ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/16873/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «5-й Київський авторемонтний завод» до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство « 5-й Київський авторемонтний завод» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 9612615141, № 9632615141, № 00056648 та № 00056548.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що перевіркою, здійсненою контролюючим органом, не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ПрАТ « 5-й Київський авторемонтний завод» та ТОВ «ГЕРМЕС-ПРІОР» та ТОВ «ВІВА-ТОРГ», перевіркою встановлено документування операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності. Також, відповідач зазначив, що фізичними особами отримано доходи як додаткове благо у вигляді знижки вартості придбаних легкових автомобілів, які включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб та є об`єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому його позиція обґрунтувалась тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб та визначено суму грошового зобов`язання з військового збору були прийняті контролюючим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 26.06.2018 № 445/26-15-14-01-03/22889913 стосовно порушення позивачем приписів податкового законодавства.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, враховуючи що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ « 5-й Київський авторемонтний завод» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт від 26.06.2018 р. № 445/26-15-14-01-03/22889913 (т. 1 а.с. 23-56), в якому зафіксовано порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», 11 «Зобов`язання», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на загальну суму 547579 грн; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 184612 грн, в тому числі за квітень 2015 року в сумі 87 грн, за травень 2015 року в сумі 70634 грн, за вересень 2015 року в сумі 52150 грн, за жовтень 2015 року в сумі 39113 грн, за січень 2017 року в сумі 22628 грн; п.57.1, п.57.3 ст.57 ПК України, в частині порушення граничних термінів сплати податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 949,20 грн, пп.164.2.17 «е» п.164.2, п.164.5 ст.164, з урахуванням пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 «а» ст.171 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб на суму 92431,72 грн; пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження суми військового збору на суму 4970,75 грн; п.287.3 ст.287 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань орендної плати за землю у сумі 3767,88 грн із затримкою до 30 календарних днів включно.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 10.07.2018:

- № 9632615141, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 547579,00 грн (т. 1 а.с. 85);

- № 9612615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 142364,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 113891,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28473,00 грн. (т. 1 а.с. 83);

- № 00056548, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 115553,65 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 92431,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23107,93 грн. (т. 1 а.с. 93);

- № 00056648, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 6230,43 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 4970,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1242,68 грн. (т. 1 а.с. 91).

За результатами адміністративного оскарження спірних рішень, контролюючим органом прийнято рішення від 14.09.2018 № 29873/6/99-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т. 1 а.с. 95-107).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що оскільки основним видом діяльності позивача є виробництво автотранспортних засобів, з наданих позивачем матеріалів, вбачається, що контрагентами останнього надавались автомобільні чотирьохстоєчні електро-гідравлічні підйомники, а відтак, здійснені операції відповідають та пов`язані з господарською діяльністю ПрАТ « 5-й Київський авторемонтний завод».

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З акту перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про документальне не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «ГЕРМЕС-ПРІОР», ТОВ «ВІВА-ТОРГ». Контролюючим органом перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Зобов`язання», що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на загальну суму 547579,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 20.1 ст. 201 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 184612,00 грн.;

- пп. «е» 164.2.17, п. 164.2 ст., 164, пп. 164.5 ст. 164 з урахуванням пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 «а» ст. 171 ПК України, що призвело до заниження сум податку на доходи фізичних осіб на суму 92431,72 грн.;

- пп. 168.1.2, пп. 168.1. ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по військовому збору на загальну суму 4970,75 грн.

Колегія суддів підкреслює, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «ГЕРМЕС-ПРІОР» та ТОВ «ВІВА-ТОРГ» укладено договори поставки від 14.09.2015 № 86/4-15 (т. 1 а.с. 129-132) та від 15.10.2015 № 89/4-15 (т. 1 а.с. 137-140), відповідно до умов яких, постачальники на замовлення покупця зобов`язуються поставити на об`єкт покупця - м. Київ, просп. Повітрофлотський, 64, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити автомобільні чотирьохстоєчні електро-гідравлічні підйомники у кількості 4 штуки та 3 штуки відповідно.

Постачальники зобов`язуються власним транспортом поставити товар зі свого складу, в кількості та асортименті, відповідно до умов цього договору (п. 3.1 Договорів).

Пунктом 3.3 Договорів передбачено, що датою поставки вважається дата передачі його постачальниками уповноваженому представнику покупця на об`єкті покупця під час підписання уповноваженими представниками сторін належним чином оформлених документів (накладних) на товар, акту приймання - передачі тощо.

Відповідно до п. 3.4 Договорів, під час передачі товару представники постачальників передає представнику покупця товаросупровідні документи (накладні, технічні сертифікати, сертифікати відповідності, інші документи, які повинні супроводжувати товар, згідно вимог чинного законодавства).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано вищезазначені договори поставки від 14.09.2015 № 86/4-15 та від 15.10.2015 № 89/4-15, податкову накладну від 30.09.2015 № 126 на загальну суму 312902,40 грн. в т.ч. ПДВ - 52150,40 грн. (т. 1 а.с. 134), видаткову накладну від 30.09.2015 № 35 (т. 1 а.с. 135), акт приймання-передачі товару від 30.09.2015 (т. 1 а.с. 136), податкову накладну від 22.10.2015 № 12 на загальну суму 234676,80 грн. в т.ч. ПДВ - 39112,80 грн. (т. 1 а.с. 141), видаткову накладну від 22.10.2015 № 88 (т. 1 а.с. 142), картки рахунку 631 за січень 2015 року - квітень 2017 року (т. 1 а.с. 133, 142), виписки з банку по особовим рахунках (т. 1 а.с. 110-128), договори оренди нежитлового приміщення № 01/0216/1 від 01.02.2016 (т. 1 а.с. 156-165) та № 26/0917/1 від 26.09.2017 (т. 2 а.с. 150-158) з додатками до них, інструкції по експлуатації автомобільних чотирьохстоєчних електро-гідравлічних підйомників (т. 1 а.с. 190-250, т. 2 а.с. 1-149), фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва (т. 2 а.с. 168-169), протоколи обслідування підйомників від 30.10.2015 (т. 2 а.с. 180-186), оборотно-сальдові відомості по рахунку за вересень-жовтень 2015 року (т. 2 а.с. 171-172).

Видами діяльності позивача за КВЕД 29.10 є: виробництво автотранспортних засобів (основний); КВЕД 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; КВЕД 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; КВЕД 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується довідкою про загальну інформацію щодо платника податків ПрАТ « 5-Й КАРЗ» (т.1 а.с.57).

З наведеного вбачається, що ТОВ «ГЕРМЕС-ПРІОР» та ТОВ «ВІВА-ТОРГ» поставляли позивачеві автомобільні чотирьохстоєчні електро-гідравлічні підйомники, які, відповідно до договорів оренди нежитлового приміщення, встановлені в виробничих приміщеннях для використання при технічному обслуговуванні автомобілів та надані позивачем в оренду третім особам.

Щодо посилання контролюючого органу на матеріали досудових розслідувань, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «ГЕРМЕС-ПРІОР» і ТОВ «ВІВА-ТОРГ».

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 807/143/16.

Також колегія суддів підкреслює, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 808/760/16.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

У відповідності до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема, рахунку-фактури та платіжних доручень, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 807/2202/15 (876/7243/16), який в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень від 10.07.2018 № 00056548, № 00056648 колегія суддів зазначає наступне.

Так, перевіркою (акт від 26.04.2018 №445/26-15-14-04-01-15/38922957) встановлено, що позивачем здійснено реалізацію рухомого майна, зокрема, громадянину ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № б\н від 02.09.2015 автомобіль TOYOTA HI ACE, шасі/кузов: 40765, рік випуску 2001 за ціною 4566,54 грн. (т. 1 а.с. 141-147); громадянину ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу № б\н від 06.08.2015 автомобіль TOYOTA HI ACE, шасі/кузов: 38954, рік випуску 2001, за ціною 4666,54 грн. (т. 1 а.с. 148-150).

Реалізація зазначених транспортних засобів підтверджується актами прийому-передачі автомобілів № 500 від 06.08.2015 (т. 1 а.с. 149) та № 557 від 02.09.2015 (т. 1 а.с. 151).

Перевіркою констатовано, що ціна транспортного засобу в укладеному договорі не відповідає дійсній ринковій вартості вказаних легкових автомобіля, яка визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 «Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів».

В ході перевірки ПрАТ « 5-й КАРЗ» встановлено не утримання податку на доходи фізичних осіб із суми доходу, утвореного при реалізації у 2015 році 2 транспортних засобів фізичним особам за ціною нижче середньоринкової вартості.

Загальна вартість реалізованих транспортних засобів становить 89954,31 грн. Акти експертної оцінки реалізованих транспортних засобів до перевірки не надано. Відповідно до даних оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (www.me.gov.ua) встановлено, що загальна середньоринкова вартість зазначених легкових автомобілів становить 340716,14 грн. (наведено в додатку № 11 до акта перевірки). Відтак, відповідач стверджує, що позивачем продано транспортні засоби фізичним особам за ціною нижче середньоринкової вартості.

З наведеного колегія суддів встановила наступне.

Так, згідно з п.п. 173.1-173.2 ст. 173 ПК України дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.

Пунктом 173.3 ст. 173 ПК України визначено, що у разі, якщо стороною договору купівлі-продажу об`єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому, податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до п.п. 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Контролюючий орган дійшов висновку, що фізичними особами отримано доходи як додаткове благо у вигляді знижки вартості придбаних легкових автомобілів у сумі 331383,06 грн., які включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб та є об`єктом оподаткування ПДФО та військовим збором. Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір позивачем не утримано та до бюджету не сплачено.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що додаткове благо - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Відповідно до пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуального призначення для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 ПК України.

При цьому, згідно з п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100:(100-Сп).

Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Зокрема, для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При цьому, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК України).

Підпунктом 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно з ст. 171 Кодексу доходів у вигляді заробітної плати є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; з інших доходів є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що позивач мав би виступати податковим агентом та сплатити з суми додаткового блага, отриманого фізичними особами у вигляді знижки на вартість автомобілів, що є нижчою від середньоринкових податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

На виконання вимог п. 173.1 ст. 173 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, який встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб (далі - Порядок № 403).

Пунктами 3-4 цього вказаного Порядку передбачено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Згідно з п. 11 Порядку № 403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4.

За правилами п. 12 Порядку № 403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Як стверджує відповідач, ним визначено вартість транспортного засобу за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів, однак, суд звертає увагу, що відповідачем не враховано те, що аналогічні транспортні засоби можуть мати різний технічний стан, в свою чергу, матеріали справи не містять додатку № 11 до акту перевірки, яким визначено розрахунки бази оподаткування сум податку на доходи фізичних осіб, що позбавляє суд можливості встановити, як саме та з використанням яких даних здійснювався розрахунок середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів віднесення транспортних засобів - TOYOTA HI ACE до легкових, тоді як, згідно наданих позивачем доказів, вказаний автомобіль є вантажним. Це, зокрема, підтверджується Протоколом № 1 засідання наглядової ради ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» від 01.08.2015 п. 1.1 якого передбачено, що у зв`язку з економічною недоцільністю провадження ремонту та технічного обслуговування вантажних автомобілів, що вийшли з ладу, а саме: TOYOTA HI ACE 2001 року випуску (Кузов № НОМЕР_1 та Кузов № НОМЕР_2 ), продати зазначені вантажні автомобілі за балансовою вартістю.

При цьому, як вбачається з Договорів № BIA 759688 (т. 1 а.с. 185) та № BIA 759687 (т. 1 а.с. 186) від 18.09.2014 про надання послуг з купівлі-продажу транспортних засобів та номерних агрегатів з видачею довідки-рахунку (т. 1 а.с. 187, 188), ТОВ «ТАНДЕМ-АВТО» в особі ОСОБА_3 (власник або продавець) продав 1 вантажний малотонажний фургон-В TOYOTA HI ACE, 1 вантажний фургон TOYOTA HI ACE покупцю ПрАТ « 5-й Київський авторемонтний завод» в особі ОСОБА_4 кожен на суму 4339,85 грн. Зазначене підтверджується видатковою накладною № ТА-0000015 від 18.09.2015 (т. 1 а.с. 189).

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, встановлювати ціни, які не підлягають державному регулюванню, на продукцію або товари, належить виключно самим суб`єктам підприємницької діяльності, тобто учасникам договірних відносин.

Крім того, колегія суддів зазначає, що всупереч нормам ПК України відповідачем в акті перевірки не обґрунтовано, за яким методом ним визначалась середньоринкова вартість легкового автомобіля реалізованого позивачем фізичним особам.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки акта перевірки про заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб є необґрунтованими, а визначення суми грошового зобов`язання з вказаного податку є протиправним, у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 00056548 підлягає скасуванню.

Крім того, вказані висновки були підставою для визначення обов`язку позивача, як податкового агента, щодо утримання із зазначеного доходу військового збору, згідно податкового повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 00056648, що також свідчить про його необґрунтованість, протиправність та про наявність підстав для його скасування.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем неправомірно та необґрунтовано встановлено порушення позивачем в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, заниження податку на додану вартість, сум податку на доходи фізичних осіб та суми військового збору, при цьому, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 10.07.2018 № 9612615141, № 9632615141, № 00056648 та № 00056548 є такими, що порушують права позивача, як платника податків та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 30 січня 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма