РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6963/19

пр. № 2/759/688/20

24 січня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючої судді Величко Т.О.,

при секретарі Штанько В.О.,

розглянувши цивільну справу за основним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Спільне підприємство «Партнер», треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Обслуговуючий кооператив «Товариство співвласників «Біличі» про визнання недійсним правочину про надання послуг з охорони майна та повернення майна, переданного за недійсним правочином та зустрічним позовом ПрАТ СП "Партер" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та індексу інфляції за договором, внаслідок не виконання грошового зобов"язання за договором,

встановив:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за основним позовом справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Спільне підприємство «Партнер», треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Обслуговуючий кооператив «Товариство співвласників «Біличі» про визнання недійсним правочину про надання послуг з охорони майна та повернення майна, переданного за недійсним правочином та зустрічним позовом ПрАТ СП "Партер" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та індексу інфляції за договором, внаслідок не виконання грошового зобов"язання за договором.

Позивачка за основним позовом у квітні 2019 року звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27.01.2004 року між нею та СП «Партнер» було укладено договір №1, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого сторони за даним договором зобов`язуються шляхом об`єднання коштів спільно діяти в сфері будівництва напівпідземних гаражів на дільниці №36 в 13-му мікрорайоні житлового масиву Біличі. У вересні 2006 року представником СП «Партнер» їй було вказано, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться її гараж за НОМЕР_1 за рішенням Київської міської ради належить СП «Партнер» на праві довгострокової оренди і для оформлення Свідоцтва про право власності на вказаний гараж їй необхідно укласти з СП «Партнер» договір на експлуатацію та обслуговування. 08.10.2006 року між СП«Партнер», в особі генерального директора Телецького Т.А., що діяв на підставі Статуту і власником гаража НОМЕР_1 в особі позивачки було укладено договір № 828 на експлуатацію та обслуговування, за яким СП «Партнер» бере на себе обов`язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі НОМЕР_1 , встановленого на земельній ділянці СП «Партнер» на праві довгострокової оренди по АДРЕСА_1 . 09.11.2006 року СП «Партнер» видало їй довідку за №408, в якій зазначено, що вона є власником гаража НОМЕР_1 в автогаражному комплексі № 11 , що розміщений на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , наданій СП «Партнер» в довгострокову оренду за рішенням Київської міської ради №125/1335 від 18.03.2004 року та №742/3317 від 14.07.2005 року. Договір на експлуатацію та обслуговування з власником гаража ОСОБА_1 укладений. Зазначена довідка разом з іншими документами була надана до ГУЖЗ Київської міської державної адміністрації для оформлення права власності на гаражний бокс. 14.02.2007 року ГУЖЗ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 19.12.2006 року № 2347-С/ГІ їй видано Свідоцтво про право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 , площею 39,80 кв.м., який розташований у напівпідземному гаражі по АДРЕСА_1 . Розпорядженням Київського міського голови від 19.02.2016 року №125/1 «Про перейменування бульварів, вулиць, площі та провулків у місті Києві » АДРЕСА_1 перейменовано АДРЕСА_1 ».Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.09.2018 року, індексний номер витягу: 139039721, за нею 07.10.2018 року зареєстровано право приватної власності на гаражний бокс НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_1 . За період з жовтня 2006 року по березень 2017 року нею на підставі договору №828 від 08.10.2006 року було сплачено СП «Партнер» 38420 грн., а саме: за жовтень - грудень 2006 р. - 360 грн. (З міс. х 120 ). Однак, вона, як приватним власник гаражного боксу НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, вказаних гаражний бокс на баланс СП «Партнер» не передавала, а СП «Партнер» його на баланс не приймало. Ні СП «Партнер», ні ПрАТ СП «Партнер» фактично охорону напівпідземних гаражних боксів по АДРЕСА_1 не здійснювали і не здійснюють, так як кожен напівпідземний гаражних бокс закривається на замок індивідуально кожним власником, також закривається на замок і загальний заїзд до напівпідземних гаражних боксів. Між нею та СП «Партнер» ніяких Актів виконаних робіт по охороні належного їй гаражного боксу НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 не складалося і її гаражний бокс СП «Партнер» не охороняло. Фактично СП «Партнер» (ПрАТ СП «Партнер») здійснюється охорона автомобілів, які паркуються на відкритій стоянці біля напівпідземних гаражних боксів, а не самих напівпідземних гаражних боксів. Їй, як приватному власнику напівпідземного гаражного боксу НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 послуги по зберіганню автомобіля на відкритій автостоястоянці у відповідності до «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» ні СП «Партнер», ні ГІрАТ СП «Партнер» не надавались і не надаються. Між нею та СП «Партнер» (ПрАТ СП «Партнер») ніяких Актів виконаних робіт по зберіганню автомобіля на відкритій автостоянці у відповідності до «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» не складалося. У договорі на експлуатацію та обслуговування №828 від 08.10.2006 року та у в листі ПрАТ СП «Партнер» від 12.12.2017 року №265 вказано, що ПрАТ СП «Партнер» охороняє об`єкт нерухомості (гаражний бокс), який на праві власності належить їй. Таким чином, ні СП «Партнер», ні ПрАТ СП «Партнер» не мали і не мають права надавати послуги з охорони майна. також вказувала, що оспорюваний Договір на експлуатацію та обслуговування №828 від 08.10.2006 року містить несправедливі умови, визначені ч.З ст. 18 закону «Про захист прав споживачів», а саме: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; право виконавця в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд; надання виконавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві послуг та права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, шо була погоджена на момент укладення договору. Фактичне ненадання ні СП «Партнер», ні ПрАТ СПІ «Партнер» послуг по охороні гаражного боксу НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_1 , який є її приватною власністю та відсутність у СП «Партнер» та ПрАТ СГІ «Партнер» документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 в тому числі на умовах оренди, є нечесною підприємницькою практикою, що вводить її в оману, як споживача - сторони оспорюваного правочину, в якому зазначено, що СП «Партнер» надає послуги з охорони, належного мені гаражного боксу, який знаходиться на земельній ділянці, яка передана Київською міською радою СП «Партнер» в довгострокову оренду. Просила визнати недійсним Договір на експлуатацію та обслуговування №828 від 08.10.2006 року, та стягнути з ПрАТ СП «Партнер» на її користь сплачені за вказаним договором грошові кошти у сумі 38420,00 грн.

12.04.2019 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче судове засідання.

27.09.2019 року ухвалою суду прийнято зустрічну позовну заяву ПрАТ СП "Партер" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та індексу інфляції за договором, внаслідок не виконання грошового зобов"язання за договором та вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, позивач ПрАТ СП "Партнер" свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що ПрАТ СП «Партнер» у відповідності до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м.Києва № 1041 від 29.07.1996 року «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35,36,37 ділянках в 13-му зрайоні житлового масиву «Біличі» згідно інвестиційного підрядного договору № 5 від 20.03.1997 року укладеного між Головним управлінням капітального будівництва КМДА та СП «Партнер» виконані роботи з будівництва напівпідземних гаражів в 13 мікрорайоні на житловому масиві Біличі на АДРЕСА_1 . 27.02.1998 року УКБ КМДА відповідно до умов інвестиційного підрядного говору № 5 від 20.03.1997 року передав на баланс підрядчику (позивачу) напівпідземні гаражі на 24 машиномісць на дільниці АДРЕСА_1 . Рішенням Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 року земельна ділянка віддведена позивачу для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 24 автомобілів на АДРЕСА_1 . Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації від 05.01.1998 року № 10 «Про введення в експлуатацію об`єктів житлового та комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва», затверджений акт державної приймальної комісії від 05.01.1998 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів їз 24 машиномісць на дільниці АДРЕСА_1 та їх експлуатацію докладено на позивача. З прийняттям рішення Київської міської ради від 18.03.2004 року №125/1335 про підведення Позивачу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування напівпідземного гража на 24 автомобілів на АДРЕСА_1 та розпоряження Ленінградської тайонної держадміністрації від 05.01.1998р № 10 про затвердження Акта державної комісії від 5.01.1998 р про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 14 машиномісць на АДРЕСА_1 , з покладенням їх експлуатації на позивача , а також присвоєння почтової адреси напівпідземним гаражам позивача по АДРЕСА_1 , власникам транспортних засобів, які приймали участь в фінансуванні будівництва були надані документи для оформлення права власності на передане в користування гаражне приміщення у напівпідземних гаражах позивача та укладений з ними договір на експлуатацію та бслуговування, в тому числі з ОСОБА_1 договір № 828 від 08.10.2006 р на експлуатацію та обслуговування. Відповідно до п.1.1 укладеного між сторонами договору № 828 від 08.10.2006 р. на експлуатацію та обслуговування позивач бере на себе обов`язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі НОМЕР_1 та обслуговування гаражу встановленого на земельній ділянці, відведеній позивачу по АДРЕСА_1 , а автовласник тобто відповідачка бере на себе зобов`язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні затрати відповідно до умов п.2.3 договору № 828 від 08.10.2006 р. Також вказував,що період стягнення заборгованості з серпня 2015 року по листопад 2018 є предметом іншого цивільного спору. Відповідачка з грудня 2018 року продовжує не сплачувати за послуги автостоянки, у зв`язку з чим починає зростати її основний борг. За період 11.12.2018 року по 11.09.2019 року відповідачка не сплатила жодного обов`язкового щомісячного платежу за послуги автостоянки та охорони, зухвало ігнорує зсі пропозиції позивача щодо погашення заборгованості. Вказував, що позивач належним чином виконує свої обов`язки за договором, охороняє транспортні засоби та об`єкт нерухомості, в тому числі гаражний бокс НОМЕР_1, який на праві власності належить відповідачці і розташований на земельній ділянці, землекористувачем та балансоутримувачем якої є ПрАТ СП «Партнер». Зазначена автостоянка обладнана відповідно до вимог Державних будівельних норм України Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.3.-15:2007». Для обслуговування автостоянки та утримання її в належному стані позивач вживає всі чинні вимоги, укладає договори з постачальниками електроенергії, здійснює пропускний і внутрішній режим, забезпечує цілодобову охорону об`єкта, сплачує всі податки згідно чинного законодавства, рахунками по сплаті електроенергії,оплата заробітної плати електромонтеру , охоронцям , податки на зарплату, відповідно до п.4.2 умов договору та Правил збереження транспортних засобів на автостоянках, позивач несе повну матеріальну відповідальність за переданий йому на зберігання згідно перепустки автомобіль та гаражний бокс. Тарифи за надання послуг автовласникам детально розраховані позивачем, економічно обґрунтовані і відображені у плановій детальній калькуляції собівартості утримання одного машиномісця станом на 01.08.2015 року та після чергового зростання цін та мінімальної заробітної плати - станом на 01.01.2017 року. Оскільки відповідачка зухвало ігнорує буд-які вимоги з боку ПрАТ СП «Партнер» щодо додержання загальних правил користування послугами автостоянки. Відповідно до п. 3.1. укладеного договору № 828 від 08.10.2006 р. на експлуатацію та бслуговування відповідач зобов`язаний не пізніше 10 числа кожного місяця вносити грошові знески на експлуатаційні витрати на основі щомісячних визначених Позивачем розрахунків, у зідповідності до п. 2.3. даного договору, з врахуванням змін в нормативній базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці,Згідно з п. 4.1. договору у випадку затримки оплати зі сторони відповідача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми затриманого платежу за кожний день прострочення. Оскільки відповідачка порушила умови договору № 828 від 08.10.2006 р. і взяті на себе зобов`язання, просили стягнути з відповідачки забогованість по договру №828 від 08.10.2006 року на загальну суму 22838 грн.93 коп. що складається з: основна заборгованість за період 11.12.2018 року по 11.09.2019 року у розмірі 12000 ( дванадцять тисяч) грн. 00 коп; пеня у розмірі 10126 ( десять тисяч сто двадцять шість) грн.15 коп за період з 11.12.2018 по 11.09.2019 року; 338( триста тридцять вісім) грн.20 коп- сума інфляційних витрат за період 11.12.2018 по 11.09.2019 року; 275( двісті сімдесят п"ять)грн 58 коп- 3% річних та судовий збір в сумі 1921 грн.

18.11.2019 року ухвалою суду закрите підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Позивачка за основним позовом та її представник позов підтримали та просили його задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник 3-ої особи: Обслуговуючий кооператив «Товариство співвласників «Біличі» просив основнийпозов задовольнити у задоволенні зустрічного позову відмовити. вказували, що обслуговуючий кооператив створений з метою обслуговування гаражів за спірною адресою, що у кооперативу укладені договори на охорону напівпідземних гаражів та наймані охоронці за рахунок членськиї взносі, які на відстані за межами гаражів їх охороняють, що подали до Київської міської ради також проект землеустрю на затвердження за місцем знаходження гаражів.

Представник 3-ої особи - Міністерства внутрішніх справ України до суду не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши доводи сторін у справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації міста Києва від 29 липня 1996 року № 1041 «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35, 36, 37 ділянках в 13 мікрорайоні житлового масиву «Біличі» на підставі інвестиційного підрядного договору від 20 травня 1997 року № 4, укладеного з Головним управлінням капітального будівництва Київської міської державної адміністрації, ПрАТ СП «Партнер» виконало будівельні роботи з будівництва напівпідземних гаражів в АДРЕСА_2 .

Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації від 22 червня 1999 року № 846 «Про прийняття в експлуатацію об`єктів комунального призначення у Ленінградському районі міста Києва» затверджено акт державної приймальної комісії від 29 травня 1999 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць на дільниці АДРЕСА_2 . Вказане майно передано на баланс Товариства.

Рішенням Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 125/1335 ПрАТ СП «Партнер» було надано в довгострокову оренду (строком на 25 років) земельну ділянку для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів по АДРЕСА_2 Таким чином, ПрАТ СП «Партнер» є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2 , зобов`язаний нести витрати зі сплати обов`язкових платежів, передбачених чинним законодавством, а також є експлуатаційною організацією, яка надає послуги з охорони місць зберігання автомобілів.

Управління капітального будівництва Київської міської державної адміністрації 27 лютого 1998 року передало напівпідземні гаражі на 24 машиномісць на баланс СП «Партнер».

Також судом встановлено, що 08.10.2006 року між позивачкою ОСОБА_1 та СП "Партнер" було укладено договір № 828 на експлуатацію та обслуговування (а.с.27).

Згідно з наданим ПрАТ СП «Партнер» розрахунком заборгованості за відповідачем утворилася заборгованість за період з 11.12.2018 року по 11.09.2019 року у розмірі 12000,00 грн., пеня у розмірі 10126,15 грн за період з 11.12.2018 року по11.09.2019 року,338( триста тридцять вісім) грн.20 коп- сума інфляційних витрат за період 11.12.2018 по 11.09.2019 року; 275( двісті сімдесят п"ять)грн 58 коп- 3% річних.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до змісту ст. 955 ЦК України застосування загальних норм положень про зберігання окремих його видів спеціальне законодавство, яке регламентує окремі види зберігання має пріоритет перед загальними нормами про зберігання та надання послуг. Саме правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 115, регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів, які належать фізичним особам та юридичним особам, на автостоянках, що охороняються, незалежно від форм власності.

Згідно зі статтею 977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

За змістом статей 208, 218, 936, 937 ЦК України недодержання сторонами письмової форми угоди не позбавляє їх права у разі виникнення спору доводити наявність останньої іншими засобами доказування, до яких можуть бути віднесені, зокрема письмові докази (розписки, чеки, платіжні доручення та ін.).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що проста письмова форма договору зберігання в залежності від речі, що передається на зберігання, та виду діяльності зберігача, може мати вигляд квитанції, чеку, чи іншого документа, яким може бути журнал.

Згідно ч.1 та 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.6, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, є письмовим правочином, який відповідає формі, що передбачена ст. ст. 207, 639 ЦК України.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 319 ЦК України власник гаражного приміщення в напівпідземному гаражі при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник може вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, але вони не повинні суперечити інтересам інших суб`єктів приватного права. Права власника не є безмежними і мають реалізовуватися з врахуванням інтересів всіх власників гаражних приміщень у напівпідземному гаражі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник гаражного приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 у напівпідземному гаражі, обслуговування та експлуатацію якого здійснює ПрАТ СП «Партнер» повинен нести всі витрати пов`язані з утриманням належного йому майна розташованого на земельній ділянці ПрАТ СП «Партнер». До таких витрат належить: використана електроенергія, вивіз сміття, сплата податків за користування землею , податки на заробітну плату та ін.

Зберігання транспортних засобів здійснюється відповідно до ст. 977 ЦК України За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Керуючись п. 8 постанови КМУ від 22 січня 1996 р. № 115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам.

Згідно п. 12 постанови КМУ від 22 січня 1996 р. № 115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка.

ПрАТ СП «Партнер» у своїй діяльності керується «Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених постановою КМ України 22.01.1996 року, які регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання усіх типів автотранспортних засобів, які належать громадянам, і поширюються на всі автостоянки (крім гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами підприємницької діяльності, чи належать цим суб`єктам.

Згідно з п.27 зазначених Правил, автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання, а у разі їх зникнення, розукомплектовування або пошкодження під час зберігання, несуть матеріальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Також , відповідно до п.4.2 умов договору Позивач несе повну матеріальну відповідальність за переданий йому на зберігання згідно перепустки автомобіль у відповідності до законодавства України та даного договору.

Згідно з п.2. ст.977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортні засоби за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер.

Зміст укладеного договору на експлуатацію та обслуговування викладений з врахування вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства та прийнятих рішень органів виконавчої влади .

Виходячи з викладеного вище, даний договір є дійсним і виконання його умов сторонами є обов`язковим.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, передбаченому договором.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати внесків на відшкодування витрат, на утримання, експлуатацію та благоустрій автостоянок і гаражів, де зазначене право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в яких передбачено передачу грошей як предмета договору, або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Одностороння відмова позивачки ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за укладеним сторонами договором суперечить положенням ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України.

Положеннями Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено встановлення вільних цін і тарифів на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Як зазначав відповідач в своїх запереченнях інформація про зміну тарифів у напівпідземному гаражі надається у відповідності до припису п.7. Правил зберігання транспортного засобу на автостоянках за місцем надання послуг.

Суд приходить до висновку, що встановлення в договорі права ПрАТ СП «Партнер» визначати розмір щомісячних платежів, їх можливої зміни та перелік факторів, що впливають на встановлення та зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони відповідає вимогам ч.2 ст.632 ЦК України та п.п.15, 16 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №115, якими передбачено, що плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляються за тарифами, встановленими відповідно до законодавства. На всіх автостоянках плата за довгострокове зберігання транспортного засобу справляється на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного та зазначених норм закону, суд приходить до висновку, що жодних доказів, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України позивачкою за основним позовомта її представником в судовому засіданні не були надані, у зв"язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, та, з урахуванням наданих суду доказів, підлягають задоволенню у повному об"ємі позовні вимоги, викладені у зустрічному позові.

Ааналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року по справі № 759/17451/16ц,провадження 61-27903св18 та Постанові Верховного Суду від 30.05.2019 року по справі 759/9660/16-ц, провадження61-28302св18.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 319, 322, 509, 527, 529, 530, 611, 625, 626, 627, 628, 638, 901, 903, 936, 955, 977 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задовллення основного позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Спільне підприємство «Партнер», треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Обслуговуючий кооператив «Товариство співвласників «Біличі» про визнання недійсним правочину про надання послуг з охорони майна та повернення майна, переданного за недійсним правочином - відмовити.

Зустрічний позов ПрАТ СП "Партер" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та індексу інфляції за договором, внаслідок не виконання грошового зобов"язання за договором- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_10 , на користь ПрАТ СП "Партер", код ЄДРПОУ 13684158, м. Київ вул.Жмеринська,1а забогованість по договру №828 від 08.10.2006 року на загальну суму 22838 ( двадцять дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн.93 коп. що складається з: основна заборгованість за період 11.12.2018 року по 11.09.2019 року у розмірі 12000 ( дванадцять тисяч) грн. 00 коп; пеня у розмірі 10126 ( десять тисяч сто двадцять шість) грн.15 коп за період з 11.12.2018 по 11.09.2019 року; 338( триста тридцять вісім) грн.20 коп- сума інфляційних витрат за період 11.12.2018 по 11.09.2019 року; 275( двісті сімдесят п"ять)грн 58 коп- 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_10 , на користь ПрАТ СП "Партер".код ЄДРПОУ 13684158, м. Київ вул.Жмеринська,1а судовий збір у розмірі 1921 ( одна тисяча дев"ятсот двадцять одна)грн.00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з часу проголошення.

Суддя Т.О. Величко