Справа № 242/4296/19

Провадження № 2/242/304/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., позивача ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_4 30.07.2019 року звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.09.1999 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 16.03.2017 року шлюб між ними було розірвано. За період шлюбу подружжям було придбано трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказану квартиру було приватизовано на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_10 від 18.12.2000 року та вона належить на праві власності позивачу, відповідачу та третій особі. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 28.03.2019 року визначено, що частки співвласників ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,1 кв.м. є рівними та визначено кожному з них по 1/3 ідеальної частки квартири. На підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 370110 від 29.08.2006 року кадастровий номер земельної ділянки 1413870300:01:002:0054, площею - 0,0789 га., земельна ділянка належить позивачу, відповідачу та третій особі по 1/3 частці у спільній власності. Крім того, за час шлюбу було придбано транспортний засіб «ВАЗ 21150-120-20», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 . Домовитися з відповідачем в позасудовому порядку про поділ вищевказаного майна позивач не зміг. У зв`язку з чим, просить суд поділити спільно нажите майно подружжя шляхом визнання за нею ОСОБА_4 2/3 ідеальної частки трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,1 кв.м. вартістю 50 180 грн. 00 коп., 2/3 ідеальної частки земельної ділянки загальною площею 0,0798 га., кадастровий номер 1413870300:01:002:0054, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3 820 грн. 00 коп., всього на суму 54 000 грн. 00 коп., визнати за ОСОБА_4 право власності на транспортний засіб «ВАЗ 21150-120-20», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 в розмірі 87 890 грн. 00 коп., стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за переотриману частку у спільному майні у розмірі 33 980 грн. 00 коп. та понесені нею судові витрати.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 08.08.2019 року відкрито провадження у зазначеній цивільній справі відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04.09.2019 року частково задоволено клопотання позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_1 , витребувати у Корпорації Медіа Корпорації Ria відомості про рекламне оголошення на сайті https://auto.ria.com, щодо продажу автомобіля ВАЗ 21150 120 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, продавець: ОСОБА_1 , мобільний телефон: НОМЕР_3 , розміщене в листопаді 2016 року, а також відомості про продаж автомобіля (число, місяць, дата, тощо), витребувано у АТ КБ «Приват Банк» відомості про рахунки відкритті у відділенні Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» в м. Гірник Донецької області на ім`я ОСОБА_1. , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_4 ), а також надати виписки за вказаними рахунками за січень 2017 року, витребувано з Регіонального сервісного центру в Донецькій області МВС України інформацію про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_5 , Тип ТЗ: легковий седан, колір: чорний, рік випуску: 2007 року.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 02.10.2019 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподіл майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 , витребувано у ТОВ «Інтернет реклама Ria» відомості про рекламне оголошення на сайті https://auto.ria.com, щодо продажу автомобіля ВАЗ 21150 120 2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, продавець: ОСОБА_1 , мобільний телефон: НОМЕР_3 , розміщене в листопаді 2016 року, а також відомості про продаж автомобіля (число, місяць, дата, тощо), витребувано у АТ КБ «Приват Банк» відомості про рахунки відкритті у відділенні Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» в м. Гірник Донецької області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_4 ), а також надати виписки за вказаними рахунками за січень 2017 року.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 23.12.2019 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 , витребувано з Регіонального сервісного центру в Донецькій області МВС України: копію договору купівлі-продажу транспортного засобу автомобілю ВАЗ 211500-120-20, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_5 , Тип ТЗ: легковий седан, колір: чорний, рік випуску: 2007 року укладеного 18.04.2017 року ТСЦ № 1444; інформацію чи здійснювалися у лютому 2017 року, які-небудь реєстраційні дії щодо в транспортного засобу автомобілю ВАЗ НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_5 , Тип ТЗ: легковий седан, колір: чорний, рік випуску: 2007 року.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначив, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , не є спільною сумісною власності, оскільки рішенням суду визначено, його частка та частки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є рівними по 1/3 частці кожному. Крім того, на день подання позову ОСОБА_4 не зареєструвала у Державному реєстрі за собою або за кимось із співвласників їх частку у спільній частковій власності, але вже звернулася до суду з вимогами про визнання права власності на 2/3 ідеальної частки квартири, надаючи суду витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно станом на 03.02.2004 року. Щодо поділу автомобіля зазначив, що його було пошкоджено ще у травні 2015 року та протягом тривалого часу (понад рік) він знаходився у даному стані та не експлуатувався. У зв`язку із різким погіршенням здоров`я у листопаді 2016 року (запалення легенів) та необхідністю у стаціонарному лікуванні, ним за погодженням з позивачем, було прийнято рішення про необхідність продажу автомобіля у пошкодженому стані для отримання коштів на лікування, яких у них на той час не вистачало. В середині листопада 2016 року він виклав оголошення на сайті https://auto.ria.com та зазначив ціну продажу автомобіля - 40 000 грн. 00 коп. Вартість продажу автомобіля також було погоджено з позивачем. На наступний день, після того як він виклав оголошення, йому зателефонував покупець ОСОБА_3 в якому він в подальшому і продав вищевказаний автомобіль за 40 000 грн. 00 коп. З цих грошей у січні 2017 року вони з позивачем поклали 12 000 грн. 00 коп. на рахунок у «Приват Банку» відкритий на ім`я позивача в рахунок погашення кредиту. Крім того, він не погоджується з наданим позивачем звітом про оцінку автомобіля, оскільки не зрозуміло як експерт робив оцінку, без наявності самого автомобіля, технічного паспорту та лише зі слів позивача. Таким чином, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі та повністю підтримує позовну заяву ОСОБА_4 .

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_6 від 17.09.1999 року, виданого Гірницькою міською радою м. Селидове Донецької області, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 17.09.1999 року, актовий запис № 55. Після реєстрації шлюбу прізвище дружині присвоєно « ОСОБА_4 ».

Відповідно до свідоцтва про право на житло № НОМЕР_10 від 18.12.2003 року, виданого Селидівською біржею нерухомості, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 16.03.2017 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 28.03.2019 року визначено, що частки співвласників ОСОБА_4. , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,1 кв.м. є рівними та визначено кожному з них по 1/3 ідеальної частки квартири.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 370110, виданого 29.08.2006 року на підставі рішення Гірницької міської ради від 14.07.206 року № 5/3-03, земельна ділянка загальною площею 0,0798 га., кадастровий номер 1413870300:01:002:0054, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 1/3 частки кожному.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вих. № 19/ОЦ-0606-3 від 06.06.2019 року, наданого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 , ринкова вартість транспортного засобу автомобілю «ВАЗ 211500 120 20», державний номер НОМЕР_1 складає 87 980 грн. 00 коп.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вих. № 19/ОЦ-0606-2 від 06.06.2019 року, наданого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 , ринкова вартість квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 75 270 грн. 00 коп.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 05.06.2019 року, вартість земельної ділянки загальною площею 0,0798 га., кадастровий номер 1413870300:01:002:0054, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 5730 грн. 00 коп.

Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1033 від 29.12.2016 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні Селидівської центральної міської лікарні з 15.11.2016 року по 29.12.2016 року.

Згідно довіреності від 23.01.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу Нечипоренко Т.І., ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 довіреність з правом розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_7 , видане Красноармійським МРЕВ Донецької області, дата реєстрації 08.12.2016 року автомобілем марки «ВАЗ 211500-12-20», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 строком на три роки.

Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області, наданої в листі № 31/5-6622 від 12.09.2019 року, автомобіль марки «ВАЗ 211500-12-20», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_1 06.04.2017 року було знято з обліку. 18.04.2017 року вищевказаний транспортний засіб було постановлено на облік та новим власником зазначено ОСОБА_7 .

Згідно інформації наданої АТ КБ «Приват банк» на рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1 13.01.2017 року було здійснено поповнення картки готівковими коштами на суму 10 164 грн. 00 коп.

Відповідно до листа ТОВ «Інтернет-реклама РІА» оголошення про продаж автомобіля марки «ВАЗ 211500-12-20», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 , в період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року на сайті AUTO.RIA.com розміщено не було.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 18.04.2017 року, ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_3 продав ОСОБА_7 автомобіль марки «ВАЗ 211500-12-20», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу визначена 94 036 грн. 80 коп.

Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області, наданої в листі № 31/5-241 від 11.01.2020 року в лютому 2017 року реєстраційній дії щодо автомобіля марки «ВАЗ 211500-12-20», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 не проводилися.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її подругою. По суті справи їй відомо, що у січні 2017 року позивач позичила у неї гроші в сумі 10 000 грн. 00 коп. для того щоб погасити наявну у неї кредитну заборгованість. Грошові кошти позивач ОСОБА_4 повертала частинами, а саме по 1 000 грн. 00 коп. щомісячно і остаточно розрахувалася з нею в жовтні 2017 року.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її донькою. Вона також може пояснити, що з 20 на 21 січня 2017 року їй зателефонувала донька та пояснила, що відповідач її б`є. У зв`язку з чим, вона поїхала до них додому, але відповідач двері не відчиняв. Після чого вона зателефонувала своїй старшій онуці, яка також приїхала та почала вмовляти відповідача, що він відпустив матір. Після чого вона забрала до себе свою доньку та онучок до себе додому, і саме з цього періоду вони проживають разом із нею і додому не поверталися. Їй також відомо, що в 2006 році ОСОБА_4 та ОСОБА_1 придбали автомобіль, на його купівлю були витрачені кредитні кошти. В липні 2017 року вона дізналася про продаж відповідачем вищевказаного автомобіля.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що відповідач є його кумом. Йому відомо, що на момент сумісного проживання позивача та відповідача в 2014 році автомобіль було пошкоджено і він стояв битий в гаражі. Вказаний автомобіль в такому стані стояв в гаражі декілька років і був проданий відповідачем саме в такому стані. Зі слів відповідача автомобіль було продано в жовтні чи то листопаді 2016 року за 40000 грн. 00 коп. Як саме було реалізовано автомобіль він не знає та пояснити з цього приводу нічого не може.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що в 2016 році він знайшов оголошення на сайті auto.ria, щодо продажу автомобіля за 45 000 грн. 00 коп.. Після чого він зателефонував за зазначеним в оголошені телефоном та повідомив про зацікавленість у купівлі вищевказаного автомобіля. Вони домовилися про зустріч, щоб оглянути стан транспортного засобу. Після того як він перший раз оглянув автомобіль і побачив, що машина пошкоджена, то звернувся до знайомого з приводу необхідного ремонту, який повідомив йому, що може її відремонтувати. І того ж дня, увечері 14 листопада 2016 року він купив у відповідача ОСОБА_1 автомобіль за 40 000 грн. 00 коп. Договір було укладено в усній формі, без укладання письмового договору та нотаріального посвідчення. Гроші за автомобіль відповідачу він віддав одразу. В січні 2017 року вони оформили генеральну довіреність від імені відповідача на вищевказаний автомобіль. В тому ж році автомобіль він продав іншій особі.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розподілу спільно нажитого майна подружжя шляхом визнання за нею права власності на 2/3 ідеальної частки квартири та на 2/3 ідеальної частки земельної ділянки загальною площею, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України - у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між сторонами або шлюбним договором.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 77, 78, 80 ЦПК України), і це є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2016 року №6-2811цс15, згідно ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, діляться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються кожному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (ч. 4 ст. 71 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч. 1 ст. 361 ЦК співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 28.03.2019 року визначено, що частки співвласників ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,1 кв.м. є рівними та визначено кожному з них по 1/3 ідеальної частки квартири.

Тоді як, земельна ділянка загальною площею 0,0798 га., кадастровий номер 1413870300:01:002:0054, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 1/3 частки кожному на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 370110, виданого 29.08.2006 року на підставі рішення Гірницької міської ради від 14.07.206 року № 5/3-03.

Враховуючи, що вищевказане майно перебуває у спільній частковій власності з визначенням часток кожного із співвласників вищевказаного майна, те що відповідач іншого житла немає, відчужувати свою частину майна не бажає та заважаючи на незгоду відповідача на отримання від позивача компенсації за свою частку у вказаному майні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання в частині поділу транспортного засобу «ВАЗ 21150-120-20», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд звертає увагу, що під час судового засідання сторони не заперечували, що спірний автомобіль придбано ними за час шлюбу, у зв`язку з чим, він є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. ч. 1, 2, ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (стороною).

Згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий право чин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Згідно зі статтею 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передавання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

В своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 444/848/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд, дійшов висновку, що за нотаріально посвідченою односторонньою угодою був прихований інший правочин, який вони насправді вчинили, а саме договір купівлі-продажу автомобіля.

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» від 18 листопада 2015 року № 941, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 у справі № 145/145/17.

Зі змісту ст. 81 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування лежить не на суду, а на сторонах.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Суд наголошує, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню. Аналогічний висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 27.12.2019 року у справі № 641/6191/17.

Враховуючи вищевказані правові позиції Верховного Суду та надаючи, оцінку дослідженим в судовому засіданні письмовим доказам та показанням свідків, суд не находить підстав для прийняття до уваги доводів відповідача ОСОБА_1 щодо укладення з ОСОБА_3 в листопаді 2016 року договору купівлі продажу автомобіля, оскільки нотаріальну довіреність на транспортний засіб було оформлено в січня 2017 року, про що не заперечує сам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тоді як автомобіль продано за реальним договором купівлі-продажу № 1444/2017/420388 від 18.04.2017 року від імені власника-відповідача ОСОБА_1 , який сторонами не спростовується та питання щодо недійсності вказаного правочину не порушувалося.

Слід також зауважити, що в судовому засіданні відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження отримання від ОСОБА_3 обумовленої між ними суми за автомобіль 40 000 грн. 00 коп., що в свою чергу є обов`язковою умовою договору купівлі-продажу.

Інших належних та допустимих доказів щодо укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу транспортного засобу в судовому засіданні відповідачем не надано.

Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо надання позивачеві ОСОБА_1 грошей у сумі 12 000 грн. 00 коп., отриманих ним за продаж автомобіля, для погашення кредитної заборгованості, суд також не може прийняти до уваги оскільки вказані твердження спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8 та інформацією надаю з АТ КБ «Приват Банк», згідно якої на кредитний рахунок позивача було зараховано 10 000 грн. 00 коп.

В аспекті ч. 6 ст. 81 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватися на припущення, тому навіть допускаючи отримання позивачем від відповідача вищевказаної суми, суду не надано жодного доказу в підтвердження джерела походження вищевказаних коштів та їх подальшого цільового призначення.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. ст. 71 СК України).

У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК України).

Ч. 3 ст. ст. 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16.

Відповідно до роз`яснень викладених в абзаці 2 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Суд звертає увагу, що відчуження спірного автомобіля відповідачем ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу відбулося після розірвання шлюбу, фактичного припинення між сторонами будь-яких шлюбних відносин та ведення спільного господарства. Грошові кошти від продажу автомобіля відповідачем позивачу не передавалися та не були ним використані в інтересах сім`ї.

Позивачем в якості доказу вартості автомобіля було надано звіт про незалежну оцінку колісного транспортного засобу від 06.06.2019 року, згідно якого вартість автомобіля марки ВАЗ 21150-120-20», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 складає 87 980 грн. 00 коп.

Тоді як, згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1444/2017/420388 від 18.04.2017 року, ціна вищевказаного транспортного засобу визначена була у сумі 94 036 грн. 80 коп.

Таким чином, враховуючи що за договором купівлі-продажу автомобіля 18.04.2017 року його вартість є вищою ніж за звітом про незалежну оцінку колісного транспортного засобу від 06.06.2019 року, а позивач своїм правом на зміну позовних вимог, в тому числі і на їх збільшення, до початку розгляду справи по суті своїм право не скористалася, хоча таке право судом було роз`яснено, суд в аспекті ст. 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи, виходячи із підтриманою позивачем оцінки автомобіля 87 980 грн. 00 коп.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на її користь вартості 1/2 частки автомобіля марки «ВАЗ 211500-12-20», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 .

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи, що предметом розгляду є саме поділ спільного майна подружжя, суд вважає, що задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 у даний спосіб відповідає засадам диспозитивності цивільного процесу та вимог розумності і справедливості.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати, пов`язані із сплатою судового збору та витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при звернені до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1689 грн. 80 коп. та враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково (44,89 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме: витрати зі сплати судового збору у сумі 758 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок вартості 1/2 частини транспортного засобу «ВАЗ 21150-120-20», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 в розмірі 43 990 (сорок три тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 758 (сімсот п`ятдесят вісім) грн. 60 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_8 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_9 .

Повний текст рішення виготовлено 31 січня 2020 року.

Суддя Н.О. Хацько