Справа № 761/31076/19

Провадження № 2/761/1903/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: ОсауловаА.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

позивача, відповідача та представника позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому просив стягнути з останнього на свою користь суму заборгованості за договором позики від 08.09.2016 року в розмірі 25 000,00 доларів США та суму 3% за прострочення повернення позики у розмірі 1 417,81 доларів США, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 6 625,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 вересня 2016 року відповідач взяв в борг у позивача 25 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою, згідно якої зобов`язався повернути кошти до 08 вересня 2017 року. Відповідач не повернув вказані грошові кошти, що призвело до порушення прав та інтересів позивача. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем, з огляду на приписи ст. 625 ЦК України, становить 26 417,81 доларів США (25 000,00 доларів США - сума основного боргу та 1 417,81 доларів США - 3% за прострочення повернення позики за період з 09.09.2017 р. по 30.07.2019 р.)

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, вказали, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та стягнення з нього коштів.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні (ч. 1 ст. 211 ЦК України).

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 13.08.2019 у справі відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 08 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 25 000,00 доларів США із терміном повернення до 08 вересня 2017 року, про що відповідачем було складено відповідну розписку (а.с. 7).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, такої позиції дотримується Верховний Суд України у правовому висновку прийнятого у Постанові ВСУ від 18.09.2013 р. по справі 6-63цс13.

Статтею 207 ЦК України передбачено, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З врахуванням вказаних вимог закону, наявності дій по передачі кошів і їх отримання відповідачем згідно розписки між позивачем і відповідачем укладено правочин, який по суті є договором позики.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України допускається пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно даної розписки, позичальник ОСОБА_2 зобов`язався повернути суму позики до 08 вересня 2017 року, однак, в порушення умов договору позики, взяті на себе зобов`язання не виконав і не повернув належні позивачу грошові кошти.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Отже, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, а отже зобов`язана повернути позивачу суму боргу за договором позики від 08.09.2016 року.

Стосовно стягнення 3 % річних слід зазначити наступне.

В силу вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Тому суд за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за період з 09.09.2017 року по 30.07.2019 року в розмірі 1 417,81 доларів США.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення суми боргу за договором позики та 3 % річних на вказану суму боргу.

При цьому, відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

На підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти боргу за договором позики від 08.09.2016 року загалом в сумі 26 417,87 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21.01.2020 року становить 642 633,18 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 625,60 грн.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Керуючись ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 207, 526, 533, 612, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 128, 133, 137, 141, 211 223, 263, 265, 273, 280, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти заборгованості за договором позики від 08.09.2016 року в розмірі заборгованості за основним боргом в сумі - 25 000 доларів США та три відсотки річних за період з 09.09.2017 року по 30.07.2019 року в сумі - 1417,81 доларів США, а загалом в сумі - 26417,87 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21.01.2020 року становить - 642 633 (шістсот сорок дві тисячі шістсот тридцять три) гривні 18 коп. та судовий збір в сумі - 6625 грн. 60 коп., що разом становить - 649 258 (шістсот сорок дев`ять тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень 78 коп..

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя : Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення складено 27.01.2020 року