ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 січня 2020 року

Справа № 280/5322/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Міністерства соціальної політики України (01601, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10; код ЄДРПОУ 37567866)

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо відмови позивачу у видачі "Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби".

2) зобов`язати відповідача видати позивачу "Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв`язку з досягненням віку 62 роки та наявності стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, більше 20 років, згідно пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889) має право на отримання пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII). З метою реалізації права на отримання пенсії державного службовця позивач звернувся до Міністерства соціальної політики України із заявою про видачу довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії. Відповідач відмовив у видачі такої довідки з посиланням на відсутність у позивача відповідного стажу роботи, на посадах, віднесених до категорій посад державної служби. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки на його думку він має стаж державної служби, необхідний для видачі відповідної довідки. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05.11.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 09.12.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Пенсійний фонд України та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

19.12.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№53961), у якому зазначено, що за повідомленням Пенсійного фонду України станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду державного службовця та не має стажу 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених законом. Таким чином відсутні підстави для видачі позивачу довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця. Крім того, звертає увагу, що обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

21.12.2019 позивач подав відповідь на відзив (вх.54200), в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначає, що чинним законодавством не передбачено підстав для відмови відповідачем у видачі довідок про заробітну плату.

24.12.2019 до суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вх.54768), в яких зазначено, що позивач перебуває у нього на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону Закон №889 не звертався.

13.01.2020 до суду надійшли пояснення Пенсійного фонду України (вх.№1545), в яких зазначено, за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 складає 19 років 8 місяців 5 днів. Звернуто увагу на те, що посади помічників-консультантів народних депутатів України належать до посад патронатної служби. Крім того, позивач помилково посилається на Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, оскільки останній втратив чинність з 01.05.2016. Вказано, що станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду державної служби та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII, у зв`язку з чим підстави для призначення позивачу відповідного виду пенсії відсутні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати йому «Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсії не займає посади державної служби».

Листом Міністерства соціальної політики України від 29.09.2019 №6489/0/196-19 позивачу надано відповідь, де вказано, що Довідки про заробітну плату для призначення пенсії державному службовцю видаються згідно із Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - порядок №622) та Порядком видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 №750 (далі - Порядок №750). При цьому, згідно зі статтею 58 Закону №1058 Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. За повідомленням Пенсійного фонду України станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займав посаду в органах державної служби та не мав 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3273, право на призначення пенсії відповідно до Закону №889 у позивача відсутнє. Таким чином, підстав для видачі довідки про заробітну плату для призначення пенсії державному службовцю немає.

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII від 10.12.2015, яким передбачено право на пенсійне забезпечення окремих категорій осіб відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Так, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 2 Порядку №622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу»(далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку №622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону мають, зокрема, чоловіки, які досягли віку 62 роки.

Згідно з пунктом 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 5 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Як зазначено у пункті 6 Порядку №622 у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 №750, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №766/30634, затверджено Порядок №750.

Згідно з пунктом 2 Порядку №750 довідка про заробітну плату для призначення пенсії (далі - довідка для призначення пенсії) відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку №622.

Пунктом 3 Порядку №750 встановлено, що довідка видається у разі ліквідації державного органу без правонаступника або якщо останнє місце роботи особи на посаді державної служби було в органі, який на час призначення особі пенсії відсутній чи у якому на час призначення пенсії перейменовані (відсутні) посади, у тому числі відсутні відповідні посади державної служби, довідки для призначення пенсії видають:

Міністерство соціальної політики України - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було в державних органах, юрисдикція яких поширювалася на всю територію України (крім Національного банку України);

Національний банк України - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було в установах, філіях та представництвах Національного банку України;

структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі утворення) рад - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було у відповідних державних органах, юрисдикція яких поширювалася на територію однієї або кількох областей, м.Києва або м. Севастополя, одного або кількох районів, міст обласного значення, та органах місцевого самоврядування.

З матеріалів справи встановлено, що позивач з 18.03.2015 зарахований на посаду помічника консультанта народного депутата України Ваната П .М. на час його депутатських повноважень з поширенням дії Закону України «Про державну службу», 01.06.2016 переведений за його згодою на посаду помічника-консультанта народного депутата Ваната П.М. на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України «Про державну службу».

Як зазначалось вище, 01 травня 2016 року набув чинності Закон №889-VIII, відповідно до преамбули якого він визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

При цьому пунктом 18 частини 3 статті 3 Закону №889-VIII визначено, що дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.

Згідно з частиною 1 статті 92 Закону №889-VIII до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Отже, з 01 травня 2016 року посада помічника-консультанта народного депутата України, не відноситься до посад державної служби, а є посадою патронатної служби.

Аналогічним чином застосовано норми права Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі №640/293/19 (Провадження №11-654апп19).

З аналізу вищенаведених норм права можна дійти висновку, що у зв`язку з відсутністю на час звернення за призначенням пенсії у Верховній Раді України посади державної служби, з якої звільнений позивач, Міністерство соціальної політики України є органом, який повноважений видавати довідки про заробітну плату для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Суд звертає увагу, що Порядок № 750 не містить переліку підстав для відмови у видачі такої довідки, однак, суд враховує, що з урахуванням положень пункту 2 Порядку №750, при вирішенні питання про видачу довідки Міністерства соціальної політики України має встановити наявність у особи відповідного стажу, який дає право на призначення такої пенсії, оскільки така довідка може бути видана тільки особі, яка має відповідне право.

Разом з тим, відмовляючи у видачі довідки про заробітну плату для призначення пенсії державному службовцю, Міністерство соціальної політики України повинно навести достатні обґрунтування такого рішення, оскільки загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Проаналізувавши зміст листа Міністерства соціальної політики України від 29.09.2019 №6489/0/196-19, яким позивачу відмовлено у видачі довідки про заробітну плату для призначення пенсії державному службовцю, суд дійшов висновку, що в ньому міститься лише загальне посилання на відсутність у позивача права на призначення пенсії державного службовця з огляду на те, що він станом на 01.05.2016 не мав 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

При цьому не наведено жодних підстав для таких висновків, оскільки не зазначено, які періоди роботи позивача і на яких посадах були враховані до стажу державної служби, а які періоди не можуть бути враховані і з яких підстав.

Не наведено відповідних обґрунтувань і у відзиві на позовну заяву.

Отже, зміст листа Міністерства соціальної політики України від 29.09.2019 №6489/0/196-19, в якому відповідачем викладено відмову у видачі позивачу довідки про заробітну плату для призначення пенсії державному службовцю, дає підстави стверджувати, що відповідач, розглянувши подану позивачем заяву та документи, не з`ясував розмір стажу державної служби, наявного у ОСОБА_1 станом на 01.05.2016.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував наявність підстав для відмови у видачі довідки про заробітну плату для призначення пенсії державному службовцю, у зв`язку з чим відмова є такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а відтак є протиправною, у зв`язку з чим позовні вимог в цій частини підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача видати позивачу «Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби», суд виходить з того, що суд може зобов`язати відповідача вчинити конкретні, позитивні для позивача дії, лише у випадку, якщо за певних конкретних обставин справи встановить відсутність підстав для прийняття будь-якого іншого рішення, прийняття якого можливо відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих вище підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Отже, суд вважає, що зобов`язання відповідача видати позивачу видати позивачу довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, є передчасним без встановлення стажу роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу довідки про призначення пенсії з урахуванням висновків суду про необхідність прийняття обґрунтованого рішення.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному встановленні всіх обставин справи та їх оцінці у сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

У зв`язку з вищенаведеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536,80 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства соціальної політики України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 143, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства соціальної політики України про відмову у видачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, викладене у Листі Міністерства соціальної політики України від 29.09.2019 №6489/0/196-19.

Зобов`язати Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, з урахуванням висновків суду про необхідність прийняття обґрунтованого рішення.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства соціальної політики України понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Міністерство соціальної політики України, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10; код ЄДРПОУ 3757866.

Треті осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

Пенсійний фонд України, місцезнаходження: 01014, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.9; код ЄДРПОУ 00035323.

Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 20.01.2020

Суддя М.О. Семененко