Справа № 815/4621/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Касаткіна А.М.,

представника відповідача: Панчошака О.Д.,

третьої особи: Панчошака О.Д . ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної поліції України, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування наказу в частині звільнення №1282 о/с від 08.08.2017 року., поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1282 о/с від 08.08.2017 року в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління- начальника відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП в Одеській області з 08.08.2017р. зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію»;

поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника управління- начальника відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП в Одеській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.08.2017р. до дня поновлення на службі в поліції.

Ухвалою від 11.09.2017 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі.

15.09.2017 року (вх. № 25494/17) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

18.09.2017 року (вх. № ЕП/3619/17) представником Національної поліції України до канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 18.09.2017 року Одеським окружним адміністративним судом зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/10985/17.

18.09.2018 року (вх. № 27245/18) Окружним адміністративним судом м. Києва до канцелярії суду подано інформаційний лист.

18.11.2019 року (вх. № 43198/19) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 21.11.2019 року Одеським окружним адміністративним судом призначено судове засідання для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.

26.11.2019 року (вх. № ЕП/9220/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 28.11.2019 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 28.11.2019 року Одеським окружним адміністративним судом розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.

29.11.2019 року (вх. № 45043/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про відкладення розгляду справи.

11.12.2019 року (вх. № 46945/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

11.12.2019 року (вх. № 46942/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 11.12.2019 року Одеським окружним адміністративним судом у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.

11.12.2019 року (вх. № 46944/19) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про залучення третьої особи та відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 11.12.2019 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4

11.12.2019 року (вх. № 46985/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

26.12.2019 року (вх. № 49366/19) третьою особою ОСОБА_4 , до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

26.12.2019 року (вх. № 49335/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

26.12.2019 року (вх. № 49337/19) позивачем до канцелярії суду подано клопотання про направлення судової кореспонденції на зазначену в клопотанні поштову адресу.

Ухвалою від 26.12.2019 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадженні і призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказ відповідача №1282 о/с від 08.08.2017 р. в частині звільнення позивача з посади є протиправним та таким, що винесений з грубим порушенням чинного законодавства, оскільки останній не містить ні формулювання, ні обставин вчиненого працівником проступку та незрозуміло за яке правопорушення позивача звільнено. Звільнення позивача з посади відбулось з грубим порушенням визначеної чинним законодавством процедури.

Від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на позов (вх. №46945/19 від 11.12.2019 р.), в якому в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1282 о/с від 08.08.2017 року позивач на підставі наказу Національної поліції України № 1025 від 08.07.2017р. звільнений з посади за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Наказ Національної поліції України № 1025 від 08.07.2017р. був оскаржений в судовому порядку та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду виданий у межах повноважень та з урахуванням усіх обставин. Відповідачем акцентовано увагу на тому, що оскаржуваний наказ видано на підставі наказу Національної поліції України № 1025 від 08.07.2017р. , не порушує процедуру, норми КЗпП України, Дисциплінарного статуту тощо. Відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв в межах повноважень, на законних підставах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити його у повному обсязі.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2 наказу Національної поліції України від 08 липня 2017 року №1025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції в Одеській області" за порушення вимог частин першої, другої статті 7, частини першої статті 8, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, частини другої статті 31, статті 32, частини третьої статті 33, частин четвертої, п`ятої статті 37 Закону України "Про Національну поліцію", статей 4, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", пунктів 4, 5, 6 додатку 14 до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2009 року №181, пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1377, абзаців першого-третього пункту 1 розділу ІІ, пункту 1 розділу ІІІ, абзаців першого, другого пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, підпунктів 5, 7 пункту 1 доручення Національної поліції України від 03 квітня 2017 року №3384/01/12-2017, пунктів 1.5, 2.1.11 Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України, затвердженої наказом МВС від 11 вересня 2001 року №785, керуючись статтями 5, 12 та 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції (а.с. 48-50).

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1282 о/с від 08.08.2017 р. звільнено підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління- начальника відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП в Одеській області з 08.08.2017р. зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 47)

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2019 р. у справі №826/10985/17 визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 08 липня 2017 року №1025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції України в Одеській області" в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019р. у справі №826/10985/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2019 р. скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. №580-VIII (далі - Закон №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону №580-VIII під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За приписами п.п. 1-3 ч.1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно ч.2 ст. 31 Закону №580-VIII під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

За змістом ч. 3 ст. 33 Закону №580-VIII перед проведенням опитування особи поліцейський роз`яснює їй підстави та мету застосування поліцейського заходу, якщо це не перешкодить виконанню поліцією повноважень, покладених на неї цим Законом.

Відповідно до положень ч.ч. 4, 5 ст. 37 Закону №580-VIII, поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров`я або на життя чи здоров`я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов`язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

За приписами ч.1 ст. 60 Закону №580-VIII, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 77 Закону №580-VIII, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі по тексту - Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України).

