ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. Справа № 904/2197/19

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Флоксан"

до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Сервіс", 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 14-А, ідентифікаційний код 24915678

про стягнення 132 486,46 гривень

за участю представників:

від відповідача: Гніденко О.М. (ордер серії КВ № 803557 від 07.10.2019)

від третьої особи: Шипов К.Ю. (ордер серії КВ № 463980 від 04.11.2019)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Захаров Олександр Костянтинович (далі - ФОП Захаров О.К.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Флоксан" (далі - ПП "Флоксан") про стягнення 90 135,77 грн, з яких: 71 903,00 грн основного боргу, 4120,08 грн інфляційних втрат, 1217,43 грн 3% річних, 12895,26 грн пені.

Заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ПП "Флоксан" грошового зобов`язання щодо оплати послуг, наданих ФОП Захаров О.К., як перевізником, за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №27/09/17 від 27.09.2017 та разовою заявкою до договору №09/10/18 від 09.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2197/19, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін.

24.06.2019 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява Приватного підприємства "Флоксан" до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича про стягнення 132 486,46 грн збитків, завданих неналежним виконанням ФОП Захаровим О.К. обов`язків по перевезенню вантажу за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №27/09/17 від 27.09.2017 та разовою заявкою до договору №09/10/18 від 09.10.2018, зокрема недотриманням температурного режиму перевезення товару, внаслідок чого, останній втратив свої споживчі властивості, що призвело до спричинення збитківу заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 у справі №904/2197/19:

- прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Флоксан" до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича про стягнення 132 486,46 грн збитків для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 904/2197/19;

- постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження;

- справу №904/2197/19 за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича до Приватного підприємства "Флоксан" про стягнення заборгованості за вантажне перевезення та штрафних санкцій за договором, за зустрічним позовом Приватного підприємства "Флоксан" до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича про відшкодування збитків завданих неналежним виконанням договору, передано для розгляду за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2019:

- прийнято до розгляду справу №904/2197/19 за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича до Приватного підприємства "Флоксан" про стягнення 90 135,77 гривень та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Флоксан" до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича про стягнення 132 486,46 гривень;

- залишено позовну заяву Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича без руху; виявлені недоліки позовної заяви Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича постановлено усунути протягом п`яти днів з дня вручення зазначеної ухвали;

- залишено зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Флоксан" без руху; виявлені недоліки зустрічної позовної заяви Приватного підприємства "Флоксан" постановлено усунути протягом п`яти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

27.08.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного підприємства "Флоксан" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, відповідно до змісту якого позивач за зустрічним позовом на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 14.08.2019,у встановлений судом строк,надав відомості та пояснення стосовно заявленого ним позову.

Водночас заяв, спрямованих на усунення недоліків первісної позовної заяви, до закінчення встановленого строку Фізичною особою-підприємцем Захаровим Олександром Костянтиновичем не подано.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2019 у справі №904/2197/19, з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 27.09.2019:

- позов Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича до Приватного підприємства "Флоксан" про стягнення 90 135,77 гривень залишено без розгляду;

- продовжено розгляд справи №904/2197/19 за зустрічним позовом Приватного підприємства "Флоксан"(далі - ПП "Флоксан"/позивач) до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича (далі - ФОП Захаров О.К./відповідач)про стягнення 132 486,46 гривень;

- призначено на 21.10.2019 підготовче засідання.

16.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Захарова О.К. надійшли:

- клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Сервіс" (ідентифікаційний код 24915678), як перевізника вантажу згіднодоговору на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № 09.10.2018 від 09.10.2018;

- клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокінг Україна" (ідентифікаційний код 23731798), як організації, що здійснює обслуговування холодильних установок в автотранспорті перевізника - ТОВ "М-Сервіс";

- відзив на зустрічну позовну ПП "Флоксан", відповідно до якого ФОП Захаров О.К. заперечив проти вимог позивача та просив відмовити у задоволенні його вимог у повному обсязі, а також вказав, що попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом вказаної справи, складає 3 000,00 грн, сплачених за надання правової допомоги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2019 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Сервіс" (далі - ТОВ"М-Сервіс"/третя особа) та відкладено підготовче засідання на 04.11.2019.

Водночас, у підготовчому засіданні 21.10.2019 судом відмолено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Термокінг Україна" (ідентифікаційний код 23731798), оскільки викладені ФОП Захаровим О.К. обставини не свідчать про те, що рішення у даній справі може вплинути на права та ТОВ "Термокінг Україна", як наслідок підстави для залучення вказаної особи до участі у справі у порядку ст. 50 ГПК України відсутні.

31.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив разом з клопотанням про витребування доказів, а саме від ТОВ "Термокінг Україна" роздруківки зафіксованого температурного режиму в автотранспорті ТОВ "М-Сервіс" реєстраційний номер НОМЕР_1 за період 15.10.2018 08:00 год до 24.10.2018 11:00 год.

Вказане клопотання обґрунтовано позивачем наявністю у нього сумнівів щодо правдивості та достовірності наданої інформації про температурний режим автомобіля та подано з посиланням на ст.ст. 73-74, 76, 81 ГПК України.

01.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме від ТОВ "Термокінг Україна" роздруківки зафіксованого температурного режиму під час здійснення ТОВ "М-Сервіс" перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_4/НОМЕР_1 за період з 08:00 години 15.10.2018 до 11:00 години 24.10.2018 за маршрутом Велен (Франція) - Гюйзен (Нідерланди) - м. Дніпро (Україна), вул. Запасна, 1 з підписом уповноваженої особи та відтиском мокрої печатки ТОВ "Термокінг Україна" та копії договору про надання послуг, укладеного з ТОВ "М-Сервіс" і додатків до нього, що мають відношення до холодильного обладнання автомобіля НОМЕР_4/ НОМЕР_1 , завірені уповноваженою особою та відтиском мокрої печатки ТОВ "Термокінг Україна".

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що самостійно отримати відповідні докази відповідач не має змоги з огляду на відсутність договірних відносин з ТОВ "Термокінг Україна", та подано з посиланням на ст. 81 ГПК України.

Розглянувши у підготовчому засіданні 04.11.2019 клопотанням позивача про витребування від ТОВ "Термокінг Україна" доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Приписами ч. 2 ст. 80, ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи вищевказані процесуальні приписи, оскільки клопотання про витребування доказів позивач подав не разом з поданням позовної заяви, тобто з пропуском встановленого строку, без обґрунтування незалежних від позивача причини неможливості дотримання такого строку, суд дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2019 відкладено підготовче засідання на 19.11.2019.

15.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив, згідно яких ФОП Захаров О.К. додатково зауважив на необґрунтованості та безпідставності заявлених ПП "Флоксан" вимог.

15.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи надійшли пояснення щодо предмета спору, відповідно до яких ТОВ "М-Сервіс" просило відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Флоксан" повністю.

18.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У підготовчому засіданні 19.11.2019 подане відповідачем 01.11.2019 через канцелярію суду клопотання про витребування доказів знято з розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2019 закрито підготовче провадження в справі №904/2197/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2019.

28.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи №904/2197/19.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2019.

02.12.2019, після судового засідання, через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

10.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 10.12.2019 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 між ПП "Флоксан", як замовником/довірителем, та ФОП Захаровим О.К., як експедитором/довіреним/перевізником, укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №-27/09/17 (далі - договір експедирування), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а перевізник зобов`язується виконати від імені і за рахунок іншої сторони (замовника/довірителя) юридичні дії, що полягають у виконанні чи в організації виконання визначених цим договором и договором-заявкою, транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів у міжнародному сполученні.

Відповідно до пп. 1.2., 2.1., 2.7., 5.2. договору експедирування транспортно-експедиторські послуги надаються перевізником замовнику з дотриманням відповідних законодавчих норм, правил та умов, прийнятих в Україні, або ратифікованих, визнаних Україною міжнародних договорів, погоджень конвенцій, правил та умов.

