ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 р.

Справа № 520/6710/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

позивача : ОСОБА_1 ,

представника позивача: Марцонь Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року, (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.), повний текст складено 24.10.19 року по справі № 520/6710/19

за позовом ОСОБА_1

до Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Харківській області , Департаменту інформаційних технологій МВС України

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:

- зобов`язати Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Харківській області та Департамент інформаційних технологій МВС України вилучити запис про наявність відкритої кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у справі №61940200 від 1994 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до ст. ст.2, 7 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є достовірність і повнота інформації і суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Проте судом не враховано тривале зберігання відповідачем інформації про відкриту кримінальну справу без будь-яких відомостей про її рух. Зазначає, що інформація про кримінальну справу щодо позивача є застаріла, не відповідає дійсності та є недостовірною , оскільки кримінальної справи на сьогоднішній день не існує, доказів пред`явлення обвинувачення позивачу не має. Зберігання недостовірної, на думку позивача інофрмації, порушує його конституційні права, зокрема права на працю, отримання дозволу на зброю, на отримання візи в США . Крім того, зазначає, що судом неповно досліджено обставини справи, зокрема не витребувано докази на підтвердження достовірності відомостей, зазначених у довідці.

Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Харківській області, Департамент інформатизації МВС України (далі - відповідачі ) надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування зазначили, що інформація , що міститься в базі даних та в довідці про наявність судимостей позивачу відповідає дійсності, крім того Департамент інформатизації МВС не наділений повноваженнями самостійно вносити відомості до персонально-довідкового обліку, як і вносити зміни в облікові документи або вилучати їх. Зазначені дії можуть бути вчинені на підставі процесуального рішення слідчого органу досудового розслідування або рішення суду, проте таких документів, щодо позивача не надходило, а тому підстав вилучення зазначеної інформації не має.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що Департаментом інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України , за зверненням позивача, видано довідку серії НОМЕР_1 , в якій зазначено, що станом на 14.06.2018 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Разом з тим є особою, яку у 1994 р. Київським РВ ХМУ УМВС України притягнуто до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 206 ч.2 КК України (у редакції 1960 року). Кримінальна справа № 6194200. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили. (а.с. 94).

29.08.2018 р. на звернення позивача до Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо роз`яснення обставин та підстав наявності облікового запису про притягнення його до кримінальної відповідальності по кримінальній справі № 6194200, надано відповідь, в якій зазначено, що станом на 28.08.2018 р. остаточного процесуального рішення по кримінальній справі № 6194200 у відношенні ОСОБА_1 , 08.03.1976 р. до УІАП ГУНП в Харківській області не надходило. Для внесення відомостей щодо закриття кримінальної справи № 6194200 запропоновано ОСОБА_1 надати відповідні процесуальні документи (а.с. 13).

Позивач вважає, що запис про наявність судимості від 1994р. у кримінальній справі № 619402000 відносно нього, що міститься в інформаційній системі МВС, є недостовірним, застарілим, а тому підлягає вилученню.

В підтвердження недостовірності інформації зазначає, що відомостей про наявність вироку, або іншого процесуального документу по цій кримінальній справі щодо нього не приймалося, кримінальна справа № 6194200 в період з 1994 року та по теперішній час до Київського районного суду не надходила, журнали реєстрації кримінальних справ з 1994 року знищені за строком зберігання (15 років), про що свідчать відповіді з Київського районного суду м. Харкова, слідчого відділу Київського районного відділу. (а.с.14...)

Вважаючи, що відомості про наявність відносно нього кримінальної справи перешкоджають реалізації його прав та свобод, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності протиправності дій відповідачів та відсутності відомостей, які б доводили, що інформація стосовно позивача про наявність кримінальної справи № 6194200 є неповною або неточною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України № 2657-XII «Про інформацію» (далі Закон України № 2657-XII) кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон України № 2939-VI).

Згідно статті першої Закону № 2939-VI цей закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Вказаний Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Відповідно до ст. 5, ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки.

Згідно п.6 ч.2 ст.8 цього ж Закону передбачено, що суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Згідно частини першої статті 12 Закону збирання персональних даних є складовою процесу їх обробки, що передбачає дії з підбору чи впорядкування відомостей про фізичну особу.

Статтею 15 Закону № 2939-VI визначено, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником бази, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних. Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Персональні дані, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, видаляються або знищуються відповідно до вимог закону.

Отже персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби.

Відповідно до ч. 1 п.п. 1, 2 ч. 2 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про Національну поліцію» поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про Національну поліцію» поліція вживає всіх заходів для недопущення будь-яких порушень прав і свобод людини, пов`язаних з обробкою інформації.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Закон України «Про захист персональних даних» регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:

1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;

2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;

3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;

4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Персональні дані, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, видаляються або знищуються відповідно до вимог закону.

Умови, підстави та процедуру надання відомостей з інформаційної підсистеми "Оперативно-довідкова картотека" єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, що містить відомості стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначає Порядок доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.11. 2016 р. № 1256 (далі - Порядок № 1256).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1256 персонально-довідковий облік - систематизований банк (база) даних інформаційної підсистеми "Оперативно-довідкова картотека" єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення.

Довідка - документ, який містить відомості з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України та який залежно від обсягу запитуваної особою інформації може містити відомості про: відсутність (наявність) судимості; притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України; персонально-довідковий облік.

Порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України визначає Інструкція про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23.08.2002 р. № 823/188 (далі - Інструкція № 823/188).

Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 823/188 об`єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку.

Згідно з п. 9.9 Інструкції № 823/188 інформацію про судимість (несудимість) за особистими зверненнями громадян надають територіальні УОІ-ВОІ за місцем останнього постійного мешкання цих громадян з урахуванням вимог статей 5, 89, 108 КК України. Довідка надається на бланку встановленого зразка за підписом керівника та засвідчується печаткою підрозділу з її обов`язковою реєстрацією.

Відповідно до п. 11.1 Інструкції № 823/188 з оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються: а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку; б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду; в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок; г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв`язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до п. 10 Інструкції.

Судом встановлено, що за даними УІАП Головного управління Національної поліції в Харківській області кримінальна справа № 6194200 порушена 27.01.1994р. Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК України ( в редаціїї 1960р.), по вказаній справі ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення і 26.03.1994р. кримінальна справа з обвинувальним висновком направлена до суду для розгляду по суті, в архіві Київського ВП ГУНП в Харківській області кримінальна справа № 6194200 відсутня, що підтверджується копією алфавітної картки ф.1, контрольним журналом обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які їх вчинили по Київському району м. Харкова за 1994р., а також відповіддю Київського відділу поліції ГУ ГП в Харківській області від 27.09.2019р. на запит адвоката. (а.с.89,90)

Відповідно до п. 4 глави 6 розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04. 2016 р. № 139, при внесенні інформації про кримінальні правопорушення минулих років, у яких встановлено особу правопорушника, одночасно відображаються відомості щодо його затримання, порушення кримінальної справи стосовно нього, пред`явлення обвинувачення за нормами КПК України (у редакції 1960 року), оголошення розшуку тощо.

Отже , відомості, що відображені в облікових даних та довідці щодо ОСОБА_1 , зокрема, зо ОСОБА_1 є особою, яку в 1994 р. Київським РВ ХМУ УМВС України притягнуто до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК України ( в редакції 1960р.) по кримінальній справі № 6194200 відповідають обліковим та статистичним документам.

Доводи апеляційної скарги щодо не витребування доказів про рух кримінальної справи, та як наслідок неповне з`ясування обставин по справі, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено об`єктивних причин не можливості подати докази, а також, що ним здійснено усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу та наявності в їх отриманні перешкод.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності кримінальної справи № 6194200, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідних процесуальних документів органів досудового слідства, прокурора або суду про її знищення, закриття або закінчення матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для вилучення облікового запису щодо кримінальної справи № 6194200 у зв`язку з відсутністю остаточного судового рішення по ній.

Таким чином, ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не встановлено обліку відповідачем недостовірної інформації відносно позивача, а також підстав для вилучення відповідної інформації, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог.

Доводи апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року по справі № 520/6710/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

В.Б. Русанова

Судді

Т.С. Перцова С.П. Жигилій

Повний текст постанови складено 27.01.2020 року