Провадження № 2/487/14/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2020 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді - Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання - Рурич І.В., розлянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу №487/904/17 за позовом ОСОБА_1 до Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) в особі уповноваженого представника ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання частково недійсним Договору викупу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, -

за участю: представника позивача - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) в особі уповноваженого представника ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання частково недійсним, в частині відступлення/набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитиним договором №NKVGK04040034 06/06/2005 року, укладеного 13.10.2011 року між Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) та ПАТ КБ «ПриватБанк», Договір зворотнього викупу (відступлення) прав вимоги.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що 06.06.2005 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитиний договір №NKVGK04040034, згідно якого він отримав грошові кошти у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 94846,80 доларів США з терміном повернення до 05.04.2025 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.06.2005 року було укладено договір іпотеки б/н, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. зареєстрованого за №2570.

19.02.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) відбулась купівля-продаж (відступлення) прав вимоги за Договорами про іпотечні кредити, зокрема і кредитного договору №NKVGK04040034 06.06.2005 року та іпотечного договору б/н від 06.06.2005 року., згідно якого компнія набула статусу і прав кінцевого бенефіціара (отримувача коштів та вигодонабувача).

Проте, 13.10.2011 року відбувався зворотній викуп (відступлення) прав вимоги за кредитним договором №NKVGK04040034 06.06.2005 року та іпотечного договору б/н від 06.06.2005 року, від Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) до ЗАТ КБ «ПриватБанк», на підставі Договору викупу (зворотніього відступлення).

Але Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) не мав законного права укладати 19.02.2007 року договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за Договорами про іпотечні кредити в частині придбання такої вимоги щодо позичальника ОСОБА_1 , а ЗАТ КБ «ПриватБанк», в порушення вимог чинного законодавства України, в період дії встановленого законом обмеження та заборони на придбання права вимоги за договорами факторингу до фізичних осіб - не суб`єктів господарської діяльності, набув шляхом зворотнього викупу право вимоги за кредитним договором №NKVGK04040034 06.06.2005 року та іпотечного договору б/н від 06.06.2005 року.

Посилачюись на вимоги Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», вказував, що банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги у національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії НБУ і в іноземній валюті. Тому для укладення договору факторингу Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) повинен бути зареєстрованим як спеціалізована фінансова установа та/або мати в наявності банківську ліцензію, видану НБУ, а для здійснення факторингових операцій в іноземній валюті і відповідний письмовий дозвіл НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій. Проте, відсутні будь-які належні і допустимі докази проте, що іноземна компанія Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS), є фінансовою чи/або банківською установою, зареєстрованою на території України в установленому законом порядку.

Тому, Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) під час укладення договору купівлі-продажу (відступлення) від 19.02.2007 року використав елементи нечесної підприємницької практики, ввів в оману позичальника щодо свого права на вчинення такого правочину, тому договір є недійсним в силу вимог ст. 227, 230 ЦК України.

Крім того, змістом Договору зворотнього викупу (відступлення) від 13.10.2011 року прав вимоги за кредитним договором №NKVGK04040034 06.06.2005 року передбачено отримання доходів у вигляді процентів в майбутньому, тобто за своєю природою це є договір факторингу. Посилаючись на Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЦК України зазначив, що до фінансових послуг належать операції з факторингу, предметом договору факторингу можуть бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня). Всі нормативно-правові акти державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, є обов`язковими для дотримання суб`єктами, що надають фінансові послуги, тому факторинг є фінансовою послугою. На момент укладення договору викупу (відступлення) діяло Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Дерфінпослуг №231 від 03.04.2009 року, вимоги якого обов`язкові для фінансових установ. Пунктом 1 Положення визначено, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність операцій з фінансовими активами, зокрема набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб`єктів господарювання за договором, на яке базується таке відступлення, отже клієнтом може бути виключного фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької дільності. Тому у фактора відсутнє законне право на придбання права відступної вимоги до фізичної особи не суб`єктів господарювання.

Тому , право ПАТ КБ «ПриватБанк» на придбання відступної вимоги до фізичної особи не суб`єкта господарювання - є таким, що не набуте в установленому законом порядку, а Договір зворотнього викупу (відступлення) від 13.10.2011 року суперечить та не відповідає вимогам Закону та повинен бути визнаний недійсним, згідно ст. 204, 215 ЦК України.

Вважає, що право вимоги яке перйшло до іноземній компанії Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS), а потім знову до ПАТ КБ «ПриватБанк», прямо суперечить вимогам закону, грубо порушує та суттєво впливає на його майнові права і законні інтереси, тому оспорювати правочин може заінтересована сторона, яка не була стороною правочину.

Ухвалами від 23.02.2017 року і 05.04.2017 року відкрите провадження у справі.

20.04.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відзив на позовну заяву просив в задоволенні позову відмовити, розглянути справу за відсутності їхнього представника. У відзові зазначили, що постановою апеляційного суду м. Миколаєва від 04.04.2018 року за їхнім позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було встановлено, що за договором про відступлення боргу, укладеного між Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) та ПАТ КБ «ПриватБанк»,у банку на підставі п. 2.10, 2.11 цього договору залишилаось право прийому платежів та примусового виконання по зобов`язанням ОСОБА_1 ; з 13.10.2011 року за договором відступлення боргу з Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) власником боргових зобов`язань ОСОБА_1 знову став банк; також встановлено, що заперечень стосовно нарахування банком певних платежів за кредитним договором ОСОБА_1 не наведено. Отже укладення спірного договору жодним чином не порушено прав та не змінено обов`язків Скарлата, під час виконання кредитного договору №NKVGK04040034 06.06.2005 року , тому відсутні підстави для визнання договору недійсним.

22.06.2017 року представник позивача надав до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 21.11.2018 року витребувані з ПАТ КБ «ПриватБанк» докази.

29.01.2019 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надало листа щодо не виконання ухвали суду від 21.11.2018 року про витребуваня доказів.

19.02.2019 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надало листа щодо не виконання ухвали суду від 21.11.2018 року про витребуваня доказів.

12.06.2019 року відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» надало пояснення аналогічні відзову на позовну заяву від 20.04.2018 року, просили в задоволенні позову відмовити.

12.06.2019 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надані докази, які були витребувані судом.

03.10.2019 року представник позивача адвокат Берестовий Є.В. надав письмові пояснення в яких зазначив, що 19.02.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та іноземною компанією Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS), яка являється спеціалізованою іпотечною установою, укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, ЗАТ КБ «ПриватБанк» випустив облігації, які забезпечені іпотечними активами, право вимоги за якими відступив на користь іноземної компанії за вказаним договором. Вподальшому 13.10.2011 року на підставі Договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги іноземною компанією Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS), ПАТ КБ «ПриватБанк» та «ТМФ Трасті Лімітед» (довірчий Управитель), банк здійснив зворотній викуп іпотечних облігацій забезпечених іпотечними активами від іноземної компанії, що не допускається ч.2 ст. 19 Закону України «Про іпотечні облігації», тобто забороняється. При цьому, відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовим установам заборонено залучати кошти фізичних осіб (крім учасників такої установи) із зобов`язанням щодо їх повернення, у тому числі шляхом отримання позики, у разі якщо це прямо не передбачено законом про діяльність відповідної фінансової установи. Крім того, іноземна компанія Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) не є резидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, не входить до переліку фінансових установ, не є кредитною установою, внесенною до Державного реєстру фінансових установ, тому не мала права здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, зокрема нараховувати та стягувати проценти і комісії. Отже, договір від 13.10.2011 року є недійсним в наслідок нікчемності.

22.10.2019 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердив викладені обставини, просив про задоволення вимог.

В судове засідання представник відповідача Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за відсутності представника не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріалами справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що 06.06.2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» (правностуаником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») було укладено кредитиний договір №NKVGK04040034, згідно якого позичальник отримав грошові кошти у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 94846,80 доларів США з терміном повернення до 05.04.2025 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.06.2005 року було укладено договір іпотеки б/н, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. зареєстрованого за №2570, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

19.02.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та «Юкрейн Мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» було укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, згідно якого сторони домовилися, що продавець ЗАТ КБ «ПриватБанк» бажає продати (відступити), а покупець - «Юкрейн Мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» бажає придбати відповідні основні іпотечні активи за оплату ціни викупу на умовах, викладених у цьому договорі. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 продавець цим погоджується продати, а покупець цим погоджується купити відповідні основні іпотечні активи. Сторони домовляються, що основні іпотечні активи продаються відповідно до переліку активів. Кредитний договір, укладений із ОСОБА_1 знаходиться у списку активів.

В подальшому, 13.10.2011 року між іноземною компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № І Пі-Ел-Сі» (надалі - Продавець), ПАТ КБ «Приватбанк» ( надалі- Покупець) та «ТМФ ТРАСТІЛІМІТЕД» (надалі - Довірчий Управитель) було укладено Договір викупу (відсутплення) прав вимоги, за умови якого банк (Покупець) здійснив зворотній викуп іпотечних облігацій забезпечених іпотечними активами від іноземної компанії - Продавця. Кредитний договір, укладений із ОСОБА_1 знаходиться у переліку активів (Додаток 1).

Відповідно до змісту ст. 1 Закону України «Про іпотечні облігації», облігації - це один з видів боргових цінних паперів, що підтверджують наявність кредиторсько-дебіторських взаємовідносин між емітентом і власником облігацій. У цих взаєминах емітент є позичальником грошей, а власник облігації - кредитором.

Поряд з тим, в частині 2 ст. 19 Закону України законодавець визначив, що Іпотечні активи, які були придбані спеціалізованою іпотечною установою і включені до складу іпотечного покриття, вважаються придбаними у безвідкличному порядку, тобто без права їх заміни, зворотною викупу або передачі.

Право заміни, зворотного викупу або передачі облігацій які забезпечені іпотечними активами, коментованою нормою ч.2 ст.19 Закону України «Про іпотечні облігації», не допускається (тобто, є забороненим).

Крім того, Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленному законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України (пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Статттею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що фінансовими вважаються такі послуги: випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій та поручительств; переказ коштів; послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; факторинг; адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Фінансовим установам заборонено залучати кошти фізичних осіб (крім учасників такої установи) із зобов`язанням щодо їх повернення, у тому числі шляхом отримання позики, у разі якщо це прямо не передбачено законом про діяльність відповідної фінансової установи.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: страхової діяльності; діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.

Згідно ст. 17 Закону України «Про банки та банківську діяльність» юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відмості про державну реєстрацію усіх банків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Національного Банку України від 03.10.2019 олку за №27-0006/51274, станом на 30.09.2019 року Державний реєстр банків не містить відомостей щодо реєстрації банку з найменуванням «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № І ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance no. 1 ріс), місцезнаходження якої: Пелліпар Хаус, 1-й поверх, 9 Клоук Лейн, Лондон, EC4R 2RU, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (PELLIPAR HOUSE, 1st Floor, 9 Cloak Lane, London, EC4R2RU, United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), дана компанія не є резидентом України, не отримувала банківську ліцензію Національного Банку України та не є банківською установою, тому НБУ не надав вказаної компанії письмового дозволу на здійснення окремих операцій, а також генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій. У період з 01.01.2005 по 06.02.2019 та з 07.02.2019 по 30.09.2019 Національний Банк України не надавав компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № І ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance no. 1 ріс) індивідуальні ліцензії/генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, а також ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків.

Компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № І ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance no. 1 ріс) водночас не входить до переліку фінансових установ, не є кредитною установою, які внесені до Державного реєстру фінансових установ, що розміщений на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Отже, компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № І ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance no. 1 ріс) не мала права за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме нараховувати та стягувати проценти і комісії.

Так, відповідно до ч. 1,3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правчин, кщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо невстановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що, згідно зі статями 4,10 та203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією Українита законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, договір Викупу (Відступления) прав вимоги, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та іноземною компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі» від 13 жовтня 2011 року є нікчемний в силу закону (ч. 2 ст.215 ЦК України), оскільки право заміни, зворотного викупу або передачі облігацій, які забезпечені іпотечними активами, нормами ч.2 ст.19 Закону України «Про іпотечні облігації», не допускається (тобто, є забороненим), тому Договір викупу від 13.10.2011 року, є недійсний внаслідок його нікчемності, в частині відступлення/набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитиним договором №NKVGK04040034 від 06.06.2005 року.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76, 81 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) в особі уповноваженого представника ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання частково недійсним Договору викупу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором - задовольнити.

Визнати частково недійсним Договір зворотнього викупу (відступлення) прав вимоги, укладений 13.10.2011 року між Юкрей Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПI-ЕЛ-СI (Ukraine Mortgage Loal Finance NO.1 PLS) та ПАТ КБ «ПриватБанк», в частині відступлення/набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитиним договором №NKVGK04040034 від 06.06.2005 року.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк та порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: С.В. Щербина

Повний текст рішення складено 27.01.2020 року.