Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 761/47594/17

провадження № 61-19097св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна Національної академії наук України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна Національної академії наук України (далі - Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України), у якому просив визнати незаконними та скасувати рішення атестаційної комісії Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України від 29 вересня 2017 року щодо повторної його атестації, протокол Вченої ради Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України від 17 жовтня 2017 року та наказ відповідача від 23 листопада 2017 року № 41 про результати повторної його атестації.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 01 червня 2017 року була проведена його позачергова атестація, після проведення якої атестаційна комісія інституту визнала його таким, що не відповідає займаній посаді провідного наукового співробітника та рекомендувала перевести на посаду старшого наукового співробітника. Рішення атестаційної комісії затверджено на засіданні Вченої ради інституту 08 червня 2017 року.

Вважаючи рішення атестаційної комісії незаконним та необґрунтованим, він 22 червня 2017 року подав апеляцію до Президії НАН України, яка направила атестаційну справу до інституту на повторний розгляд. Проте, замість повторного перегляду атестаційної справи, наказом директора інституту йому було призначено повторну атестацію, яка відбулась 29 вересня 2017 року, за результатами якої повторно прийнято рішення, що він не відповідає займаній посаді.

Посилаючись на викладені обставини, та що під час проведення повторної атестації 29 вересня 2017 року відповідачем порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 року № 1475 «Про затвердження положення про атестацію наукових працівників», позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року у складі судді Волошина В. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано рішення Атестаційної комісії Інституту біохімії імені О. В. Палладіна НАН України від 29 вересня 2017 року, оформленого протоколом від 29 вересня 2017 року, рішення Вченої ради Інституту біохімії імені О. В. Палладіна НАН України від 17 жовтня 2017 року, оформлене протоколом від 17 жовтня 2017 року, відносно ОСОБА_1 та наказ Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України від 23 листопада 2017 року про результати повторної атестації провідного наукового співробітника к.х.н. ОСОБА_1 Інституту біохімії імені О. В. Палладіна НАН України незаконними.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у протоколі засідання атестаційної комісії від 29 вересня 2017 року відсутні відомості про наявність кворуму, не запропоновано позивачу оголосити звіт про наукову діяльність або не зазначено, що позивачем не надані необхідні документи для проведення його атестації. Також суд вважав, що оскільки атестаційна комісія 29 вересня 2017 року не приймала рішення про невідповідність позивача займаній посаді, а відтак Вчена рада не мала підстав для прийняття рішення про рекомендацію переведення позивача на іншу посаду. Крім того, проведення повторної атестації не передбачено нормами чинного законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що самостійне оскарження рішення атестаційної комісії у судовому порядку не передбачено. Також не підлягає окремому оскарженню у судовому порядку рішення атестаційної комісії про невідповідність працівника займаній посаді, так як висновок атестаційної комісії про невідповідність працівника займаній посаді не є безумовною підставою для його звільнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що апеляційний суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахував, що відповідач на порушення Положення про атестацію наукових працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 року № 1475, фактично провів дві позачергові атестації, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна Національної академії наук України подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України про визнання незаконними та скасування рішень та наказу.

Витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 21 листопада 2006 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду старшого наукового співробітника відділу біохімії коферментів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України.

Наказом від 02 грудня 2013 року позивач переведений на посаду провідного наукового співробітника відділу.

Згідно з наказом директора інституту № 14 від 28 квітня 2017 року призначена позачергова атестація позивача та створена атестаційна комісія у складі 10 осіб.

Згідно з рішенням атестаційної комісії, оформленим атестаційним листом від 01 червня 2017 року, ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді провідного наукового співробітника, у зв`язку із чим рекомендовано перевести його на посаду наукового співробітника та призначити позачергову атестацію через 1 рік.

Не погодившись із рішенням атестаційної комісії, 22 червня 2017 року позивач подав заяву на ім`я Президента НАН України з проханням переглянути його атестаційну справу на засіданні незалежної комісії.

Відповідно до листа віце-президента НАН України від 27 червня 2017 року матеріали щодо ОСОБА_1 повернуті відповідачу з пропозицією повторного розгляду атестаційної справи позивача.

Наказом директора інституту від 17 липня 2017 року № 25 призначена повторна атестація ОСОБА_1 на 29 вересня 2017 року.

Згідно з рішенням атестаційної комісії, оформленим атестаційним листом від 29 вересня 2017 року, ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді провідного наукового співробітника та рекомендовано його перевести на посаду старшого наукового співробітника.

Рішенням Вченої ради інституту, оформленим протоколом від 17 жовтня 2017 року № 9, затверджено результати повторної атестації.

Наказом директора інституту від 23 листопада 2017 року № 41 запропоновано позивачу зайняти посаду старшого наукового співробітника відділу біохімії вітамінів і коензимів інституту.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 29 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» атестація наукових працівників проводиться в наукових установах не рідше одного разу на п`ять років з метою: 1) оцінювання рівня професійної підготовки наукового працівника, результативності його роботи; 2) визначення відповідності кваліфікації наукового працівника займаній посаді; 3) виявлення перспективи використання здібностей наукового працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня; 4) визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійній підготовці наукового працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1475 від 13 серпня 1999 рокузатверджено Положення про атестацію наукових працівників (далі -Положення).

Це Положення визначає порядок проведення атестації наукових працівників державних науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-конструкторських, технологічних і проектно-пошукових установ (у тому числі тих, що входять до складу науково-виробничих об`єднань), вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації та науково-дослідних підрозділів вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації (далі - наукові установи), що повністю або частково фінансуються за рахунок державного бюджету (пункт 1 Положення).

Відповідно до пункту 9 Положення, якщо в діяльності наукового працівника виявлено ознаки недостатньої кваліфікації, зафіксовані в акті про невиконання роботи, доповідній записці про допущені помилки або іншому документі, керівник наукової установи може призначити такому працівникові позачергову атестацію, але не раніше ніж через рік після проходження останньої атестації, призначення або обрання за конкурсом на посаду.

Атестаційна комісія у присутності керівника структурного підрозділу і наукового працівника, що підлягає атестації, заслуховує звіт наукового працівника про його роботу і розглядає необхідні матеріали (пункт 13 Положення).

Згідно пунктів 15 та 16 Положення рішення атестаційної комісії приймається відкритим або таємним голосуванням за відсутності наукового працівника, який проходить атестацію. Засідання атестаційної комісії вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 її складу. Рішення комісії приймається стосовно кожного наукового працівника, який атестується, простою більшістю голосів членів комісії. У разі однакового розподілу голосів рішення приймається на користь працівника, який атестується.

Згідно з протоколом засідання атестаційної комісії від 01 червня 2017 року позивач приймав участь у засіданні атестаційної комісії, надавав відповіді на запитання щодо його діяльності. При цьому, звіт про свою діяльність не надав, що підтверджується протоколом засідання комісії та описом документів, які були направлені ним на ім`я голови атестаційної комісії.

Відповідно до протоколу засідання атестаційної комісії від 29 вересня 2017 року № 4 присутніми на засіданні були 9 членів, тому відповідно до пункту 16 Положення засідання атестаційної комісії було правомочним, що спростовує висновок суду першої інстанції про те, що у протоколі від 29 вересня 2017 року відсутні відомості про наявність кворуму.

При вирішенні даного спору апеляційним судом враховано, що 29 вересня 2019 року проводився повторний розгляд атестаційної справи ОСОБА_1 у зв`язку з оскарженням ним рішення атестаційної комісії, яке було прийнято 01 червня 2017 року за результатами позачергової його атестації.

Позивач був присутнім на засіданні комісії, йому надавалася можливість надати пояснення та зверталася увага на те, що ним повторно не був поданий звіт про свою діяльність.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд правильно вважав, що відсутні підстави для висновку, що позачергова атестація ОСОБА_1 була проведена без дотримання Положення про атестацію наукових працівників.

Згідно витягу з протоколу № 9 засідання вченої ради інституту біохімії від 17 жовтня 2017 року, на якому було затверджене рішення атестаційної комісії від 29 вересня 2017 року, Вчена рада інституту звернула увагу на те, що ОСОБА_1 не надав звіт про виконану наукову роботу, а у матеріалах, надісланих поштою на ім`я директора, були представлені його наукові здобутки, що розглядалися при атестації у 2015 році. Будь-які результати роботи за 2017 рік відсутні.

Та обставина, що повторний розгляд атестаційної справи позивача був названий у наказі «повторна атестація», не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Як встановлено апеляційним судом 29 вересня 2017 року був проведений повторний розгляд атестаційної справи позивача, предметом розгляду була діяльність позивача за той же період, що і позачергова атестація, атестаційна комісія розглядала ті ж самі матеріали, які були предметом розгляду 01 червня 2017 року, а також надано можливість позивачу подати додаткові матеріали та звіт про його наукову діяльність за атестаційний період.

Положення про атестацію наукових працівників, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не містило порядку проведення повторного розгляду атестаційної справи наукового працівника, тому відсутні підстави для висновку, що проведена відповідачем повторна атестація позивача за тими ж матеріалами, що були предметом першого розгляду, враховуючи оскарження рішення атестаційної комісії позивачем, не відповідає нормам діючого законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про професійний розвиток працівників» результати атестації можуть бути оскаржені працівником у порядку, встановленому законодавством.

Такий порядок встановлений пунктом 22 Порядку, згідно з яким рішення щодо результатів атестації може бути оскаржене науковим працівником керівнику наукової установи чи установи або організації вищого рівня протягом одного місяця з дня його прийняття, що не зупиняє його виконання.

Пунктом 21 Положення визначено, якщо за результатами атестації наукового працівника визнано таким, що не відповідає займаній посаді, керівник наукової установи має право протягом двох місяців з дня затвердження вченою радою результатів атестації перевести цього працівника за його згодою на іншу роботу, що відповідає його кваліфікації. У разі незгоди наукового працівника з переведенням на іншу роботу або неможливості його переведення трудовий договір з ним у той же термін може бути розірвано відповідно до законодавства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після затвердження результатів атестації для працівника наступають наслідки у вигляді переведення на іншу роботу або звільнення, а тому висновок апеляційного суду про те, що рішення атестаційної комісії про невідповідність працівника займаній посаді не підлягає окремому оскарженню в судовому порядку, є неправильним.

Проте, відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність судового рішення апеляційного суду, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року , оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук