ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2020 Справа № 910/8587/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді - Корсун В.Л., при секретарі судових засідань Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи № 910/8587/19

за позовною заявою: державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 3

до відповідача 1: Міністерства аграрної політики та продовольства України, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24

до відповідача 2: державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", 03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 6-А

до відповідача 3: Приазовської селищної ради, 72401, Запорізька область, Приазовський район, смт Приазовське, вул. Покровська, буд. 5-а

до відповідача 4: виконавчого комітету Приазовської селищної ради, 72401, Запорізька область, Приазовський район, смт Приазовське, вул. Покровська, буд. 5-а

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3

про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації та визнання права господарського відання

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Мовчан О.М., довіреність від 08.01.20 № 456;

від відповідача 3: Данукало О.В., довіреність від 22.11.19 б/н;

від відповідача 4: Данукало О.В., довіреність від 17.09.19 б/н;

від третьої особи: Гайдаржийський В.С., довіреність від 02.01.20 № 22-28-0.174-12/0/72-20.

СУТЬ СПОРУ:

20.08.19 до господарського суду Запорізької області за виключною підсудністю разом із ухвалою господарського суду м. Києва від 08.07.19 надійшла позовна заява державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі Центр ДЗК) за вих. від 24.06.19 № 5/1676 до відповідачів: 1 - Міністерства аграрної політики та продовольства України, 2 - державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", 3 - Приазовської селищної ради, 4 - виконавчого комітету Приазовської селищної ради про:

- визнання незаконними та скасування Рішення Виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39 та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (гараж ІГ, 21,58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл ., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7) від 09.06.09 виданого Приазовською селищною радою на підставі Рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39;

- визнання незаконними та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно (гараж: 1Г, 21,58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7) від 18.10.17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 493700823245, номер запису про право власності 22946589 та реєстрацію права господарського відання на нерухоме майно (гараж 1Г, 21,58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7) за Державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» від 18.10.17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 493700823245; номер запису про інше речове право: 23468896;

- визнання за ДП «Центр державного земельного кадастру» права господарського відання на нерухоме майно - Гараж 1Г, 21,58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне нерухоме майно (гараж) було передано і знаходиться на балансі Центру ДЗК, що входить до сфери управління Держгеокадстру, і в силу п. 4.1. Статуту Центру ДЗК та ч. 2 ст. 74 ГК України належить позивачу на праві господарського віддання. Позивач зазначає, що всупереч наведеним обставинам, Приазовська селищна рада на підставі рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39 неправомірно та за відсутністю підстав визначених п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 видала свідоцтво від 09.06.09 про право власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомості (до складу увійшов спірний гараж) за адресою: вул. Пушкіна, 7, смт Приазовське. З огляду на те, що реєстрацію права власності на спірне майно проведено на підставі незаконно виданого свідоцтва, позивач вважає, що така реєстрація також є незаконною і підлягає скасуванню.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.19 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 27.08.19 у справі № 910/8587/19 позовну заяву за вих. від 24.06.19 № 5/1676 залишено без руху. Позивачу визначено строк і спосіб усунення недоліків позовної заяви.

На адресу суду 11.09.19 від позивача надійшла заява від 06.09.19 № 5/2526 про усунення недоліків позовної заяви.

Вказаною заявою позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк і спосіб визначених ухвалою від 27.08.19 у цій справі.

Ухвалою від 16.09.19 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 910/8587/19 за правилами загального позовного провадження. До участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі Держгеокадастр). Підготовче засідання призначено на 09.10.19.

Ухвалою від 09.10.19 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 16.12.19 включно. Підготовче засідання відкладено на 11.11.19.

11.10.19 до канцелярії суду (засобами поштового зв`язку ПАТ "Укрпошта") надійшло клопотання відповідача 1 від 07.10.19 № 31-4/1302 про продовження строку для подання відзиву. Вказане клопотання обґрунтовано необхідністю витребувати письмових доказів від профільних структурних підрозділів Міністерства для підготовки відзиву, необхідністю направлення копії відзиву іншим учасникам справи.

