___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 р.

м. Херсон

Справа № 540/2256/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представників позивача - Магеррамової В.Е., Кермача А.І.,

представника відповідача - Присяжнюк - Шевченко О.В., Веремієнко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2019 за №0021451305, №0021461305, №0021471305, №0021481305, рішення №0005371305 від 19.06.2019 та вимогу про сплату боргу від 19.06.2019 №Ф-0002331305.

Ухвалою суду від 28.10.2019 у справі відкрито загальне позовне провадження, учасникам наданий строк для подання заяв по суті справи, підготовче судове засідання призначене на 27.11.2019 о 09:30 год.

27.11.2019, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву та призначено судове засідання на 17.12.2019 о 09:15 год.

17.12.2019 у судовому засіданні задоволено заяви представників сторін та оголошено перерву для надання представником позивача відповіді на відзив, а представником відповідача заперечень на відповідь на відзив, призначено підготовче судове засідання на 15.01.2020.

Також, ухвалою суду від 17.12.2019, в порядку письмового провадження, ухвалено продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів. Призначено підготовче засідання на 15 січня 2020 року 09:15 год.

15.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №540/2256/19 до судового розгляду по суті на 22.01.2019 о 10:00 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив на адміністративний позов. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 29.03.2019 №344, №345, виданих згідно наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 22.02.2019 №301 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Лемчик Іриною Миколаївною та заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Присяжнюк Ольгою Володимирівною, згідно ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Закону України від 08.07.2010 №2464-Vl «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати (даного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.04.2019 №231/21-22-13-05/1932902071.

Перевіркою встановлено наступні порушення ФОП ОСОБА_1 , а саме:

- п. 177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: не нарахування податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності на загальну суму 885201,81 грн. - в т.ч. за 2016 на суму 120 709,66 грн., за 2018 на суму 764 492,16 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 37299,11 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 37299,11 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 118 777 грн., в т.ч.: - березень 2016 року - на 2811 грн.; - липень 2016 року - на 9645,53 грн.; - вересень 2016 року - на 8157,46 грн.; - листопад 2016 року - на 5226,69 грн.; - квітень 2017 року - на 2796,30 грн.; - червень 2017 року - на 435,53 грн.; - серпень 2017 року - на 84,29 грн.; -жовтень 2017 ро ку -н а 61328,17 грн.; - січень 2018 року - на 1135,38 грн.; - травень 2018 року - на 3981,53 грн.; - червень 2018 року -н а 19562,88 грн.; - липень 2018 року - на 2606,48 грн.; - серпень 2018 року - на 1006,13 грн.

- п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. X X Податкового кодексу України, занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 73766,82 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 10059,14 грн., за 2018 рік на суму 63707,68 грн.;

- п.63.3, ст.63, п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України - платником вчасно та в повному обсязі не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20 - ОПП за 2016-2018 роки.

- дотримання норм Наказу «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, а саме неналежне ведення книги, в т.ч. не заповнення інформації у гр.. «Реквізит документа, що підтверджує понесені витрати».

На підставі висновків акта, Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 19.06.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0021451305, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатом річного декларування на суму 1160502,27 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 885201,82 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 221300,45 грн.

- №0021461305, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму 92208,52 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 73766,82 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 18441,7 грн.

- №0021471305 яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 173949,55 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 115966,37 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 57983,18 грн.

- №0021481305, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 170,00 грн.

- рішення №0005371305 від 19.06.2019 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 11189,73 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 37299,11 грн.

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002331305 від 19.06.2019 в сумі 37299,11 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносин суд виходить з наступного.

Щодо податкових повідомлень - рішень: від 19.06.2019 №0021451305, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1160502,27 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 885201,82 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 221300,45 грн.; від 19.06.2019 №0021461305, яким визначено грошове зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 92208,52 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 73766,82 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 18441,7 грн.; від 19.06.2019 №002147105, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 173949,55 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 115966,37 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 57983,18 грн.; від 19.06.2019 №0021481305, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафну (фінансову) санкцію (штраф) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 170,00 грн.; вимоги від 19.06.2019 №Ф-000233130, якою фізичну особу-підприємця зобов`язано сплатити суму боргу з єдиного внеску в розмірі 37299,11 грн. та рішення №0005371305 від 19.06.2019 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 11189,73 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 37299,11 грн., суд зазначає наступне.

