ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року

Справа № 160/12133/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

03.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо виставлення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) вимог про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-2460-54/421У від 12.11.2018р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі – 15819,54грн. та за №Ф-2460-54/421У від 11.05.2019р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі – 5211,36грн., всього на загальну суму 21030,90грн.;

- скасувати вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-2460-54/421У від 12.11.2018р., виставлену Перерві ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі – 15819,54грн. та за №Ф-2460-54/421У від 11.05.2019р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі – 5211,36грн., всього на загальну суму 21030,90грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 07.10.2019 року позивач дізналась, що Межівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було направлено на адресу відділу освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізьської області для виконання та відома постанову від 21.08.2019 року про звернення стягнення на її заробітну плату та інші доходи, винесену у виконавчому провадженні №59068721, відкритому з примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу №Ф-2460-54/421У від 12.11.2018р. В подальшому, 10.10.2019р. Межівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60273602 з примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу №Ф-2460-54/421У від 11.05.2019р., якою також звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи Перерви ОСОБА_3 . Оскільки позивачем вимоги №Ф-2460-54/421У від 12.11.2018р. та від 11.05.2019р. не отримувались і вона не була обізнана про їх існування, 14.11.2019 року до Межівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області представником позивача було направлено відповідний адвокатський запит. Після отримання відповіді на адвокатський запит 14.11.2019р. та ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень №59068721 та №60273602 було встановлено, що 10.05.2019 року та 02.09.2019 року до Межівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від ГУ ДФС у Дніпропетровській області надходили заяви №38729-106/10/04-36-54-60 від 02.04.2019 року та №100689-203/10/04-36-54-60 від 02.09.2019 року про примусове виконання вимоги від 12.11.2018 року за № 2460-54/421У про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн. станом на 31.03.2019 року та вимоги від 11.05.2019 року за №2460-54/421У про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску в розмірі 5211,36грн. станом на 11.07.2019 року. Отже, відповідно до вимог ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу №Ф-2460-54/421У від 12.11.2018р. та від 11.05.2019р. за ОСОБА_1 обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок, ЄСВ). який станом на 11.07.2019р. становить 21030,90грн. При цьому до ознайомлення у листопаді 2019 року із матеріалами вищевказаних виконавчих проваджень позивач спірні вимоги № Ф-2460-54/421У від 12.11.2018р. та від 11.05.2019р. не отримувала та не була обізнана про їх існування, тому не мала можливості оскаржити їх раніше. На думку позивача, спірні вимоги про сплату боргу з ЄСВ є протиправними, складеними з грубим порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню, оскільки, хоч позивач з 20.06.1995 року й була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, проте фактично підприємницьку діяльність не здійснювала, так як в цей час працювала з повним робочим днем вчителем фізики і математики у Васильківській середній школі Петропавлівського району Дніпропетровської області з 16.08.1993р. по 12.01.2004р., а з 02.02.2004р. та по теперішній час – в КЗ «Водянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області. При цьому позивач не отримувала доходу від підприємницької діяльності та не подавала жодної фінансової та статистичної звітності з питань обчислення і сплати податків до органів доходів з зборів, в зв`язку із чим вона звернулась із заявою про скасування реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності та здала видане посвідчення до Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області. Крім того, станом на 07.11.2019р. та 11.11.2019р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація щодо реєстрації ОСОБА_1 фізичною особою-підпиємцем. Водночас, оскільки з 16.08.1993 року Перерва ОСОБА_4 працювала на посаді вчителя Васильковської середньої школи Петропавлівського району Дніпропетровської області, а з 02.02.2004 року по теперішній час працює в КЗ «Водянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2» Водянської сільської ради Камянсько-Дніпровського району Запорізьської області, протягом періоду її роботи у вказаних закладах освіти єдиний соціальний внесок нараховувався та сплачувався за ОСОБА_1 роботодавцями. За наведених обставин, позивач вважає, що вона не має статусу фізичної особи-підприємця, яка в обов`язковому порядку визнана державою, тобто, зареєстрована державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та не є страхувальником у розумінні Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” в статусі фізичної особи-підприємця, одночасно, в розумінні цього Закону, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Таким чином, спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2460-54/421У від 12.11.2018р. та від 11.05.2019р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12133/19 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 08.01.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ДФС в Дніпропетровській області детальний розрахунок недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеної у вимогах про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-2460-54/421У від 12.11.2018 р. та від 11.05.2019 р., із зазначенням за які періоди та в яких сумах вона виникла та на підставі чого була нарахована.

14 січня 2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2019р. надійшли пояснення, в яких відповідачем наведено детальний розрахунок недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеної у вимогах про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-2460-54/421У від 12.11.2018 р. та від 11.05.2019 р., з яких слідує, що така заборгованість була нарахована за 2017 рік, за 1, 2, 3 та 4 квартали 2018 року і за 1 квартал 2019 року на загальну суму 21030,90грн. При цьому відповідачем зазначено, що облік розрахунків з бюджетом зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в органах Державної податкової служби ведеться в електронному вигляді та відображається в інтегрованій картці платника за технологічним кодом 71040000 (далі – ІКП 71040000). Станом на 01.05.2019 року за ФОП ОСОБА_1 в ІКП - 71040000 обліковувалась заборгованість у загальному розмірі 21030,90грн. внаслідок автоматичного нарахування платнику грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску, в тому числі: 09.02.2018р. - нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік (нарахування єдиного внеску №3462835/еу від 09.02.2018р.) терміном сплати до 09.02.2018р. у сумі 8448,00грн. (2017р.); 19.04.2018р. - нараховано єдиний внесок ФОП, в т.ч. на спрощеній ситемі та фермерам (нарахування єдиного внеску № 6088752/еу від 19.04.2018р.) терміном сплати до 19.04.2018р. у сумі 2457,18грн. (за І квартал 2018р.); 19.07.2018р. - нараховано єдиний внесок ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам (нарахування єдиного внеску №7470436/еу від 19.07.2018р.) терміном сплати до 19.07.2018р. у сумі 2457,18 грн. (за ІІ квартал 2018р.); 19.10.2018р. - нараховано єдиний внесок ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам (нарахування єдиного внеску № 88663-20/еувід 19.10.2018р.) терміном сплати до 19.10.2018р. у сумі 2457,18грн. (за Ш квартал 2018р.); 21.01.2019р. - нараховано єдиний внесок ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам (нарахування єдиного внеску №111803/еувід 21.01.2019р.) терміном сплати до 21.01.2019р. у сумі 2457,18грн. (за IV квартал 2018р.); 19.04.2019р. - нараховано ОСОБА_5 , в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 3031256/ еувід 19.04.2019 терміном сплати до 19.04.2019 у сумі 2754,18 грн. ( І квартал 2019р.). Вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску за №Ф-2460-54/421 від 12.11.2018 та від 11.05.2019 сформовано на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, про що зроблено відповідні позначки, при цьому зазначені вимоги направлялись засобами поштового зв`язку на адресу платника згідно з реєстраційними даними, а саме: Дніпропетровська область, Межівський район, смт. Межова, вул. Українська, буд. 14.

15 січня 2020 року до канцелярії суду, надійшов відзив ГУ ДФС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач вказану позовну заяву не визнав, заперечував проти її задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно з відомостями, які надійшли від Петропавлівської державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 20.06.1995 року, при цьому відомості щодо припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу не надходили. Оскільки ОСОБА_1 доходів протягом 2017-2019р.р. не отримувала, остання відповідно до вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), з урахуванням змін, внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VIІІ, які набули чинності з 01.01.2017р., повинна була сплачувати єдиний внесок з 2017 рік, 2018 рік та за 1 квартал 2019 року у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску. Оскільки сплата цієї заборгованості позивачем у добровільному порядку здійснена не була, відповідачем сформовано спірні вимоги на виниклу заборгованість, які є правомірними та скасуванню не підлягають.

27 січня 2020 року до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем викладені аргументи аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до Журналу реєстрації №3 за 1995 рік Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа - підприємець Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 20.06.1995р. за №106, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до облікових даних ГУ ДФС в Дніпропетровській області ФОП Перерву Г.О. взято на облік як платника податків - суб`єкта підприємницької діяльності та з 29.03.1996р. зареєстровано платником ЄСВ (категорія страхувальника 211).

Відповідно до даних податкового обліку та реєстрів ДФС України ОСОБА_1 обліковується:

- в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Межівський район) - основне місце обліку: дата взяття на облік - 06.11.1994р.;

- в ГУ ДПС у Запорізькій області (Кам`янсько-Дніпровський район) – не основне місце обліку: дата взяття на облік – 01.02.2012р.

Відповідно до листа Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 25.11.2019р. за №1930/0/349-19, наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідно до Журналів обліку скасування державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за 1996-2004р.р. записів про скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не знайдено.

Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, взяття її на облік в контролюючих органах як платника податків та як платника єдиного внеску відсутні.

Судом також встановлено, що 12 листопада 2018 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф2460-54/421У, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 31.03.2019р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 15819,54 грн.

Крім того, 11 травня 2019 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф2460-54/421У, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 11.07.2019р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 5211,36грн.

Незгода позивача з означеними вимогами стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (“Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Задля визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

З метою встановлення наявності такого статусу у відповідних осіб, суд звертає увагу на наступне правове регулювання.

01 липня 2004 року набув чинності Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (у подальшому змінено назву на Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”).

Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

01 липня 2010 року прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” №2390-VI (далі - Закон № 2390-VI), який набув чинності 03 березня 2011 року.

Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2390-VI у зв`язку із набранням чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням” від 19 травня 2011 року №3384-VI (далі - Закон №3384-VI) викладено в наступній редакції:

“Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру”.

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що з 20.06.1995 року Перерва ОСОБА_4 була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, проте, як зазначає позивач, фактично підприємницьку діяльність вона не здійснювала, так як в цей час працювала з повним робочим днем вчителем фізики і математики у Васильківській середній школі Петропавлівського району Дніпропетровської області з 16.08.1993р. по 12.01.2004р., а з 02.02.2004р. та по теперішній час – в КЗ «Водянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, при цьому дохід від підприємницької діяльності вона не отримувала і не подавала жодної фінансової та статистичної звітності з питань обчислення і сплати податків до органів доходів з зборів, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулась із заявою про скасування реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності та здала видане посвідчення до Петропавлівської державної адміністрації Дніпропетровської області.

В листі Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за вих. №-1930/0/349-19 від 25.11.2019 р. зазначається, що відповідно до «журналу реєстрації №3 за 1995 р.» ОСОБА_1 зареєстрована від 20.06.1995р. за № 106 за адресою вул АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та відповідно до «журналів обліку скасування державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за 1996-2004 р.р.» не знайдено записів про скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

При цьому в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, що підтверджується відповідними витягами, які наявні в матеріалах справи.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що протягом періодів, за які ОСОБА_1 нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ (2017 рік, 2018 рік, 1 квартал 2019 року), свідоцтво про державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця було дійсним та позивачем здійснювалась підприємницька діяльність з отриманням відповідного доходу у періодах, за які нараховано єдиний внесок.

Разом з тим, представником відповідача ані в його відзиві на позовну заяву, ані в додаткових поясненнях не заперечується, що згідно з інформаційною базою даних органів ДФС Перерва ОСОБА_4 про отримані доходи не звітувала, податкову звітність не подавала та не отримувала доходи від зайняття підприємницькою діяльністю.

Крім того, відповідно до наданої копії трудової книжки Перерви Г.О. БТ-ІІ НОМЕР_2 5957497, судом встановлено, що:

- 17.08.1992р. Перерва ОСОБА_4 прийнята на роботу учителем математики Першотравенская СШ № 5 (наказ 21№17 від 28.09.1992 р.);

- 16.08.1993р. Перерву ОСОБА_4 звільно з посади за переведенням в Васильковську СШ Петропавлівського району (наказ 102№1 від 16.08.1993р.);

- 16.08.1993р. Перерва ОСОБА_4 прийнята за переведенням на посаду вчителя фізики та математики Васильковської середньої школи Петропавлівського району Дніпропетровської області (наказ 32№ІІ від 18.08.1993р.);

- 12.01.2004р. Перерву ОСОБА_4 звільно з посади за переведенням до Водянської ЗОШ № 2 Кам`янсько-Дніпровського району (наказ №15 від 12.01.2004р.);

- 02.02.2004р. Перерва ОСОБА_4 прийнята за переведенням на посаду вчителя математики до Водянської ЗОШ №2 Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (наказ №4к№12 від 02.02.2004р.);

- 01.11.2004 р. Перерва ОСОБА_4 переведена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Водянської ЗОШ № 2 до 25.08.2005р. (наказ №50к№17 від 01.11.2004 р.).

Відповідно до довідки КЗ «Водянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області № 135 від 04.11.2019р. Перерва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., дійсно працює вчителем фізики та математики у КЗ «Водянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2» Водянської сільської ради з 02.02.2004р. (наказ №4-к п.12 від 02.02.2004р. Кам`янсько-Дніпровський РВО).

При цьому відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), за ОСОБА_1 за період січень 2017 рік – вересень 2019 рік (включно) були сплачені страхові внески роботодавцями (відділ освіти, молоді та спорту Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області - код ЄДРПОУ 02136353 та відділ освіти, молоді та спорту Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області - код ЄДРПОУ 41821587).

Отже, встановлені обставини, по-перше, свідчать про недоведеність наявності у позивача в період нарахування йому сум єдиного внеску статусу фізичної особи-підприємця, а, по-друге, свідчать про те, що позивач є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавці, що, в свою чергу, свідчить про те, що Перерва ОСОБА_4 не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464.

Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ за 2017рік, 2018рік та 1 квартал 2019 року, тому спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-2460-54/421У від 12.11.2018 р. та від 11.05.2019 р., є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню.

При цьому суд зазначає, що у даному випадку права позивача були порушені не діями відповідача – суб`єкта владних повноважень щодо прийняття оскаржуваних вимог, а його рішеннями, а саме: спірними вимогами, тому належним способом захисту є визнання протиправними саме цих рішень, а не дій контролюючого органу щодо їх прийняття.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2460-54/421У від 12.11.2018р.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2460-54/421У від 11.05.2019р.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 30 січня 2020 року.

Суддя О.М. Турова