Ухвалою від 31.10.19 судом відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства аграрної політики та продовольства України за вих. від 07.10.19 № 31-4/1302 про забезпечення проведення судового засідання у справі № 910/8587/19 у режимі відео конференції.

Ухвалою від 31.10.19 судом задоволено клопотання Центру ДЗК за вих. від 16.10.19 № 5/2901 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/8587/19. Солом`янському районному суду міста Києва доручено забезпечити проведення судового засідання у справі № 910/8587/19 призначеного на 11.11.19 о 11 год. 00 хв. у режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду із дотримання вимог ч. 9 ст. 197 ГПК України.

Підготовче засідання призначене на 11.11.19 проведено у режимі відоеконференції з Солом`янським районним судом міста Києва за участю представника Центру ДЗК.

08.11.19 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи.

Ухвалою від 11.11.19 судом розгляд справи відкладено на 02.12.19.

19.11.19 на адресу суду від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшов відзив за вих. від 09.11.19 № 31-4/1596 за змістом якого відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, посилаючись на ст. ст. 13, 113, 114, 119 ГПК України просить суд визнати причину неподання відзиву на позовну заяву у справі № 910/8587/19, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, поважною та поновити строк для подання відзиву.

02.12.19 через канцелярію суду до матеріалів справи надійшли клопотання за вих. від 02.12.19 № 2358 та від 02.12.19 № 2359 відповідно про розгляд справи без участі представників Приазовської селищної ради та виконкому Приазовської селищної ради.

02.12.19 Держгеокадастром подано до суду клопотання від 29.11.19 про розгляд справи за відсутності третьої особи.

За резолюцією суду у підготовчому засіданні 02.12.19 судом задоволена заява позивача за вих. від 29.11.19 № 5/3341 та долучено до матеріалів даної справи судову практику щодо вирішення питання про визнання права державної власності на праві господарського відання.

З метою забезпечення права кожної із сторін у даній справі на належний судовий захист, прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті спору, судом у засіданні 02.12.19, задоволено клопотання відповідача 1 за вих. від 07.10.19 № 31-4/1302, продовжено строк для подачі відзиву та, як наслідок, прийнято до розгляду відзив Міністерства аграрної політики та продовольства України за вих. від 09.11.19 № 31-4/1596 на позовну заяву.

Ухвалою від 02.12.19 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17.12.19.

У судовому засіданні 17.12.19 судом (на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України) залишено без розгляду заяву представника позивача від 17.12.19 про витребування доказів з підстав викладених в ухвалі від 17.12.19 у цій справі.

З метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі по суті спору суд у засіданні 17.12.19 ухвалив зобов`язати виконавчий комітет Приазовської селищної ради, у судове засідання, призначене 15.01.20 о 14 год. 10 хв. надати суду (оригінали): рішення Виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (Гараж 1Г, 21,58 кв. м., розташований за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7) від 09.06.09, видане Приазовською селищною радою на підставі рішення Виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39.

Ухвалою від 17.12.19 судом оголошено перерву у судовому засіданні на 15.01.20.

У судовому засіданні 15.01.20 судом оголошено перерву на 17.01.20.

У судовому засіданні 17.01.20 представники відповідачів 2, 3, 4 проти позову заперечили повністю.

Представник третьої особи надав пояснення від 04.11.19 згідно з якими вважає, що позов підлягає задоволенню.

Представники позивача та відповідача 1 у судове засідання призначене на 17.01.20 не з`явились.

У засіданні суду 17.01.20 судом (з підстав викладених у ч. 2 ст. 207 ГПК України) було залишено без розгляду п. 1 заяви представника позивача від 15.01.20 (була надана суду після завершення судового засідання 15.01.20) в частині зобов`язання Приазовської селищної ради надати нові докази позивачу у цій справі.

