РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 січня 2020 р. Справа № 120/4186/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Драло В.О.,

представника позивача: Савелової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління Держпраці у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 року Управління Держпраці у Вінницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», у якому просило заборонити виконання будівельно-монтажних робіт, виконання робіт на висоті, виконання робіт працівниками та посадовими особами без проведення навчання, та які не пройшли попередніх та медичних оглядів, до усунення порушень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що у період з 25.11.2019 року по 28.11.2019 року ним проведено планову перевірку у сферах дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки у відповідача. За результатами складено акт перевірки суб`єкта господарювання № 032.0203.19 від 28.11.2019 року про виявлення порушень вимог законодавства.

У зв`язку з виникненням загрози життю працівників та з метою недопущення шкоди життю і здоров`ю працівників відповідача, позивач вважає, що є підстави для заборони виконання будівельно-монтажних робіт, виконання робіт на висоті, виконання робіт працівниками та посадовими особами без проведення навчання, та які не пройшли попередніх та періодичних медичних оглядів, до усунення порушень.

Ухвалою суду від 17.12.2019 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 21.01.2020 року, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву не надав. Відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду був повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з положеннями ч.1, ч.3 та ч.9 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та враховуючи доводи, викладені в позовній заяві, просила адміністративний позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

У період з 25.11.2019 року по 28.11.2019 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області проведено планову перевірку у сферах дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», що знаходиться за адресою: 23608, Вінницька область, Тульчинський район, с. Мазурівка. вул. Лисенка,89.

Під час перевірки виявлено наступні порушення:

допускаються до роботи працівники, які не пройшли попередніх та періодичних медичних оглядів, що є порушенням вимог ст. 17 Закону України «Про охорону праці»;

працівникам не видано безкоштовно (тобто - за рахунок роботодавця) за встановленими нормами (для будівництва - НПАОП 45.2-3.01) спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, що с порушенням вимог ст. 8 Закону України «Про охорону праці», ПКМУ від 27.08.2008 №761 та п. 4.10 ДБН А.3.2-2- 2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництв»;

відсутні акти комісій про закінчення позамайданчикових і внутрішньомайданчикових підготовчих робіт і готовність об`єкта до початку будівництва, що є порушенням вимог п. 4.6 ДБН А.3.2-2-2009 Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека } будівництві, затверджений наказом Мінрегіонбуду від 25.05.2011р №53 та наказом Мінрегіону від 30.12.2011 року № 417. НПАОП 45.2-7.02-12;

не призначено відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку, що є порушенням вимог п 1.3.1 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів»;

не проведено лабораторних досліджень умов праці та атестації робочих місць, що є порушенням вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці»;

посадові особи не пройшли позачергове навчання з метою ознайомлення з новими нормативно-правовими актами з охорони праці, а саме: НПАОП 0.00-1.80-18 «Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання», НПАОП 45.2-7.03-17 «Мінімальні вимоги з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках», що є порушенням вимог статті 18 Закону України «Про охорону праці»;

будівельно-монтажні роботи виконуються за відсутності проекту організації будівництв: (ПОБ) та проекту виконання робіт (ПВР), що є порушенням вимог п. 4.2 ДБН А.3.2-2-2009Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві затверджений наказом Мінрегіонбуду від 25.05.2011 року №53 та наказом Мінрегіону від 30.12.2011р № 417. НПАОП 45.2-7.02-12;

керівник будівництва не призначив одного або кількох координаторів з питань охорони праці на стадії розроблення проектної документації на будівництво та координатора з питань охорони праці на стадії будівництва, що є порушенням вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», п. 1 Розділу II НПАОП 45.2-7.03-17 «Мінімальні вимоги з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках»;

замовник або керівник будівництва до початку виконання будівельних робіт на будівельному майданчику не забезпечив складання плану з охорони праці будівельного майданчика з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві», що є порушенням вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», п. 2 Розділу II НПАОП 45.2- 7.03-17 «Мінімальні вимоги з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках»;

роботодавцем не подано до управління Держпраці у Вінницькій області декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки:

роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра, що є порушенням вимог статті 21 Закону України «Про охорону праці», п. 6 додатку 6 Постанови КМУ від 07.02.2018 року № 48 про внесення змін до постанови КМУ від 26.10.2011 року № 1107 « Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки»;

суб`єктом господарювання не одержаний дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки (зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин), що є порушенням вимог статті 21 «Про охорону праці», п. 14 додатку 2, Постанови КМУ від 07.02.2018 року № 48 про внесення змін до постанови КМУ від 26.10.2011р. № 1107 « Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки».

За результатами складено акт перевірки суб`єкта господарювання № 032.0203.19 від 28.11.2019 року про виявлення порушень вимог законодавства, який підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» Смолій В.В.

Припис від 28.11.2019 № 032.0203.19 вручено директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» Смолій В.В., про що свідчить його власноручний підпис.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон № 877-V).

В розумінні статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення №96).

За приписами статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон № 2694-XII) державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Зокрема, підпунктом 16 пункту 4 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань.

Приписами норми частини першої статті 39 Закону № 2694-XII передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, зокрема, мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об`єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції; видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов`язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки, а також забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Частиною п`ятою статті 4 Закону № 877-V встановлено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Із аналізу вищенаведених норм видно, що підставою для звернення з позовом до суду про застосування заходів реагування є виявлення органом нагляду (контролю) порушення вимог законодавства, про що зазначається в акті перевірки.

Як уже зазначалося, за результатами проведеної перевірки виявлено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» порушення нормативно-правових актів з охорони праці, які створюють загрозу життю та здоров`ю працівників підприємства, зокрема ст. ст. 8, 13, 14, 17, 18 та 21 Закону України «Про охорону праці».

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про охорону праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У акті перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) № 032.0203.19 від 28.11.2019 року вказано, що працівникам не видано спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, що є порушенням вимог п.4.10 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки. Охорона праці і промислова безпека у будівництві».

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» визначено обов`язки роботодавця щодо створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

У акті перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) № 032.0203.19 від 28.11.2019 року виявлено ряд порушень, передбачених статтею 13 Закону України «Про охорону праці».

Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров`я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Частиною 6 ст. 18 Закону України «Про охорону праці» визначено, що не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Так, відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами.

При цьому, згідно висновків акту перевірки, роботодавець не одержав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки (зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин), що є порушенням вимог п. 14 додатку 2 Постанови КМУ від 07.02.2018 року № 48 про внесення змін до Постанови КМУ від 26.10.2011 року № 1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки».

28.11.2019 року позивачем було винесено припис від 28.11.2019 № 032.0203.19 та вручено директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» Смолій В.В., яким вимагалося усунути порушення вказані в акті перевірки суб`єкта господарювання № 032.0203.19 від 28.11.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду справи, відомостей щодо усунення виявлених порушень відповідачем не надано.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, підставою для застосування відповідних заходів реагування є порушення суб`єктом господарювання законодавства про охорону праці, яке створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, надавши їм відповідну оцінку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В силу положень ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача у даній справі не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», а саме: заборонити виконання будівельно-монтажних робіт, виконання робіт на висоті, виконання робіт працівниками та посадовими особами без проведення навчання, та які не пройшли попередніх та медичних оглядів, до усунення порушень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 27.01.2020

Позивач : Управління Держпраці у Вінницькій області (Код ЄДРПОУ 39845483, вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, 21050)

відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (Код ЄДРПОУ 20095161, вул. Лисенка, 89, с. Мазурівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23608)

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна Михайлівна