ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2020 року

м. Ужгород

№ 807/599/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань – Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Олійник Р.Б.;

представника відповідача - Свереняк І.І.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "АНДЕЗИТ" до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "АНДЕЗИТ" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 22 грудня 2017 року №599 «Про затвердження генерального плану с. Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області частково суміщений з детальним планом» (далі – Рішення від 22 грудня 2017 року №599).

Позовні вимоги мотивовані тим, що при розробці генерального плану села Оріховиця у відповідності до ДБН Б.1.1-15: 2012 та ст. 43 Кодексу України про надра не було враховано інформацію з державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин та не відображено місця залягання розвіданих запасів корисних копалин, відповідач затвердив генеральний план с. Оріховиця без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові, зокрема, об`єктами відновлювальних джерел енергетики, а також без врахування того, що будівництво у межах гірничого відводу об`єктів, безпосередньо не пов`язаних з гірничими роботами, не допускається.

В судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та визнати протиправним оскаржуване рішення відповідача від 22 грудня 2017 року №599.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, вказавши на те, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб визначений законодавством та посилався на долучені до матеріалів докази, зокрема, лист позивача від 27.08.2018 року №48, копію виписки з рішення Оноківської сільської ради від 12 квітня 2019 року №1050 «Про затвердження детального плану території с. Оріховиця, ур. «Березини», ур. «Горб» ур. «Петрів лаз», ур. «Попівня», ур. «Буяча лука», ур. «Черьовина», ур. «Над скалкою», ур. «Міреш», ур. «Невицька дорога», ур. «Балоглаз», ур. «Теметів» ур. «Мухониви»; викопіювання з детального плану території с. Оріховиця, ур. «Березини», ур. «Горб» ур. «Петрів лаз», ур. «Попівня», ур. «Буяча лука», ур. «Черьовина», ур. «Над скалкою», ур. «Міреш», ур. «Невицька дорога», ур. «Балоглаз», ур. «Теметів» ур. «Мухониви», копію виписки з рішення Оноківської сільської ради від 08 серпня 2018 р. №826 «Про погодження проекту та надання гірничого відводу», копію оголошення у газеті «Афіша Закарпаття» №45 від 24 листопада 2017 року про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті генерального плану с. Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області. Однак, відповідач відзив на позов до суду не надав.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачеві було надано спеціальний дозвіл на користування надрами Оріхівського родовища андезитів №1091 від 30.09.1997 р. (а.с. 16), строк дії якого продовжено до 30.09.2037 р. у відповідності до наказу Держгеонадр України про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами Оріхівського родовища андезитів за №93 від 16.03.2018 р. (а.с. 15).

Чинність дозволу на дату розгляду справи підтверджується також інформацією із загальнодоступного Переліку наданих спеціальних дозволів на користування надрами який розміщений на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» (http://geoinf.kiev.ua/specdozvoli/).

Як встановлено в ході розгляду справи по суті, у червні 2018 року, із листа відділу містобудування та архітектури Ужгородської РДА №86/01-21 від 07.06.2018 р., позивачеві стало відомо, що згідно генерального плану с. Оріховиця, земельні ділянки з південної сторони Оріховського кар`єра передбачені для будівництва сонячної електростанції (а.с. 16).

Крім того, відділом містобудування та архітектури Ужгородської РДА на запит позивача було надано (лист №95/01-21 від 19.06.2018 р.) викопіювання з генерального плану с. Оріховиця на якому відображено площу залягання корисних копалин загальнодержавного значення (андезитів), територію передбачену генеральним планом с. Оріховиці для розміщення відновлювальних джерел енергетики, а також межі вибухонебезпечної зони кар`єру гірських порід (а.с. 19).

Як вбачається з викопіювання з генерального плану с. Оріховиця, розміщення відновлювальних джерел енергетики передбачено на площі залягання корисних копалин загальнодержавного значення (андезитів), і крім того, у межах вибухонебезпечної зони кар`єру. Відповідачем вказані обставини не заперечуються.

Так, генеральний план с. Оріховиця був затверджений рішенням Оноківської сільської ради від 22 грудня 2017 року №599 «Про затвердження генерального плану с. Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області частково суміщений з детальним планом».

Вважаючи рішення відповідача про затвердження генерального плану с. Оріховиця незаконним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п. 4.2. ДБН Б.1.1-15:2012 Склад та зміст генерального плану населеного пункту (діє з 01.11.2012 р.) (далі - ДБН Б.1.1-15:2012), при розробленні генерального плану враховують, зокрема, інформацію містобудівного, земельного та інших кадастрів.

Відповідно до п. 5.5 ДБН Б.1.1-15: 2012, до переліку графічних матеріалів генерального плану входить, зокрема, план існуючого використання території та схема існуючих планувальних обмежень.

Відповідно до п. 5.5.3 ДБН Б.1.1-15:2012, для сільських та малих міських населених пунктів "Схема існуючих планувальних обмежень" може бути поєднана з "Планом існуючого використання території". На "Схемі існуючих планувальних обмежень" відображають існуючі обмеження, встановлені відповідно до законів України, нормативно-правових та нормативних актів, а саме, зокрема, місця залягання розвіданих запасів корисних копалин.

Відповідно до п. 5.5.5. ДБН Б.1.1-15:2102 Склад та зміст генерального плану населеного пункту, "Генеральний план (основне креслення)" (далі - основне креслення) виконують з урахуванням "Плану існуючого використання території".

Відповідно до ст. 42 Кодексу України про надра, родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку у державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин та державному балансі запасів корисних копалин. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 43 Кодексу України про надра, державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин містить відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин.

Державний фонд родовищ корисних копалин України створений у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 150 від 02.03.1993 р. “Про Державний фонд родовищ корисних копалин України”, а функції по його формуванню покладені на Державну службу геології та надр (п. 1 постанови).

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №75 від 31.01.1995 р. «Про затвердження Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин» (далі – Постанова №75 від 31.01.1995 р.) усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять державний фонд родовищ корисних копалин (далі - державний фонд), а всі попередньо оцінені родовища - резерв цього фонду. Система обліку об`єктів державного фонду включає інформацію державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин (далі - державного кадастру) та державного балансу запасів корисних копалин (далі - державного балансу), а також державну та галузеву звітність підприємств і організацій, що ведуть розвідку родовищ, у тому числі і техногенних, видобуток та здійснюють збагачення корисних копалин.

Відповідно до п. 7 Постанови №75 від 31.01.1995 р. підставою для складання державного кадастру є паспорт родовища або прояву корисних копалин, який розробляється для кожної групи корисних копалин.

Як вбачається з відкритої бази даних «Мінеральні ресурси України» (http://minerals-ua.info/mapviewer/nemetali.php) на Оріховицьке родовище (родовище неметалічних корисних копалин - андезитів) складено паспорт №2996 у відповідності до якого попередня розвідка родовища проведена у 1971 р., затвердження запасів і детальна розвідка здійснені у 1981 р., а чинний спеціальний дозвіл на промислову розробку родовища №1091 від 30.09.1997 р. (чинний до 30.09.2037 р.) оформлений на позивача.

Враховуючи вище викладені правові норми, суд приходить висновку, що при розробці генерального плану села Оріховиця у відповідності до ДБН Б.1.1-15:2012 та ст. 43 Кодексу України про надра не було враховано інформацію з державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин, і не відображено місця залягання розвіданих запасів корисних копалин.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 58 Кодексу України про надра, забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об`єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Кодексу України про надра, забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються у виняткових випадках лише за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. При цьому повинні здійснюватися заходи, які забезпечать можливість видобування з надр корисних копалин.

Відповідно до п. 1 Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого Постановою КМУ від 17.01.1995 р. №33 (далі – Постанова від 17.01.1995 р. №33), це Положення встановлює єдиний порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення і є обов`язковим для всіх підприємств, установ, організацій та громадян, які здійснюють проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об`єктів на території України.

Відповідно до п. 2 Постанови від 17.01.1995 р. №33, Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення (надалі - забудова), а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, допускається тільки у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду на основі спеціальних дозволів, що видаються відповідними Радами народних депутатів, на території яких знаходяться ці корисні копалини.

В той же час як випливає із викопіювання з генерального плану с. Оріховиця наданого відділом містобудування та архітектури Ужгородської РДА на запит позивача (лист №95/01-21 від 19.06.2018 р.) розміщення відновлювальних джерел енергетики передбачено на площі залягання корисних копалин загальнодержавного значення (андезитів).

Однак, в супереч вищевказаних норм відповідач затвердив генеральний план с. Оріховиця без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові, зокрема, об`єктами відновлювальних джерел енергетики, а також без врахування того, що забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, допускається тільки у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду

При цьому відхиляє надані відповідачем копію виписки з рішення Оноківської сільської ради від 12 квітня 2019 року №1050 «Про затвердження детального плану території с. Оріховиця, ур. «Березини», ур. «Горб» ур. «Петрів лаз», ур. «Попівня», ур. «Буяча лука», ур. «Черьовина», ур. «Над скалкою», ур. «Міреш», ур. «Невицька дорога», ур. «Балоглаз», ур. «Теметів» ур. «Мухониви» (а.с.73) та викопіювання з детального плану території с. Оріховиця, ур. «Березини», ур. «Горб» ур. «Петрів лаз», ур. «Попівня», ур. «Буяча лука», ур. «Черьовина», ур. «Над скалкою», ур. «Міреш», ур. «Невицька дорога», ур. «Балоглаз», ур. «Теметів» ур. «Мухониви» (а.с. 74), які зі слів представника відповідача нібито підтверджують усунення порушень чинного законодавства при розробці проекту генерального плану с. Оріховиця, оскільки рішенням про затвердження детального плану не можуть вноситися зміни до генерального плану, а детальний план може лише уточнювати положення генерального плану.

Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту.

Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

В той же час, відповідачем рішення про внесення змін чи затвердження змін до генерального плану с. Оріховиця не приймалося, відтак порушення норм законодавства України та прав позивача не усунуто.

Крім того, суд констатує, що на викопіюванні з детального плану території с. Оріховиця, ур. «Березини», ур. «Горб» ур. «Петрів лаз», ур. «Попівня», ур. «Буяча лука», ур. «Черьовина», ур. «Над скалкою», ур. «Міреш», ур. «Невицька дорога», ур. «Балоглаз», ур. «Теметів» ур. «Мухониви» міститься недостовірна інформація, зокрема, вказано, що кар`єр гірських порід нібито є недіючим. Водночас, вказане суперечить іншим наявним у матеріалах справи документам (спеціальний дозвіл на користування надрами Оріхівського родовища андезитів №1091 від 30.09.1997 р. який продовжений на строк до 30.09.2037 р. (а.с. 16); викопіювання з викопіювання з генерального плану с. Оріховиця (а.с. 21); копія виписки з рішення Оноківської сільської ради від 08 серпня 2018 р. №826 «Про погодження проекту та надання гірничого відводу» (а.с. 75), які підтверджують факт наявності у позивача усіх дозвільних документів щодо здійснення на законних підставах розробки Оріхівського родовища андезитів.

Що стосується долученого відповідачем до матеріалів справи листа позивача від 27.08.2018 року №48 (а.с. 48) в якому позивач повідомляє, що не заперечує проти будівництва наземної сонячної електростанції з південної та східної сторони Оріховського кар`єру та погоджує внесення в детальний план забудови території с.Оріховиця об`єктів відновлюваної енергетики на території, яка розташована на південь від земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ПрАТ «Андезит» (кадастровий №2124884800:04:006:0010), то суд констату, що вказаний лист не спростовує доводів про протиправність оскаржуваного рішення. Крім того, як випливає із змісту листа, позивач не заперечував проти будівництва у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність свого рішення доказами, які не були покладені в його основу, зокрема лист позивача датований 27 серпня 2018 року, а оскаржуване рішення прийняте 22 грудня 2017 року.

В частині дотримання позивачем строків звернення до суду суд констатує наступне.

Конституційний Суд України у рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно, оскаржуване рішення відповідача про затвердження генерального плану с. Оріховиця є нормативно-правовим актом, оскільки має такі ознаки: прийняте уповноваженим на це органом за встановленою процедурою; містить загальнообов`язкові правила поведінки; розраховане на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 КАС України, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Враховуючи вищевказане, рішення відповідача від 22 грудня 2017 року №599, як нормативно-правовий акт, може бути оскаржене протягом всього строку його чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Кодексу про надра України користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід (у разі його необхідності) або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції.

Як було встановлено судом, позивачеві продовжено строк дії Спеціального дозволу на користування надрами Оріхівського родовища до 30.09.2037 р. Відповідно позивач в силу вимог ч. 4 ст. 24 Кодексу про надра України має право на користування надрами Оріхівського родовища та відповідно право захисту своїх законних інтересів як користувача надр.

При цьому забудова родовища об`єктами, безпосередньо не пов`язаними з гірничими роботами (сонячними електростанціями) порушуватиме права позивача як користувача надр.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, у зв`язку з чим з урахуванням ч. 4 ст. 159 КАС України позовні вимоги є обґрунтованими, що підтверджується дослідженими належними та допустимими доказами.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у судовому засіданні, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

З огляду на вище викладене, позовні вимог слід задовольнити та визнати протиправним і нечинним рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 22 грудня 2017 року №599 «Про затвердження генерального плану с. Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області частково суміщений з детальним планом».

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1762,0 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "АНДЕЗИТ" (вул. Гранітна, буд. 8А, м.Ужгород, Закарпатська область, 88007, код ЄДРПОУ 00292528) до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (вул. Головна, буд. 59, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89412, код ЄДРПОУ 04350168) про визнання недійсним рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та нечинним рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 22 грудня 2017 року №599 «Про затвердження генерального плану с. Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області частково суміщений з детальним планом».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь Приватного акціонерного товариства "АНДЕЗИТ" судові витрати в сумі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн.

4. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Суддя

М.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 28.01.2020 року.