За кожним окремим замовленням дата подачі транспортного засобу для завантаження та інші конкретні умови виконання замовлення, у тому числі умови взаєморозрахунків, сторони договору погоджують у договорі-заявці, який є невід`ємним додатком до цього договору.

Для забезпечення виконання своїх обов`язків за даним договором-дорученням, а також обов`язків, вказаних у його невід`ємному додатку - договорі-заявці, експедитор має право укладати договори з перевізниками та іншими юридичними самостійними суб`єктами господарської діяльності, товарна продукція яких відповідає необхідній замовнику складовій транспортно-експедиторської послуги (перевезення вантажів, вантажно-розвантажувальні операції, зберігання, підгрупування, перевалка, експедирування, затарювання, маркування, страхування, митне оформлення вантажів та ін.).

Строк дії договору встановлюється з моменту підписання до 31.01.2017. Якщо відсутні пропозиції щодо розірвання даного договору, він вважається продовженим на період наступного року.

Згідно підписаної сторонами 09.10.2018 разової заявки №09/10/18 до договору на транспортно-експедиторське обслуговування №-27/09/17 від 27.09.2017 погоджено: перевезення відповідачем вантажу - сир на палетах, за маршрутом Франція (відправник вантажу - 55500 VELAINESFRANCE) - Нідерланди - Україна (отримувач вантажу -м. Дніпро, вул. Запасна, 7). До того ж згідно вказаної заявки сторонами погоджено: необхідний тип транспортного засобу - РЕФ з гідравлічними подушками, наявністю мобільного зв`язку; вантажопідйомність 21,6 т; t (температурний режим) +3+6; автомобіль з реєстраційними номерними знаками НОМЕР_4/НОМЕР_1 .

Копії вказаних вище договору експедирування та заявки наявні в матеріалах справи.

Поряд з тим, погоджений до перевезення вантаж - сир, був придбаний позивачем за контрактом №31/05 від 31.01.2018, укладеним ПП "Флоксан" та SASU PATURAGES COMTOIS, копії якого та первинних документів стосовно оплати товару за ним наявні в матеріалах справи.

Так, за викладеними позивачем обставинами, відповідно до BON DE LIVRAISON (пакувальний лист) №185484 від 12.10.2018 SASU PATURAGES COMTOIS (продавцем) передано відповідачу такий товар: сир Brie 1 KG 60% Paturages comtois; сир Pointe de brie 180 GPS; сир Camembert coupe val de saone 60%; сир Brie 3KG 50% Ovation, загальними вагою 9 468,00 кг брутто та 2 666 упаковок (надалі - товар/сир). Копія BON DE LIVRAISON №185484 від 12.10.2018 наявна в матеріалах справи.

На виконання умов договору експедирування та заявки,відповідачем організовано перевезення вантажу позивача за маршрутом Франція - Нідерланди - Україна, для виконання якого відповідачем залученоперевізника - ТОВ"М-Сервіс" згідно договору на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №09.10.2018 від 09.10.2018 (далі - договір перевезення), укладеного відповідачем із вказаною особою. Копія договору перевезення наявна в матеріалах справи.

Обставини здійснення перевезення вантажу позивача за вказаною вище логістикою підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR від 16.10.2018, копія якої наявна в матеріалах справи, зокрема додана позивачем до позову.

За твердженнями позивача 24.10.2018 ним прийнято вантаж, який прибув за СМR від 16.10.2018, та при його більш ретельному огляді виявлено псування значної частини сиру - м`яка консистенція з неприємним запахом та жовтим нальотом, а внутрішня температура сиру складає приблизно 15-25 градусів Цельсія, тоді як, за доводами позивача сир торгової марки ТМ «Патураж» вразливий до зміни температурного режиму (+3+6 градусів Цельсія), при недотриманні якого, має властивість швидко псуватися.

На підставі вказаного позивач зробив висновок про порушення температурного режиму в автомобілі, що перевозив відповідний товар, та вказаний висновок разом із даними про виявлене псування сиру оформив шляхом складення акта про приймання матеріалів №1 від 24.10.2018, копія якого наявна в матеріалах справи.

Надалі, як зауважив позивач, з метою визначення непридатного для реалізації товару ТМ «Патураж», з урахуванням того, що строк придатності сиру на момент прийняття товару відповідачем не закінчився, згідно наказу №1-нв від 03.12.2018 позивачем проведено інвентаризацію товару та виявлено 930,96 кг непридатного для реалізації сиру на суму 132486,46 грн, в підтвердження чого складено протокол інвентаризаційної комісії від 04.12.2018.

Копії вказаних вище наказу, протоколу разом з інвентаризаційним описом та порівняльною відомістю результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 04.12.2018 наявні в матеріалах справи.

Так, позивач зауважив, що згідно висновку інвентаризаційної комісії внаслідок порушення температурного режиму при перевезенні 930,96 кг сиру втратило свої споживчі властивості, що унеможливило його подальшу реалізацію, а тому згідно акта списання №1-05/12/18 від 05.12.2018 вказаний товар було списано. Копія відповідного акта списання наявна в матеріалах справи.

Стосовно розрахунку суми вартості зіпсованого товару позивач у заяві про усунення недоліків вказав таке:

- сир Brie 1 KG60% Paturages comtois - 297,052 кг непридатного сиру, ціна (без ПДВ) якого становить 139,38 грн, а тому 297,052х139,38=41 403,11 грн;

- сир Camembert coupe val desaone 60% - 513,082 кг непридатного сиру, ціна (без ПДВ) якого становить 145,50 грн, а тому 513,082х145,50 = 74 653,43 грн;

- сир Brie 3KG 50% Ovation - 120,826кг непридатного сиру, ціна (без ПДВ) якого становить 135,98 грн, а тому 120,826х135,98 = 16 429,92 грн, що разом становить 132 486,46 грн.

Водночас, за доводами позивача, відповідач про псування вантажу був негайно повідомлений в телефонному режимі та визнав свою вину і погодився з тим, що псування товару трапилося внаслідок недодержання у автотранспорті вказаного у разовій заявцітемпературного режиму.

Поряд з тим, позивач зауважив, що жодна транспортна накладна не містить позначки про прийняття товару «без зауважень», а у графі вантажної накладної «вантаж одержано» біля підпису та печатки ПП «Флоксан» не зазначено посади та даних особи, що вчинила відповідний підпис, а тому, за доводами позивача, неможливо встановити особу, яка відвантажила товар.

Крім того, позивач вказав, що обставини відповідності автотранспорту будь-яким умовам не означає, що температурний режим не міг бути порушений внаслідок недбалості перевізника або поломки.

Отже, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що неналежне виконання відповідачем умов договору експедирування - порушення температурного режиму транспортування товару, призвело до псування товару та спричинило значні матеріальні збитки, які поніс позивач, а тому він, посилаючись на ст. ст. 526, 629, 924 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 216, 224, 225, 314 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 132 486,46 грн збитків.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач вказав, що автотранспорт, у якому перевозився товар, відповідав вимогам замовлення, а факт виконання відповідачем своїх зобов`язань по організації та перевезенні товару підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 16.10.2018, яка містить печатку складу позивача та підпис уповноваженої особи на отримання вантажу.

В розрізі вказаних обставин відповідач зазначив, що позивачем прийнято товар без жодних зауважень, для складення акта невідповідності представник відповідача не викликався, жодних претензій стосовно псування вантажу позивачем не заявлено, тоді як, за доводами відповідача,обставини прийняття товару за CMR від 16.10.2018 позивач визнав, а тому його посилання на відсутність ідентифікаційних даних особи, яка підписала таку міжнародну товарно-транспортну накладну, не мають значення для справи.

Водночас, як зауважив відповідач, позивачем 25.10.2018 частково оплачено вартість наданих відповідачем послуг по перевезенню вантажу на підставі рахунку-фактури №183 від 20.10.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківської виписки по рахунку та відповідного рахунку-фактури.

