2/712/990/20

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 січня 2020 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Борєйко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у цивільній справі встановлено, що вона подана до суду без додержання вимог ст.175 та ст.177 ЦПК України.

Так, відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просить, зокрема, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає грошовій оцінці, в зв`язку з чим позовна заява повинна містити ціну позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається - у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Однак, в порушення п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 не містить ціни позову та обґрунтованого розрахунку сум, які підлягають стягненню з відповідача на день звернення до суду з даним позовом, що позбавляє суд об`єктивної можливості визначити розмір судового збору, який позивач зобов`язаний сплати при поданні позову до суду з вищевказаною вимогою.

Крім того, згідно ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» №423-п/тз від 19 грудня 2019 про звільнення його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» за п.8 ст.36 КЗпП України; поновити його на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Таким чином, позивачем заявлено чотири позовні вимоги, з яких: три - немайнового характеру, одна – майнового характеру. При цьому, позивачем у першій вимозі поєднано дві різні вимоги, а саме – 1) визнання незаконним наказну про звільнення та 2) скасування наказу про звільнення.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання даного позову в частині вимог про визнання звільнення незаконним; скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі.

Відповідно до статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці», середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Крім того, згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

Отже, відповідно до Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій на вирішення суду поставлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позивач не звільнений.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2027 гривень.

Отже, позивач при зверненні до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов`язаний сплатити судовий збір у розмірі, який передбачений п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з врахуванням ціни позову, але не меншому ніж 840 гривень 80 копійок за звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Однак, позивачем не надано доказів сплати ним судового збору за подання даної позовної заяви в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в зв`язку з чим позивачу необхідно сплатити судовий збір за вказану вимогу та надати суду відповідні докази.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Крім того, відповідно до п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В порушення вищевказаної норми ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Також, згідно ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Однак, до позовної заяви ОСОБА_1 , останнім не додано оскаржуваного наказу про звільнення його з роботи.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» належним чином завірену копію судового наказу №423-п/тз від 19 грудня 2019 року про його звільнення з роботи.

Вказане клопотання обґрунтовує тим, що у день його звільнення відповідач видав йому трудову книжку та провів розрахунок з ним, ознайомив з наказом про звільнення, однак, всупереч положенням ст.47 КЗпП України відповідач не видав копію наказу про звільнення його з роботи.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно п.4 ч.2 ст.82 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено - вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Однак, будь-яких доказів звернення позивача ОСОБА_1 до відповідача з вимогою надати йому належним чином завірену копію наказу №423-п/тз від 19 грудня 2019 року про його звільнення з роботи, а також неможливості самостійно отримати зазначений наказ, до позовної заяви не додано.

На підставі вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» належним чином завіреної копії судового наказу №423-п/тз від 19 грудня 2019 року про його звільнення з роботи.

Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.2 ст.185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.82, 83, 175, 177, 260, 261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» належним чином завіреної копії судового наказу №423-п/тз від 19 грудня 2019 року про його звільнення з роботи, - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків, який відраховується з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатись не поданою і буде повернута позивачу.

Ухвала окремо від остаточного судового рішення оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.М. Борєйко