Справа № 339/186/19

94

1-кп/339/9/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2020 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі судукримінальне провадження№12019090160000322 від 01 червня 2019 року

щодо обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого,на утриманні неповнолітніх дітей немає, непрацюючого, з середньою освітою, раніше неодноразово судимого, востаннє Долинським районним судом за ч. 3 ст.185,71 КК Українидо 3 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 850 грн., Артемівським міськрайонним судом Донецької області 25 жовтня 2018 року за ч. 2ст. 414 КК Українидо 2 років та 10 місяців позбавлення волі

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , 31 травня 2019 року близько обіду, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , вирішив зайти в приміщення квартири АДРЕСА_3 , де проживали ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з метою попросити продуктів харчування.

Перебуваючи у вказаній квартир,і ОСОБА_4 почав розпитувати вище вказаних жінок, які там проживають, що б вони дали йому поїсти, останні відповіли, що не мають нічого, тоді ОСОБА_4 , побачивши в коридорі електроплитку марки «Леміра», яка належить ОСОБА_6 , вирішив відкрито нею заволодіти.

Реалізуючи свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 31 травня 2019 року близько 12 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні квартири за адресою АДРЕСА_4 , де діючи умисно, повторно з корисливих мотивів, не зважаючи на крики жінок, які проживали в даній квартирі, в їх присутності взяв із кімнати електроплитку марки «Леміра», яку поставив в кульок.

В подальшому, коли ОСОБА_4 намагався покинути примішення квартири, до нього підійшла ОСОБА_7 та схопила рукою за кульок, в якому знаходилась електроплитка марки «Леміра» та почала казати, що б той повернув дану плитку, однак, незважаючи на це, ОСОБА_4 вирвав даний кульок з її руки та покинув приміщення квартири.

Маючи реальну можливість розпоряджатись викраденим майном, ОСОБА_4 довів свій злочинний умисел до кінця, спричинивши ОСОБА_6 матеріальних збитків на загальну суму 520 гривень.

Неправомірні дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2ст.186 КК України, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

Так, він був засуджений вироком Долинського районного суду від 20.03.1013року за ч. 3 ст.185,71 КК Українидо 3 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 850 грн. та звільнений з місць позбавлення волі 26.06.2015року в зв"язку з відбуттям покарання.

03 лютого 2020 року між прокурором Долинського відділу Калуської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставіст.37 КПК Українинадані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні за письмової згоди потерпілої ОСОБА_6 згідно вимог п.4 ч.4ст. 469 КПК Українита ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст.468,469,472 КПК Україниз участю захисника укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2ст.186КК України.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинений злочин, у вигляд 4 роки позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст.75 КК України, тривалість іспитового строку та обов"язки, які покладаються на обвинуваченого ОСОБА_4 , визначаються судом та отримана згода обвинуваченого на його призначення.

Розглядаючи в порядку п.1 ч.3ст.314 КПК Українипитання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.468,469 КПК Україниу кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів може бути укладено угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

На виконання вимог ст.474 КПК Українисудом з"ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджене в ньому покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.186 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Захисник просив суд угоду затвердити, як таку, що не суперечить вимогам закону.

Потерпіла ОСОБА_6 надала прокурору письмову згоду на затвердження угоди та підтвердила свою згоду під час розгляду судом питання про затвердження угоди.

Зокрема, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором та обвинуваченим і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання у виді 4-х років позбавлення волі, звільнивши його в порядку ст. 75 КК України від відбуття покарання з випробуванням на іспитовий строк визначений судом.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з"ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст.12 КК Україниє тяжким злочином, від якого є потерпіла ОСОБА_6 , яка надала письмову згоду прокурору на укладення угоди.

Окрім того, потерпіла в судовому засіданні вказуючи, що обвинувачений відшкодував заподіяні злочином збитки, не заперечувала на затвердження вказаної угоди.

Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченимКК України.

Зокрема, наявність ряду пом"якшуючих обставин (щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку), а також дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що брав участь в зоні АТО, як військовослужбовець за контрактом Збройних Сил України, які були досліджені судом та відсутність обставини, що обтяжують покарання дають підстави за можливе призначити покарання, передбачене в санкції ч.2ст.186КК України із застосуванням ст.75 КК України.

У ч.2 та ч. 3 ст.75 КК України закріплено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п"яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; тривалість іспитового строку та обов"язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК та КК України.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, і його дії слід кваліфікувати по ст. 186 ч.2 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні - не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує згідно вимогст. 100 КПК України.

Відповідно до п.13 ч.1ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.

Зокрема, експертами проведено 14 червня 2019 року судово-товарознавчу експертизу і надано висновок за №1118/19-28, вартість експертизи становить 1884 грн.

Тому суд також вважає за необхідне за правилами ч. 2ст. 124 КПК Українистягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта.

Враховуючи викладене, керуючись ч.2 ст.373, ст.374,474,475 КПК України, суд ,-

УХ ВАЛ ИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 03 лютого 2020 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186КК Українита призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Згідност.75 КК Українизвільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий термін - один рік шість місяців.

У відповідності до вимогст.76 КК Українипокласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ: електроплитку чорного кольору марки «Леміра», коробку від електроплити марки «Ламіра», в середині якої знаходиться товарний чек №Т\РВ 05841

- які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , - залишити їй, як власнику.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 1884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1118/19-28 від 14 червня 2019 року.

У випадку невиконання угоди про визнання винуватості протягом встановлених законом строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за вчинення даного злочину прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбаченихст.394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1