РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року справа № 580/2848/19

м . Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Легедзине”, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору – Державна служба з надзвичайних ситуацій України про застосування заходів реагування,

УСТАНОВИЛА:

16.09.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18029, м.Черкаси, вул. Прикордонника Лазаренка, буд.1; код ЄДРПОУ 38646021) (далі – позивач), в якому з урахуванням заяви від 20.12.2019 про уточнення позовних вимог позивач просив застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Легедзине” (20435, Черкаська область, Тальнівський р-н, с.Легедзине, вул. Прикордонників, буд.5; код ЄДРПОУ 34446197) (далі – відповідач) заходи реагування у вигляді повної заборони експлуатації об`єкту шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів із накладенням печаток до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач порушує вимоги законодавства з пожежної безпеки, які створюють загрозу життю і здоров`ю людей. Тому задля недопущення таких подій позивач просить суд заборонити експлуатацію території та вищевказаної будівлі позивача.

Ухвалою суду від 01.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу позивач отримав 07.10.2019, а відповідач – 08.11.2019.

25.10.2019 відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив у його задоволенні відмовити. Вказував, що вжиття заходів реагування на порушення правил пожежної безпеки треба вживати з урахуванням правил пропорційності. Стверджує, що частково усунув встановлені перевіркою порушення, що свідчить про добросовісність його намірів для усунення порушень. Відповідач зазначає, що усунення всіх порушень потребує значного часу. Стверджує, що наявність системи пожежної сигналізації та оброблення дерев`яних конструкцій вогнезахисним засобом не може бути причиною виникнення пожежі. Тому вважає, що відсутні порушення, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, та, відповідно, підстави для задоволення позову. З цього приводу посилається на постанову Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №826/14758/17.

28.11.2019 позивач подав суду відповідь на відзив з аналогічними позовній заяві доводами.

Під час підготовчого провадження суд задовольнив клопотання всіх учасників щодо долучення до матеріалів судової справи доказів, ухвалою від 18.12.2019, внесеною до протоколу судового засідання, залучив до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДСНС України.

Ухвалою від 27.12.2019, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження, призначив судовий розгляд справи по суті.

30.01.2020 суд ухвалою вирішив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач зареєстрований юридичною особою з 30.06.2006. Основним видом його діяльності є вирощування зернових культур. Юридична адреса: 20435, Черкаська область, Тальнівський р-н, с.Легедзине, вул. Прикордонників, буд.5 (код ЄДРПОУ 34446197).

Свідоцтвами про право власності (а.с.82-87) підтверджується наявність у позивача на праві приватної власності об`єктів нерухомості сільськогосподарського та адміністративного призначення за адресами: Черкаська область, Тальнівський р-н, с.Легедзине, вул.Леніна, буд.45, буд.33, буд.10б, буд.39, буд.35а, буд.43, а також на вул. Гагаріна, буд.12.

За наслідками позапланової перевірки відповідача позивач виявив 33 порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що зафіксовані актом від 26.07.2019 №150.

Під час розгляду справи судом з метою перевірки усунення відповідачем виявлених порушень позивач за заявою відповідача провів позапланову перевірку, результати якої оформлені актом від 27.12.2019 №190, підписаним сторонами без заперечень, яким встановлено наявність не усунених таких порушень:

1) приміщення зерноскладів, ЗАВ, ферми, будівлі гаражів, підсобні приміщення не обладнані системою протипожежного захисту;

2) дерев`яні конструкції горищного приміщення зерноскладів, ЗАВ, ферми, будівлі гаражів не оброблено вогнезахисним розчином;

3) не створено добровільну пожежну охорону з метою вчинення заходів із запобігання виникнення пожеж та організації їх гасіння;

4) не подано і не зареєстровано декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;

5) не забезпечено захист складу ПММ та будівлі ВРХ від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів;

6) не обладнано освітлювальні електролампочки скляними плафонами закритого типу в приміщеннях ВРХ;

7) не забезпечено приміщення гаражів, їдальню та приміщення ВРХ первинними засобами пожежогасіння;

8) допущено експлуатацію електропроводки, прокладеної на горючій основі у приміщеннях ферм;

9) відсутнє обвалування складу ГР та огорожі. Випадково розлиті ЛЗР та ГР не прибираються, а місця розлиття не посипаються піском;

10) на кожному трубопроводі, що подає або відводить в резервуар ЛЗР та ГР відсутня запірна арматура на відстані не ближче 3 м. від резервуара;

11) не обладнано склад ЛЗР та ГР заземлюючим пристроєм для зливо-наливних операцій;

12) відсутній інформаційно-довідковий куточок щодо дій персоналу об`єкта у разі виникнення надзвичайних ситуацій або інших нестандартних подій.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За змістом статей 64, 66 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI (далі – КЦЗ України) центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Передумовою для звернення до суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг згідно з положеннями п.12 ч.1 ст.67 КЦЗ України є загроза внаслідок таких порушень життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до ч.2 ст.68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Оцінюючи підстави для застосування до відповідача заходів реагування суд врахував таке.

Пунктом 33 ч.1 ст.2 КЦЗ України визначено, що пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Пунктами 1, 3, 4 ч.1 ст.7 КЦЗ України передбачено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

За приписами п.21 ч.1 ст.20 КЦЗ України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.50 КЦЗ України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки.

Частинами 2, 3 ст.55 КЦЗ України передбачено, що діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Пунктами 1, 4, 6 ч.1 ст.70 КЦЗ України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 у справі №810/1820/18, які обов`язкові для врахування судами відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 Кодексу цивільного захисту України, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки.

Суд врахував, що відповідач частково усунув зафіксовані актом від 26.07.2019 №150 порушення. Отже, вживав заходи для усунення виявлених порушень. Водночас жодного доказу безпосереднього усунення зафіксованих актом від 27.12.2019 №190 порушень суду не надано.

Надані суду 2 посвідчення (а.с.88) про проходження окремими працівниками відповідача навчання з питань пожежної безпеки не стосуються виконання зафіксованих актом від 27.12.2019 №190 порушень.

Надані відповідачем фотографії з приводу наявності первинних засобів пожежогасіння, блискавковідводів, та скляного плафону суд не врахував, оскільки вони не відповідають ознакам достовірності та належності доказу. Зокрема, відсутні докази відношення їх до спірних обставин справи, відсутні докази щодо суб`єкта та дати їх виготовлення. Крім того, на вказаних фотографіях вказано, що вони є доказом усунення порушень, викладених в акті від 26.07.2019 №150, і надані суду до часу проведення повторної перевірки, результати якої оформлені актом від 27.12.2019 №190.

Доводи відповідача, що ним було усунуто переважну більшість виявлених порушень та вжито ряд заходів, спрямованих на усунення тих, які залишились, що, на його думку, виключає необхідність застосування заходів реагування, суд вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не виключають, а, навпаки, підтверджують наявність порушень вимог пожежної і техногенної безпеки, допущених відповідачем на момент проведення перевірки та, відповідно, існування підстав для застосування заходів реагування з метою усунення небезпеки заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей.

Правила пожежної безпеки в Україні затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 №252/26697 (далі - Правила).

Відповідно до п.4 розділу І Правил пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Діяльність із забезпечення пожежної безпеки відопвідно до п.2 розділу ІІ Правил є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів. Положеннями вказаного розділу визначено, що керівник підприємства повинен визначити обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту. Обов`язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов`язках, положеннях про підрозділ.

На кожному об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим, який включає:

порядок утримання шляхів евакуації;

визначення спеціальних місць для куріння;

порядок застосування відкритого вогню;

порядок використання побутових нагрівальних приладів;

порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт;

правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

місця для зберігання і допустиму кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, що можуть одночасно знаходитися у приміщеннях і на території;

порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір`я, очищення елементів вентиляційних систем від горючих відкладень;

порядок відключення від мережі електроживлення обладнання та вентиляційних систем у разі пожежі;

порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

порядок організації експлуатації і обслуговування наявних засобів протипожежного захисту;

порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

порядок збирання членів пожежно-рятувального підрозділу добровільної пожежної охорони та посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку, у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні;

порядок дій у разі виникнення пожежі: порядок і способи оповіщення людей, виклику пожежно-рятувальних підрозділів, зупинки технологічного устаткування, вимкнення ліфтів, підйомників, вентиляційних установок, електроспоживачів, застосування засобів пожежогасіння; послідовність евакуації людей та матеріальних цінностей з урахуванням дотримання техніки безпеки. При розробленні інструкцій дій у разі виникнення (виявлення) пожежі необхідно використовувати розділ VIII цих Правил.

Відповідно до вимог положень розділу ІІІ Правил територія об`єктів, ділянок, що межують з житловими будинками, дачними та іншими будинками, протипожежні відстані між будинками, спорудами, майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування повинні систематично очищатися від сміття, відходів виробництва, тари, опалого листя, котрі необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця.

На прилеглій території до житлових будинків, котеджних містечок, дачних і садових товариств, об`єктів, стоянок транспорту забороняється залишати на відкритих майданчиках та дворах ємності з ЛЗР і ГР, балони зі стисненим та зрідженим газом, ацетиленові генератори із залишками невідпрацьованого карбіду кальцію або карбідного мулу, а також зберігати балони з-під газів, ємності, не очищені від решток ЛЗР та ГР.

На території об`єкта площею понад 3 га на в`їздах (виїздах) повинні бути встановлені схеми території, в яких слід вказувати розміщення будівель, водойм, гідрантів, пірсів та градирень, під`їздів пожежних автомобілів до них.

Згідно з п.2.5.розділу ІІІ Правил у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

Необхідність обробляння засобами вогнезахисту дерев`яних елементів інших конструкцій будинків визначається відповідними нормативними документами за видами будинків.

Крім того, відповіднодо п.1.12.розділу IV Правил відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито, до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів повинна бути не менше 1 метра.

У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) повинна становити не менше 0,01 метра. У разі неможливості забезпечити вказану відстань провід (кабель) слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 метра. У разі прихованого прокладання таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу, що підтверджується актом проведення прихованих робіт.

Відповідно до п.1.21. розділу IV Правил захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд».

Як свідчить акт позапланової перевірки, вказаних вимог відповідач не дотримався. Крім того не дотримано вимог пожежної безпеки на складах ЛЗР та ГР, визначених п. 9.2 розділу VІ Правил.

Підпунктом 2 зазначеного пункту визначено, що обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватися справними. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибрати, а місця розлиття посипати піском або застосувати спеціальні хімічні речовини.обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватися справними.

Крім того, на кожному трубопроводі, що подає в резервуар ЛЗР і ГР (або відводить їх із резервуара), має встановлюватися запірна арматура на відстані не ближче 3 м від резервуара.

Зазначені обставини свідчать про загрозу життю та здоров`ю людей під час виконання робіт на об`єктах відповідача.

Сукупності належних і допустимих доказів усунення викладених в акті від 27.12.2019 №190 порушень суду не надано, а, отже, не підтверджено усунення загрози пожежної небезпеки, життю та здоров`ю людей.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість оцінки позивачем виявлених та вказаних в акті від 27.12.2019 №190 порушень законодавства з пожежної безпеки, як таких, що спричиняють загрозу життю та здоров`ю людей, що існує на час вирішення спору.

Частиною 1 ст.246 Господарського кодексу України передбачено, що здійснення будь-якої діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Посилання відповідача на недотримання принципу пропорційності під час застосування такого заходу, як зупинення експлуатації об`єкту, є необґрунтованим, оскільки забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Суд не врахував посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №826/14758/17, оскільки у вказаній справі суд, направивши справу на новий розгляд, акцентував на необхідності дослідження судами доказів, якими обґрунтовується наявність порушень та необхідності мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Правового висновку у ній для вирішення спору не наведено.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані та доведені стверджувані позивачем факти, наявні підстави для застосування заходів реагування.

Суд врахував, що згідно з ч.2 ст.70 КЦЗ України виключно за рішенням адміністративного суду здійснюється повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг.

Зважаючи, що вказаною нормою не передбачено такого способу, як заборона експлуатації приміщення та території, як про те просить позивач, в цій частині позов є необґрунтованим.

Частина 2 ст.70 КЦЗ України застосовує поняття саме "зупинення роботи" до підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць. Тому саме в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням вказаного позивачем способу - зобов`язання відповідача знеструмити на вказаний період електроживлення та закриття всіх входів із накладенням печаток.

Суд акцентує увагу сторін, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту реального усунення виявлених відповідачем порушень, що зумовили звернення до суду з вищевказаним позовом.

Крім того, застосований захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на реальне забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Він не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення ризику завдання шкоди життю і здоров`ю людей, у тому числі працівникам відповідача.

Щодо розподілу судових витрат суд врахував таке.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для стягнення судового збору на користь позивача.

У відзиві на позов представник відповідача вказував, що орієнтовні витрати пов`язані з із розглядом справи становлять 12000,00грн. З цього приводу суд врахував, що судові витрати згідно з ч.1 ст.132 КАС України складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з абза.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд врахував, що на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів позовної заяви не надано жодного доказу.

Оскільки доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу саме у зв`язку з судовим розглядом цієї справи не доведено, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (код ЄДРПОУ 38646021) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Легедзине” (код ЄДРПОУ 34446197) задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Легедзине” (юридична адреса: 20435, Черкаська область, Тальнівський р-н, с.Легедзине, вул.Прикордонників, буд.5; код ЄДРПОУ 34446197) повністю зупинити роботу власних об`єктів, шляхом знеструмлення електроживлення та закриття всіх входів із накладенням печаток, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зафіксованих в акті від 27.12.2019 №190.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 03.02.2020.