ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020

Справа № 910/169/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне підприємство "Група Скіф"

до 1) Державного підприємства "Сетам"

2) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про визнання недійсними електронних торгів, договорів купівлі-продажу

за участю представників сторін:

від позивача: Безолюк В.С. - представник за ордером № 230098 від 22.01.2019

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Великохацька В.В. - представник за довіреністю № 3/7 від 13.01.2020

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронне підприємство "Група Скіф" (далі - ТОВ "ОП "Група Скіф", позивач) із позовом до Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам", відповідач-1) та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство, відповідач-2) про визнання недійсними електронних торгів та договорів купівлі-продажу.

Позов обгрунтований тим, що ТОВ "ОП "Група Скіф" є власником 20 автомобілів, що були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2017 р. у справі № 757/53393/17-к передані в управління Національному агентству України. У подальшому троє з цих транспортних засобів: «Toyota Camry» № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; «Mersedes-Benz» GL500 4Matic № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ; «Toyota Camry» № куз. НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , були реалізовані відповідачами на публічних торгах 20.11.2017 р., у той час, як позивач не давав своєї згоди на реалізацію належного йому майна на таких електронних торгах, а Національне агентство не мало права самостійно реалізовувати речові докази без дозволу суду.

У позові ТОВ "ОП "Група Скіф" просить суд:

- визнати недійсними електронні торги транспортного засобу Toyota Camry № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , проведені ДП "Сетам" на замовлення Національного агентства України;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений Національним агентством України щодо автомобіля Toyota Camry № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- визнати недійсними електронні торги транспортного засобу Mersedes-Benz GL500 4Matic № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , проведені ДП "Сетам" на замовлення Національного агентства України;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений Національним агентством України щодо автомобіля Mersedes-Benz GL500 4Matic № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;

- визнати недійсними електронні торги транспортного засобу Toyota Camry № куз. НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , проведені ДП "Сетам" на замовлення Національного агентства України;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений Національним агентством України щодо автомобіля Toyota Camry № куз. НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2018 р. (суддя Демидов В.О.) вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач-1 - ДП "Сетам" подав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив, вказав, що процедура реалізації майна на прилюдних торгах має своїм наслідком оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна, а тому вона є правочином. Зазначив, що публічні торги з реалізації арештованого майна позивача, які відбулись 20.11.2017 р., були проведені відповідачем-1 у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 27.09.2017 р., і підстав для визнання недійсними указаних електронних торгів немає. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 - Національне агентство у поданому відзиві позов не визнав, вказав, що з моменту постановлення ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2017 р. у справі № 757/53393/17-к в межах кримінального провадження № 42016000000003536, Національне агентство стало єдиним законним володільцем, користувачем та розпорядником активів, зокрема, транспортних засобів. Натомість, право власності позивача щодо цього майна було обмеженим. Посилаючись на ст.ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", відповідач-2 вважав, що він набув законного права на реалізацію майна за ухвалою суду (слідчого судді), а тому просив відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому засіданні ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 р. (суддя Демидов В.О.) було задоволене клопотання ТОВ "ОП "Група Скіф" про витребування доказів від Національного агентства, а саме - документів щодо організації та проведення електронних торгів від 20.11.2017 р., що стосуються реалізованих транспортних засобів за спірними торгами, у тому числі і договорів купівлі-продажу, укладених Національним агентством України за результатми цих торгів. Проте, вказана ухвала залишилась невиконаною відповідачем.

Також у підготовчому засіданні суд розглянув клопотання Національного агентства України про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір, на думку відповідача-2, має публічно-правовий характер, а тому підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. За результатами розгляду указаного клопотання, суд ухвалою від 27.03.2018 р. (суддя Демидов В.О.) відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що предметом спору у даній справі є визнання недійсними електронних торгів та договорів купівлі-продажу, укладених суб`єктами господарювання стосовно майна, належного на праві приватної власності позивачу, що свідчить про приватно-правовий характер спірних правовідносин, а тому підстав для розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства немає. Цією ж ухвалою від 27.03.2019 р. було зупинене провадження у справі у зв`язку із розглядом пов`язаної адміністративної справи № 826/16601/17.

03.04.2019 р. за результатами повторного автоматичного розподілу справа № 910/169/18 передана в провадження судді Головіної К.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 р. провадження було поновлене, розгляд справи вирішено розпочати спочатку.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 р. провадження у справі зупинялось до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/2760/18. Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2019 р. указана ухвала господарського суду від 03.06.2019 р. була скасована, а справа направлена для продовження розгляду по суті.

У судовому засіданні під час розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 - ДП "Сетам" в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі до суду не подав. У минулому судовому зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав, зазначених ним у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 - Національного агентства у судовому засіданні позов не визнав, вказав, що агенство, будучи управителем арештованого майна, мало право на передачу його на реалізацію з метою запобігання втрати вартості активів. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Установлено, що ТОВ "ОП "Група Скіф" є власником транспортних засобів: «Toyota Camry» № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; «Mersedes-Benz» GL500 4Matic № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ; «Toyota Camry» № куз. НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 .

Також встановлено, що в межах кримінального провадження № 42016000000003536 у справі № 757/56325/17-к ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.09.2017 р. за клопотанням прокурора на вказані транспортні засоби був накладений арешт, з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 757/53393/17-к задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Опанасенка В.І. про визначення порядку зберігання речових доказів шляхом визначення порядку виконання ухвали про арешт майна та передано у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національному агентству в управління майно, належне ТОВ «Охоронне підприємство «Група Скіф», зокрема, автомобілі: «Toyota Camry» № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; «Mersedes-Benz» GL500 4Matic № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ; «Toyota Camry» № куз. НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , на яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва №757/56325/17-к від 26.09.2017 накладено арешт; зобов`язано Національне агентство здійснити реєстрацію прав на управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі даної ухвали щодо передачі Національному агентству майна, на яке накладено арешт, а саме: вказаних вище автомобілів.

07.10.2017 р. право управління указаним майном (транспортними засобами) було зареєстроване за Національним агентством України в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У подальшому, як встановлено судом, 23.10.2017 р. між Національним агентством України та ДП "Сетам" був укладений договір про надання послуг з організації та ведення електронних торгів з реалізації арештованих активів № 213. Додаток № 1 до вказаного договору містить погоджені між сторонами Правила проведення електронних торгів арештованими активами.

25.10.2017 р. на підставі заявок Національного агентства № 34/6-17 від 25.10.2017 р., № 33/6-17 від 25.10.2017 р., № 36/6-17 від 25.10.2017 р., транспортні засоби - «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 ; «Mersedes-Benz» GL500 4Matic, державний номерний знак НОМЕР_4 ; «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_6 , були передані на реалізацію відповідачу-1 - ДП "Сетам" та 02.11.2017 р. виставлені на електронні торги.

Як свідчать матеріали справи, 20.11.2017 р. відбулись такі торги, за результатами яких переможцями стали:

- 1) з продажу автомобіля Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 учасник № 15 (протокол № 301329 від 20.11.2017 р.);

- 2) з продажу автомобіля «Mersedes-Benz» GL500 4Matic, державний номерний знак НОМЕР_4 - учасник № 19 (протокол № 298350 від 20.11.2017);

- 3) з продажу автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_6 - учасник № 20 (протокол № 298285 від 20.11.2017).

Результати проведених торгів були оформлені ДП "Сетам" відповідними протоколами проведення електронних торгів.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "ОП "Група Скіф" зазначає, що продаж транспортних засобів на електронних торгах, що відбулись 20.11.2017 р., був здійснений всупереч нормам закону, а саме - за відсутності у відповідачів підстав і повноважень на такі дії та за відсутності згоди позивача (власника) на реалізацію указаних активів, тому просив визнати недійсними електронні торги, проведені 20.11.2017 р. ДП "Сетам" щодо продажу трьох транспортних засобів.

Перевіряючи доводи позивача та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, яка регулюється Порядком реалізації арештованого майна на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 27.09.2017 р. (далі - Порядок). Зокрема, даний Порядок встановлює вимоги для проведення торгів, процедуру торгів, а також оформлення кінцевих результатів торгів (складення протоколу).

Відповідно до п. 2 указаного Порядку реалізації підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування та які передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління (для реалізації або без визначення шляху управління ними) на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частин четвертої та п`ятої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Реалізація активів здійснюється на електронних торгах за принципом аукціону засобами електронної торгової системи через веб-сайт організатора (п. 4 Порядку).

Підставою для організації реалізації активів на перших, повторних електронних торгах, включаючи здійснення заходів, необхідних для реалізації активів, є заявка Національного агентства про передачу активів організатору для реалізації на електронних торгах (далі - заявка). Зміст, форма та порядок подання заявки визначаються правилами електронних торгів (п. 12 Порядку).

Відповідно до п. 21 Порядку № 719 від 27.09.2017 р. результати електронних торгів оформлюються протоколом електронних торгів, який складає організатор.

Право власності на актив переходить до переможця електронних торгів з моменту укладення договору купівлі-продажу активів за винятком активів, виникнення (перехід) прав власності на які підлягають державній реєстрації (п. 22 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажі майна боржника та переході права власності на це майно до покупця - учасника прилюдних торгів, що оформлюється протоколом про проведення торгів, результати електронних торгів є правочином, який може бути оспореним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекту (незаконності) змісту правочину; дефекту (недотримання) форми; дефекту суб`єктного складу; дефекту волі (невідповідність волі та волевиявлення).

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У даному випадку, вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

У контексті наведеного суд враховує, що питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, визначення форм такого управління та можливість реалізації активів на електронних торгах, регулюється положеннями Кримінального процесуального кодексу України, Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 27.09.2017 р.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управлінням активами - є діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Частинами 6-8 статті 100 КПК України визначено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини 6 цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171 - 173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Реалізація, технологічна переробка або знищення речових доказів у випадках, передбачених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у випадках, якщо такі речові докази передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - відповідно до закону та прийнятих на його виконання актів законодавства.

Зокрема, порядок передачі активів в управління встановлено положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Разом з тим, порядок передачі для реалізації майна визначається ч. 4 та ч. 5 ст. 21 вказаного Закону.

З огляду на викладені вище положення вбачається, що надаючи Національному агенству право управління, зокрема, речовими доказами у кримінальному провадженні, на які накладено арешт у визначених Законом випадках, законодавцем було передбачено дві форми реалізації таких повноважень: шляхом безпосереднього управління (фактичного володіння) відповідним майном з метою його збереження, ефективного використання та збільшення вартості, та шляхом реалізації відповідних активів, що в свою чергу, потребує відповідного дозволу при реалізації без згоди власника.

Так, положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" передбачено, що майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 4).

Примірний перелік майна, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майна у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню та підлягає реалізації затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 685 від 13 вересня 2017 року (далі - Примірний перелік).

Пунктом 2 Примірного переліку визначено, що реалізації підлягає будь-яке майно, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування, за умови його належності до одного або більше видів майна, визначених у Примірному переліку. Примірний перелік не є вичерпним.

Реалізації може підлягати майно, яке не визначене у Примірному переліку, якщо його реалізація забезпечуватиме збереження та/або збільшення вартості такого майна більш ефективно порівняно з його переданням в управління за договором управління майном у порядку та на умовах, визначених законом.

Віднесення майна до такого, що підлягає реалізації згідно з Примірним переліком виключно за наведеними у ньому прикладами, не є підставою для його реалізації, якщо таке майно не відповідає ознакам одного або більше видів майна у Примірному переліку.

Одночасно абзацом 16 Примірного переліку до нього віднесено майно, що належить до ринку товарів, для якого характерним є періодична поява нових сучасних моделей або новітніх технологій, більш продуктивних і економічно вигідних рішень, порівняно з ринками інших товарів, внаслідок чого таке майно зазнає зносу і втрачає вартість швидше порівняно з майном, що належить до ринку інших товарів (електричне і електронне обладнання, програмне забезпечення, транспортні засоби, комплектувальні вироби до всіх зазначених видів майна тощо).

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також відповідно до п. 2 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 27.09.2017 р., реалізації відповідно до цього Порядку підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування, та які передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління (для реалізації або без визначення шляху управління ними) на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частин четвертої та п`ятої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Водночас, судом встановлено, що станом на момент передачі автомобілів на реалізацію, до позивача, як власника, ніхто не звертався про надання згоди щодо передачі його майна для реалізації. Також, позивач не надавав жодній особі чи установі свою згоду на передачу автомобілів для реалізації.

Таким чином, у разі відсутності згоди власника частина 5 ст. 21 вищевказаного Закону передбачає наявність рішення слідчого судді або суду про передачу майна саме для реалізації.

Проте, як встановлено судом, в резолютивній частині ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 757/53393/17-к не зазначено, що автомобілі були передані відповідачу-2 з метою реалізації відповідних активів, або власником надано згоду на таку реалізацію.

Окрім того, у судовому засіданні сторони підтвердили, що станом на момент реалізації вказаних автомобілів не існувало жодних судових рішень, які б містили формулювання щодо надання дозволу суду на реалізацію майна, переданого Національному агенству відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 757/53393/17-к.

Отже, така форма управління речовими доказами, як реалізація відповідних активів в резолютивній частині ухвали Печерського районного суду від 28.09.2017 у справі №757/53393/17-к відсутня. Натомість, зі змісту указаної ухвали вбачається, що дана ухвала є підставою передачі майна, на яке накладено арешт в управління з метою збереження та збільшення економічної вартості.

Суд, досліджуючи обсяг повноважень Національного агенства в межах спірних правовідносин зазначає, що на відміну від безпосереднього управління (фактичного володіння), реалізація якого здійснюється агентством на власний розсуд з правом отримання плати за його здійснення в порядку, визначеному положеннями частин 2, 3 вказаної Закону, повноваження агенства щодо продажу (реалізації) переданого в управління активу обмежуються обов`язковістю отримання згоди на вчинення відповідних дій власника активу чи здійснюються за відповідним рішенням слідчого судді, суду та виключно у випадку, коли зберігання такого активу через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.

Аналогічного висновку можливо дійти, аналізуючи п. 2 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 719, який передбачає, що реалізації відповідно до цього Порядку підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необгрунтованими активів та їх витребування та які передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління (для реалізації або без визначення шляху управління ними) на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частин четвертої та п`ятої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Так само відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У контексті викладеного суд зазначає, що ухвалою Печерського районного суду від 28.09.2017у справі № 757/53393/17-к відповідачу-2 було передане право саме на здійснення заходів управління транспортними засобами (з метою забезпечення їх збереження) при цьому прав на реалізацію цього майна агенству не надавалось.

У той же час, відповідачем фактично невірно ототожнюються визначені чинним законодавством форми управління переданими йому активів, про що свідчать також пояснення представника агенства, надані у судовому засіданні.

Отже, оскільки згоди власника або рішення слідчого судді (суду), яке б передбачало передачу Національному агентству України в управління автомобілів «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 ; «Mersedes-Benz» GL500 4Matic, державний номерний знак НОМЕР_4 ; «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_6 , із правом їх реалізації, матеріали справи не містять, суд прийщов до висновку, що відповідач-2 без належних правових підстав передав на реалізацію ДП "Сетам" вказані транспортні засоби, надані йому в управління ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2017 р. у справі № 757/53393/17-к.

Доводи відповідача-2 про те, що передача указаних транспортних засобів на продаж була здійснена з метою запобігання знецінення їх вартості, суд відхиляє, оскільки така передача без дозволу власника всеодно мала здійснюватись лише на підставі ухвали суду про реалізацію арештованого майна.

З урахуванням викладеного суд встановив, що спірні електронні торги з продажу вищевказаних автомобілів, проведені 20.11.2017 р. на замовлення Національного агентства ДП "Сетам", були вчинені із порушенням порядку, визначеного ч. 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та п. 2 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, тобто за відсутності згоди власника (позивача) спірного майна чи відповідного рішення слідчого судді (суду), а тому суд вважає, що результати електронних торгів транспортних засобів «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 ; «Mersedes-Benz» GL500 4Matic, державний номерний знак НОМЕР_4 ; «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_6 , від 20.11.2017 р. мають бути визнані недійсними. Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір про визнання недійсними договорів купівлі-продажу указаних транспортних засобів, укладених Національним агентством за результатами електронних торгів від 20.11.2017 р., суд враховує, що електронні торги були проведені із порушенням ст.ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (не відповідали приписам ЦК України та інших актів цивільного законодавства), що є підставою для визнання правочину недійсним.

Тому, зважаючи на те, що продаж спірних автомобілів був здійснений всупереч вимогам закону, за відсутності у відповідачів підстав та повноважень на такі дії та поза волею власника майна, укладені Національним агентством України за результатами електронних торгів договори купівлі-продажу транспортних засобів, також мають бути визнані недійсними в силу приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України. Відтак, позовні вимоги ТОВ "ОП "Група Скіф" у цій частині позову також підлягають задоволенню.

При цьому суд наголошує, що положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно державою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23.09.1982 в справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 в справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, справі "Щокін проти України" від 14.10.2010, справі "Сєрков проти України" від 07.07.2011, справі "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2004) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

У той же час, передача Національним агентством України на реалізацію спірних автомобілів та їх продаж ДП "Сетам" на електронних торгах, що відбулись 20.11.2017 р., за відсутності правових підстав для таких дій, зокрема, визначених ч. 5 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (наявність відповідного рішення слідчого судді, суду), свідчить про необґрунтоване втручання державних органів в право власності позивача на таке майно, яке зумовило його фактичне припинення, що, в свою чергу, свідчить про порушення гарантованих ст. 1 Першого протоколу до Конвенції прав ТОВ "ОП "Група Скіф", як власника такого майна.

За таких обставин суд заздовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та роз`яснень, наведених у п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі задоволення позову стосовно двох відповідачів витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони порівну.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-237 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне підприємство "Група Скіф" до Державного підприємства "Сетам" та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання недійсними електронних торгів та договорів купівлі-продажу задовольнити.

Визнати недійсними електронні торги транспортного засобу Toyota Camry № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , проведені Державним підприємством "Сетам" (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код 39958500) на замовлення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код 41037901).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код 41037901) щодо автомобіля Toyota Camry № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Визнати недійсними електронні торги транспортного засобу Mersedes-Benz GL500 4Matic № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , проведені Державним підприємством "Сетам" (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код 39958500) на замовлення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код 41037901).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код 41037901) щодо автомобіля Mersedes-Benz GL500 4Matic № куз. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 .

Визнати недійсними електронні торги транспортного засобу Toyota Camry № куз. НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , проведені Державним підприємством "Сетам" (01001, м. Київ, вул.. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код 39958500) на замовлення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код 41037901).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код 41037901) щодо автомобіля Toyota Camry № куз. НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 .

Стягнути з Державного підприємства "Сетам" (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код 39958500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне підприємство "Група Скіф" (01601, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1-А; ідентифікаційний код 37295568) судовий збір у сумі 5 760 (п`ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 50 коп.

Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код 41037901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне підприємство "Група Скіф" (01601, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1-А; ідентифікаційний код 37295568) судовий збір у сумі 5 760 (п`ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 50 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 16 січня 2020 року.

Повний текст рішення складений 27 січня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.