, який він надає Замовнику, період часу, протягом якого він ці послуги надає, сам організовує свій робочий час і процес надання послуг виходячи із власних інтересів, потреб клієнтів, зайнятості за основним місцем роботи, інших факторів. За надані замовнику послуги виконавець отримує плату, яка залежить від обсягу наданих послуг і не має систематичного характеру. Всі договори укладені на визначений строк, що підтверджує відсутність систематичності надання послуг. Крім того, передбачена умовами договорів відповідальність сторін за його невиконання або неналежне виконання і застосування штрафних санкцій свідчить саме про цивільно-правову природу зазначених договорів.

Водночас, на підтвердження правильності дій позивача щодо укладення з ОСОБА_4 цивільно-правового договору міститься в матеріалах справи довідка від 08.05.2019 року №153, яка видано КЗ “Середня загальноосвітня школа №9” м. Покров Дніпропетровської області Волику Олександру Володимировичу в тому, що він дійсно працює в комунальному закладі “Середня загальноосвітня школа №9 м. Покров Дніпропетровської області” на посаді вчителя фізичного виховання з 17.09.1990 р. по теперішній час. Вищевказане підтверджується і належно завіреною копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Отже у позивача були відсутні підстави для укладення з ОСОБА_4 трудового договору, оскільки ОСОБА_4 у вказаний час працював за трудовим договором в іншій установі.

Також згідно довідки від 02.05.2019 року ОСОБА_2 працює в АТ “Покровський ГЗК” майстром гірничої дільниці Чкаловського кар`єру №2 з 2002 р. по теперішній час, що також підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_2 .

Отже у позивача були відсутні підстави для укладення з ОСОБА_2 трудового договору, оскільки ОСОБА_2 у вказаний час працював за трудовим договором в іншій установі.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області №ДН-116/268/АВ/ТД-ФС/143 від 21.02.2019 р. про накладення штрафу у розмірі 250 380 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги представника відповідача про порушення позивачем терміну виплати заробітної плати, колегія суддів апеляційної інстанції їх вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Згідно з вимогами п.п.5.1. Положення про систему та умови оплати праці працівників СК “Манганіт”, затвердженого наказом від 13 жовтня 2016 р., заробітна плата виплачується працівникам двічі на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду , за який здійснюється виплата: 15 числа поточного місяця - виплачується заробітна плата за першу половину місяця за період з 1 по 15; 1 числа наступного місяця - виплачується заробітна плата за другу половину місяця за період 16 по 30 (31).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Матеріалами справи підтверджується, що у штатному розпису СК “Манганіт” значиться одна одиниця старшого бухгалтера, що підтверджується штатним розписом.

У зв`язку з черговою відпусткою старшого бухгалтера ОСОБА_5 (графік відпусток на 2018 рік, наказ № 1 від 12.03.2018 р.) та відсутністю її у м. Покров станом на 1 квітня 2018 року заробітна плата за другу половину березня 2018 р. та винагорода за березень 2018 р. були виплачені 05.04.2018 р., тобто на 4 доби пізніше.

Відповідач у справі вбачає в цьому порушення вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України “Про оплату праці”.

Зокрема, відповідно до вимог ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні особи та фізичні особи-підприємці несуть відповідальність у вигляді штрафу в разу порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць. Водночас цією ж статтею передбачено, що порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами 2 - 7 цієї частини, відповідальність за порушення вимог трудового законодавства встановлюється у розмірі мінімальної заробітної плати.

Тобто, за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – встановлюється відповідальність у 3-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, натомість порушення інших вимог трудового законодавства (до яких відноситься порушення терміну виплати заробітної плати на 4 доби), тягне відповідальність в розмірі мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що постановою Орджонікідзевського районного суду Дніпропетровської області в адміністративній справі №184/441/19 про притягнення ОСОБА_6 як директора Спортивного клубу “Манганіт” до відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1, ч. 3 ст. 41 КУпАП, закрито провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Водночас, звільнення від адміністративної відповідальності не впливає на вирішення питання щодо відповідальності, за порушення законодавства про працю.

Так, в ході інспекційного відвідування, встановлено, що терміни і періодичність виплати заробітної плати встановлені ч. 1-3 ст.115 КЗпП та ч. 1-3 ст. 24 Закону України “Про оплату праці”, а саме: заробітна плата виплачується працівникам регулярно не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що заробітна плата за березень 2018 була виплачена двічі: 15.03.2018 та 05.04.2018, то суд апеляційної інстанції вбачає порушення позивачем 16-ти календарних днів, які передбачені законодавством для виплати заробітної плати.

Порушення позивачем 16-ти календарних днів, які передбачені законодавством для виплати заробітної плати підтверджується в силу розрахункової відомості заробітної плати за березень 2018 року та відомостям нарахування коштів (заробітної плати та аванси) 15.03.2018 від 05.04.2018 (виплати заробітної плати за березень) у СК«МАНГАНІТ».

Отже, аванс було сплачено 15.03.2018 загальною сумою 5900грн, про що свідчить відомість розподілу виплат (аванс) від 15.03.2018. При цьому, остання виплата заробітної плати за березень 2018 була сплачена 05 квітня 2018 загальною сумою 19691.13 грн., про ще свідчить відомість розподілу виплат (заробітної плати) від 05.04.2018, що перевищує проміжок часу між виплатами заробітної плати більш 16-ти календарних днів, за який здійснювалась виплата на 4 доби пізніше ніж передбачено законодавством про працю.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Зокрема, з січня по грудень 2018 року на СК«МАНГАНІТ» відповідно наданим відомостям на виплату заробітної плати, яка сплачується через КБ «ПРИВАТБАНК», заробітна плата виплачується двічі на місяць, натомість, в судовому засіданні встановлено порушення проміжку часу виплат заробітної плати за березень 2018 року більше 16-ти календарних днів між авансом і виплатою заробітної плати, а саме на 4 календарні дні більше ніж передбачено вищезазначеною нормою, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині порушення позивачем ч. 1-3 ст.115 КЗпП та ч. 1-3 ст. 24 Закону України “Про оплату праці” та накладення штрафу у розмірі 4175 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги частково спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його часткового скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 –скасувати в частині визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН-116/268/АВ/ТД-ФС/144 від 21.02.2019 р. у розмірі 4173 грн., та в цій частині відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 22.01.2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статей 328, 329 КАС України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22.01.2020.

В повному обсязі постанова виготовлена 29.01.2020.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова