МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_______

Справа №520/3530/19

Пр. №2/521/627/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Колесник Т.В., за участю:

представника позивача адвоката Волканової В.М.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Шевчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Бардакова Євгена Віталійовича, третя особа ОСОБА_1 про визнання рішення державного реєстратора протиправним та його скасування, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець Олександра Володимировича, ОСОБА_2 , Державного підприємства «Центр оцінки та інформації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Бардаков Євген Віталійович про визнання протиправними дії державного реєстратора та скасування рішення,

встановив:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначенимпозовом до державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» (далі ДП «Центр обслуговування громадян») Бардакова Є.В., посилаючись на те, що державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» (далі Одеська філія ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень») Кравець О.В. було прийнято рішення №33701282 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на підсобне приміщення, загальною площею 40,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 18848208, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1163389551101).

Позивачка зазначала, що 30 травня 2018 року державним реєстратором ДП «Центр обслуговування громадян» Бардаковим Є.В. на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року по справі №815/1738/17 та заяви ОСОБА_1 було прийнято рішення №41350837 про скасування її права власності на підсобне приміщення, загальною площею 40,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стверджувала, що дане рішення є незаконним, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року по справі №815/1738/17 було вирішено тільки питання щодо скасування реєстрації декларації, а не скасування її права власності на вищезазначене майно.

Крім того, вказувала, що вказане рішення про скасування державної реєстрації речових прав було скасовано за заявою особи, яка не мала на це права.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивачка просила суд визнати противоправним та скасувати рішення державного реєстратора ДП «Центр обслуговування громадян» Бардакова Є.В. від 30 травня 2018 року індексний номер рішення 41350837 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на підсобне приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,8 кв.м. (за номером 18848205, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1163389551101.

В квітні2019року третяособа,яка заявляєсамостійні вимоги ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом,уточненим уподальшому,до державногореєстратора правна нерухомемайно Одеськоїфілії ДП«Державний інститутсудових економіко-правовихта технічнихекспертних досліджень»Кравець О.В., ОСОБА_2 ,ДП «Центроцінки таінформації»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-державний реєстраторДП «Центробслуговування громадян»Бардаков Є.В.про визнанняпротиправними діїдержавного реєстратората скасуваннярішення.

В обґрунтування позову, ОСОБА_1 зазначив, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О.В. під час розгляду заяви ОСОБА_2 про реєстрацію права власності були порушені вимоги Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952 та Порядку №1127.

Стверджував, що до заяви ОСОБА_2 про реєстрацію права власності, як підтвердження виникнення права власності на новозбудований об`єкт було надано декларацію про готовність об`єкту до експлуатації №ОД 141161551157, зареєстровану 03 червня 2016 року на будівництво підсобного приміщення літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_2 , та технічний паспорт, виданий ФОП ОСОБА_3 від 25 травня 2016 року, який був складений на підсобне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , побудоване в 2015 році.

Вказував, що в зазначених документах, яки стали підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно були розбіжності, а саме відповідно до заяви відповідачки підсобне приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а державна реєстрація проведена на підсобне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; в декларації про готовність об`єкту до експлуатації, адреса об`єкта нерухомості (підсобного приміщення, літ. «Б»): АДРЕСА_2 ; в технічному паспорті на підсобне приміщення зазначена адреса: АДРЕСА_1 .

Крім того, в технічному паспорті на об`єкт нерухомого майна від 25 травня 2016 року зазначено, що воно побудовано в 2015 році, тобто до реєстрації 03 червня 2016 року декларації про готовність об`єкту до експлуатації. Тому за думкою ОСОБА_1 , оскільки і дата побудови нерухомості і дата складання технічного паспорту раніше дати реєстрації Декларації про готовність об`єкту до експлуатації, то відповідно до вимог п. 3.2 Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» від 24 травня 2001 року №127, на ньому повино бути проставлено штамп «Збудовано самочинно», що унеможливлювало б здійснення реєстрації права власності.

Зазначав,що оскількиподані державномуреєстратору КравецьО.В.документи дляреєстрації прававласності напідсобне приміщенняза адресою: АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1163389551101, не відповідали заявленим правам та технічному паспорту, то його дії щодо прийняття рішення про реєстрацію права власності на підставі таких документів є противоправними та незаконними.

Посилаючись напорушення своїхправ, ОСОБА_1 просив судвизнати діїдержавного реєстратораОдеської філіїДП «Державнийінститут судовихекономіко-правовихта технічнихекспертних досліджень»Кравець О.В.щодо державноїреєстрації прававласності наоб`єкт самочинного будівництва,розташованого заадресою: АДРЕСА_2 ,реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна1163389551101, противоправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33701282 від 03 лютого 2017 року на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1163389551101.

17жовтня 2019року ОСОБА_1 подав досуду заявупро змінупідстав позовних вимог,в якійзазначив,що діїдержавного реєстратораОдеської філіїДП «Державний інститутсудових економіко-правовихта технічнихекспертних досліджень»Кравець О.В.щодо державноїреєстрації прававласності наоб`єкт самочинногобудівництва,розташованого заадресою: АДРЕСА_2 ,реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна1163389551101є противоправними, оскільки останній зареєстрував право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна за відсутністю заяви та технічного паспорта на об`єкт, а також те, що за рішенням суду було скасовано документ, який був підставою для такої реєстрації та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33701282 від 03 лютого 2017року на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1163389551101 (т. 2 а.с. 159-160).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2019 року було відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 35).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2019 року до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 88-89).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2019 року було прийнято до провадження позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О.В., ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор ДП «Центр обслуговування громадян» Бардаков Є.В. про визнання протиправними дії державного реєстратора та скасування рішення та об`єднано в одне провадження разом із первісним позовом ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 166-167).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2019 року вищевказану цивільну справу було передано до Одеського апеляційного суду для вирішення питання визначення підсудності (т. 1 а.с. 168-169).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2019 року справу було передано до Малиновського районного суду м. Одеси для розгляду (т. 1 а.с. 177-178).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2019 року справу було прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання (т. 2 а.с. 59-60).

Ухвалою суду від 05 вересня 2019 року по справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О.В., ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор ДП «Центр обслуговування громадян» Бардаков Є.В. про визнання протиправними дії державного реєстратора та скасування рішення було залучено в якості співвідповідача ДП «Центр оцінки та інформації» (т. 2 а.с. 131-133).

Ухвалою суду від 13 листопада 2019 року було залишено без задоволення клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог третьої особи в порядку п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (т. 2 а.с. 177-180).

Ухвалою суду від 13 листопада 2019 підготовче провадження по справі було закрито, справу призначено до судового розгляду (т. 2 а.с. 182-184).

Представник ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордеру від 18 лютого 2019 року, в судовому засіданні підтримала первісні позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі. Позовні вимоги третьої особи ОСОБА_1 не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні. Раніше надала відзив на позов ОСОБА_1 , в якому просила суд відмовити останньому в задоволенні позовних вимог. Крім того, надала відповідь на пояснення третьої особи та заперечення на відповідь на відзив (т. 1 а.с. 187-194, т. 2 а.с. 140-144, 164-166, 195-200).

Відповідач ОСОБА_4 за первісним позовом та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог за позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. Раніше надав заяву про слухання справи за його відсутністю (т.1 а.с. 155).

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_1 та його представник, яка діє на підставі ордеру від 12 серпня 2019 року, в судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі, первісні вимоги не визнали та просили суд відмовити в їх задоволенні. Раніше надав суду пояснення на позов та відповідь на відзив (т. 1 а.с. 76-81, т. 2 а.с. 80-84, 169).

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляд справи повідомлялися судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до державного реєстратора ДП «Центр обслуговування громадян» Бардакова Є.В., третя особа ОСОБА_1 про визнання рішення державного реєстратора протиправним та його скасування підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 від 01 липня 2004 року, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2012 року належить домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 809,3 кв.м., у т.ч. житловою 33,7 кв.м.

22 травня 2012 року право власності ОСОБА_2 на домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 809,3 кв.м., у тому числі житловою 33,7 кв.м., було зареєстровано, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (т. 2 а.с.12).

Встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 17 квітня 2012 року між нею та ОСОБА_5 , належить земельна ділянка, площею 0,0560 гектарів, у тому числі по угіддям: 0,0560 гектарів - під будівлями, лісами та іншими угіддями, у межах згідно з планом, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900: 13:018:0074.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 квітня 2012 року вищезазначена земельна ділянка належала ОСОБА_5 на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №464160, виданого на підставі рішення Одеської міської ради народних депутатів від 17 квітня 2001 року, №2374-ХХIII, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №983/5834, який є додатком до цього договору(т. 1 а.с. 131-132).

Крім того, ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 17 квітня 2012 року між нею та ОСОБА_6 , належить земельна ділянка, площею 0,0560 гектарів, у тому числі по угіддям: 0,0560 гектарів - під будівлями, лісами та іншими угіддями, у межах згідно з планом, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900: 13:018:0073.

Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_6 на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №464159, виданого на підставі рішення Одеської міської ради народних депутатів від 17 квітня 2001 року, №2374-ХХIII, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №982/5834, який є додатком до цього договору (т. 1 а.с. 133-134).

З матеріалів реєстраційної справи Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради №1163389551101 вбачається, що 01 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» із заявою про державну реєстрацію права вланості на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 117-153).

До вказаноїзаяви булонадано деклараціюпро готовністьоб`єкта доексплуатації від03червня 2016року №ОД 141161551157 (далі - Декларація), яка була зареєстрована Департаментом ДАБІ в Одеській області 03 червня 2016 року та технічний паспорт на садовий (індивідуальний) житловий будинок, господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 від 25 травня 2016 року (т. 1 а.с. 122-126, 127-130).

Зі змісту Декларації вбачається, що 14 грудня 2014 року замовником ОСОБА_2 було затверджено проект будівництва підсобного приміщення літ. «Б», за адресою: АДРЕСА_2 (п АДРЕСА_3 Декларації).

Крім того, 21 квітня 2005 року інспекцією ДАБК м. Одеси при УАМ ОМР було видано дозвіл на виконання будівельних робіт за №27205. Дата початку будівництва 21 квітня 2005 року, дата закінчення будівництва 01 лютого 2015 року. Строк введення об`єкта до експлуатації 2 квартал 2016 року ( п. 11 Декларації) (т. 1 а.с. 127-130).

З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2016 року на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України за №976 від 08 вересня 2015 року та звернення ОСОБА_1 від 19 квітня 2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було видано головному інспектору будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисий С.О. направлення для проведення позапланової перевірки від 25 квітня 2016 року №766 для здійснення позапланової перевірки на реконструкцію індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , строком дії з 26 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року (т. 2 а.с. 96).

14 травня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисий С.О. було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якого було встановлено, що під час виїзду на місце будівельні роботи не виконувалися, об`єкт експлуатувався. Зафіксовано, що на даній земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 17 квітня 2012 року, останньою були виконані будівельні роботи з влаштування стрічкового фундаменту під капітальну споруду між будинком та суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_5 (т. 2 а.с. 97-100).

04 травня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисий С.О. відносно ОСОБА_2 було винесено протокол про адміністративне правопорушення за ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП (т. 2 а.с. 101-105).

04 травня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисий С.О. було видано ОСОБА_2 припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема вимогам будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (т. 2 а.с. 106-108).

10 травня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисий С.О. відносно ОСОБА_2 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за №352 про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 97 КУпАП

та накладення на неї штрафу в розмірі 6800,00 грн. (т. 2 а.с. 109-112).

17 травня 2016 року ОСОБА_2 сплатила штраф у розмірі 6800,00 грн., що підтверджується квитанцією від 17 травня 2016 року (т. 2 а.с. 113).

Судом встановлено,що 03червня 2016року після проведення позапланової перевірки, Департаментом Державноїархітектурно-будівельногоінспекції вОдеській областіна ім`я ОСОБА_2 було зареєстрованоДекларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 03 червня 2016 року № ОД 141161551157( т. 1 а.с. 127-130).

З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2017 року на підставі технічного паспорту від 25 травня 2016 року, Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03 червня 2016 року серія та номер ОД 141161551157, виданої 03 червня 2016 року Департаментом ДАБІ в Одеській області, державним реєстратором Кравець О.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33701282 від 03 лютого 2017 року та внесено запис №18848205 про право власності ОСОБА_2 на підсобне приміщення, загальною площею 40,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 135).

Встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року по справі №815/1738/17, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту ДАБІ в Одеській області, Управління ДАБК Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_2 , ДАБІ України про визнання противоправною бездіяльність, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141161551157 були задоволені частково та скасована реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141161551157 з підстав наведення недостовірних даних (т. 1 а.с. 136-153).

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 разом з відповіддю на відзив до суду були надані копії матеріалів перевірки Департаменту ДАБІ України від 04 травня 2016 року, у тому числі і заперечення Департаменту ДАБІ України на позов ОСОБА_1 по справі №815/1738/17, яка розглядалася в Одеському окружному адміністративному суду. В обгрутування заперечень Департамент ДАБІ України зазначав, що здійснюючи реєстрацію декларації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141161551157, Департамент діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачено нормами діючого законодавства (т. 2 а.с. 117-119).

Судом встановлено, що 30 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ДП «Центр обслуговування громадян» з заявою про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року (т. 2 а.с. 4).

З матеріалів реєстраційної справи відділу документального та інформативного забезпечення Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради №01.02-1(реєстраційна справа №1163389551101 м. Одеса, вул. Чубаївська, буд.2/ вул. Бригадна, АДРЕСА_6 7) вбачається, що державним реєстратором прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» Бардаковим Є.В. була розглянута заява ОСОБА_1 від 30 травня 2018 року про скасування державної реєстрації права власності за номером 18848205 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1163389551101.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» ОСОБА_4 на підставі ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 була скасована державна реєстрація права власності за номером 18848205 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1163389551101 (т. 2 а.с. 6).

Факт скасування державної реєстрації права власності за номером 18848205 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1163389551101 також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 2 а.с. 7, 30).

Відповідно дост.328ЦК України право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст. 331 ЦК України право власностіна новостворененерухоме майно(житловібудинки,будівлі,споруди тощо)виникає змоменту завершеннябудівництва (створеннямайна). Якщодоговором абозаконом передбаченоприйняття нерухомогомайна доексплуатації,право власностівиникає змоменту йогоприйняття доексплуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечуєрівний захистправ усіхсуб`єктівправа власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Положеннями ч. 5ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.

За змістомст.41Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт (ст. 36 Закону, в редакції, чинній станом на початок будівництва), реєструвати або повертати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (ст. 39 Закону).

Зізмісту ст.37 ЗаконуУкраїни «Прорегулювання містобудівноїдіяльності» вбачається, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Згідно з п. 1 Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294(далі - Положення), ДАБІ є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до п. 3 цього Положення основними завданнями ДАБІ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема, здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 та 6ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (частина 5 статті 39 Закону).

Таким чином, датою прийняття підсобного приміщення літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_2 в експлуатацію є дата реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка була зареєстрована Департаментом ДАБІ в Одеській області - 03 червня 2016 року.

Відповідно до ч. 9ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначаєтьсяпостановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів».

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно ізЗаконом України «Про архітектурну діяльність»одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Технічне обстеження включає такі етапи:

- попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності);

- детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів іхарактеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).

Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об`єкта.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Відповідно до п. 11 зазначеної Постанови датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Отже, зареєструвавши 03 червня 2016 року декларацію проготовність об`єкту до експлуатації № ОД 141161551157, а саме підсобного приміщення літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_2 , органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість («Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»)

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються («Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії»).

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Суд вважає, що виникненню у ОСОБА_2 права власності на майно, виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали їй дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об`єкт. В зв`язку з чим, враховуючи, що право власності на нежитлове приміщення було набуте ОСОБА_2 в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на позивача, яка розраховувала на їх належність та легітимність.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно п.п. 3,4 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Державний реєстратор відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Таким чином, суд вважає, що дії державного реєстратора Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О.В. щодо прийняття рішення №33701282 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на підсобне приміщення, загальною площею 40,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 18848208, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1163389551101) були правомірними та законними, оскільки документи, які були надані ОСОБА_2 відповідали вимогам діючого законодавства, а тому підстави для відмови в реєстрації права власності ОСОБА_2 на підсобне приміщення, загальною площею 40,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , були відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позоних вимог ОСОБА_1 щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33701282 від 03 лютого 2017 року на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1163389551101 слід відмовити у зв`язку з їх необгрунтованістю та недоведеністю.

Судом встановлено, що на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141161551157 та заяви ОСОБА_1 , рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» Бардаковим Є.В. на підставі ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 була скасована державна реєстрація права власності за номером 18848205 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1163389551101.

Тобто, була скасована державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на підсобне приміщення, загальною площею 40,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Зі змісту правової позиції, викладеної в постанові ВС/КГС№ 916/1986/18від 12червня 2019року вбачається,що скасуваннядекларації проготовність об`єктабудівництва нескасовує державнуреєстрацію прававласності нанерухомість,оскільки після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та реєстрація права власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а.

Таким чином, скасування Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141161551157 з підстав наведення недостовірних даних не є підставою для скасування права власності ОСОБА_2 .

Крім того, суд зазначає, що Велика ПалатаВерховного Судуу постанові від11вересня 2018року усправі №909/968/16вказала,що рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чиннимЦивільним кодексом Україниправо власності виникає з моменту його реєстрації.

Відповідно до ч.2.ст. 26Закону Українивід 01липня 2004року №1952-IV«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ч.2ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, щоЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно ізЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Відповідно до ч. 2ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З матеріалів справи вбачається, що рішення державного реєстратора Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравец О.В. щодо прийняття рішення №33701282 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на підсобне приміщення, загальною площею 40,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 18848208, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1163389551101) за рішенням суду скасовано не було, тому у державного реєстратора прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» Бардакова Є.В. не було повноважень щодо прийняття рішення про скасування державної реєстрації права власності за номером 18848205 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1163389551101.

За таких обставин, суд вважає, що дії державного реєстратора прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» Бардакова Є.В. щодо прийняття рішення про скасування державної реєстрації права власності за номером 18848205 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1163389551101 є противоправними, а рішення про скасування державної реєстрації права власності за номером 18848205 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1163389551101 незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 1 Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд вважає, що правовласності ОСОБА_2 на спірний об`єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Встановлено,що позивачказа первіснимпозовом тавідповідачка запозовом третьоїособи 03 лютого 2017 року на підставі рішення державного реєстратора Кравець О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також технічного паспорту від 25 травня 2016 року, Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03 червня 2016 року серія та номер ОД 141161551157, виданої 03 червня 2016 року Департаментом ДАБІ в Одеській області, правомірно зареєструвала за собою право власності на підсобне приміщення, загальною площею 40,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Оформлення права власності ОСОБА_2 відбулось ще до винесення рішення суду щодо скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03 червня 2016 року.

Тобто, право власності ОСОБА_2 на спірний об`єкт виникло після проходження нею належної законодавчої процедури, яка включала в себе реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, без жодного зауваження з боку департаменту ДАБІ в Одеській області, а також наступної державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Затаких обставин,суд прийшовдо висновку,що право власності ОСОБА_2 на підсобнеприміщення,загальною площею40,8кв.м.,що розташованеза адресою: АДРЕСА_2 ,виниклона законнихпідставах,у зв`язкуз чимпозовні вимоги ОСОБА_1 провизнання діїдержавного реєстратора Одеської філіїДП «Державнийінститут судовихекономіко-правовихта технічнихекспертних досліджень»Кравець О.В.щодо державноїреєстрації прававласності ОСОБА_2 на об`єктсамочинного будівництва,розташованого заадресою: АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1163389551101, протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33701282 від 03 лютого 2017року на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1163389551101,задоволеннюне підлягають,оскільки вважає,що засвоїми наслідкамистановлять втручання ОСОБА_1 у право ОСОБА_2 на мирне володіння своїм майном, передбаченеКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ("Рябих проти Росії").

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір по справі складає 768,40 грн., які сплачені позивачем у повному обсязі при зверненні до суду (а.с. 31).

Керуючись ст.ст.15,16,328,331,375,386ЦК України, ч. 1ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»,ст. ст.34, 39, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 1, 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 4, 12, 13, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Бардакова Євгена Віталійовича, третя особа ОСОБА_1 про визнання рішення державного реєстратора протиправним та його скасування задовольнити.

Визнати рішення державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Бардакова Євгена Віталійовича від 30 травня 2018 року, індексний номер рішення 41350837 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на підсобне приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,8 кв.м. (за номером 18848205, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1163389551101 противоправним.

Рішення державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Бардакова Євгена Віталійовича від 30 травня 2018 року, індексний номер рішення 41350837 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на підсобне приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,8 кв.м. (за номером 18848205, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1163389551101 скасувати.

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець Олександра Володимировича, ОСОБА_2 , Державного підприємства «Центр оцінки та інформації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Бардаков Євген Віталійович про визнання протиправними дії державного реєстратора та скасування рішення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31 січня 2020 року.

Суддя: О.М. Сегеда