РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 р. Справа № 120/2809/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.,

представників позивача Бартка О.І., Колісника Б.О.,

представника відповідача Пожара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля"

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2019 поштовими засобами зв`язку до суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (далі – ПрАТ "ПК "Поділля") про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДФС:

- № 0005111403 від 15.08.2019 про збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання" на загальну суму 630670,67 грн, з яких 504536,53 грн за основним зобов`язанням та 126134,14 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0005121403 від 15.08.2019 про збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання" на загальну суму 126134,15 грн, з яких 100907,32 грн за основним зобов`язанням та 25226,83 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в період з 05.07.2019 по 11.07.2019 відповідач провів документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності застосування преференції по сплаті ввізного мита "410" під час здійснення імпорту складових комплектного об`єкту на митну територію України, щодо якого проведено митне оформлення за митними деклараціями. За результатами перевірки складено акт від 25.07.2019 № н30/19/28-10-14-09/0033143011. Позивач з висновками акту не погодився та подав до контролюючого органу свої заперечення. Однак відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, якими збільшив грошові зобов`язання підприємства за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання" та за платежем "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання".

Позивач вважає рішення Офісу великих платників податків ДФС протиправними та зазначає, що на підставі контракту № 17-AZ-3029 від 10.05.2017 позивачу здійснено поставку технологічного обладнання, а саме жомового пресу ТМ-30100 NG, який ввезено та оформлено за митними деклараціями від 15.08.2017 № UA401100/2017/001014, від 28.08.2017 № UA401100/2017/001064, від 31.08.2017 № UA401100/2017/001083 та від 31.08.2017 № UA401100/2017/001085. Зокрема, перша поставка по митній декларації від 15.08.2017 № UA401100/2017/001014 здійснена в режимі найбільшого сприяння, експортером та виробником товару є італійська компанія FL Smidth MAAG Gear S.p.A, країною походження у декларації зазначено Італію. Мито позивачем сплачено за пільговою ставкою 10% по коду УКТ ЗЕТ 8438300000. Водночас у графі 44 декларації по коду 1504 до митного оформлення позивач надав попереднє рішення про класифікацію та кодування товару згідно з УКТ ЗЕТ від 11.08.2017, реєстраційний номер ПРК-КО-401-0006-17, який постачається в роздрібному стані в комплекті зі складовими згідно з переліком. Також до декларації було додано інвойс підприємства-постачальника MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U., Іспанія, № 3/00047/01 від 01.08.2017, який внесено в комерційний реєстр м. Сарагоса (Іспанія), де зазначено крану походження – Італія, та пакувальний лист підприємства MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U., Іспанія, № 11.08.2017.

Інші три поставки по митних деклараціях від 28.08.2017 № UA401100/2017/001064, від 31.08.2017 № UA401100/2017/001083, від 31.08.2017 № UA401100/2017/001085 оформлені із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1478-VII.

Позивач зазначає, що експортером та виробником товару за вказаними деклараціями є підприємство MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U., Іспанія. В графі 11 вказано Торгівельна країна/виробник: ES, а в графі 34 кожної митної декларації – країна походження: Європейський Союз. Позивач звертає увагу на те, що для підтвердження преференційного походження товару митному органу України було надано сертифікати з перевезення товару EUR 1, видані митним органом Іспанії, комерційні інвойси, пакувальні листи тощо. Як наслідок, під час митного оформлення цих поставок позивач застосував діючу на момент розмитнення преференційну ставку ввізного мита на товари, що возяться на територію України суб`єктами господарювання (код пільги 410 – товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС) на підставі абзацу 1 частини 1 статті 29 додатка 1-А "Тарифний графік України" до глави 1 розділу IV "Торгівля та питання, що пов`язані з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію, розмір ставки 6,7%. Однак за результатами проведеної перевірки відповідач не визнав (переглянув) вказану преференційну ставку щодо поставлених товарів та прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними.

Ухвалою суду від 06.09.2019 відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ "ПК "Поділля" та вирішено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження.

