Номер провадження № 2/0186/58/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м.Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої - судді Янжули С. А.

секретар - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2019 року позивач звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 1996 року. В даному житловому приміщенні, за його згодою, було зареєстровано його колишню дружину - ОСОБА_2 , шлюб з якою розірвано у лютому 2008 року, їх діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , які на даний час є повнолітніми. З 2005 року шлюбні відносини з відповідачем ОСОБА_2 були припинені, але, оскільки вони на той час перебували у зареєстрованому шлюбі, то новонароджену дитину відповідача - сина ОСОБА_7 , 2006 року народження, зареєстрували на його ім`я та за місцем реєстрації матері. ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_8 , яка зі слів відповідача, реєструється на його ім`я та за адресою матері. Відповідачі фактично не проживають в його квартирі з 2006 року.

17 квітня 2009 року ухвалою суду було затверджено мирову угоду між ним та відповідачем ОСОБА_2 , відповідно до якої останній виділено двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 (кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_9") та квартиру АДРЕСА_4 магазин " ІНФОРМАЦІЯ_10"), тобто неповнолітні діти відповідача забезпечені житлом.

Відповідачі ніякого права власності на квартиру не мають, в ній не проживають з 2006 року, в ній відсутні їх речі.

Реєстрація відповідачів в квартирі позивача створює йому перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні власністю, оскільки він змушений нести додаткові витрати по оплаті комунальних послуг.

Просить суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження власністю, шляхом позбавлення відповідачів права користування вказаним житловим приміщенням.

Позивач в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, у встановлені судом строки відзив на позовну заяву не надали, про дату розгляду справи були належним чином повідомлені за місцем реєстрації, про причини неявки суд не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, просить винести рішення згідно діючого законодавства, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей.

Враховуючи вимоги ст.210 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності сторін без фіксування судового процесу, що відповідає положенням ст.247 ЦПК України.

Суд, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 319 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року, відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Дійсно, 24 лютого 1996 року було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_2

Від шлюбу сторони мають дітей:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 02 листопада 1999 року);

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 24 лютого 1996 року);

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( копія свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 05 серпня 1997 року);

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 13 грудня 2000 року);

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,

на утримання яких рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позивача було стягнуто аліменти в розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до повноліття дітей.

За час шлюбу ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 28 лютого 1996 року.

12 лютого 2008 року шлюб між сторонами розірвано, згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_5 від 12 лютого 2008 року.

Копією ухвали Першотравенського міського суду Дніпропетровської області №2-80/09 від 17 квітня 2009 року підтверджується, що судом затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за умовою якої:

- виділено ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , яка належить їй відповідно до договору купівлі-продажу від 10 вересня 2003 року; квартиру АДРЕСА_3 (кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_9"), яка належить їй відповідно до договору купівлі-продажу від 19 липня 2003 року; квартиру АДРЕСА_4 (магазин "ІНФОРМАЦІЯ_10"), яка належить їй відповідно до договору купівлі-продажу від 26 липня 2002 року;

- виділено ОСОБА_1 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_7 , яка належить йому відповідно до договору купівлі-продажу від 30 червня 1997 року; квартиру АДРЕСА_1 , яка належить йому відповідно до договору купівлі-продажу від 28 лютого 1996 року, визнавши за ним право власності на вказану квартиру; павільйон "Кафе Мінутна" за адресою: будинок АДРЕСА_8 , яка належить йому відповідно до договору купівлі-продажу від 01 червня 2005 року, визнавши за ним право власності на вказане приміщення; автомобіль Опель Омега, 1991 року випуску.

При цьому, ОСОБА_2 відмовилася від стягнення аліментів на дітей з ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 народила доньку ОСОБА_8 , батьком якої записано позивача ОСОБА_1

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №185696095 від 22 жовтня 2019 року підтверджується, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачем ОСОБА_1

Копією довідки ПП "Комунальщик-3" від 02 травня 2018 року та довідкою №11626 від 02 серпня 2019 року підтверджується, що в квартирі позивача зареєстровані: він, його колишня дружина - ОСОБА_2 , повнолітні діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та неповнолітні діти: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Актом №439 від 01 серпня 2019 року підтверджується, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані, але з 2006 року не проживають: ОСОБА_2 , повнолітні діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та неповнолітні діти: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як встановлено в ході розгляду справи, домовленості між сторонами щодо подальшої реєстрації відповідачів в квартирі позивача не досягалось, співвласниками житла вони не являються, підстав, які б були визначені законом щодо збереження за відповідачами житла не встановлено, відтак, всіх повнолітніх членів сім`ї позивача слід визнати такими, що втратили право на користування житлом позивача.

Право власності на житловий будинок, квартиру, визначені статтями 317,388 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання членів сім`ї, інших осіб, розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Норми статей 15, 16, 386, 391 ЦК гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.

Відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Внаслідок створених відповідачем перешкод та його неправомірних дій позивач позбавлена охоронюваного законом права користування власністю.

Пленум Верховного Суду України в частині 2 пункту 15 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснив, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що стаття 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Крім того, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року (справа № 6-57цс11).

За вищезазначених обставин, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом позбавлення відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 права користування житловим приміщенням.

Що стосується позовних вимог в частині визнання неповнолітніх дітей позивача: ОСОБА_9 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою позивача, суд приходить до наступного.

Згідно статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Як передбачено статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" від 02 червня 2005 року N 2623-IV, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Оскільки відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_5 є неповнолітніми та на даний час зареєстровані за місцем проживання свого батька - ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині позбавлення їх права користування житловим приміщенням позивача, враховуючи їх інтереси.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій на підставі посвідчення АА №419668 від 11 квітня 2018 року, його позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з повнолітніх відповідачів на користь держави по 768,40 гривень, з кожного.

Інші судові витрати віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.316,317,321,386,391 ЦК України, ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264,280-283 ЦПК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням - задовільнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 768 (семиста шістдесяти восьми) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 768 (семиста шістдесяти восьми) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави в розмірі 768 (семиста шістдесяти восьми) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави в розмірі 768 (семиста шістдесяти восьми) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: С.А.Янжула.