ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року м. Чернівці

справа № 727/5802/18

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіна Н. Ю.

суддів: Владичан А.І., Литвинюк І.М.

секретаря Ковальчук Н.О.

з участю представника відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» Архипова Олександра Васильовича

учасники справи

позивач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», служба у справах дітей Чернівецької міської ради

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 жовтня 2019 року, головуючий у першій інстанції Смотрицький В.Г.

встановив:

ОСОБА _2 у серпні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном, визнання

Справа №727/5802/18 Головуючий у 1 інстанції Смотрицький В.Г.

Провадження №22-ц/822/5/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Вказував на набуття права власності на поділене в натурі нерухоме майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О.О. 29 вересня 2008 року.

Зазначав, що у квартирі АДРЕСА_1 здійснено реєстрацію ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як піднаймачів.

Посилався на те, що позбавлений можливості безперешкодно реалізовувати право власності на майно у зв`язку із здійсненням реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у квартирі по АДРЕСА_1 .

Просив усунути перешкоди у користуванні поділеним в натурі нерухомим майном, що складається з квартири АДРЕСА_1 , шляхом зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, службу у справах дітей Чернівецької міської ради ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 вересня 2018 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 жовтня 2019 року у позові відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні власністю подільним в натурі майном, квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Зазначає про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, наявності права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4 , що є підставою для визнання відсутності у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 права проживання у жилому приміщенні ОСОБА_2 , пояснення представника ОСОБА_7 про не проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 .

Вважає, що судом не надано правової оцінки поясненням ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не є членами сім`ї, перешкоджають користуванню та володінню квартирою АДРЕСА_1 проживанням у жилому приміщенні.

Відповідачами не доведено правових підстав проживання у квартирі АДРЕСА_1 , наявності договору найму.

Судом неправильно застосовано правові норми, якими регулюється питання втрати права користування житлом ст.156 ЖК України, ст.405 ЦК України, не враховано положення статей 158 та 169 ЖК України.

Посилається на співмірність порушеному праву ОСОБА_2 обраний спосіб захисту усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації та визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Висновки суду про те, що ОСОБА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 січня 2015 року, якою затверджено мирову угоду, укладену між Публічним акціонерним товариством «Ві Ес Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» , та ОСОБА_2 , не є належним позивачем не відповідають обставинам справи, оскільки ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» залишити без задоволення.

Посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» не зазначено порушення його законних прав, свобод та інтересів.

Вважає, що на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 січня 2015 року, якою затверджено мирову угоду, укладену між Публічним акціонерним товариством «Ві Ес Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» , та ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» набуло права управителя предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 правомірно проживають у квартирі АДРЕСА_1 , здійснено реєстрацію ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», служби у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції керувався положеннями ст.41, 47 Конституції України, ч.1, 3, 4 ст.29, ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст. 321, ч.1 ст.383, ч.1 ст.386, ч.1 ст.391, ст.9 ЖК України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_2 порушення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 права власності чи володіння квартирою АДРЕСА_1 , існування реальної небезпеки порушення такого права.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_2 не зазначено якими діями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 порушуються його права.

Водночас суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки не доведено не проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1 .

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обраний ОСОБА_2 спосіб захисту є неналежним, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» набуто права управителя предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» до суду за захистом своїх прав не зверталося.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову

При цьому згідно з п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них.

За змістом абз. 1, 4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Предметом позову ОСОБА_2 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , визнання такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Обставинами, якими ОСОБА_2 обгрунтовував позовні вимоги, зазначав позбавлення можливості безперешкодно реалізовувати право власності на майно у зв`язку із здійсненням реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у квартирі по АДРЕСА_1 .

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Встановлено набуття ОСОБА_2 права власності на поділене в натурі нерухоме майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О.О. 29 вересня 2008 року.

На підставі частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно довідки комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства 5 м.Чернівці від 4 вересня 2017 року №1578 здійснено реєстрацію ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1 як піднаймачів протягом з листопада 2008 року по квітень 2017 року.

Частиною четвертою статті 91 ЖК УРСР визначено, що договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.

Судом не встановлено наявність письмового договору піднайму з відповідною його реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.

Тому не можна погодитися з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», на які є посилання в апеляційній скарзі, що судом не враховано положення статей 158 та 169 ЖК України.

Водночас судом надано оцінку підставам звернення ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», служби у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», служби у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням ОСОБА_2 посилався на положенняч.1 ст. 391 ЦК України.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення порушеного її права власності від будь-яких осіб, будь-яким передбаченим законом способом. Визначальним для захисту такого права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Аналогічного правового висновку 16 листопада 2016 року дійшов Верховний Суд України у справі № 6-709цс16.

Встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вселилися у квартиру АДРЕСА_1 зі згоди власника ОСОБА_2 протягом з листопада 2008 року по квітень 2017 року.

Тому не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на недоведеність відповідачами правових підстав проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

Наявність перешкод у реалізації права власності на майно ОСОБА_2 пов`язував із здійсненням реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1 .

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду у п.3 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.1 ЦПК та з урахуванням положення ч.4 ст.10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проживає у іншому жилому приміщенні квартирі АДРЕСА_4 .

Судом першої інстанції не було встановлено наявності перешкод ОСОБА_2 у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 та порушення права власності ОСОБА_2 у зв`язку з реєстрацією місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1 , що є визначальним для захисту права власності з підстав, передбачених частиною першою статті 391 ЦК України.

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У матеріалах справи відсутні докази наявності перешкод ОСОБА_2 у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з реєстрацією місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1 .

Не заслуговують на увагу посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» на неправильне застосування норм ст.156 ЖК України, ст.405 ЦК України, якими регулюється право користування жилим приміщенням.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 402 ЦК України визначено порядок встановлення сервітуту. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Частиною першою статті 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном, вказаний обсяг становить зміст сервітуту.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

За змістом статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Сервітутне правовідношення виникає в силу закону згідно з частиною першою статті 402 ЦК України за наявності факту проживання особи разом із власником обтяженого сервітутом житла та спільне з ним користування цим житлом. У ЦК України право членів сім`ї власника житла на користування ним визнається сервітутним правом. Це право є особистими сервітутом, оскільки виникає в інтересах певної особи - члена сім`ї власника житла. Таким чином, суб`єктами такого сервітутного правовідношення є, з одного боку, власник житла, а з іншого - член сім`ї.

Зі змісту частини першої статті 405 ЦК України вбачається, що необхідною умовою виникнення зазначеного сервітуту є спільне проживання членів сім`ї з власником обтяженого сервітутом житла та ведення спільного господарства. Лише ці дві умови в сукупності дають право обмеженого користування житлом членам сім`ї власника.

Відтак, за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК УРСР слід дійти висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16.

Встановивши, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 проживають у квартирі АДРЕСА_1 не як члени сім`ї ОСОБА_2 , суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 383 та частини першої статті 391 ЦК України.

Разом з тим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що такий спосіб захисту як усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням не може бути застосований до осіб, які фактично проживають у житловому приміщенні, оскільки власник нерухомого майна не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Заслуговують на увагу доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», що суд першої інстанції дійшов посилкового висновку про неналежність способу захисту.

Водночас висновки суду першої інстанції про неналежність способу захисту фактично зводяться до права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» звертатись до суду за захистом свого права управителя квартирою 1 АДРЕСА_1 .

На підставі ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішення такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

На підставі частини першої статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Згідно із частиною п`ятою статті 1033 ЦК України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

За змістом частини другої стаття1037 ЦК України управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 цього Кодексу.

Отже, ОСОБА_2 не позбавлений права звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, з підстав захисту свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У постанові у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11 зроблено висновок, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням».

Тому вимога ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку задоволенню не підлягає з огляду на те, що відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Тому підстав для скасування правильного по суті рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 жовтня 2019 року немає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 26 січня 2020 року.

Головуючий Н.Ю. Половінкіна

Судді А.І. Владичан

І.М. Литвинюк