21.10.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву Офісу великих платників податків ДФС, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що контролюючим органом було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності застосування преференції по сплаті ввізного мита "410" під час здійснення імпорту складових комплектного об`єкту на митну територію України, щодо якого проведено митне оформлення за митними деклараціями від 15.08.2017 № UA401100/2017/001014, від 28.08.2017 № UA401100/2017/001064, від 31.08.2017 № UA401100/2017/001083 та від 31.08.2017 № UA401100/2017/001085. За результатами перевірки встановлено порушення вимог ч. 7 ст. 39, ст. 41, пп. ґ) п. 5 ч. 8, пп. б) п. 6 ч. 8 ст. 257, ч. 1 ст. 270, ст. 276, ст. 278, п. 1 ч. 1 ст. 279, пп. 2) п. 1 ст. 292, ст. 300 Митного кодексу України (далі – МК України), статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1478-VII. Виявлене порушення полягає у непідтвердженні походження товарів при застосуванні преференції зі сплаті ввізного мита у товарній підкатегорії 8701905000 згідно з УКТ ЗЕД. Так, під час розмитнення позивач застосував ставку мита для країн ЄС по коду "410" – 6,7% замість ставки 10%, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита на загальну суму 504536,53 грн. Крім того, позивачем порушено вимоги п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (далі – ПК України) у зв`язку з зменшенням бази оподаткування податком на додану вартість на суму ввізного мита, чим занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 100907,32 грн.

Відповідач зазначає, що згідно з ч. 1, 3, 6 ст. 345 МК України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування контролюючий орган має право самостійно визначити суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів та застосувати заходи, передбачені законами України.

Відтак, на думку відповідача, спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, а позовні вимоги заявлено безпідставно.

Ухвалою суду від 06.11.2019 за клопотанням Офісу великих платників ДПС на підставі положень ст. 52 КАС України допущено заміну відповідача у цій справі з Офісу великих платників податків ДФС на його правонаступника – Офіс великих платників податків ДПС.

Ухвалою суду від 02.12.2019, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі положень ст. 47 КАС України прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову. У заяві позивач додатково зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 351 МК України предметом документальних виїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Частиною другою цієї статті визначено підстави, за наявності яких може бути проведена документальна невиїзна перевірка, а саме: у разі виявлення ознак, які свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів. Однак ані наказ відповідача "Про проведення документальної невиїзної перевірки ПрАТ "ПК "Поділля" № 134 від 25.06.2019, ані акт перевірки від 25.07.2019 № н30/19/28-10/14-09/003314011, складений за результатами такої перевірки, не містять жодних фактів про виявлення контролюючим органом ознак, що свідчать про можливе порушення позивачем митного законодавства. При цьому у вказаних документах відсутні відомості про отримання інформації від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників товарів щодо порушень, як це передбачено у п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України. Відтак позивач вважає, що документальна невиїзна перевірка здійснена відповідачем за відсутності законних підстав, а тому не створює правових наслідків та свідчить про необхідність скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

06.12.2019 до суду надійшли заперечення відповідача на заяву позивача про зміну підстав позову. У запереченнях зазначається, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення контролюючим органом ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів. Водночас підставою для здійснення перевірки позивача стали листи Вінницької митниці ДФС від 29.05.2019 № 4583/8/02-80-19-02 та від 06.06.2019 № 4843/8/02-80-19-02 про здійснення контрольно-перевірочних заходів щодо суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності ПрАТ "ПК "Поділля". Так, в листі за № 4583 від 29.05.2019 Вінницька митниця ДФС вказала на те, що для підтвердження преференційного походження товару позивач надав сертифікати з перевезення товару EUR. 1, видані митним органом Іспанії, а саме: від 28.08.2017 № UA401100/2017/001064 – сертифікат перевезення товару EUR. 1 від 18.08.2017 № А0231889Т, від 31.08.2017 № UA 401100/2017/001083 – сертифікат перевезення товару EUR. 1 від 23.08.2017 № А0231912Т та від 31.08.2017 № UA401100/2017/001085 – сертифікат перевезення товару EUR. 1 від 23.08.2017 № А 0231911Т. Разом з тим, згідно з Протоколом 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і хімії державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України № 1478-VII від 16.09.2014, а саме статті 26 "Імпортування частинами", якщо на запит імпортера і на умовах, вказаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(а) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів ХVI і XVI або позиції 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине походження цих товарів. Відповідач вказує на те, що здійснивши поставки комплексного об`єкту з різних країн та з наданням окремих сертифікатів з перевезення товару EUR. 1 на три останніх поставки, позивач порушив вимоги МК України та Протоколу 1 Угоди. Відтак зазначені факти свідчать про порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема щодо застосування тарифних преференцій відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Отже, документальна невиїзна перевірка проведена правомірно та на законних підставах.

