ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/393/20

провадження № 4-с/753/90/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2020 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Козін В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ушенко Юлії Петрівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 , суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 у порядку ст. 447 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ушенко Ю.П., заінтересована особа - ОСОБА_2 .Мотивуючи свої вимоги тим, що державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у порушення Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 12 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження по виконанню ухвали № 753/16331/17, виданої Дарницьким районним судом м. Києва від 12 грудня 2018 року про стягнення з нього - ОСОБА_1 , як боржника, на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які складаються з виплати у вигляді грошової суми у розмірі, що є не меншим від двох встановлених законодавством України прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку - по одному прожитковуваному мінімумуму на одну дитину. Розмір аліментів не може бути переглянутим. Зважаючи на те, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження стягувачка ОСОБА_2 ввела державного виконавця в оману, надавши неправдиву інформацію щодо істотних обставин сплати ним аліментів та його дійсного місця проживання, зазначивши адресу: АДРЕСА_1 , що не відповідає дійсності, надала неналежний документ у якості виконавчого документа - ухвалу суду про затвердження мирової угоди, яка на його думку, не є виконавчим документом, який відповідав би вимогам виконавчого документа у розумінні вимог до такого виконавчого документа відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»: вона не містить адреси місця проживання/перебування сторін, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання тощо, що призвело до безпідставного відкриття виконавчого провадження. Вважає, що державний виконавець, отримавши такий виконачий документ, мав його повернути стягувачу без прийняття його до виконання протягом трьох днів з дня його пред`явлення відповідно до п.п.6,7 ч.4 ст. Закону України «Про виконавче провадження» з підстав того, що такий виконавчий документ не відповідє вимогам, передбаченим цією статтею вказаного закону. На йому думку виконавчий лист у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном та його поділ та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, не існує й не видавався судом, а ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року у цій справі не відповідає вимогам вказаного закону для виконання рішення й не може передбачати застосування заходів примусового виконання рішень. Окрім того, між ним та ОСОБА_2 щодо усіх спірних питання з оплати аліментів на утримання дітей укладено письмовий договір від 21.08.2018 року, положеннями якого й визначені підстави сплати аліментів на утримання дітей. Тобто, враховуючи наявність юридичних фактів з оплати аліментів, стягувачу ОСОБА_2 у випадку наявності претензій до нього як платника аліментів необхідно було вирішувати у судовому порядку шляхом подання позову про зобов`язання виконати у натурі ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року в частині сплати аліментів, а не видавати таку ухвалу за виконавчий документ, який не відповідає нормам законодавства про виконання судових рішень.Відповідно, державний виконацем, мав повернути виконавчий документ стягувачу, проте цієї норми не дотримався, й усупереч дії закону протиправно прийняв рішення про відкриття виконавчого провадження, вважаючи такі дії протиправними.

В судове засідання скаржник не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судовї влади (суду), звернувся до суду із заявою від 23 січня 2020 року про розгляд скарги за його відсутності з підтриманням вимог, тим самим, поновивши його права як стягувача в межах виконавчого провадження (а.с.21).

В судове засідання державний виконавець не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).Звернувся до суду із заявою від 22 січня 2020 року про розгляд скарги за його відсутності (а.с.26), надавши заперечення проти скарги, та забезпечивши суд матеріалами виконавчого провадження на 100 арк., які стали предметом дослідження у ході розгляду такої скарги.

З метою забезпечення процедури розгляду скарги на дії державного виконавця відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України повідомлялись сторони виконавчого провадження та державний виконавець про час та місце його проведення, й про необхідність державного виконавця забезпечення суду матеріалами виконавчого провадження шляхом їх витребування.

В судове засідання заінтересована особа (стягувач) не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду). Також звернулась до суду із заявою про розгляд скарги за її відсутності, надавши рішення суду, на підставі якого відкрито виконавче провадження про стягнення зі скаржника аліментів на утримання дітей (а.с. 22, 23 - 25), вважаючи доводи скарги безпідставними.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

За таких підстав суд визнав за можливе розглядати скаргу за відсутності скаржника, стягувача та державного виконавця, на підставі доказів, наявних в матеріалах скарги, та за погодженнями вказаних осіб.

Вивчивши скаргу заявника, її доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи, у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дослідивши матеріали виконавчого провадження, витребувані судом у державного виконавця, у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги із наступних підстав.

З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.

Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, згідно з п.1 ч.4 ст.54 закону №2453-VI суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати й вирішувати справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Відповідно до ст.2 вказаного закону суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВР.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦК України).

