Справа № 201/13108/19

Провадження № 2/201/895/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Кисельової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія», Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (третя особа – ОСОБА_2 ) про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2019р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія», Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 2-7).

Ухвалою судді від 27.11.2019р. відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 86-87).

Ухвалою суду від 20.12.2019р. за клопотанням позивача до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено єдиного учасника ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» - Головка Ігоря ОСОБА_3 (а.с. 139-140).

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що 12.04.2017р. її призначено на посаду директора ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія».

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вищим органом управління юридичної особи ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» є загальні збори учасників. Учасниками (засновниками) товариства є ОСОБА_2 , який не приймає участь у діяльності підприємством, підприємством не виконуються поставлені економічні завдання. Як наслідок, позивачка втратила зацікавленість у перебуванні на посаді директора в ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія», бажає змінити місце роботи. Проте належного зв`язку із учасником Товариства не має, що перешкоджає звільненню її з посади директора за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП, що змусило її звернутися до суду.

24.09.2019р. позивачка завернулася до ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» із заявою про звільнення з посади директора ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» за власним бажанням з 09.10.2019р., але відповіді на заяву не отримала. На відомі адреса учасника товариства ОСОБА_2 також направила повідомлення від 24.09.2019р. про проведення позачергових загальних Зборів учасників Товариства (порядок денний - звільнення її з посади директора). Проте, згідно з актом від 28.10.2019р. позачергові загальні збори учасників товариства не відбулися у зв`язку із відсутністю учасника. Окрім того, вона дала оголошення в газету «Вісті Придніпров`я», де повідомлялося учасника ОСОБА_2 про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства.

З урахуванням викладеного, з метою захисту свого трудового права, просить визнати її трудові відносини з ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» припиненими, зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести відповідні зміни до відомостей про юридичну особу.

Відповідач ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» в особі представника – директора Подолінської О.Ю. 15.12.2019р. надав відзив на позовну заяву (а.с. 90-92), в якому визнав викладені позивачкою обставини, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Від третьої особи – ОСОБА_2 23.01.2020р. до суду була надана заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю у кримінальній справі, яка розглядається Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, у якій він зазначив, що підтверджуючи документи будуть надані в наступному судовому засіданні (а.с. 157). Разом із тим, суд, з огляду на те, що третя особа, будучи заздалегідь (за 12 днів) належним чином повідомленою 10.01.2020р. (а.с.152) про дату, час і місце цього засідання судового засідання, не представив суду доказів на підтвердження тих обставин, про які йдеться у заяві, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 223 ЦПК України, вважає, що неявка у судове засідання третьої особи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши позиції сторін, оцінивши зібрані докази по справі за принципами ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами законодавства, вважаю, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Як встановлено при розгляді справи і не заперечується сторонами, з 12.04.2017р. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія», вищим органом управління юридичної особи є загальні збори учасників. Учасником (засновником) товариства є ОСОБА_2 , адреса засновника: АДРЕСА_1 ; розмір внеску до статутного фонду (грн.): 1000.00 грн. (а.с. 10-11, 47-54).

Наказом від 12.04.2017р. позивачку ОСОБА_4 призначено на посаду директора ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» (а.с. 29).

Як вказує позивачка, учасник ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» ОСОБА_2 не приймає участь у діяльності підприємством, підприємством не виконуються поставлені економічні завдання. Тому вона забажала змінити місце роботи, звільнитися з посади директора.

Припинення повноважень директора ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» відповідно до Статуту товариства, затвердженого загальними зборами товариства від 12.04.2017р., належить до компетенції загальних зборів учасників (а.с. 30 - 46).

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018р. № 2275-VIII до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

24.09.2019р. позивачка завернулася до ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» із заявою про звільнення з посади директора ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» за власним бажанням з 09.10.2019р. Відповіді на заяву не отримала.

На адресу учасника товариства ОСОБА_2 позивачка направила заяву про звільнення та повідомлення від 24.09.2019р. про проведення позачергових загальних Зборів учасників Товариства (порядок денний - звільнення її з посади директора підприємства) (а.с. 12 – 18).

Згідно з актом від 28.10.2019р. позачергові загальні Збори Учасників ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» не відбулися у зв`язку із відсутністю учасника Товариства (а.с. 19).

Окрім того, позивачка подала оголошення в газету «Вісті Придніпров`я» у якому повідомлялося учасника ОСОБА_2 про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія», що відбується 28.10.2019р. о 14 год. 00 хв. за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Барикадна, будинок 15А, офіс 401 (а.с. 71-72).

Трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору (ст. 221 КЗпП України).

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КзПП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

За змістом положень ст. 38 КзПП, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчим орган та внести дані зміни до Єдиного державного реєстру.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

У пункті 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007р. № 8-рп/2007 та від 29.01.2008р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Верховний Суд у своїх постанові від 03.07.2019р. по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив про таке.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65))

Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява N 47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява N 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява N 59601/09, § 21).

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона просить суд визнати її звільненою з посади директора ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія».

Однак, згідно зі статутом ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Крім того, ОСОБА_1 пред`явлено вимогу про зобов`язання Департамента адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести зміни про юридичну особу про те, що трудові відносини з рішенням суду припинені.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У частині 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія», Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія», Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (третя особа – ОСОБА_2 ) про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія» (код ЄДРПОУ 41279746) - припиненими.

Зобов `язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 40392181) внести зміни до відомостей про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Дніпроазот-Агрохімія», код ЄДРПОУ 41279746, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - у рядку «Прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання осіб, які обираються до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» додати наступну інформацію - після « ОСОБА_1 - керівник (обмежень не має), додати - «трудові відносини припинено за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська».

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Наумова О.С.