РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гавриленко Ю.С.,

за участю

представника позивача Кравчука А.Ю.,

представник відповідача Мхитарян Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород справу за адміністративним позовом Вишгородського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Респуліки Вірменії ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації особи з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України та примусового видворення за межі території України,

встановив:

Вишгородський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що громадянин Республіки Вірменії ОСОБА_2 перебуває на території України без наявних законних підстав, які б надавали йому право законно перебувати на території України, а тому його необхідно затримати з метою ідентифікації з поміщенням в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк, необхідний для ідентифікації вищезазначеної особи, але не більш як на шість місяців з метою забезпечення видворення за межі України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ від 15.02.2012 року № 150 іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

08.02.2019 року співробітниками Вишгородським РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області виявлено громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_2 , який незаконно перебував на території України та ухилився від виїзду з її території після закінчення встановленого терміну перебування.

На момент проведення перевірки документів, які б підтверджували особу останнього та законність його перебування на території України не встановлено.

На підставі викладеного 08.02.2019 року Вишгородським РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 15.03.2019 року.

Однак, ОСОБА_2 рішення про повернення до країни походження не виконав та 13 березня 2019 року повторно був затриманий працівниками Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області у м. Вишгород по вул. Кургузова, 3, про що складено протокол серія АА № 179657, в порядку визначеному ч. 1 ст. 261 КУпАП.

В судовому засіданні заступник начальника Вишгородського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київської області Кравчук А.Ю. просив на підставі ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» затримати громадянина Респуліки Вірменії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України та примусово видворити за межі України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила та пояснила, що з 1995 року ОСОБА_2 постійно проживає в України. У 1995 році вступив у шлюб з громадянкою України, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. З того часу він постійно проживав в Україні разом із сім`єю, виїжджав за межі території України тільки одного разу в 2015 році. Разом з тим представник відповідача ствердила, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до органів ДМС для отримання громадянства України, однак позивачі не приймали у нього документи посилаючись на відсутність тих чи інших документів. Відтак наполягала на відмові у задоволенні позову.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

13 березня 2019 року Вишгородський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_2 у якому просив: затримати з метою ідентифікації громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_2 з поміщенням останнього в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк, необхідний для ідентифікації вищезазначеної особи, але не більш як на шість місяців; а також примусово видворити з території України означеного громадянина; допустити негайне виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проживає в Україні без документів на право проживання в ній, порушує міграційне законодавство України, ухиляється від виконання рішення Вишгородського районного відділу від 08 лютого 2018 року про примусове повернення до країни походження, у зв`язку з чим є необхідність затримання з метою ідентифікації означеного громадянина та подальшого примусового видворення з території України.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю, затримано відповідача з метою ідентифікації з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк, необхідний для ідентифікації, але не більш як на шість місяців, та примусово видворено за межі України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що громадянин Республіки Вірменії ОСОБА_2 грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, тому є обґрунтовані підстави для прийняття судом рішення про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та подальшого примусового видворення відповідача за межі України.

Разом з тим постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу представника Мхитарян Юлії Володимирівни в інтересах відповідача - громадянина Вірменії ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року скасовано, а адміністративну справу № 363/1103/19 направлено на новий судовий розгляд до Вишгородського районного суду Київської області.

Верховний Суд, оцінюючи аргументи учасників справи та висновки судів, рішення яких переглядались, дійшов висновку про порушення права на захист громадянина Вірменії ОСОБА_2 , а також акцентував увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наявність в матеріалах справи копії закордонного паспорту останнього, як і не надали оцінки доводам ОСОБА_2 про те, що він на території України має сім`ю, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773- VI).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 (далі - Положення № 360) встановлено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 360 Державна міграційна служба України приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Пунктом 7 Положення № 360 встановлено, що Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 КАС України позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Згідно ч. 1 та ч. 13 статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного із зазначених у цій статті заходів.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що клопотання про затримання щодо іноземця або особи без громадянства може бути подано стосовно особи, до якої подано та розглядається адміністративний позов про примусове видворення, при цьому підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі.

Вимогами п. 9 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства № 353/271/150 визначено, що у кожному випадку затримання іноземця більше ніж на три години щодо його примусового повернення або з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення невідкладно інформується регіональний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було оповіщено Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та запропоновано відповідачу безоплатну правову допомогу, чим порушені права відповідача на гарантовану правову допомогу.

Натомість в матеріалах справи міститься протокол АА № 179657 про адміністративне затримання ОСОБА_2 від 13 березня 2019 року за ч. 1 ст. 261 КУпАП, який складений працівником Національної поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

У п. 16 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що паспортний документ іноземця - це документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а представник відповідача надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Разом з тим твердження представника відповідача про наявність у ОСОБА_2 закордонного паспорта, усталених сімейних зв`язків, а також того, що він неодноразово звертався до ДМС для отримання громадянства України, позивачем в суді не спростовано, коли ОСОБА_2 надав суду копію паспорта громадянина Вірменії серія НОМЕР_1 виданого 12.02.2015 року, який дійсний до 12.02.2025 року, а також копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 .

Згідно п. 14 ст. 4 статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Отже судом встановлено, що ОСОБА_2 в`їхав на територію України на підставі закордонного паспорту, що є законним, в розумінні вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а тому підстав вважати, що останній незаконно перебуває на території України і його необхідно затримати з метою ідентифікації у суду немає, коли останній на території України має усталені офіційно зареєстровані сімейні зв`язки з громадянкою України ОСОБА_2 з 1995 року.

З урахуванням твердження представника відповідача та долученого до матеріалів справи копії закордонного паспорта ОСОБА_2 підстав вважати, що останній немає документа, що дає йому право на виїзд з України у суду немає, а тому ці обставини за жодних умов не можуть бути підставою для його затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

Таким чином суд доходить висновку, що примусове видворення відповідача призведе до втручання в право на сімейне життя останнього. В той час, як належних та допустимих доказів на підтвердження того, що таке втручання є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб судами не встановлено.

Відтак підстав для задоволення позову суд не вбачає за необґрунтованістю.

Керуючись статтями 243, 244, 246, 250, 289, 371 КАС України,

вирішив:

у задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 27 січня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивач: Вишгородський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, юридична адреса: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургазова, 3.

Відповідач: громадянин Республіки Вірменії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Єреван, Республіки Вірменія, паспорт громадянина Вірменії серія НОМЕР_1 виданий 12.02.2015 року.

Суддя