Ухвалою суду від 06.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.01.2020 повернуто без розгляду клопотання відповідача про заміну Офісу великих платників ДФС в порядку процесуального правонаступництва.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову. Вступне слово представників позивача оформлене письмово та за їх клопотанням долучене судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив та просить суд відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на заяву про зміну підстав позову.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

ПрАТ "ПК "Поділля" як юридична особа зареєстровано 11.10.2004 (код ЄДРПОУ 33143011), реєстраційний № 11551020000000021. Основний вид господарської діяльності позивача згідно з КВЕД: 01.11 "вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур".

10.05.2017 між MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U., ARGUALAS № 3, 50012 ZARAGOZA (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт № 17-AZ-3029, згідно з яким продавець продає, а покупець купує на умовах поставки FCA (Інкотермс 2010) технологічне обладнання (митний код 84383000) в об`ємі та по ціні відповідно до Специфікації Додатку № 1 до Контракту, який є від`ємною частиною такого контракту. Відповідно до п. 2.1 Контракту ціна контракту становить 658.000,00 EURO.

Згідно з Додатком № 1 до вказаного Контракту предметом поставки (товаром) є жомовий прес ТМ-30100 NG, поставка якого здійснюється партіями в розібраному стані.

Відповідно до митної декларації № UA401100/2017/001014 від 15.08.2017 позивачем здійснено поставку першої частини вказаного товару, як складової частини комплексного об`єкту: жомовий прес ТМ-3000 NG, призначений для відділення надлишкової води з жому цукрового буряку. Відправником товару зазначено FLSmidth MAAG Gear S.p.A Італія, код товару 848300000, на суму 164500,0000 грн, ставка податку 10%. До митного оформлення позивач також надав попереднє рішення про класифікацію та кодування товару згідно з кодом УКТ ЗЕТ від 11.08.2017, інвойс підприємства-постачальника MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U. № 3/00047/01 від 01.08.2017 та пакувальний лист цього підприємства № 06977/01 від 11.08.2017.

Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною № 084778 від 15.08.2017 перевізником товару є FLSmidth MAAG Gear S.p.A, 20090, Мілан (Італія), на замовлення підприємства MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U. (Іспанія).

Також судом встановлено, що поставки інших складових товару (придбаного жомового пресу ТМ-3000 NG) здійснювались позивачем за митними деклараціями від 28.08.2017 № UA401100/2017/001064, від 31.08.2017 № UA401100/2017/001083 та від 31.08.2017 № UA401100/2017/001085. Такі поставки оформлені із застосуванням преференційного режиму зі сплати ввізного мита за кодом пільги "410" (ставка мита для товару з країн ЄС) в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1478-VII, на підставі сертифікатів про походження товарів форми EUR. 1 від 18.08.2017 № А 0231889Т, від 23.08.2017 № А0231912Т та від 23.08.2017 № А0231911Т.

У вказаних сертифікатах експортером та виробником товару зазначено підприємство MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U. (Іспанія), а країна походження – Європейський Союз.

Водночас під час митного оформлення вказаних поставок позивач отримав надані митним органом пільги, а саме застосував діючу на момент розмитнення преференційну ставку ввізного мита у розмірі 6,7%.

На підставі наказу Офісу Великих платників ДФС від 25.06.2019 № 1364 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ПрАТ "ПК "Поділля"" та відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 336, ст. 345, п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України в період з 05.07.2019 по 11.07.2019 контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності застосування преференції по сплаті ввізного мита "410" під час здійснення імпорту складових комплексного об`єкту на митну територію України, щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями від 15.08.2017 № UA401100/2017/001014, від 28.08.2017 № UA401100/2017/001064, від 31.08.2017 № UA401100/2017/001083 та від 31.08.2017 № UA401100/2017/001085.

За результатами вказаної перевірки складено акт № н30/19/28-10-14-09/0033143011 від 25.07.2019, в якому зафіксовані такі порушення:

- ч. 7 ст. 39, ст. 41, пп. ґ) п. 5 ч. 8, пп. б) п. 6 ч. 8 ст. 257, ч. 1 ст. 270, ст. 276, ст. 278, п. 1 ч. 1 ст. 279, пп. 2) п. 1 ст. 292, ст. 300 МК України, статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1478-VII, а саме не підтвердження походження товарів при застосуванні преференції по сплаті ввізного мита "410" у товарній підкатегорії 8701905000 згідно з УКТ ЗЕД, застосована ставка мита для країн ЄС "410" – 6,7% замість ставки 10%, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита на загальну суму 504536,53 грн;

- п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 ПК України щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму ввізного мита, чим занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 100907,32 грн.

05.08.2019 позивач подав заперечення на акт перевірки № н30/19/28-10-14-09/0033143011 від 25.07.2019. В запереченнях позивач не погодився з висновками перевірки та зазначив, що при проведенні митного оформлення імпорту підприємством надано всі необхідні документи, а саме вантажні митні декларації, контракт на поставку, інвойси, сертифікати походження та специфікації виробника продукції (креслення, опис роботи жомового преса, технічні дані, фотографії), які містили детальний опис про склад та характеристики товару. Водночас жодних зауважень зі сторони митного органу щодо неповноти чи неналежності вказаних документів не було. Позивач вказав на те, що країни, з яких здійснено імпорт товару (Італія та Іспанія), є країнами Європейського Союзу. При цьому Угода про асоціацію не містить норм про те, що пільгова ставка застосовується лише для поставки товару з однієї країни. Крім того, позивач зауважив, що посилання в акті перевірки на листи Вінницької митниці ДФС за № 4583/8/02-80-19-02 від 29.05.2019, № 4843/8/02-80-19-02 від 06.06.2019, № 15596/7/99-99-14-04-02-17 від 16.05.2019 та № 12728/7/99-99-19-04-02-17 від 17.04.2019 є безпідставними, оскільки поставка товару здійснювалась в 2017 році, тобто до оформлення вказаних листів.

За результатами розгляду заперечення позивача акт перевірки № н30/19/28-10-14-09/0033143011 від 25.07.2019 залишено без змін.

15.08.2019 Офісом великих платників ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005121403 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість з товарі, ввезених на територію України суб`єктами господарювання" на загальну суму 126134,15 грн, в тому числі 100907,32 грн за основним зобов`язанням та 25226,83 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та

- № 0005111403 про збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання" на загальну суму 630670,67 грн, з яких 504536,53 грн за основним зобов`язанням та 126134,14 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку позовним вимогам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

В розумінні положень ст. 345 МК України документальна перевірка – це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Судом встановлено, що фактичною підставою для здійснення відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача стали листи Вінницької митниці ДФС від 29.05.2019 № 4583/8/02-80-19-02 та від 06.06.2019 № 4843/8/02-80-19-02 "Про здійснення контрольно-перевірочних заходів" до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності ПрАТ "ПК "Поділля".

Зокрема, в листі за № 4583/8/02-80-19-02 від 29.05.2019 зазначається, що для підтвердження преференційного походження товару позивач надав сертифікати з перевезення товару EUR. 1, видані митним органом Іспанії, а саме: від 28.08.2017 № UA401100/2017/001064 – сертифікат перевезення товару EUR. 1 від 18.08.2017 № А0231889Т, від 31.08.2017 № UA 401100/2017/001083 – сертифікат перевезення товару EUR. 1 від 23.08.2017 № А0231912Т та від 31.08.2017 № UA401100/2017/001085 – сертифікат перевезення товару EUR. 1 від 23.08.2017 № А 0231911Т. Разом з тим, згідно з Протоколом 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і хімії державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України № 1478-VII від 16.09.2014, а саме статті 26 "Імпортування частинами", визначено, що якщо на запит імпортера і на умовах, вказаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(а) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів ХVI і XVI або позиції 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине походження цих товарів.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказані листи у сукупності з іншими документами, що були в розпорядженні контролюючого органу, давали достатні правові підстави для проведення документальної невиїзної перевірки позивача відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України, оскільки було виявлено ознаки, що свідчили про можливе порушення позивачем законодавства України з питань державної митної справи під час здійснення імпорту на митну територію України складових комплексного товару із застосуванням преференції зі сплати ввізного мита.

Зазначене підтверджується і самим актом № н30/19/28-10-14-09/0033143011 від 25.07.2019, в якому зафіксовані порушення, виявлені за результатами проведення перевірки.

Отже, наданими суду доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, підтвердив наявність підстав для проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Водночас суд враховує, що до початку перевірки позивач отримав повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, правомірність її проведення під сумнів не ставив, в тому числі у поданих запереченнях на акт перевірки, та відповідного наказу про призначення перевірки не оскаржив.

З огляду на викладене суд не бере до уваги посилання позивача на незаконність перевірки та в цій частині підстави позову вважає необґрунтованими і такими, що не дають самостійних підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відтак, надаючи по суті оцінку висновкам за результатами проведеної перевірки, суд зазначає таке.

Як видно зі змісту акту № н30/19/28-10-14-09/0033143011 від 25.07.2019, на думку контролюючого органу порушення ПрАТ "ПК "Поділля" вимог чинного законодавства полягає в тому, що до митного оформлення складових комплексного об`єкту за митними деклараціями від 15.08.2017 № UA401100/2017/001014, від 28.08.2017 № UA401100/2017/001064, від 31.08.2017 № UA401100/2017/001083 та від 31.08.2017 № UA401100/2017/001085 за визначальним кодом згідно з УКТ ЗЕД 8438300000 відповідно до ПРК-КО-401-006-17 від 11.08.2017 позивач надав митному органу три окремих сертифіката з перевезення товару EUR. 1 по митним деклараціях від 28.08.2017 № UA401100/2017/001064, від 31.08.2017 № UA401100/2017/001083 та від 31.08.2017 № UA401100/2017/001085.

Водночас відповідач вказує на те, що складові комплексного об`єкту поставлено з двох країн, а саме: за митною декларацією від 15.08.2017 № UA401100/2017/001014 – з Італії, а за деклараціями від 28.08.2017 № UA401100/2017/001064, від 31.08.2017 № UA401100/2017/001083 та від 31.08.2017 № UA401100/2017/001085 – з Іспанії.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач порушив вимоги ч. 7 ст. 39, ст. 41, пп. ґ) п. 5 ч. 8, пп. б) п. 6 ч. 8 ст. 257, ч. 1 ст. 270, ст. 276, ст. 278, п. 1 ч. 1 ст. 279, пп. 2) п. 1 ст. 292, ст. 300 МК України, статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1478-VII, внаслідок непідтвердження походження товарів при застосуванні преференції по сплаті ввізного мита "410" у товарній підкатегорії 8701905000 згідно з УКТ ЗЕД. Відтак позивач безпідставно застосував ставку мита для країн ЄС по коду "410" 6,7% замість ставки 10%, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита на загальну суму 504536,53 грн, а також порушення вимог п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 ПК України у зв`язку з заниженням бази оподаткування податком на додану вартість на суму ввізного мита, чим занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 100907,32 грн.

Однак вказані висновки під час розгляду справи не підтвердилися і, на переконання суду, є помилковими і такими, що не відповідають нормам матеріального права.

Так, згідно з ч. 2 ст. 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями статті 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару – це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару

Засвідчена декларація про походження товару – це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями, а декларація про походження товару – це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Наведеними вище нормами права визначено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, до яких належить сертифікат про походження товару.

Отже, сертифікат про походження товару є лише одним з документів, на підставі якого митний орган встановлює країну походження товару, що впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів та після їх випуску відповідно до заявленого митного режиму.

За змістом ч. 8 ст. 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Водночас додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч. 9 ст. 43 МК).

Частинами першою, другою статті 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України (ст. 278 МК України).

В силу приписів ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав-членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За правилами статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Особливості митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України для вільного обігу, визначені статтею 377 МК України, згідно з якою товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими ПК України.

Відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про митний тариф України" від 19 вересня 2013 № 584-VII для товарів за кодами 8704229900 та 8704219900 ставка мита складає 10 відсотків.

Згідно з п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань, у разі ввезення товарів на митну територію України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

В силу положень п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Судом встановлено, що під час здійснення митного оформлення товару за митною декларацією від 15.08.2017 № UA401100/2017/001014 позивач надав митному органу такі документи:

- контракт № 17-AZ-3029 від 10.05.2017 на поставку технологічного обладнання, укладений між MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U., ARGUALAS № 3,50012 ZARAGOZA, Іспанія (продавець) та ПрАТ "ПК "Поділля" (покупець), а також Додаток № 1 (Специфікацію) до Контракту;

- попереднє рішення ДФС України від 11.08.2017 про класифікацію та кодування товару з УКТ ЗЕД, згідно з яким код поставленого товару згідно з УКТ ЗЕД 8438300000;

- міжнародну товарно-транспортну накладну № 084778 від 15.08.2017;

- інвойс № 3/00047/01 від 01.08.2017;

- пакувальний лист № 06977/01 для жомового пресу ТМ-3000NG.

При цьому позивач сплатив преференційну ставку мита в розмірі 10%.

Суд зазначає, що з наданих митному органу документів можливо встановити як країну походження товару, так і постачальника товару і його вантажовідправника.

Відповідач вказує на те, що поставка товару за митною декларацією № UA401100/2017/001014 від 15.08.2017 здійснена компанією FLSmidth MAAG Gear S.p.A, 20090, Мілан з Італії.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що згідно з поданими до митного оформлення документами італійська компанія вказана відправником, тоді як постачальником значиться продавець товару – іспанська компанія MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U.

Так, в міжнародній товарно-транспортній накладній № 084778 від 15.08.2017 чітко вказано, що на замовлення підприємства MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U. підприємство FLSmidth MAAG Gear S.p.A, 20090 Мілан, Італія здійснює перевезення товару позивачу. Відтак вказана компанія виступає перевізником комплектуючого обладнання. Водночас постачальником є MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U.

Крім того, у всіх документах, зокрема інвойсі № 3/00047/01 від 01.08.2017, пакувальному листі № 06977/01 для жомового пресу ТМ-3000NG, сертифікаті походження № 8519610, зазначено, що поставка обладнання здійснюється на підставі контракту № 17-AZ-3029 від 10.05.2017, постачальником є MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U., а компанія FLSmidth MAAG Gear S.p.A є вантажовідправником.

Отже, висновки контролюючого органу в цій частині є однобічними та спростовуються наявними у справі доказами.

До того ж суд враховує, що вказана поставка товару здійснювалась саме з країни-члена Європейського Союзу.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (далі – Угода про асоціацію).

Згідно з ч. 1 ст. 29 Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.

За змістом статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, або (b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, – декларація, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Протоколу 1 сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Частиною першою статті 24 Протоколу 1 встановлено, що підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.

Згідно з ч. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Пунктом 3 розділу І Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.11.2017 № 950, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 – документ, який підтверджує статус преференційного походження товару(ів).

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку сертифікат заповнюється на одну партію товару(ів), що експортується(ються).

За визначенням, наведеним у статті 1 Протоколу 1, партія товару означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документу, в єдиному інвойсі.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що імпортер має право на застосування тарифної преференції у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, ввезених із Європейського Союзу, за умови підтвердження походження цих товарів під час митного оформлення сертифікатом EUR.1 (або іншим документом, визначеним МК України та Протоколом 1 Угоди про асоціацію), що виданий митними органами країни експорту на конкретну партію товару.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення складових комплектних об`єктів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 630. Згідно з пунктом 1.2 цього Порядку комплектуючий об`єкт товар, який згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, класифікується за одним товарним кодом, але за виробничими чи транспортними умовами переміщується через митний кордон України у розібраному чи незібраному вигляді декількома транспортними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 МК України товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, у разі якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.

Статтею 26 "Імпортування частинами" Протоколу 1 Угоди про асоціацію передбачено, що якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(а) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження цих товарів (термін дії цієї статті до 01 січня 2019 року).

Судом встановлено, що поставки, здійснені підприємством MERCIER INGENIERIA Y FABRICACIONES S.L.U., Іспанія на підставі контракту № 17-AZ-3029 від 10.05.2017, за митними деклараціями від 28.08.2017 № UA401100/2017/001064, від 31.08.2017 № UA401100/2017/001083 та від 31.08.2017 № UA401100/2017/001085, оформлені позивачем із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди про асоціацію за ставкою 6,7%. При цьому для митного оформлення імпортованого обладнання на підтвердження преференційного походження товару позивач надав сертифікати з перевезення товару EUR. 1 № А0231889Т від 18.08.207, EUR.1 № А0231911Т від 23.08.2017 та EUR. 1 № 0231912Т від 23.08.2017, які видані митним органом Іспанії.

Для підвищення ефективності роботи з перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR. 1 та декларацій інвойсів відповідно до статті 33 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Товарів, що походять з певної країни" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію та з урахуванням Пояснення Комісії ЄС (2007/С 83/01 від 17.04.2007) ДФС України надала роз`яснення, які містяться у листах від 03.03.2017 № 5466/7/99-99-19-03-17 та від 29.12.2015 № 47656/7/99-99-25-02-03-17.

Так, положеннями статті 33 Протоколу 1 перевірки підтверджень походження товару мають здійснюватися у довільному порядку або тоді коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу (пункт 1). З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Суд звертає увагу на те, що статтею 30 Протоколу 1 наведено розбіжності й формальні помилки, які можуть міститися в сертифікаті з перевезення форми EUR. 1 та не впливають на походження товарів.

Водночас виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження й документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов`язаних з імпортуванням товарів, не спричиняє нікчемності такого підтвердження походження, якщо встановлено у належний спосіб, що цей документ відповідає представленим товарам.

Крім того, згідно з Рішенням Комісії ЄС № 2007/С83/01 (ст. 26) допускається супроводження партій товару окремими доказами його походження. У такому випадку ці документи приймаються митними органами країни-імпортера для відповідних партій замість єдиного доказу походження, виданого для всього продукту (товару).

Судом встановлено, що надані позивачем сертифікати з перевезення (походження) комплектуючих форми EUR.1 не скасовані та не визнані недійсними митним органом, а тому підтверджують пільги зі сплати митних платежів.

Таким чином, позивач дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію по імпортованих товарах з країни Європейського Союзу. Це підтверджується сертифікатами про походження EUR.1, виданими митними органами Іспанії на кожну партію товару, на підставі яких митний орган України здійснив митне оформлення комплектних об`єктів.

Як наслідок, позивач отримав надані митним органом пільги та правомірно застосував діючу на момент розмитнення преференційну ставку ввізного мита на товари, що возяться на територію України суб`єктами господарювання (код пільги 410 – товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС) на підставі абзацу 1 частини 1 статті 29 додатка 1-А "Тарифний графік України" до глави 1 розділу IV "Торгівля та питання, що пов`язані з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію, розмір ставки 6,7%.

При вирішенні справи суд також враховує, що під час митного оформлення імпорту позивач надав національному митному органу всі необхідні для документи, а саме митні декларації, контракт на поставку, інвойси, сертифікати походження та специфікації виробника продукції (креслення, опис роботи жомового преса, технічні дані, фотографії), які містили детальний опис про склад та характеристики товару, і з боку митного органу не було жодних зауважень щодо повноти або належності вказаних документів.

Крім того, суд зважає на те, що обидві країни, з яких позивач здійснив імпорт складових товару (жомового пресу), належать до країн Європейського Союзу (Іспанія та Італія). Водночас Угода про асоціацію не містить вимог про те, що пільгова ставка може застосовуватись лише в разі поставки товару з однієї країни. Отже, позбавлення позивача преференції зі сплати ввізного мита по коду "410" (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС) є неправомірним також з цих міркувань.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Так, у справі "Рисовський проти України", від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин справи по суті. Тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДФС від 15.08.2019 за №№ 0005121403 та 0005111403 належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки позов повністю задоволено, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 11352,07 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 15 серпня 2019 року за №№ 0005111403 та 0005121403.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (код ЄДРПОУ 33143011, місцезнаходження: вул. Юрія Тютюнника, 74-а, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 11352,07 грн (одинадцять тисяч триста п`ятдесят дві гривні 07 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.01.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович