ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3384/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, суддя Ткаченко О.Є., у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області про визнання протиправною та скасування постанови,-

У С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № 59862920 від 04.11.2019 року у розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки при виконанні судового рішення, враховано норми постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, а тому невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2019 року до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області звернувся ОСОБА_1 з виконавчим листом №620/642/19, виданим 10.07.2019 року Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року на підставі довідки Апеляційного суду Чернігівської області від 14.01.2019 року №7-12/18 з урахуванням фактично проведених за даний період виплат.

22.08.2019 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження, попереджено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 днів та направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам.

Листом від 02.09.2019 року №2036/03-21, який надійшов до відділу примусового виконання рішень 04.09.2019 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про те, що судове рішення виконано з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, в зв`язку з чим нарахована ОСОБА_1 доплата щомісячного довічного грошового утримання за період з 04.12.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 4368,96 грн буде виплачуватися на умовах вказаного вище Порядку.

Також направлено копії протоколів, з яких вбачається, що перерахунок щомісячного грошового утримання стягувача проводився 17.07.2019 року, тобто до відкриття виконавчого провадження.

При здійсненні перерахунку стягувачу на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року №620/642/19 доплати, сума за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року склала 4368,96 грн (вказаний перерахунок здійснювався на виконання двох рішень Чернігівського окружного адміністративного суду №620/654/19 та №620/642/19, а тому в протоколі зазначається загальна сума доплати - 18 942,98 грн).

Вважаючи, що судове рішення було виконано боржником лише частково, а саме в частині проведення перерахунку пенсії за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, державним виконавцем 04.09.2019 року встановлено, що без участі боржника рішення суду виконати не можливо, про що було складено відповідний акт.

04.11.2019 року боржнику було направлено вимогу державного виконавця виконати рішення суду щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року на підставі довідки Апеляційного суду Чернігівської області від 14.01.2019 року №7-12/18 з урахуванням фактично проведених за даний період виплат та надати до відділу документальне підтвердження щодо виконання чи не виконання рішення суду.

05.11.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області отримано постанову старшого державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 04.11.2019 року у виконавчому провадженні №59862920, якою на Управління накладено штраф в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року №620/642/19 без поважних причин.

Листом від 11.11.2019 року №5614/03-21, який надійшов до відділу примусового виконання рішень 15.11.2019 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про те, що судове рішення виконано в добровільному порядку з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. В зв`язку з цим, нарахована ОСОБА_1 доплата по перерахунку за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року в сумі 4368,96 грн буде виплачуватися на умовах вказаного вище Порядку.

Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу протиправнною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону № 1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VІІІ cторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VІІІ сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно з статтею 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувана про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

За приписами статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями ст. 63 Закону, згідно ч. 1 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першої статті 75 Закону закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строку рішення, що зобов`язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин.

Як убачається із матеріалів справи, 04.11.2019 року старшим державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області прийнято постанову у виконавчому провадженні №59862920, якою на Управління накладено штраф в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року №620/642/19 без поважних причин.

Листом від 11.11.2019 року №5614/03-21, який надійшов до відділу примусового виконання рішень 15.11.2019 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про те, що судове рішення виконано в добровільному порядку з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. В зв`язку з цим, нарахована ОСОБА_1 доплата по перерахунку за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року в сумі 4368,96 грн буде виплачуватися на умовах вказаного вище Порядку.

Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року (далі - Порядок №649), визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до п. 2 Порядку №649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Згідно п. 5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

При цьому, пунктом 2 постанови Уряду України, якою затверджено вказаний Порядок №649, приписано, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Згідно п.10 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Статтями 21, 23, 25, 30 Бюджетного кодексу України визначено, що державна установа (організація), яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, відповідає за своїми зобов`язаннями лише при наявності відповідних бюджетних призначень, виділених виключно на ці цілі для погашення певної заборгованості.

Таким чином, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Колегія суддів зазначає, що бюджет Пенсійного фонду України не входить до складу Державного бюджету України, не відповідає за його зобов`язаннями, а також за зобов`язаннями бюджетів інших органів державної влади та місцевого самоврядування.

Разом з тим, кошти, які нараховані та підлягають виплаті на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 року у справі №620/654/19 будуть виплачені у порядку черговості за відповідного фінансування згідно встановленого порядку.

Таким чином, виплата коштів за вказаний період не проведена з об`єктивних підстав, оскільки до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не надходили кошти на погашення заборгованості на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 року у справі №620/654/19.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення за окремою бюджетною програмою та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

Крім того, накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захистить право особи на отримання бюджетних коштів, а лише збільшить навантаження на бюджет Фонду, та ускладнить відповідне планування доходів та видатків коштів Фонду, спрямованих на забезпечення виконання бюджету Фонду, своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та їх виплату, щомісячного довічного утримання, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а (К/9901/1598/18) та від 13.06.2018 року у справі №757/29541/14-а (К/9901/12146/18).

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 10.05.2019 року у справі № 464/8577/16-а є безпідставним, оскільки у даній справі пенсійним органом не виконано рішення суду з об`єктивних підстав, тоді як у справі, на яку посилається відповідач інші обставини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова старшого державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 04.11.2019 року у виконавчому провадженні №59862920 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 03 грудня 2019 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 287, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 03 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя -доповідач: Бужак Н.П.

Судді : Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Постанову виготовлено: 28 січня 2020 року.