Стосовно складених позивачем акта приймання матеріалів від 24.10.2018 та протоколу інвентаризаційної комісії від 04.12.2018 відповідач зауважив, що відповідні документи не є належними та допустимими доказами, оскільки, на думку відповідача: теоретично порушення температурного режиму стало б підставою для псування всієї партії товару, а не його частини; акт приймання матеріалів від 24.10.2018 та протокол інвентаризаційної комісії від 04.12.2018 позивачем складено одноособово, без виклику представників відповідача та перевізника, після фактичного приймання товару та часткової оплати вартості наданих відповідачем послуг.

До того ж, відповідач зауважив на тому, що при огляді та інвентаризації товару незаінтересовані особи не приймали участь, висновок незалежного експерта про псування товару відсутній, а доказів утилізації зіпсованого товару позивачем не надано, тоді як наданий позивачем акт списання №1-5/12/18 від 05.12.2018 не є відповідним доказом утилізації у розумінні ст. 7 Закону України «Про молоко та молочні продукти» і сам по собі не засвідчує втрату товаром споживчих властивостей.

В розрізі обставин дотримання заявленого позивачем температурного режиму під час перевезення товару в автотранспорті НОМЕР_4/НОМЕР_1 відповідач вказав, що вказане підтверджується наданою ТОВ "М-Сервіс" роздруківкою температурного режиму, копія якої наявна в матеріалах справи.

Окрім того, посилаючись на ч. 1 ст. 30 Конвенціїпро договір міжнародного перевезення вантажів від 19.05.1956, відповідач зазначив, що обставини отримання позивачем товару у такому станій, який описано у вантажній накладній, підтверджуються відсутністю зробленої позивачем у передбаченому вказаної нормою порядку заяви перевізнику про псування товару.

Третя особа заперечила проти позову ПП "Флоксан"з огляду на те, що обставини належного виконання ТОВ "М-Сервіс" договору та прийняття позивачем вантажу без претензій по кількості та якості встановленні в межах іншої справи №911/1843/19, а тому не підлягають повторному доказуванню і, відповідно, спростовують доводи позивача щодо псування товару з вини перевізника.

Також, заперечення третьої особи проти позову зводяться до викладених відповідачем доводів про невідповідність процесуальним приписам щодо належності доказів наданих позивачем документів. Зокрема третя особа вказала, що частина наданих позивачем матеріалів складена іноземною мовою без надання завіреного перекладу цих документів

З огляду вищевикладених обставин та доводів, як відповідач, так і третя особа зауважили на доказовій необґрунтованості та безпідставності позовних вимог ПП "Флоксан", як наслідок - відсутності підстав для задоволення вимог позивача.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника відповідача, суд дійшов таких висновків.

Приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України, що кореспондують із ст. 22 Цивільного кодексу України, унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Отже, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв`язок між ними; вина. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є важливим елементом доказування наявності реальних збитків та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Водночас, відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Так, наявність порушеного права у вигляді понесення збитків позивач обґрунтовує тим, що внаслідок порушення відповідачем умов договору, а саме: порушення температурного режиму у автомобілі, яким перевозився належний позивачу товар, відбулось псування такого товару - сиру вагою 930,96 кг, вартість якого і є сумою збитків, заявлених позивачем до стягнення.

Приписами ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Вказана норма кореспондує з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Згідно ч. 7 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статтей 909, 929, 932 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно приписів ст. ст. 9, 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Зі змісту вищевказаних нормативних присів слідує, що збитки, що завдані клієнтові невиконанням або неналежним виконанням обов`язків експедитора іншими, залученими ним особами (безпосередніми виконавцями/перевізниками), підлягають стягненню з експедитора.

За змістом статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пп. 3.1.2, 3.1.6. договору експедирування перевізник організовує подачу для завантаження автомобіля, який забезпечує захист вантажу, що перевозиться, від зовнішніх опадів і його збереження під час перевезення.

Перевізник забезпечує збереження вантажу, упаковки на транспортних засобах з моменту його прийняття від вантажовідправника згідно пакувальних листів під час перевезення і до моменту передачі вантажоотримувачу.

З огляду наведеного, підписання відповідачем, як експедитором, договору експедирування та заявки на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №2, як і вчинення в подальшому дій на виконання вказаного правочину та заявки, у тому числі прийняття товару до перевезення, без будь-яких зауважень стосовно їх положень та умов, за своїм правовим наслідком породжує для ФОП Захарова О.К. обов`язок належного виконання своїх договірних зобов`язань, зокрема, в частині збереження та доставки ввіреного йому вантажу позивача.

Зі змісту наявної в матеріалах справи СМR від 16.10.2018 щодо перевезення сиру вагою 9 468,00 кг брутто у кількості 2666 упаковок слідує, що перевезення відповідного вантажу позивача за маршрутом Франція - Нідерланди - Україна здійснювалось залученим відповідачем перевізником - ТОВ "М-Сервіс" транспортним засобом (вантажний автомобіль ДАФ) з номерними знаками НОМЕР_4/НОМЕР_1 , інформацію про який містить підписана сторонами разова заявка №09/10/18 від 09.10.2018 до договору експедирування.

Також, як слідує з наявної у вищезазначеній СМR відмітки вантажовідправника, температурний режим транспорту +2+6 градусів Цельсія, тобто температурний режим автомобіля перебував в межах погодженого у разовій заявці №09/10/18 від 09.10.2018 температурного режиму (+3+6), що також підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою температурного режиму.

Зі встановлених судом обставин слідує, що відповідач ввірений йому для перевезення товар доставив позивачу, про що свідчить відповідна відмітка складу позивача на СМR від 16.10.2018. За доводами сторін вантаж доставлено позивачу 24.10.2018.

Відповідно до статей 1, 3, 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві, до якої Україна приєдналася згідно Закону «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів`від01.08.2006 №57-V, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Якщо стан вантажу був належним чином перевірений одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним чином зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні.

З системного аналізу вказаних вище норм Конвенції та викладених у позовній заяві доводів про характер псування частини товару (м`яка консистенція з неприємним запахом та жовтим нальотом, внутрішня температура сиру - приблизно 15-25 градусів Цельсія) слідує, що такі пошкодження товару, на які вказує позивач, є очевидними, оскільки їх виявити можливо навіть візуально, як наслідок зауваження позивача повинні були заявлені щонайпізніше в момент прийняття вантажу.

За приписами статтей 73, 74, 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, в порушення вищевказаних законодавчих приписів позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставин перевірки та виявлення у присутності перевізника під час прийняття вантажу будь-яких недоліків частини товару і його псування із заявленням первізнику про такі обставини в момент прийняття вантажу, як і доказово не підтверджено обставин надіслання перевізнику (експедитору) письмової заяви про псування частини товару не пізніше семи днів від дня отримання вантажу.

Водночас, наявна в матеріалах справи СМR від 16.10.2018 також не містить жодних відміток позивача про неналежну якість (псування) отриманого вантажу та/або претензії стосовно перевезення вантажу, у тому числі температурного режиму автомобіля.

Доказово не підтверджені посилання позивача на повідомлення відповідача про псування частини товарув телефонному режимі та визнання відповідачем обставин псування вантажу внаслідок недотримання температурного режиму визнаються судом неспроможними та такими, що не відповідають передбаченому вищевказаними законодавчими приписами порядку заявлення одержувачем вантажу про виявлене ним пошкодження вантажу.

З огляду на вказане вище, обставини отримання позивачем вантажу за СМR від 16.10.2018 свідчать про отримання вантажу у такому стані, який описано у відповідній вантажній накладній, тоді як відсутність у ній позначки «без зауважень», на що послався позивач, не спростовує обставин прийняття позивачем товару без зауважень та не свідчить про наявність обставин порушення температурного режиму в автомобілі і псування частини товару.