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч. 1 ст. 450 ЦПК України).

Судом встановлено, що на виконанні державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києвіперебуває виконавче провадження з примусового виконання ухвали № 753/16331/17, виданої Дарницьким районним судом м. Києва від 12 грудня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 , як боржника, на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які складаються з виплати у вигляді грошової суми у розмірі, що є не меншим від двох встановлених законодавством України прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку - по одному прожитковуваному мінімумуму на одну дитину. Розмір аліментів не може бути переглянутим (а.с. 6 - 10).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року за заявою ОСОБА_2 роз`яснено ухвалу цього суду від 11 грудня 2018 року про затвердження мирової угоди по цивільній справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном та його поділ та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в частині сплати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей та участі у їх додаткових витратах (а.с. 23 - 25), зважаючи на те, що зі зісту затвердженої мирової угоди вбачається, що сторони вийшли за межі предмета спору і на підставі взаємних поступок урегулювали також питання участі батька (скаржника) у вихованні та утриманні вдох малолітніх дітей - синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, яка у апеляційному порядку не оскаржувалась та набула чинності, що вказує на безпідставність доводів скаржника про пріорітетність укладеного договору від 21 серпня 2018 року між сторонами над постановленим рішенням від 11 грудня 2018 року про стягнення аліментів згідно затвердженої судом мирової угоди, й оцінються судом як підставу для затягування виконання рішення в частині стягнення аліментів, й передкоджанню передбаченого законом обов"язку батька утритмувати дітей.

Відповідно до ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" . У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження стягувачка ОСОБА_2 , зважаючи на наявну ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року про затвердження мирової угоди по вказаній цивільній справі в частині сплати ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання двох дітей, звернула її до виконання відповідно до поданої нею заяви від 31 липня 2019 року до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а. 7 матерілів виконавчого провадження), й постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 12 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження (а. 7 матерілів виконавчого провадження), копії якої направлено сторонам виконавчого провадження для відома та виконання, за адресами, вказаними у виконавчому документі.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. (ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження").

У порядку п.1 ч.1 ст. 71 вказаного закону державни виконавцем обчислено розмір заборгованості по сплаті аліментів за період з 11.01.2019 року по 01.11.2019 року та складений відповідний розрахунок, копії такого розрахунку доведено до відома сторін виконавчого провадження.

Відтак вважати, що державним виконавцем у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження, є безпідставним, оскільки вказана процесуальна дія вчинена державним виконавцем у межах вказаного закону - на підставі заяви стягувача про невиконання рішення суду та рішення суду - виконавчого документу, яке відповідає вимогам виконавчого документу.

Щодо оскарження заявником відкриття виконавчого провадження без дотримання вимог до виконавчого документу, суд вважає такі доводи недоведеними, оскільки такий виконачий документ має всі необхідні реквізити для його виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», інформація про що покладена й у оскаржувану постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Водночас підстава оскарження заявником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження без урахування сплати платником аліментів коштів на рахунок стягувача, така підстава також не заслуговує на увагу з огляду на те, що ним не оскаржується можливий розмір заборгованості по аліментам за процедурою, визначеною законом, окрім того, наявність заяви стягувача аліментів про звернення рішення суду до виконання, свідчить про недобросовісність виконання платником аліментів рішення такого суду, з урахуванням встановлених правомірних дій державного виконавця в межах проведення виконавчих дій у їх сукупності, також задоволенню не підлагає.

Так, порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. (ч.ч.1-2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.6 ст. 71 вказаного закону спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, серед перелуку яких й про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (п.1 ч.9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний/приватний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, оскаржувана постанова відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і виклоначий документ (лист) пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Рішення суду є обов"язковим до виконання. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеною та безпідставною.

Відповідно, судом встановлена правомірність дій державного виконавця, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.

Інші доводи скарги зводяться до власносного тлумачення заявником закону, що суперечить чинному законодавству та не можуть бути підставою для задоволення такої скарги.

Будь-які докази, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавста прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.

Окрім того, інші доводи заявника, оскаржуваної дії посадової особи (державного виконавця), які наведені у заяві та відзиві на неї, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 452 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За таких підстав зі скаржника на користь держави підлягають стягненню 420 грн. 40 коп. - судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 450, 451, 452 ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про судовий збір», суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ушенко Юлії Петрівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп. - судового збору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцять днів з дня її проголошення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

Копію ухвали невідкладно направили позивачу для відома.

СУДДЯ :