Крім того, з огляду на те, що 30-денний строк розгляду цієї справи по суті спору закінчується 17.01.20, а також через відсутність правових підстав для продовження строку слухання справи (на стадії розгляду справи по суті) судом відмовлено у задоволенні пунктів 2 та 3 заяви позивача від 15.01.20 щодо продовження строку слухання справи по суті (для надання пояснень та ознайомлення з доказами), перенесення слухання справи на іншу дату.

У засіданні суду 17.01.20, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Учасникам справи, які приймали участь у судовому засіданні повідомлено коли буде складено повний текст рішення.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 17.08.04 № 185 «Про визнання права власності на нерухоме майно» визнано право власності на будівлю та підсобні приміщення, зайняті під Приазовську районну державну насіннєву інспекцію, розташовані у с. Приазовське, вул. Пушкіна, 7, за Запорізькою обласною державною Насіннєвою інспекцією.

На підставі вказаного рішення Приазовською селищною радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.10.04 серія САА № 300732, відповідно до якого власником об`єкту (нежитлова будівля, та підсобні приміщення, у т.ч. гараж 1Г, 21, 58 кв.м. (спірне майно) розташованого за адресою: Запорізька область, Приазовський р., смт Приазовське, вул. Пушкіна, буд. 7 є: Запорізька обласна державна насіннєва інспекція.

07.05.09 представником Запорізької обласної державної насіннєвої інспекції Домалеги М.З. подано до виконавчого комітету Приазовської селищної ради клопотання від 06.05.09 № 30, за змістом якого заявник, посилаючись на допущену під час оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.10.04 САА № 300732 помилку в описі об`єкта (вказано площу, яка не відповідає технічному паспорту комплексу будівель), просить виконавчий комітет:

- провести технічну інвентаризацію будівель та споруд, що знаходяться за адресою смт Приазовське, вул. Пушкіна, буд. 7;

- підготувати та видати свідоцтво на право власності на вказаний комплекс будівель та споруд з урахуванням повної площі об`єкту нерухомості.

За наслідками розгляду клопотання від 06.05.09 № 30 представника Запорізької обласної державної насіннєвої інспекції Домалеги М.З., керуючись п. 6.1. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 28.01.03 № 6/5 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.01.03 за № 66/7387, ст.ст. 26, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Приазовської селищної ради прийняв рішення від 19.05.09 № 39 «Про заміну правовстановлювального документу», яким вирішив:

1. Замінити свідоцтво про право власності на нерухоме майно САА № 300732 від 19.10.04, зареєстроване 19.10.04 на будівлю та підсобні приміщення розташовані за адресою: селище Приазовське, вул. Пушкіна,7 Міністерству аграрної політки України, майно закріплено на правах оперативного управління за Запорізькою обласною державною насіннєвою інспекцією.

2. Начальнику Приазовського КП «Нерухомість - П» видати відповідні правові документи з анулюванням свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 300732 від 19.10.04, зареєстроване 19.10.04.

3. Дане рішення затвердити на черговій сесії селищної ради.

Рішенням Приазовської селищної ради від 02.06.09 № 33 затверджено, у т.ч. рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39 «Про заміну правовстановлювального документу».

На підставі рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39 Приазовською селищною радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.06.09 щодо об`єкта (нежитлова будівля, та підсобні приміщення, у т.ч. гараж 1Г, 21,58 кв.м. (спірне майно) розташованого за адресою: Запорізька область, Приазовський р., смт Приазовське, вул. Пушкіна, буд. 7. Відповідно до зазначеного свідоцтва власником нерухомого майна є Держава Україна в особі Міністерства аграрної політики України (майно закріплено на праві оперативного управління за Запорізькою обласною державною насіннєвою інспекцією). Форма власності: державна, частка: 1/1.

Право власності на зазначене вище нерухоме майно, яке виникло на підставі свідоцтва про право власності від 09.06.09 за Державою Україна в особі Міністерства аграрної політики України (майно закріплено на праві оперативного управління за Запорізькою обласною державною насіннєвою інспекцією) зареєстровано КП «Нерухомість - П» Приазовської селищної ради Запорізької області 09.06.09, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 22959614.

На підставі акту приймання-передачі від 21.02.17 та додатку № 1 до вказаного акту комісією, утвореною відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.01.17 № 29 державне нерухоме майно, у т.ч. споруду гаражу літ Г-1 по вул. Пушкіна, буд. 7, смт Приазовське Приазовського району Запорізької області, 1981 року вводу в експлуатацію, 21,58 кв.м., який належить до сфери управління Державної інспекції сільського господарства України і знаходиться на балансі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області передано Міністерству аграрної політики та продовольства України та закріплено на праві господарського відання за Державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

Зі змісту Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу: 104439222 від 21.11.17) вбачається, що 18.10.17 (номер запису про інше речове право: 23468896) була проведена державна реєстрація права господарського відання на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, буд. 7, у т.ч. на гараж Г-1, загальною площею 21,58 кв.м. за ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що гараж 1Г, 21,58 кв.м. розташований за адресою: Запорізька область, Приазовський р., смт Приазовське, вул. Пушкіна, буд. 7 (далі - спірне майно) знаходиться на балансі Центру ДЗК, що входить до сфери управління Держгеокадастру. А тому, в силу п. 4.1 Статуту Центру ДЗК та ч. 2 ст. 74 ГК України, спірне майно (гараж 1Г, 21,58 кв.м.), на думку позивача, належить Центру ДЗК на праві господарського відання. Як вказує позивач, всупереч наведеним обставинам, Приазовська селищна рада на підставі рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39 видала свідоцтво від 09.06.09 про право власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомості до складу якого увійшов спірний гараж.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.03 № 135 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27.05.03 за N 408/7729) «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» генеральному директору Центру ДЗК Момотенку С.М. до 01.09.03 наказано (пп. 7.1. п.7) забезпечити ліквідацію та/або реорганізацію регіональних, міських та районних центрів державного земельного кадастру шляхом їх злиття, перетворення та приєднання до Центру ДЗК з утворенням на його основі єдиної юридичної особи з консолідованим балансом.

Відповідно до п. 8 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.03 № 135, Центр ДЗК визнано правонаступником регіональних, міських та районних центрів державного земельного кадастру, які реорганізуються.

Передаточним балансом Державного підприємства «Мелітопольський районний центр державного земельного кадастру» станом на 05.02.04 при приєднані до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», на виконання наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.03 № 135 та наказу Центу державного земельного кадастру № 190К від 15.09.03 «Про приєднання Державного підприємства Мелітопольського регіонального (районний, міський) центр ДЗК» до Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах передано, майно визначене у Додатку № 2 до передаточного балансу, зокрема: гараж, інвентарний № 1040059, дата введення в експлуатацію грудень 2001 року, первинною вартістю 21055,88 грн., залишковою вартістю 18960,82 грн., термін експлуатації 2 роки 1 місяць.

Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.01.09 № 33 «Про перейменування Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та затвердження Статуту Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» перейменовано на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру».

Згідно з п. 1.1. розділу 1 Статуту Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (у редакції затвердженій наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07.10.16 № 252), Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" (далі - Центр ДЗК/Підприємство) створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.97 № 1355 «Про програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру» та на підставі наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.11.97 № 110 на базі госпрозрахункового бюро наукових, проектно-вишукувальних, проектно-технологічних робіт і державної землевпорядної експертизи шляхом реорганізації, є правонаступником його майнових прав та зобов`язань.

Розділами 3-5 Статуту Центру ДЗК (у редакції затвердженій наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07.10.16 № 252), зокрема, визначено, що:

- п. 3.1. Підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації;

- п. 3.2. Підприємство є державним комерційним підприємством та входить до сфери управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр);

- п. 3.3. Підприємство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кутовий штамп, інші необхідні печатки й штампи, може мати фірмові бланки, емблему, торговельну марку (знаки для товарів і послуг) та інші реквізити, установлені для підприємств;

- п. 3.4. Підприємство має право від свого імені вчиняти правочини, набувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки, бути позивачем, відповідачем чи третьою особою у суді;

- п. 3.5. Підприємство діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності і функціонує як самостійний суб`єкт господарювання;

- п. 3.6. Підприємство несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з законодавством;

- п. 4.1. Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою Держгеокадастру у випадках, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України;

- п. 4.2. Майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в його самостійному балансі;

- п. 5.1. Статутний капітал становлять необоротні та оборотні активи Підприємства і формується шляхом передачі Уповноваженим органом управління нерухомого майна, коштів, цінних паперів, іншого майна та майнових прав;

- п. 5.2. Статутний капітал вважається сформованим з дати передачі в установленому порядку Підприємству майна, що закріплюється за ним на праві господарського відання, або з дати зарахування відповідних коштів на банківський рахунок Підприємства.

Згідно з наданою до матеріалів справи копією першого аркушу Інвентаризаційного опису необоротних активів № ИН-0111/002 від 01.11.17 установи - Запорізька регіональна філія ДП «центр державного земельного (код ЄДРПОУ 26468522), при інвентаризації, яку закінчено 10.11.17, встановлено, зокрема таке: № з/п - 6; найменування об`єкта - гараж; рік випуску 01.12.01; інвентарний номер/номенклатура - 1040059; паспорта - 15; фактична кількість - 1; за даними бух. обліку: кількість -1; балансова вартість - 21055,88; строк корисного використання - 25.

Розглядаючи справу по суті спору судом враховано наступне.

Позивачем у позовній заяві заявлено, зокрема, вимогу про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39 (п. 3 прохальної частини позовної заяви) з огляду на його прийняття за відсутністю підстав визначених п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 та порушенням у зв`язку із прийняттям вказаного рішення права господарського відання Центру ДЗК на нерухоме майно: гараж 1Г, 21,58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7. Також позивач просить суд у п. 5 прохальної частини позовної заяви визнати за ним право господарського відання на нерухоме майно: гараж 1Г, 21,58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з вимогами ч. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Відповідно до приписів ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1). Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.2).

Судом враховано, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Згідно з п. 2 роз`яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до загальних положень про право власності, встановлених главою 23 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтями 324-327 ЦК України визначено об`єкти та суб`єктів права власності Українського народу, права приватної власності, права державної власності, права комунальної власності. Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (ст. 133 Господарського кодексу України).

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК України). Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (ч. 3 ст. 326 ЦК України).

Згідно із ч. 1, ч. 4 ст. 133 Господарського кодексу України (далі ГК України), основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Частиною 1 ст. 134 ГК України встановлено, що суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 ГК України, власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 5 ст. 22 ГК України). Так, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання (ч. 2 ст. 74 ГК України).

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 112 ГК України, підприємство, об`єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог цього Кодексу.

Право господарського відання згідно із ч. 1 ст. 136 ГК України є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як свідчить зміст наявного в матеріалах цієї справи передаточного балансу (станом на 05.02.04) та Додаток № 2 до нього, Державним підприємством «Мелітопольський районний центр державного земельного кадастру» передано Державному підприємству «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», серед основних засобів гараж, інвентарний № 1040059, дата ведення в експлуатацію: грудень 2001 р., первинна вартість: 21055,88; залишкова вартість: 18960,82.

Доказів того, що гараж, інвентарний № 1040059 (дата ведення в експлуатацію: грудень 2001 р., первинна вартість: 21055,88; залишкова вартість: 18960,82), про який йде мова в наведеному вище передаточному балансі має площу 21.58 кв.м. та розташований за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7, до суду не надано.

Поряд з цим, судом враховано, що надана до матеріалів справи перша сторінка копії Інвентаризаційного опису необоротних активів Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного (код ЄДРПОУ 26468522) № ИН-0111/002 також не містить відомостей щодо місцезнаходження, площі об`єкта: гараж, інвентарний № 1040059.

Крім того, судом враховано, що факт знаходження майна на балансі особи (підприємства) сам по собі не є доказом права власності чи господарського відання, так само як інвентаризація, яка являє собою періодичну перевірку наявності товарно-матеріальних цінностей, стану їх зберігання для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності.

Разом з тим, позивачем не надано, і відповідно, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів за наявності яких суд міг би дійти висновку про підтвердження речового права (права господарського віддання) позивача на спірне майно - гараж 1Г, 21.58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7.

Судом враховано, що право власності на будівлю та підсобні приміщення розташовані у с. Приазовське, вул. Пушкіна, 7 (у т.ч. на спірний гараж) визнано на підставі рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 17.08.04 № 185 «Про визнання права власності на нерухоме майно», а не на підставі оскаржуваного позивачем рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39.

Доказів скасування чи визнання недійсним рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 17.08.04 № 185 «Про визнання права власності на нерухоме майно» до суду не надано, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Також судом прийнято до уваги, що вимога позивача викладена у п. 1 прохальної частини позовної заяви стосується права власності на спірне нерухоме майно.

Проте, як зазначає сам позивач у тексті позовної заяви, він не є власником гаража ІГ, 21,58 кв.м. (місцезнаходження: Запорізька обл.,Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7).

Згідно з поясненнями Держгеокадстру (третя особа у цій справі), які наявні у матеріалах справи, останнє вважає себе власником спірного нерухомого майна.

Отже, з вимогою про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39 вправі звертатись саме власник такого майна, а не юридична особа, яка вважає, що майно належить їй на праві господарського відання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що оскаржуване рішення порушує його права на спірне майно. А тому, як наслідок, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (гараж ІГ, 21,58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл.,Приазовський р -н, смт Приазовське, вул . Пушкіна, 7) від 09.06.09 виданого Приазовською селищною радою на підставі рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39, суд зазначає наступне.

Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності (Постанова КГС ВС від 27.06.18 № 925/797/17).

У даному випадку, рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39, що стало підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно не скасовано (з підстав викладених вище), є чинним, що виключає можливість визнання його (свідоцтва) недійсним.

У зв`язку із чим, вимога позивача про визнання незаконними та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (гараж 1Г, 21,58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл.,Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7) від 09.06.09 виданого Приазовською селищною радою на підставі рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39 судом визнається такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання незаконною та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно (гараж: 1Г, 21,58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7) та реєстрацію права господарського відання на зазначене нерухоме майно, то враховуючи похідний характер зазначеної вимоги, та відмову суду у визнанні неправомірним (незаконним) та скасуванні рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 19.05.09 № 39 та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (гараж 1Г, 21,58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7) від 09.06.09 виданого Приазовською селищною радою, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, викладених у позовній заяві у цій справі (станом на час вирішення цієї справи по суті спору) для задоволення такої позовної вимоги.

Також судом враховано, що при вирішенні судом у підготовчому засіданні питань визначених ст. 182 ГПК України позивач не заявляв та не вказував на необхідність залучення до участі у справі в якості відповідача відповідний орган до повноважень якого належить проведення (у т.ч. скасування) державної реєстрації права власності та інших речових прав (п. 4 прохальної частини позовної заяви у цій справі).

Оскільки матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт належності позивачу у цій справі права господарського відання на гараж 1Г, 21,58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька область, Приазовський район, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7, на підставі відповідного рішення власника, судом, через недоведеність, відмовляється у задоволенні позовної вимоги позивача про визнання за Центром ДЗК права господарського відання на гараж ІГ, 21.58 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7.

Як наслідок, з підстав викладених вище у тексті цього рішення, судом повністю відмовляється у задоволенні позовної заяви Центру ДЗК за вих. від 24.06.19 № 5/1676.

Витрати на оплату судового збору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судом покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 42,46, 73-80, 86, 91, 129, 202, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повне рішення складено 27.01.20.

Суддя В.Л. Корсун