Постанова

Іменем України

21 січня 2020 року

м. Київ

справа № 757/65872/17-ц

провадження № 61-4580св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Зайцева А .Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства «Укрзалізниця» на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 рокувскладі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С .Г.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона на підставі контракту, 08 лютого 2017 року була прийнята на посаду директора департаменту корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця».

19 вересня 2017 року вона подала заяву про призупинення дії щорічної відпустки, наданої відповідно до наказу від 08 вересня 2017 року № 4693 у зв`язку з сімейними обставинами та заяву про звільнення із займаної посади відповідно до статті 38 КЗпП України в зв`язку з виходом на пенсію.

Проте, 20 вересня 2017 року подала заяву про відкликання заяв про призупинення дії щорічної відпустки та про звільнення. Крім того, заявою від 20 вересня 2017 року вона проінформувала керівництво ПАТ «Укрзалізниця» про те, що вона перебуває на лікарняному з 20 вересня 2017 року.

Разом з тим, 20 вересня 2017 року відповідачем видано наказ про звільнення позивача із займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України.

Враховуючи викладене, просила визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) від 20 вересня 2017 року № 2426/ос про її звільнення за статтею 38 КЗпП України та поновити на посаді директора департаменту корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» з 20 вересня 2017 року, стягнути грошову компенсацію за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді директора департаменту корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» з 20 вересня 2017 року.

Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 283 318,44 грн без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 140 137,58 грн без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.

У задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач скористалась наданим їй правом на відкликання заяви про звільнення, а тому суд вважав, що є підстави для поновлення її на займаній посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення до ухвалення судового рішення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення суд виходив із того, що суд немає адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, змінювати підстави розірвання трудового договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) від 20 вересня 2017 року № 2426/ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади директора департаменту корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця».

Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 вересня 2017 року по 07 лютого 2018 року у розмірі 611 509,44 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки позивач подала заяву про відкликання заяви про звільнення, а тому вважав, що наказ про звільнення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, у зв`язку з чим вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення і до закінчення строку дії контракту підлягає задоволенню. Разом з тим, вважав, що вимоги позивача про поновлення на роботі не підлягають задоволенню, оскільки на час розгляду справи в суді строковий трудовий договір між сторонами закінчився, а тому трудові стосунки між сторонами на підставі контракту припинилися.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 рокуОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 вересня 2017 року по 07 лютого 2019 року в розмірі 611 509,44 грн та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 вересня 2017 року по 06 лютого 2019 року (дата винесення рішення судом апеляційної інстанції) з урахуванням встановленого судом розміру середнього заробітку у розмірі 140 137,58 грн. У іншій частині постанову залишити без змін.

У березні 2019 рокуПАТ «Укрзалізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду у задоволеній частині позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом не враховані всі фактичні обставини справи, в повному обсязі не з`ясовано обставини, що мали значення для правильного та об`єктивного вирішення справи. Також судом не застосовано вимоги частини другої статті 23 та статті 39-1 КЗпП України до встановлених судом фактичних обставин трудового спору, а саме не надано правової оцінки тій обставині, що при звільненні її достроково за ініціативою відповідача, останній не повідомив її у відповідності до пункту 2.3.5 трудового договору від 08 лютого 2017 року письмово про закінчення дії договору, не пізніше за місяць. З огляду на викладене, заявник вважав, що неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального прав призвело до неправильного висновку щодо відсутності правових підстав для поновлення її на роботі, відповідно і до розрахунку періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Касаційна скарга ПАТ «Укрзалізниця» мотивована тим, що апеляційним судом неповно досліджено усі докази у справі та неправильно застосовано норми частини першої статті 39, частини першої статті 38 КЗпП України та не враховано пункт 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», що призвело до неправильного вирішення спору в частині неправомірного звільнення позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця», у якому зазначила, що усі доводи відповідача про законність її звільнення спростовуються нормами трудового законодавства та встановленими обставинами справи, а тому вважала, що касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» задоволенню не підлягає.

У травні 2019 року АТ «Укрзалізниця» подало відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на незаконність постанови апеляційного суду, просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду у задоволеній частині позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що на підставі поданої заяви, рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 31 січня 2017 року, протокол № Ц-57/7, ОСОБА_1 з 08 лютого 2017 року переведено на посаду директора департаменту корпоративного управління ПАТ «Укразалізниця» на умовах укладення строкового трудового договору за погодженням сторін, згідно з наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 08 лютого 2017 року № 192/ос.

08 лютого 2017 року між ПАТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір № 30, за умовами якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора департаменту корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця».

Згідно з пунктом 7.3 трудового договору, цей договір припиняється: у зв`язку із закінченням строку дії договору; за угодою сторін; з ініціативи товариства у передбачених пунктах 7.3.3; у інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 8.1 трудового договору, цей договір діє з 08 лютого 2017 року по 07 лютого 2018 року включно.

19 вересня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення із займаної посади відповідно до статті 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію з 20 вересня 2017 року.

20 вересня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію.

20 вересня 2017 року ОСОБА_1 направила лист та повідомила відповідача про перебування на лікарняному з 20 вересня 2017 року.

20 вересня 2017 року ПАТ «Укрзалізниця» видано наказ (розпорядження) № 2426/ос про припинення трудового договору (контракту), за умовами якого ОСОБА_1 звільнено з 20 вересня 2017 року з посади директора департаменту корпоративного управління за статтею 38 КЗпП України, на підставі заяви ОСОБА_1 від 19 вересня 2017 року. Причини звільнення: за власним бажанням в зв`язку із виходом на пенсію за віком, як мати дитини-інваліда.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що наказ про її звільнення є незаконним, оскільки нею було подано заяву про відкликання заяви про звільнення, а також проінформовано керівництво про перебування на лікарняному з 20 вересня 2017 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта статті 24 КЗпП України).

Відповідно до частини другої статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

Як встановлено судами та зазначалось вище, позивач 19 вересня 2017 року подала, а 20 вересня 2017 року відкликала свою заяву про звільнення з роботи.

За таких обставин, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши, що позивач подала заяву про звільнення, проте її відкликала, обґрунтовано вважав, що наказ про звільнення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, у зв`язку з чим вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення і до закінчення строку дії контракту підлягає задоволенню. Також правильними є висновки і про те, що вимоги позивача про поновлення на роботі не підлягають задоволенню, оскільки на час розгляду справи в суді строковий трудовий договір між сторонами закінчився, а тому трудові стосунки між сторонами на підставі контракту припинилися.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства «Укрзалізниця» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев