м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010 р. Справа № 2-а-5177/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Аліменко Володимира Олександровича,

Суддів: Дончика Віталія Володимировича

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Петрунчака А.Г.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_2, представника ОСОБА_3

відповідача : Гнатюка Миколи Анатолійовича

Павлова Вадима Георгійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду на новий розгляд надійшла справа за позовом ОСОБА_2 до Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним і скасування рішення № 161 від 28.12.2004р. директора виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Мотивуванням позовних вимог, як випливає з позову та пояснення є те, що 22 лютого 2006 р. позивачу стало відомо, про застосування відповідачем до нього правової норму якої ра ніше не існувало та за неіснуючою нормою застосовано фінансову санкцію.

22 лютого 2006 р. постановою КМУ № 193 було доповнено постанову КМУ № 1266 від 26.09.2001р. новою правовою нормою, а саме: пункт 14 Порядку.

Починаючи з 22.03.2006р. максимальною величиною, з якої справляються внески, об межується середньоденна (середньогодинна) заробітна плата. Раніше обмежувалась лише місячна заробітна плата.

Доказом того є постанови КМУ №193 та №1266, лист Мінпраці № 153/020/99-06 від 16.03.2006 року, в якому сказано, що постанова КМУ №193 набрала чинності з 22 лютого 2006 р., лист Фонду з ТВП № 01-16-557 від 20.03.2006 року., в якому сказано, що „Пункт 14 Порядку доповнено новою нормою щодо обмеження середньоденної (середньогодинної) заробітної плати максимальною сумою (граничною величиною) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески, у розрахунку на один день (годину)...."

Таким чином, позивачу з 22 лютого 2006 р. стає відомо про існування нової норми щодо обмеження середньоденної (середньогодинної) заробітної плати, яка раніше не існува ла, але була застосована відповідачем до позивача 28 грудня 2004 року рішенням № 161 Він ницькою міжрайонною ВД ФСС з ТВП (акт від 21.12.2004 р.) та, за неіснуючою нормою, за стосовано фінансову санкцію на загальну суму 22320 грн.

Дії відповідача позивач вважає неправомірними з наступних причин.

У рішенні відповідача за № 161 Вінницькою міжрайонною ВД ФСС з ТВП (акт від 21.12.2004р.) від 28 грудня 2004 року сказано, що актом від 21.12.2004р. виявлено порушення п. 2 пп. 2.3 ст. 27 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван ня у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі Закон 2240).

У пп. 2. п. 2 ст. 27. Закону України № 2240 сказано: Страхувальник зобов'язаний:

2) нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

Позивач керуючись ст. 21, 22, 23 Закону України № 2240 нараховував і сплатив в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

Доказом цього є розрахунково платіжна відомість, платіжне доручення з відміткою ба нку, розділ І акту перевірки від 21.12.2004р..

Позивач не погоджується з відповідачем, що позивачем зайво нараховано 4,00 гривні, хоча фінансові санкції за зайве перерахування не передбачено. Разом з тим, розділ І акту є доказом того, що відповідач визнав в акті перевірки, відсутність у позивача належної до сплати суми страхових внесків.

Враховуючи те, що зайве перерахування страхових внесків до порушень пп.2. п.2 ст. 27 Закону України № 2240 не відноситься, то позивач, нарахувавши і сплативши в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, ніяким чином не порушив вказаний пункт Зако ну. З огляду на це, за пп.2. п.2 ст. 27 Закону України № 2240, будь-яких фінансових санкцій до позивача не може бути застосовано.

У пп. 3. п. 2 ст. 27. Закону України № 2240 сказано: Страхувальник зобов'язаний:

3) надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку

відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону;

Відповідач вважає що призначення і виплата допомоги відбулася з порушенням ст. 21 Закону № 2240, про що сказано в розділі III акту від 21.12.2004р. Фонду СС з ТВП.

В цьому розділі відповідач пише: „Правильність обчислення середньомісячної допомоги по тимчасовій непрацездатності з порушенням ст. 21 ЗУ № 2240 від 18.01.2001 р. „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою праце здатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"

Позивач вважає, що таке твердження не відповідає Закону з наступних причин: *

в Законі № 2240, в постанові КМУ № 225 та № 1266 немає терміну „середньомісячної допомоги по тимчасовій непрацездатності", тому не може бути її обчислено, тим більше пра вильно обчислено. „Середньомісячна допомога по тимчасовій непрацездатності" термін не правовий, термін не існуючий в законі.

ст.21 Закону № 2240 визначає розмір страхових внесків на загальнообов'язкове держа вне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зу мовленими народженням та похованням, а не правильність обчислення не існуючої серед ньомісячної допомоги по тимчасовій непрацездатності

В цьому розділі далі відповідач пише: «Розрахунковою величиною при обчислені до помоги по тимчасовій непрацездатності є гранична сума 2200 грн..»

Відповідно до ст. 21 Закону № 2240: Розрахунковою величиною при обчислені допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах є межа граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється КМУ. Таким чином, спочатку встановлюється межа граничної суми заробітної плати (доходу) КМУ, а вже потім межа граничної суми служить розрахунковою величиною при обчислені допомоги. Межа граничної суми заробітної плати (доходу) не розраховується, а встановлюється КМУ у фактичних витратах на місяць. Встановлюються фактичні витрати на місяць, а не заробітна плата.

В постанові КМУ № 225 від 07.03.2001р., яка встановлює межу граничної суми заробітної плати (доходу), написано: „ КМУ постановляє: 1. Установити максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, ... з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Фонду СС з ТВП, в розмірі 2200 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків."

Постає питання, як розуміти терміни? „межа граничної суми заробітної плати (дохо ду)".- На думку позивача всі виплати з яких сплачується прибутковий податок з громадян, наближаються до певної межі, що встановлюється КМУ в розмірі „фактичних витрат на місяць". Якщо подивитися в словник, то слово „фактичний" означає „той що відбувся". Фактичні витрати (ті що відбулися) на оплату праці найманого працівника позивача в лютому мі сяці 2003 року були у розмірі 1350 грн. на місяць. З цієї суми справляються страхові внески, бо ця сума менша максимальної величини фактичних витрат установлених КМУ в розмірі 2200 грн. на місяць.

„межа граничної суми заробітної плати (доходу)" та „фактичні витрати на місяць" не тотожні поняттю „середньомісячна допомога", яку намагається відповідач обчислити в роз ділі ПІ акту.

Відповідач „фактичні витрати на місяць" замінює на теоретичні, розрахункові та вста новлює межу граничної суми заробітної плати в розмірі 550 гривень на місяць, в подальшому обмежує середньоденну заробітну плату в розмірі 110 грн. Таким чином застосовує, обмеження середньоденної заробітної плати, неіснуючу на той час норму, чим порушує права відповідача, безпідставно стягуючи суми коштів.

Доказом цього є розрахунок приведений відповідачем в розділі III акту від 21.12.2004р. Розрахунок приведений з арифметичною помилкою, скоріше опискою, тому не може бути підставою для виявлення порушень в оплаті лікарняних листків.

Крім цього відповідач, при застосуванні ст. 30 Закону № 2240, власні кошти СПД при рівнює до страхових коштів і вимагає їх повернення Фонду разом зі штрафом в розмірі 22320 грн. Відповідно до п. 11 ст. 2 Закону № 2240 „страхові кошти - акумульовані страхові внес ки..." У СПД ОСОБА_2 не було акумульованих страхових внесків, тому не може бути від повідальності за їх витрачання. До того ж за Законом накладається штраф у розмірі 50% на лежної до сплати суми страхових внесків. Відповідач визнав в розділі І акту перевірки, від сутність у позивача належної до сплати суми страхових внесків.

За відсутності у позивача належної до сплати суми страхових внесків та акумульованих страхових внесків, до позивача не можуть застосовуватись фінансові санкції за ст. 30 Закону №2240.

У висновках та пропозиціях відповідач стверджує, що порушення закону привело до

завищення середньоденної допомоги. На час перевірки і виплат не була обмежена величина

середньоденної допомоги, тому порушити закон було неможливо.

Відповідач не приймає до заліку кошти 14880 грн. Це власні кошти підприємця виплачені застрахованій особі. Відповідач вимагає, щоб ця сума 14880 грн. та штраф в розмірі 7440 грн., разом 22320 грн. були внесені з власних коштів підприємця на рахунок Фонду. Надзвичайно оригінально Фонд розпоряджається власністю підприємця та витрати коштів підприємця не відрізняє від витрат коштів Фонду.

Враховуючи те, що позивач в рішенні застосував не існуючу норму права, обмежив ве личину середньоденної допомоги, власні кошти підприємця прирівняв до страхових, наклав штраф за відсутності у позивача належної до сплати суми страхових внесків, обчислював не існуючу середньомісячну допомогу по тимчасовій непрацездатності, розрахунок проводив з арифметичною помилкою.

Відповідач у запереченні вказує, що Виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заперечує проти заявленого позову та вважає його необґрунтованим виходячи з наступного.

В своїй позовній заяві ОСОБА_2 просить визнати протиправними та скасувати рішення директора Вінницької міжрайонної ВД ФСС з ТВП від 28.12.2004р. № 161.

Перевірка СПД ОСОБА_2 проводилась 21.12.2004р., про що складено відповідний Акт перевірки від 21.12.2004р. (копія додається). Один примірник акту ОСОБА_2 отримав в той же день, про що свідчить його підпис на останній сторінці акту. Рішення № 161 винесено 28.12.2004р. та відправлено ОСОБА_2 29.12.2004р. рекомендованим листом з повідом ленням та описом вкладення (квитанція, повідомлення про вручення та опис вкладення додаються). Дане рішення ОСОБА_2 отримав 04.01.2005 р., про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звер нення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Провадження у справі №11/400-06 за позовом СПД ОСОБА_2 відкрито господар ським судом Вінницької області 06 вересня 2006 року, що свідчить про пропуск встановленого річного строку звернення до суду більш ніж на вісім місяців. А згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В своїй позовній заяві СПД ОСОБА_2 не просить поновити строк звернення до адміні стративного суду і не вказує поважність причин пропуску звернення до суду.

В свою чергу виконавча дирекція Вінницького обласного відділення ФССзТВП, відпо відно до ч.1 ст.100 КАС України, наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову СПД ОСОБА_2

Більше того, підприємцем ОСОБА_2 було здійснено нарахування та виплату допомоги по вагітності та пологах найманому працівникові ОСОБА_6 без врахування норм та обмежень, встановлених ст.ст.21 та 53 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витра тами, зумовленими народженням та похованням".

Так, п.2 ст.21 вищезазначеного Закону встановлює, що страхові внески на загально обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат ності та витратами, зумовленими народженням та похованням, нараховуються в ме жах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Згідно ст.53 цього ж Закону при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески, відповідно до ст.21 цього Закону.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимча совій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно постанови КМ України від 07.03.2001р. № 225 „Про максимальну ве личину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески до соціальних фондів", гранична сума доходу, яка діяла на момент настання страхового випадку, з якої обчислюються страхові внески та розрахову ється розмір допомог, складала 2200 грн. на місяць.

Виходячи з цієї величини та керуючись постановою КМ України від 26.09.2001р. № 1266 „Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням" середньоденна заробітна плата найманого працівника при п'ятиденному робочому тижні склала у лютому місяці 2003р. -110 грн.(2200 грн.: 20 робочих днів лютого), а не 270 грн.(1350 грн.: 5 роб. днів).

Таким чином, загальна сума допомоги по вагітності та пологах, нарахована по лікар няному листку ОСОБА_6 мала скласти 10230 грн.(110 грн. х 93 роб. дні), а не 25110 грн.(270 грн. х 93 роб. дні). Тобто, перевитрати коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності склали 14 880 грн. (25110 грн. -10230 грн.)

Нарахувавши допомогу по вагітності і пологах найманому працівникові у розмі рах, що перевищують розрахункову суму матеріального забезпечення на 14 880грн., ОСОБА_2 тим самим порушив вимоги ст.27 Закону України „Про зага льнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою праце здатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" в частині порядку витра чання страхових коштів, що тягне за собою відповідальність згідно цього ж Закону у вигляді накладення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків - 7440 грн.(14880 грн. х 50%).

В Звіті за формою Ф4 –ФСС з ТВП за 2004рік СПД ОСОБА_2 показав свої витрати в розмірі 26 902 грн.84 коп. та відніс ці витрати до заборгованості за Фондом на кінець звітного пе ріоду. Однак не показав неприйняті до зарахування витрати в розмірі 14880 грн. та штрафні санкції в розмірі 7440 грн. Звіт був відкоригований працівниками Він ницької міжрайонної виконавчої дирекції ФСС з ТВП відповідно до п. 4 Постанови прав ління Фонду від 04.03.2004р. № 21. Внаслідок чого заборгований Фондом на кінець звітного періоду зменшилась до 4582 грн. 84 коп.

Страхувальнику СПД ОСОБА_2, відповідно до п.6.2 Постанови правління Фонду від 17.12.04р. №171, Вінницькою міжрайонною виконавчою дирекцією платіжним дорученням від 28.01.2005р. №54 було перераховано на його розрахунковий раху нок 4582 грн., що підтверджує виписка з банку. Відповідно ця сума відображена ОСОБА_2 у Звіті про нараховані внески та витрати, пов'язані загальнообов'яз ковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездат ності (Ф4 –ФСС з ТВП) за 1-й квартал 2005 року. Згідно Звіту формою Ф4-ФСС з ТВП за боргованість Фонду на кінець 1-го кварталу 2005 року перед суб'єктом підприємницької діяль ності ОСОБА_2 складала 609 грн. 36 коп.

Тим самим ОСОБА_2 визнав не прийняті до заліку 14880 грн., штрафні санкції розмі рі 7440 грн., які в свою чергу зменшують заборгованість за Фондом.

В ІІ-му кварталі 2005 року СПД ОСОБА_2 проводить витрати за рахунок Фонду на суму 340 грн. 68 коп., чим збільшує заборгованість за Фондом до 950 грн. 04 коп.

Платіжним дорученням від 11.07.2005р. № 629 на підставі листа від 04.07.2005р. № 5 суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 було перераховано 949 грн. 20 коп., як відшкодування витрат по догляду за дитиною найманому працівникові ОСОБА_6

Згідно Звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП за 1-е півріччя 2006р. за Фондом рахувалась за боргованість перед СПД ОСОБА_2 в розмірі 156 грн. 70 коп., яка була перерахова на страхувальнику за його клопотанням 17.07.2006р. Станом на 10.10.2006р. Звіт за фор мою Ф4-ФСС з ТВП за 9-ть місяців 2006року СПД ОСОБА_2 ще не подав.

Отже, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не має заборгованості перед підприємцем ОСОБА_2

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, повно та всебічно з'ясувавши об ставини справи та оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено, що 21 грудня 2004 року виконавчою дирекцією Вінницького обласного відділення Фонду соціального страху вання з тимчасової втрати працездатності було проведено перевірку правильності нараху вання, своєчасності і повноти сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та їх цільового використання позивачем за період з 01.01.2003р. по 30.09.2004р. про що було складено акт.

На підставі вказаного акту 28.12.2004р. директором Вінницької міжрайонної виконав чої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (яка не є юридичною особою, постанова від 04.10.2005р. у справі № 11/276-05) було прийнято рішення № 161 відповідно до якого у позивача не прийнято до заліку витрати в сумі 14880 грн. та застосовано фінансову санкцію в розмірі 50% - 7440 грн.

3 огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що вказане рішення не відповідає законодавству, дійсним обставинам та матеріалам справи виходячи з наступного.

Так 24.02.2003p. позивач уклав трудовий договір з ОСОБА_6, договір було на лежним чином зареєстровано в центрі зайнятості, сплачено єдиний податок і отримано дові дку про трудові відносини ОСОБА_6 з СПД фізичною особою. За період роботи ОСОБА_6 з 24.02.2003р. по 28.02.2005р. їй було нараховано заробітну плату за п'ять робочих днів в сумі 1350 грн. Із вказаної суми було сплачено прибутоковий податок в розмірі 288,55 грн. та здійснено відрахування до ФССТВП в сумі 6.75 грн.

З 03.03.2003р. по 20.07.2003р. ОСОБА_6 перебувала на лікарняному з діагнозом до пологова і післяпологова відпустка. В зв'язку з цим позивачем було оплачено найманому працівникові ОСОБА_6, як застрахованій особі, відповідно до пп. 3 п. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»(далі - Закон 2240) в зв'язку з настанням страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення .

Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похо ванням" № 2240 від 18.01.2001р., при нарахуванні страхових внесків необхідно керуватися ст. 21 Закону №2240. В частині 1 якої зокрема встановлена, що „розмір страхових внесків ... вста новлюється... 2) для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну ... за робітну плату ... які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;". В частині 2 вказаної норми 21 встановлено, що „Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України і гранична сума за робітної плати (доходу), що встановлюється КМУ „є розрахунковою величиною при обчислені допомоги по вагітності та пологах".

Постановою КМУ № 225 від 07.03.2001р. встановлено максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників в розмірі 2200 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу платника внесків (зборів).

У додатку 1 до вказаної Постанови враховується сума нарахованого заробітку без посилання на кількість робочих днів, а додатку 2 враховується тільки дохід без врахування робочих днів, з цього випливає висновок, що до уваги беруться всі факти витрати в даному місяці без врахування кількості днів, але в межах максимальної величини 2200 гривень в місяць.

Згідно пункту 5 Постанови Мінпраці та соціальної політики листом № 20-477 від 03.12.2001 року роз'яснює, якщо працівнику виплачена премія чи матеріальна допомога в місяці, коли він не працював, то ці виплати все одно враховуються в місяці їх нарахування в тій сумі з якої сплачені страхові внески.

При розрахунку страхових виплат позивач керувався ст. 53 Закону № 2240 та п. 3, 6, 7, 9 Постанови КМУ №1266. Сума середньої заробітної плати яку було нараховано застрахова ній ОСОБА_6 не перевищує передбачену станом на момент нарахування Постановою КМУ № 225 суму 2200 грн. на місяць.

Аналізуючи розрахунок наведений при перевірці Фондом в акті необхідно відмітити, що він наведений з арифметичною помилкою, так 2200:20x5 дн. = 550, а в розрахунку фонду 2200:20x5 дн. = 110. Крім цього відповідач прирівняв кошти сплачені позивачем застрахованій особі в якості матеріальної допомоги до страхових коштів. Відповідно до п. 11 ст. 2 Закону № 2240 страхові кошти - акумульовані страхові внески для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Збір та акумуляцію внесків на загальнообов'яз кове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності відпо відно до п. 1 ст. 13 Закону № 2240 віднесено до повноважень виконавчої дирекції Фонду, а не страхувальника - роботодавця.

Та обставина, що власні кошти позивача для виплати допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, при народжені дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_6 не можуть бути прирівняні до страхових коштів оскільки у СПД ОСОБА_2 не було акумульованих страхових внесків, встановлена постановою госпо дарського суду Вінницької області від 04.10.2005р. у справі № 11/276-05, що в свою чергу є підставою для звільнення від доказуванню.

Незважаючи на неправомірність дій відповідача, заявлено клопотання представником відповідача про застосування ст..99,100 КАС України і в зв’язку з цим просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представник вважають, що встановлений в ст.99 КАС України строк звернення до суду не пропустив, оскільки дізнався про порушення свого права (позивачу стало відомо, що відповідачем було неправомірно застосовано до нього фінансову санкцію за завищення середньої допомоги і переплату допомоги по вагітності і пологам) лише 7 березня 2006 року, після оприлюднення ПКМ України №193 від 22.02.2006 року.в бюлетні «Офіційний вісник України»(Відповідно до листа Міністерства юстиції України №34-48-103 від 2.04.2006 року) . Крім того позивач вважає, що пропустив строк через стан здоров’я, так як не міг звернутися до суду.

Відповідно ст..5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи; відповідно до вимог ст..99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік і обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Загальним правилом перебігу строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов. Тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Слід зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом. Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до вимог ст..99 КАС України, позивач мав змогу звернутись до суду згідно предмету позову для захисту своїх прав в річний строк до 04.01.2006 року, тобто з 4.01.2005 року - дня отримання ним рішення №161 від 28.12.04 року. До суду позивач звернувся 18.08.2006 року.

Посилання позивача, в обґрунтування відсутності пропуску строку передбаченого ст.99 КАС України на ПКМ України №193 від 22.02.2006 року про яку він дізнався після її опублікування та на стан здоров’я спростовується поданими самим же позивачем копіями позовних заяв, які подавалися до судів починаючи з 2005 року по 2006 роки про оскарження інших дій.

З аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку, про те, що позивач дізнався по порушене його право 4 січня 2005 року. Встановлений річний строк звернення до суду минув 4 січня 2006 року. До суду позов надійшов 18 серпня 2006 року. Поважних причин пропуску строку позивач не довів. Таким чином позивач пропустив строк звернення до суду, а це є підставою для відмови в задоволенні позову поскільки відповідач наполягає на цьому.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення №161 від 28 грудня 2004 року - відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 08.02.10

Суддя Аліменко Володимир Олександрович

Суддів: Загороднюк Андрій Григорович

Дончик Віталій Володимирович