За результатами перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , контролюючим органом було встановлено завищення валових витрат за 2016 рік у сумі 670 609,21 грн., за 2018 рік у сумі 4 247 178,66 грн. - яке виникло внаслідок не врахування до складу валових витрат залишків товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались на початок та кінець звітного періоду, а також наявної кредиторської/дебіторської заборгованості пов`язаної з їх придбання/реалізацією. Загальна сума неправомірного включення витрат складає 4 917 787,87 грн. (с.с. 17-19 акту перевірки).

Судом встановлено, що в період проведення перевірки відповідачем був вручений фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 запит від 12.04.2019 №1655/ФОП/21-22-13-05, яким зобов`язано надати інформацію, а саме: пояснення та документальне підтвердження щодо задекларованих сум у 2016-2018 р.р. (у розрізі контрагентів-постачальників) та інформацію про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2016, 01.01.2017, 01.01.2018, 31.12.2018 (в кількісному та вартісному вигляді по кожному виду товарів).

На виконання вимог вищевказаного запиту, листом від 18.04.2019 №18/04 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до перевірки надано інформацію про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2016 року, які складали 9 101 622,78 грн. та станом на 31.12.2016 року - 8 004 068,78 грн., кредиторська заборгованість за отримані товарно-матеріальні цінності станом на 01.01.2016 року складала 14 142 158,39 грн. та станом на 31.12.2016 року 12 360 879,52 грн., дебіторська заборгованість за відвантажені товарно-матеріальні цінності станом на 01.01.2016 року складала 12 376 708,95 грн. та станом на 31.12.2016 року 11 885 491,25 грн. Також, платником податків надані залишки товарно-матеріальних цінностей також станом на 01.01.2018 року, що складали 10 736 474,5 грн. та станом на 31.12.2018 року - 8 549 356,66 грн., кредиторська заборгованість за отримані товарно-матеріальні цінності станом на 01.01.2018 року складала 21 791 386,19 грн. та станом на 31.12.2018 року 16 317 853,69 грн., дебіторська заборгованість за відвантажені товарно-матеріальні цінності станом на 01.01.2018 року складала 19 494 816,63 грн. та станом на 31.12.2018 року 17 882 637,13 грн. А також, надано пояснення, що порядком ведення Книги обліку та витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування.

Порядок проведення інвентаризації визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 (далі - Положення № 879).

Згідно з пунктом 2 якого це Положення застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства).

Отже, проведення інвентаризації залишків ТМЦ для фізичних осіб-підприємців не передбачено Положенням № 879.

Разом з тим, відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Судом встановлено, що Книга обліку доходів і витрат позивачем велася.

Як зазначено в акті перевірки, з урахуванням наявної кредиторської/дебіторської заборгованості та залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2016 року та на 31.12.2016 року фактична вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), що утворюють основу витрат при реалізації товарів за 2016 рік складає 19 198 635,19 грн. (в т. ч. ТМЦ- 18 338 161,94 грн., з/п - 237 023,06 гри., інші витрати - 623 450,19 грн.), а за даними обліку ФОП ОСОБА_1 , які відображені у податковій декларації про майновий стан і доходи (додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи) від 08.02.2017 №9269553787 вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, складає 19 869 244,39 грн. (в т. ч. ТМЦ19 008 771,14 грн., з/п - 237 023,06 грн., інші витрати - 623 450,19 грн.), розбіжність за 2016 рік - 670609,21 грн. ( с. 18 акту перевірки).

З урахуванням наявної кредиторської/дебіторської заборгованості та залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2018 року та на 31.12.2018 року фактична вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), що утворюють основу витрат при реалізації товарів за 2018 рік складає 29 842 169,76 грн. (в т. ч. ТМЦ- 28 928 730,07 грн., з/п - 391 114,96 грн., інші витрати - 522 324,73 грн.), а за даними обліку ФОП ОСОБА_1 , які відображені у податковій декларації про майновий стан і доходи (додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи) від 01.02.2019 №9309373507 вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, складає 34 089 348,42 грн. (в т. ч. ТМЦ33 175 908,73 грн., з/п - 391 114,96 грн., інші витрати - 522 324,73 грн.), розбіжність за 2018 рік - 4 247 178,66 грн. ( с. 19 акту перевірки).

Такі висновки, щодо завищення витрат, відповідач зробив застосовуючи формулу для обрахунку витрат позивача, про що зазначено у відповіді на заперечення на акт перевірки від 13.06.2019 №2508/ФОП/21-22-13-05.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , у встановлені законодавством строки, було надано заперечення на акт перевірки. У відповіді на заперечення від 13.06.2019 №2508/ФОП/21-22-13-05, ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі наведено формулу, яку застосовано при визначені витрат. Вказана формула застосована при обчислені собівартості лише за 2016 рік та 2018 рік. При цьому, відповідачем не наведено пояснення щодо неврахування та не відображення в акті перевірки інформації за 2017 рік.

Позивачем наведений у позовній заяві розрахунок за формулою відповідача з урахуванням 2017 року. Дослідивши даний розрахунок, суд погоджується з твердженням позивача, що в акті перевірки, в супереч п.86.10 ст.86 Податкового кодексу України відображена неповна інформація, а саме: не відображено факт завищення податкових зобов`язань за 2017 рік.

Згідно з розрахунком позивача за формулою, вказаною у відповіді на заперечення до акту перевірки та у відзиві на позовну заяву, за 2017 рік собівартість ТМЦ складає 24 266 626,56 грн. Вартість документально підтверджених витрат за формулою ГУ ДФС у Херсонської області, АР Крим та м. Севастополі за 2017 рік складає 25 196 003,19 грн., в декларації визначено витрат за 2017 рік 18 236 362,42 грн., тобто, розбіжність на 6 959 640,77 грн.

Отже, за 2016 рік розбіжність «-» 670609,11 грн., за 2017 «+» 6 959 640,77 грн., за 2018 рік «-» 4 247 179,06 грн. Всього, якщо брати до уваги формулу ревізорів, розбіжність становить «+» 2 041 852,60 грн., що означає позивачем занижено вартість витрат на 2 041 852, 60 грн., а не завищено як зазначено в акті перевірки.

Суд критично ставиться до твердження відповідача стосовно того, що при задекларованому доході в сумі 18 500 037,9 грн. за 2017 рік (декларація про майновий стан і доходи від 30.01.2018 №9297465293), у платника податків не може бути документально підтверджених витрат у сумі 25 196 03,19 грн. як вирахувано позивачем, оскільки, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 при розрахунку витрат застосував формулу відповідача, а саме: Розрахунок собівартості = (Залишок ТМЦ на 01.01.16 +Д-т на 01.01.16 К-т на 01.01.16) + ЄРПН (ТМЦ) - (Залишок на 31.12.16+Д-т на 31.12.16 К-т на 31.12.2016).

Відповідно до п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов`язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період, перелік який визначений розділом III ПК України.

Відповідно ст.174 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 174 цього Кодексу).

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2 п. 177.4 ст. 174 цього Кодексу);

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 174 цього Кодексу);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг" (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 174 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 174 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164,1,3 пункту 164,1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).

Таким чином, за правилами ПК України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з підпунктом 14,1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У період проведення перевірки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано перевіряючим всі належні первинні бухгалтерські документи за період 2016-2018 р.р. Зауважень щодо відсутності чи неналежності первинних документів актом перевірки не встановлено.

Дана обставина не заперечується сторонами щодо їх наявності та подання до перевірки. Також, у ревізора відсутні зауваження щодо їх складення, зауваження податкового органу стосуються виключно правомірності віднесення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сум, що підтверджують вказані документи, до складу витрат.

Чинна на період виникнення спірних правовідносин Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені Порядком № 481. Проаналізувавши положення Порядку №481, суд дійшов висновку, що цим Порядком не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Між тим, поняття «запаси» визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 264 від 20.10.1999 року. А саме під «запасами» розуміються активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 2 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року , цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Враховуючи викладене, ведення бухгалтерського обліку та визначення облікової політики для фізичної особи - підприємця не є обов`язковими.

З контексту наведених вище норм права можна дійти висновку про те, що нормами чинного законодавства обов`язок щодо ведення обліку саме товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачений. Ведення обліку (в тому числі товарних запасів) у фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування полягає в обов`язковому веденні Книги обліку доходів і витрат. У ній за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Також, Книга обліку доходів і витрат передбачає відображення доходів та витрат лише в сумовому виразі, без зазначення кількості реалізованих товарів.

Разом із тим, акт перевірки на ст. 7 (таблиця №14) містить посилання, що суцільним порядком охоплені перевіркою в тому числі договори із постачальниками та покупцями, однак, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські документи перевірялися вибірковим методом.

Суд відмічає, що в акті перевірки відсутній перелік документів з посиланням на реквізити, на підставі яких був зроблений висновок про завищення витрат.

Відповідно до розділу II (п.3,4,5) Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу 3 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Всупереч вказаним вимогам, акт перевірки не містить жодних посилань на докази (первинні або інші документи), якими підтверджувались обставини щодо наявності факту порушення позивачем обумовлених норм податкового законодавства.

Враховуючи те, що ревізором не досліджувалися первинні документи суцільним порядком, суд вважає, що висновок акту перевірки, на підставі якого нараховане грошове зобов`язання та застосовані штрафні санкції є необґрунтованим та не відповідає вимогам Порядку.

Суд відмічає, що неприйнятним є спосіб встановлення податковим органом правопорушення стосовно витрат сформованих позивачем, без перевірки документів, адже у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення. Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками не проведення перевірки. Документальний спосіб дослідження у будь-якому випадку передбачає документи, як предмет такого дослідження, висновок податкового органу про податкове правопорушення по факту відсутності документів можливій виключно у випадку їх ненадання податковому органу платником податку під час проведення належної перевірки.

Під час розгляду справи представник відповідача також не зміг усунути вказані недоліки акта перевірки та навести суду докази (первинні або інші документи), якими підтверджувались обставини щодо наявності факту порушення позивачем обумовлених норм податкового законодавства.

Суд не бере до уваги посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на формулу, відповідно до якої обчислювались витрати позивача від ведення господарської діяльності, оскільки дана формула, не передбачена жодним нормативним актом, крім того її опис відсутній в самому акті перевірки, що суперечить ч. 2 ст. 77 КАС України.

Суд відмічає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності належним чином зафіксованого порушення та складення акту перевірки у встановлений законом спосіб, у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку з допущеними таким платником порушеннями, необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку та оформити її результат актом відповідно до вимог Порядку.

Отже, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12).

Також, дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Акт перевірки, отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17 зазначив «… У будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження первинних документів. Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками не проведення перевірки. …».

Посилання відповідача на пп. 177.4 ст. 174 ПК України, як підстави правомірності донарахування податку на доходи фізичних осіб, є неприйнятним, оскільки нормами цього пункту наведений перелік витрат, який безпосередньо пов`язаний з отриманням доходів, у той час коли системний аналіз ст. 177 цього Кодексу, з урахуванням пп. 177.2 та пп.177.4.4. цієї статті встановлюють правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, за якими до витрат належать документально підтверджені витрати, пов`язанні з господарською діяльністю такої особи, перелік яких не є вичерпним. Намагання податкового органу обмежити цей перелік посиланням на положення податкового закону, норма якого у цій частині має інше правове навантаження, є хибним.

Податковий орган має враховувати, що результати оподаткування у будь-якому випадку є похідними від здійснення (провадження) підприємцем господарської діяльності, обмеження його витрат пов`язаних з господарською діяльність призведе до обмеження господарської компетенції і, як наслідок, вплине на свободу підприємницької діяльності взагалі.

Також, у відзиві наведені пояснення щодо застосування у формулі кредиторської заборгованості без урахування сум ПДВ, однак, в акті перевірки дані розрахунки вирахування сум ПДВ з кредиторської заборгованості відсутні.

Крім того, позивачем зазначено, що при проведені перевірки платником було надано пояснення з висвітленням принципу ведення бухгалтерського обліку та визначенням собівартості ТМЦ. Дані пояснення не були враховані при перевірці, первинні документи не перевірені та не враховані. Ревізор звертав увагу лише на дані, які потрібні для вирахування формули та для прикладу надано таблиці з розрахунками платника податків та вибірково первинні документи.

Так, за прикладом розрахунку собівартості по взаємозаліку між позивачем та ТОВ «Плодоовочевий Комбінат Херсон» судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було укладено договір з покупцем, а саме ТОВ «Плодоовочевий комбінат "Херсон" № 36 від 01.09.2014 р., згідно якого було відвантажено склобанку за наступними накладними: видаткова накладна та ТТН № 288 від 14.10.2017 р. на загальну суму 154 206,00 грн., № 14 від 24.01.2018 р. на суму 197 916,16 грн., № 15 від 24.01.2018 р. на суму 197 916,16 грн., № 79 від 21.03.2018 р. на суму 155 017,20 грн., № 80 від 24.03.2018 р. на суму 168 261,60 грн. та № 81 від 24.03.2018 р. на суму 155 017 ,20 грн. Транспортування товару відбувалось за рахунок покупця, а саме ТОВ «Плодоовочевий комбінат Херсон», власним чи найманим транспортом.

Вищевказаний товар було придбано у постачальника (виробника) ПАТ «Консюмер-Скло-Зоря», договорів на постачання склобанки № УКР/2013/053 від 17.12.2013 р., згідно видаткових накладних № 8001341024 від 24.01.2018 р. на суму 186 091,78 грн., № 8001341025 від 24.01.2018 р. на суму 186 091,78 грн.

Також було укладено договір з постачальником (виробником) ТОВ «Скляний Альянс» № СА/29 від 01.11.2015 р. та придбано склобанку, згідно видаткових накладних № 7438 від 14.10.2017 р. на суму 140 661,37 грн., № 1716 від 21.03.2018 р. на суму 141 602,45 грн., № 1798 від 24.03.2018 р. на суму 158 401,64 грн., № 1815 від 25.03.2018 р. на суму 141 602,45 грн.

ТОВ «Плодоовочевий комбінат» є виробником овочевої консервації та в рахунок оплати за вищевказану склобанку було відвантажено на орендований склад ФОП ОСОБА_1 томатну пасту та прийнято рішення провести взаємозалік зустрічних вимог на загальну суму 1 000 000 грн. від 01.06.2018 р.

Досліджуючи докази, надані до суду сторонами, судом встановлено, що при перевірці правильності відображення позивачем витрат за 2016-2018 роки, ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не враховано специфіку господарської діяльності позивача та не взято до уваги принцип розрахунку собівартості товарно-матеріальних цінностей, що в подальшому вплинуло на правильність визначення валових витрат позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим висновок відповідача, що на порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ платником податків ОСОБА_1 , неправомірно включено до складу валових витрат, витрати на придбання ТМЦ за 2016 рік у сумі 670609.21 грн.. за 2018 рік у сумі 4 247 178.66 грн.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. В даному випадку, позивачем нараховувався ЄСВ у розмірі 22% визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем занижений ЄСВ на загальну суму 372299,11 грн. На підставі такого висновку відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2019 №Ф-0002331305, якою позивачу нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 372299,11 грн., та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0005371305, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 11189,73 грн.

Отже, підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували твердження контролюючого органу про заниження позивачем чистого доходу за 2016-2018 рр. Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2016-2018 рр., суд вважає неправомірним донарахування позивачеві суми єдиного соціального внеску на вказану суму доходу, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

Оскільки саме з суми чистого оподатковуваного доходу здійснюється нарахування та сплата військового збору, то і висновки про заниження позивачем військового збору у сумі 73766,82 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18441,70 грн., також, є безпідставними та незаконними.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 19.06.2019 №0021471305, яким ФОП ОСОБА_1 , визначено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) послуг в сумі 173949,55 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 115966,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 57983,18 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на порушення п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 115 966.38 грн.

Такий висновок контролюючий орган сформував, у зв`язку з тим, що досліджуючи господарські операції з придбання та реалізації товару, встановлено заниження бази оподаткування операцій з постачання товарів на загальну суму 579 831,88 грн. через реалізацію товарів за ціною нижче ціни придбання таких товарів (таблиця 45 акту).

Також, при дослідженні обсягів придбання та реалізації, встановлено, що у перевіреному періоді у ФОП ОСОБА_1 обліковується невідповідність між деякими придбаними та реалізованими товарами, в т.ч. по кукурудзі.

Дослідивши докази та проаналізувавши доводи сторін, суд не погоджується з висновком відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 115966,37 грн.

Так, в акті перевірки на ст. 42 (п.2.6.3.4) досліджені господарські операції з ТОВ «Альвін ЛТД» та зроблений висновок про те, що у зв`язку з відсутністю в листах платника податків від 12.04.2019 вх.№15314/ФОП, від 19.04.2019 вх.№ 16202/ФОП інформації щодо обсягу та суми залишків по кожному виду товару, у ході проведення поточної перевірки неможливо встановити, які саме ТМЦ обліковувалися на залишках та у якій кількості на початок перевіряємого періоду. Надані для перевірки позивача первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ОСОБА_1 та ТОВ «Альвін ЛТД», тобто є недостовірними.

Такий висновок контролюючий орган робить через нібито заниження платником податків бази оподаткування операцій з постачання товарів на загальну суму 579 831,88 грн. через реалізацію товарів за ціною нижче ціни придбання таких товарів (таблиця 45 акту), в порушення п. 188.1. ст. 188 ПКУ, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 115 966, 38 грн.

Так, дійсно, відповідно до абзацу 2 п. 188.1. ст. 188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;газу, який постачається для потреб населення.

Однак, зазначене не відповідає дійсним фактичним даним та ґрунтується на припущенням у зв`язку з відсутністю у контролюючого органу, як зазначили в Акті самі перевіряючи, інформації щодо обсягу та суми залишків по кожному виду товару, з зв`язку з чим у ході проведення поточної перевірки неможливо встановити, які саме ТМЦ обліковувалися на залишках та у якій кількості на початок перевіряємого періоду.

Судом встановлено, що до перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав, та в Акті це зазначено, наявність залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2016 року, які складали 9 101 622,78 грн.,а станом на 01.01.2018 року складали 10 736 474,5 грн.

Позивачем зазначено, що реалізація товару (консервації та кришки) здійснювалась із залишків на складах платника, які були придбані за попередній перевірці період. Зазначені поставки не входять до періоду перевірки, тому запити щодо зазначених документів службовими особами не надавались, більш того, за попередній період були проведені відповідні податкові перевірки, за якими порушень не встановлено. На підтвердження обґрунтувань, позивачем надано та до матеріалів справи залучено акт документальної планової перевірки від 05.12.2016 №867/21031305/1932902071за попередній період - 2015 рік.

Висновок контролюючого органу щодо порушення платником податків п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки до порівняння ціни товарів беруть не фактично придбаних, а ціни періоду, що перевіряється, та які вони можуть оглянути, що свідчить про штучність таких висновків. Підтвердження, що товари, які були продані в період 2016-2018 р.р. були й придбані в той же період, в Акті відсутні.

На підтвердження придбання товару (кукурудзи), який знаходився на складі та реалізований в перевіряємому періоді, позивачем надано первинні документи, серед яких є декларація виробника, яка підтверджує право позивача реалізовувати товар на протязі двох років (строк придатності).

В даному випадку, ревізором зроблені припущення про невідображення реального руху товару на підставі відсутності детальної інформації про залишки ТМЦ. При тому, що до підтвердження господарської операції з контрагентом залишки ТМЦ не мають ніякого відношення. В акті перевірки зауваження до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ФОП ОСОБА_1 відсутні, а тому, збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість є протиправним та необґрунтованим.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення -рішення від 19.06.2019 №0021471305 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) від 19.06.2019 року за № 0021451305, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , пнпп НОМЕР_1 ) визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1106502,27 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 885201,82 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 221300,45 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) від 19.06.2019 № 0021461305, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , пнпп НОМЕР_1 ) визначено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 92208,52 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 73766,82 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 18441,70 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) від 19.06.2019 року за № 0021471305, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , пнпп НОМЕР_1 ) визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в країні товарів (робіт, послуг) в сумі 173949,55 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 115966,37 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 57 983,18 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) від 19.06.2019 року за № 0021481305, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , пнпп НОМЕР_1 ) застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 170,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) від 19.06.2019 року за № 0005371305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , пнпп НОМЕР_1 ) застосовано штрафні санкції в розмірі 11189,73 грн.

Визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) від 19.06.2019 року за № Ф-0002331305, якою Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , пнпп НОМЕР_1 ) зобов`язано сплатити суму боргу в розмірі 37299,11 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , пнпп НОМЕР_1 ), сплачений судовий збір у сумі 9 605,00 грн. (Дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 січня 2020 р.

Суддя І.І. Войтович

кат. 111030200