Посилання ж позивача на неможливість встановлення особи, яка відвантажила товар, з огляду навідсутність у вантажній накладній посади та даних особи, яка підписала накладну від імені позивача, оцінюються судом критично, оскільки таких вимог, як зазначення посади та ініціалів особи, до складення вантажної накладноїзаконом не визначено, а відсутність відповідних реквізитів не спростовує обставин прийняття позивачем вантажу за СМR від 16.10.2018, про що сам позивач зазначив як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив.

Крім того, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення відповідачем температурного режиму під час перевезення вантажу, у тому числі і виявлення такого порушення під час прийняття товару, позивач не надав, тоді як його посилання на недотримання температурного режиму у зв`язку можливістю поломки та/або недбалості перевізника, а також наявність сумнівів стосовно достовірності наданої відповідачем роздруківки температурного режиму, є суб`єктивними припущеннями позивача, що не відповідають встановленим процесуальним законодавством вимогам до засобів доказування.

Також не є належними та допустимими доказамина підтвердження обставин псування частини товару і порушення температурного режиму в автомобілінадані позивачем акт про приймання матеріалів №1 від 24.10.2018, протокол інвентаризаційної комісії від 04.12.2018 разом з інвентаризаційним описом, а також порівняльна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 04.12.2018, позаяк вказані документи складені позивачем одноособово, без залучення представників відповідача, не в момент прийняття товару, та містять неконкретизовані відомості про назву та кількість зіпсованого товару, зокрема в акті не описані кількість та назва зіпсованого товару, а зазначено приблизну («в районі») внутрішню температуру сиру, вказана жу інвентаризаційному описі загальна кількість/вага товару (фактична наявність) не відповідаєданимпакувального листа щодо кількості/ваги товару, а упротоколі інвентаризаційної комісії висновки про недотримання температурного режиму та вартість (ціна) зіпсованого товару вказано без посилання на будь-які підтверджуючі документи.

Водночас, відповідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженогопостановою Кабінету міністрів Українивід 22.01.1996 №116, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки, доказів проведення якої позивачем не надано.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що вказаний позивачем товар прибув неналежної якості внаслідок недобросовісних дій експедитора та перевізника стосовно дотримання температурного режиму в автомобілі, позивачем суду не надано.

Посилання ж третьої особи на те, що обставини належного виконання ТОВ "М-Сервіс" договору та прийняття позивачем вантажу без претензій по кількості та якості встановлені в межах іншої справи №911/1843/19, як наслідок не підлягають повторному доказуванню уданій справі, судом відхиляються, оскільки у справі №911/1843/19 судом встановлено обставини надання третьою особою ФОП Захарову О.К. послуг по перевезенню, а не обставини псування вантажу та виявлення позивачем вказаного, у тому числі шляхом дотримання порядку повідомлення перевізника про таке псування, що, попри те, не спростовує встановлених судом у даній справі обставин відсутності зі сторони позивача будь-яких заяв про недоліки/псування вантажу як під час, так і після його отримання.

За таких обставин, оскільки позивачем доказово не підтверджено обставин порушення відповідачем договірного обов`язку стосовно збереження вантажу та дотримання температурного режиму, а також обставин отримання зіпсованого товару, суд дійшов висновку, що позивачем нормативно та доказово не обґрунтовано наявності як протиправної поведінки і вини відповідача, так і причинно-наслідкового зв`язку, що призвели б до понесення позивачем збитків у заявленому розмірі.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 132 486,46 грн збитків.

У відповідності до статті 129 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на позивача у повному обсязі.

Водночас, витрати відповідача на професійну правничу допомогу, як такі, що доведені відповідно до ст. ст. 126, 129 ГПК України, покладаються судом на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Флоксан" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Зіни Бєлої, буд. 156, кв. 8, кім. 5, ідентифікаційний код 34365658) до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) про стягнення 132 486 (ста тридцяти двох тисяч чотирьохсот восьмидесяти шести) грн 46 коп. збитків, відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Флоксан" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Зіни Бєлої, буд. 156, кв. 8, кім. 5, ідентифікаційний код 34365658) на користь Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.01.2020.

Суддя В.А. Ярема