ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р.

м. Харків

Справа № 922/3091/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом

Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, м. Харків

до

1.Харківської міської ради, м.Харків , 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕХРЕСТЯ ПЛЮС", м.Харків

про

про визнання незаконним та скасування рішення.

за участю представників:

прокурор : Зливка К.О., (посв. №047938) від 13.09.17;

1-го відповідача: Столбовий М.І., за дов. №08-21/4457/2-19 від 27.12.19;

2-го відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 до Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕХРЕСТЯ ПЛЮС" згідно вимог якої, прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати п.3.6. додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 25.02.2015 №1848/15, надано ТОВ "ПЕРЕХРЕСТЯ ПЛЮС" дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м.Харкова,в тому числі ділянки №3 площею орієнтовно 0,0570 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп.П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26.

Ухвалою суду від 30.09.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 30.10.2019 р. об 11:00, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

18.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача 1 надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх. № 25012), мотивована необґрунтованістю та не доведеністю прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.

18.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25006), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

24.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25603), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

28.10.2019 відповідач 2 до суду надав клопотання про закриття провадження (вх.№25827) посилаючись на те, що оскільки за наслідками прийняття оскаржуваного рішення, між Харківською міською радою та ТОВ «Перехрестя Плюс» не було укладено договорів оренди, на думку відповідача, в даному випадку відсутній факт виникнення (зміни чи припинення) будь-яких цивільних прав чи обов`язків держави,в інтересах якої прокурор звернувся до суду, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.231 ГПКУ України зумовлює закриття провадження у справі.

19.11.2019 від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідачів (вх.№98066), яку долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 30.10.2019 на підставі п.1 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 27.11.2019.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 27.11.2019 на підставі ч.3 ст.177 ГПК України задоволено усне клопотання представника відповідача 1 про продовження строку підготовчого провадження, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів; на підставі п.5 ч.4 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 18.12.2019.

18.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача 1 надійшли письмові пояснення (вх. № 30787), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Крім того, 18.12.2019 відповідачем-1, через канцелярію суду надано заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 30788), в якій він просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропущенням строку позовної давності. Заява обґрунтована тим, що починаючи з дня прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, тобто з 25.02.2015 прокурор був обізнаний про оскаржуване рішення та мав можливість звернутися до суду у визначені законом строки позовної давності. Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 18.12.2019 на підставі п.1 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 24.12.2019.

23.12.2019 від відповідача 1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів до заяви про застосування строку позовної давності (вх.№31351), в якому останній просить суд також поновити йому строк на подання вказаних доказів до суду.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 24.12.2019 на підставі ст.119 ГПК України задоволено клопотання відповідача-1 про поновлення процесуальних строків для подання додаткових доказів. Зазначені докази досліджено та приєднано до матеріалів справи. Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 24.12.2019 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України підготовче провадження у справі № 922/3091/19 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2020 о 12:00.

09.01.2020 прокурор надав до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (вх.№342).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.2020 внесено виправлення в протокольну ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 р. по справі №922/3091/19, зазначено дату розгляду справи по суті «22 січня 2020 року о 14 год. 10 хв.», замість «15 січня 2020 року о 12 год.00 хв.».

22.01.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 23.01.20 10:00 год.

Після перерви прокурор, який брав участь в судовому засіданні 23.01.2020, позовні вимоги підтримував в повному обсязі, з підстав, викладених ним у позовній заяві.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні 22.01.2020 проти задоволення позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити наголошуючи на застосування строків позовної давності.

2-й відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки неявка у судове засідання 2-го відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про залишення позову без розгляду (вх. № 25012 від 18.10.2019), суд дійшов до наступних висновків.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

У даному разі, звертаючись із даним позовом до суду, прокурором обґрунтовано, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, оскільки саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, що полягають у передачі земельної ділянки комунальної власності у користування без проведення земельних торгів.

Прокурором у позові наголошено про те, що якби права на земельні ділянки (право власності, оренди) надавались за результатами земельних торгів, то до міського бюджету було би забезпечено надходження більшого обсягу грошових коштів, адже ціна за якою відповідні фізичні та юридичні особи отримують права на земельні ділянки була би тільки початковою на відповідних торгах та могли би суттєво збільшитись.

Як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання Харківської міської ради про залишення позову без розгляду.

Щодо клопотання відповідача 2 про закриття провадження (вх..№25827), суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справи у спорах, що виникають із земельних відносин» у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27,29,33,34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України, а саме - про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування.

Враховуючи те, що спір між сторонами у даній справі розглядається щодо правомірності рішення органу місцевого самоврядування, яке було прийнято, на думку позивача, з порушенням вимог норм ст.120, 124, 134, 135 ЗК України, а саме - без проведення земельних торгів, спір підлягає розгляду в господарському суді Харківської області.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Звертаючись до суду із даним позовом прокурор зазначає, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018221080000412 від 26.12.2018 з попередньою кваліфікацією за частиною другою статті 364 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактом можливого вчинення посадовими особами Харківської міської ради та її структурних підрозділів злочину, передбаченому частиною другою статті 364 КК України, який полягає у тому, що посадовими особами Харківської міської ради незаконно, всупереч вимог чинного законодавства, поза земельними торгами надають фізичним та юридичним особам земельні ділянки у приватну власність або права оренди на земельні ділянки з земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова. При цьому, якщо би права на земельні ділянки (право власності, оренди) надавались за результатами земельних торгів, то до міського бюджету було би забезпечено надходження більшого обсягу грошових коштів, оскільки ціна, за якою відповідні фізичні та юридичні особи отримують права на земельні ділянки, була б початковою на відповідних торгах та могла б суттєво збільшитись. Таким чином, громаді міста Харкова наноситься матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди.

В рамках вказаного кримінального провадження у Харківській міській раді, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та інших органів проведені тимчасові доступи з вилученням документів, на підставі яких було прийнято рішення під час 39 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.02.2015 щодо надання земельних ділянок для будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" звернулось до Харківської міської ради з листом №15 від 11.02.2015, в якому повідомило, що Товариство має намір здійснити будівництво торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом в районі перехрестя просп. П`ятдесятиріччя СРСР та просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ в Московському районі м. Харкова. У зв`язку з наведеним Товариство просило дозволити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0570 га з метою будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом та подальшою експлуатацією даного об`єкту.

Відповідно до пункту 3.6. додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 25.02.2015 № 1848/15, Товариству з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова, в тому числі ділянки № 3 площею орієнтовно 0,0570 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26.

На підставі вказаного рішення ТОВ «Перехрестя Плюс» з фірмою «БізнесПласт-ЛТД» ТОВ було укладено договір від 13.03.2015 №3437 щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «Перехрестя Плюс» земельної ділянки.

Відповідно до Акту обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для будівництва об`єкта (архівний № 2588), затвердженого головним архітектором міста Чечельницьким С.Г. 24 лютого 2015 року, спірна земельна ділянка - Ділянка №2 раніше не відводилась, на ній відсутні будь-які будівлі та перетинають транзитні споруди.

За результатом розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26 та Рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.02.2015 № 1848/15 Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області склало висновок № 244/15 від 28.08.2015 щодо погодження проекту та можливість відведення ТОВ "Перехрестя Плюс" земельну ділянку площею 0,0392 га. для будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом із земель територіальної громади (остаточне віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень) на умовах, визначених чинним законодавством.

Також, у подальшому Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради складено висновок №3388/0/27-15 , яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва торгового центру з гіпермаркетом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що вказане рішення Харківської міської ради про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:043:0068 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:043:0068 повинно було бути продано з земельних торгів. Однак, такі торги не проводились та право оренди було надано ТОВ "Перехрестя Плюс" для будівництва торгового центру Харківською міською радою лише на підставі звернення, в якому Товариство просило надати дозвол на розроблення проекту землеустрою саме для будівництва торгового центру з гіпермаркетом. Однак, щодо такої мети не передбачено можливість отримання земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів.

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування з проханням надати їй земельну ділянку в оренду. При цьому площа такої земельної ділянки повинна відповідати площі, яку безпосередньо займають відповідні об`єкти нерухомого майна, а також може бути дещо більше такої площі, у разі необхідності обслуговування цих об`єктів, при цьому така площа повинна бути обґрунтованою у відповідній технічній документації із землеустрою з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема Державних будівельних норм та Державних санітарних норм і правил.

Також, у позовній заяві та в додатково поданій до суду відповіді на відзив прокурор, посилаючись на положення ст.198 ЗК України та п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 наголошує, що у акті погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами від 22.04.2015 відсутні підписи частини власників суміжних земельних ділянок, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, на думку прокурора наявні підстави для визнання незаконним та скасування пункту 3.6. додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 25.02.2015 №1848/15, яким надано ТОВ "ПЕРЕХРЕСТЯ ПЛЮС" дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м.Харкова,в тому числі ділянки №3 площею орієнтовно 0,0570 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп.П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26.

Заперечуючи проти позову Харківська міська рада та ТОВ "Перехрестя Плюс" посилаються на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду). Вказують на те, що до спірного рішення не може бути застосовано норми ст.134 Земельного кодексу України, оскільки оскаржуваним рішення земельна ділянка не передана в користування (оренду) та не вибувала з володіння Харківської міської ради. Окремо наголошують, що чинне законодавство не передбачає обов`язку погодження меж земельної ділянки на стадії надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами від 22.04.2015, в якому відсутній підпис Харківської міської ради, як суб`єкта права користування (власності) суміжної земельної ділянки.

Відповідно до Земельного кодексу України погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами здійснюється при проведенні кадастрової зйомки. (ч.2 ст.198 ЗК України).

Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок (ч.1 ст.198 ЗК України).

Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачені у ст.186 та 186-1 ЗК України.

Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому у ст. 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами».

Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Вказана правова позиція також підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.03.2018 у справі 681/1039/15-ц, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі №346/4408/15-ц, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.03.2019 у справі №703/183/15-ц, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.05.2019 у справі №473/1952/16-ц.

Положеннями частини другої статті 123 Земельного кодексу України у наведеній редакції визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому положеннями статті 134 цього Кодексу у тій же редакції визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно частини другої цієї статті не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно частини першої статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Частиною другою вказаної статті визначено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки у разі розташування на ній об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а щодо інших земельних ділянок право користування підлягало продажу окремими лотами на конкурентних засадах.

В Акті обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для будівництва об`єкта (архівний № 2588), затвердженого головним архітектором міста Чечельницьким С.Г. 24 лютого 2015 року, зазначено, що спірна земельна ділянка - Ділянка №2 раніше не відводилась, на ній відсутні будь-які будівлі та перетинають транзитні споруди.

Так, у постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/1356/13, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що чинним земельним законодавством передбачений порядок відчуження прав на земельні ділянки комунальної власності виключно на конкурентних засадах, за виключенням випадків щодо земельних ділянок, на яких розташоване належне особі на праві приватної власності нерухоме майно. Проте у цьому випадку за приписами частини другої статті 134 Земельного кодексу України власник нерухомості має право на отримання на позаконкурентних засадах тільки земельну ділянку, на якій безпосередньо розташоване таке майно (будівля, споруда).

Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 134 Земельного кодексу України не визначають виключення щодо проведення торгів, під будівництво житлових будинків, торгових центрів, гіпермаркетів тощо. З системного аналізу вищенаведених норм законодавства, чинного на час спірних правовідносин, вбачається, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під звичайне будівництво відповідних об`єктів підлягали виключно продажу на земельних торгах (відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15).

Враховуючи наведене, суд погоджується із правовою позицією прокурора та зазначає, що можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування з проханням надати їй земельну ділянку в оренду. У даному випадку ТОВ "Перехрестя Плюс" зверталося до Харківської міської ради для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0570 га з метою будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом та подальшою експлуатацією даного об`єкту в районі перехрестя просп. П`ятдесятиріччя СРСР та просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ в Московському районі м. Харкова, що не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до частини другої статті 134 Земельного кодексу України.

Отже, суд зазначає про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з даним позовом.

Разом з тим, як зазначалося вище по тексту рішення, першим відповідачем у справі заявлено про застосування позовної давності, яке підтримано другим відповідачем.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року по справі № 348/1237/15-ц, від 10 травня 2018 року по справі № 914/1708/17).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, на час видачі спірного наказу) визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об`єднань чи їх органів (частина 1 статті 6 Закону України "Про прокуратуру").

У свою чергу, відповідно частини 3 статті 9 Закону України "Про прокуратуру", прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

Згідно п.10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись ст. 1, 15, 19-24 Закону України «Про прокуратуру» було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у судових засіданнях цих органів.

З протоколу пленарного засідання 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.02.2015 (а.с.138) вбачається, що під час ухвалення оскаржуваного рішення Харківської міської ради на засіданні сесії був присутній старший прокурор прокуратури міста Харкова - Шермазанов Г.Х.

Таким чином, прокуратурою міста Харкова було використано право участі у засіданні 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.02.2015, у з`язку із чим остання була обізнана про оскаржуване рішення та мала можливість перевірити законність прийняття рішення Харківської міської ради 25.02.2015 №1848/15.

Керуючись правилом початку перебігу строку позовної давності, а саме днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, враховуючи присутність прокурора міста Харкова на засіданні сесії Харківської міської ради, строк позовної давності у спірних правовідносинах почав обчислюватися з дня прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, тобто з 25.02.2015, проте з відповідним позовом до суду в межах даної справи прокурор звернувся лише 18.09.2019, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності.

В контексті вищевказаного, суд вважає безпідставними посилання прокурора на те, що про спірні обставини прокурор дізнався лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження №42018221080000412 від 26.12.2018 документів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом про визнання незаконним та скасування п.3.6. додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 25.02.2015 №1848/15, надано ТОВ "ПЕРЕХРЕСТЯ ПЛЮС" дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова,в тому числі ділянки №3 площею орієнтовно 0,0570 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26.

Відповідно до ч.. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Харківська міська рада надала суду заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 30788). Про пропуск прокурором строку позовної давності також зазначено у відзиві ТОВ «Перехрестя Плюс» на позов (вх. № 25603 від 24.10.2019).

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволення позову прокурора.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на прокурора, оскільки за наслідками розгляду справи у позові відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "27" січня 2020 р.

Суддя

С.Ч. Жельне