Згідно ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до ст.8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов`язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов`язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

За приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналіз наведених положень Закону №580-VIII та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України свідчить, що у разі порушення службової дисципліни за наслідками службового розслідування до поліцейського застосовуються дисциплінарні стягнення, виходячи із тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. При цьому звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Судом відхиляються доводи позивача про те, що оскаржуваний наказ не містить ні формулювання, ні обставин вчиненого працівником проступку та незрозуміло за яке правопорушення позивача звільнено, оскільки згідно п. 11 Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.12.2016р. № 1668/29798, накази про накладення дисциплінарних стягнень у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції реалізовуються шляхом видання наказів по особовому складу в установленому порядку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1282 о/с від 08.08.2017 р. щодо звільнення позивача з посади є наказ Національної поліції України від 08.07.2017р. № 1025 та подання начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 07.08.2017р., що вбачається в тому числі зі змісту оскаржуваного наказу (а.с. 14).

Суд звертає увагу, що правомірність прийняття наказу Національної поліції України від 08.07.2017р. № 1025"Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції в Одеській області" в частині щодо звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП в Одеській області була предметом судового розгляду у справі №826/10985/17 та у межах зазначеної справи з`ясовувалось коло питань, пов`язаних зі встановленням факту дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем, у зв`язку з яким останнього притягнуто до відповідальності.

Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019р. у справі №826/10985/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2019 р. скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

При вирішенні справи №826/10985/17 Шостим апеляційним адміністративним судом встановлено, що позивач не спростовував допущених ним порушень, які зазначені у наказі Національної поліції України від 08.07.2017р. № 1025"Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції в Одеській області", а саме частин першої, другої статті 7, частини першої статті 8, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, частини другої статті 31, статті 32, частини третьої статті 33, частин четвертої, п`ятої статті 37 Закону України "Про Національну поліцію", статей 4, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", пунктів 4, 5, 6 додатку 14 до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2009 року №181, пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1377, абзаців першого-третього пункту 1 розділу ІІ, пункту 1 розділу ІІІ, абзаців першого, другого пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, підпунктів 5, 7 пункту 1 доручення Національної поліції України від 03 квітня 2017 року №3384/01/12-2017, пунктів 1.5, 2.1.11 Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України, затвердженої наказом МВС від 11 вересня 2001 року №785.

Позивач не заперечував порушення ним низки нормативно-правових актів в частині безпідставного застосування превентивних поліцейських заходів і поліцейських заходів примусу, безпідставного обмеження свободи пересування та дактилоскопіювання групи осіб, що перебували 28 травня 2017 року на території гостинного комплексу "Будинок Павлових" та невжиття заходів з припинення правопорушення, передбаченого статтею 2041 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частиною першою статті 332 або статтею 358 Кримінального кодексу України.

З урахуванням наведеного, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку щодо обґрунтованості висновку службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни та застосування до ОСОБА_1 відповідного стягнення, оскільки останній своїми діями вчинив проступки, несумісні з подальшим проходженням служби у Національній поліції України, а тому застосоване до нього дисциплінарне стягнення є адекватним та співмірним із допущеним ним порушенням.

При цьому встановлено, що при обранні виду дисциплінарного стягнення до позивача враховано розмір заподіяної шкоди, попередню поведінку ОСОБА_1 , його ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації та інші кваліфікуючі обставини.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 17.08.2019 р. по справі №806/2555/17 зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

У рішенні від 12.01.2012 р. по справі "Горовенки та Бугара проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12 січня 2012 року у справі "Горовенки та Бугара проти України" (Заяви №№ 36146/05 та 42418/05) п. 38).

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Твердження позивача про те, що ним до 14.08.2017 р. виконувались службові обов`язки судом до уваги не беруться, оскільки не доведені та не підтверджені належними доказами.

Зі змісту листа Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18.09.2017р. (вх. № 20/3224) вбачається, що позивач у період з 05, 07-11, 14 серпня 2017 року перебував у будівлі Головного управління Національної поліції в Одеській області, проте обов`язків за посадою заступника начальника управління- начальника відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП в Одеській області не виконував, матеріали для виконання не отримував, вхідну кореспонденцію не розглядав, документи Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області не візував. При цьому зазначено, що 07.08 та 14.08.2017р. підполковник поліції ОСОБА_1 викликався до УКЗ НУНП з метою оформлення попередження щодо обов`язків суб`єктів декларування, які звільняються зі служби, надавати електронну декларацію, та ознайомленням із наказом про звільнення зі служби у поліції (а.с. 144-145)

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем з дотриманням вимог законодавства, в зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-244, абз. 2 ч. 4 ст. 245, 246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Ак. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 40108578), ОСОБА_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування наказу в частині звільнення № 1282 о/с від 08.08.2017 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.01.2020р.

Суддя О.М. Тарасишина

.