ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/3976/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Саленка Я.Ю.,

представника відповідача Коваля Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження, суддя Кушнова А.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, третя особа - приватний виконавець Виконавчого округу Київської області Телявський Анатолій Миколайович про визнання неправомірними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, третя особа - приватний виконавець Виконавчого округу Київської області Телявський Анатолій Миколайович, в якому просила:

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 13.06.2019 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 53013,92 грн. у виконавчому провадженні №56007650;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 13.06.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 18401,99 грн. у виконавчому провадженні №56007650.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 13.06.2019 про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у виконавчому провадженні №56007650 у розмірі 50981,49 грн., визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 13.06.2019 про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат у виконавчому провадженні №56007650 у розмірі 18401,99 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати повністю рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що висновки Київського окружного адміністративного суду щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від фактично стягнутої суми та про стягнення витрат виконавчого провадження виходячи з фактично стягнутих сум прямо суперечать чинному законодавству України, оскільки відповідно до ч.3 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, а згідно ч.2 ст.27 Закону виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, і у чинній редакція ч.2 ст.27 Закону була сформована законодавцем 03.07.2018, у той час, як спірні правовідносини між сторонами виникли 13.06.2019 (дата прийняття приватним виконавцем оскаржуваних постанов), тобто на час існування чинної редакції ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», яка не передбачає жодних прив`язок до фактично стягнутих сум.

Крім того, апелянт просить врахувати висновки викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/8425/19 від 13.08.2019, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/6749/19 від 10.07.2019, постанові Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/9813/19-а від 18.09.2019, постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №857/7970/19 від 30.09.2019.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу та просив врахувати його доводи.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорту громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого Подільським РУ ГУ МВС України в місті Києві 12.03.1998 (том 1 а.с. 64-67).

16.03.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем на підставі заяви ПАТ «Укрсоцбанк» від 05.03.2018 №169-1425219 (т.1 а.с. 99) відкрито виконавче провадження №56007650 з примусового виконання виконавчого листа №758/6568/16-ц, виданого 11.05.2017 Подільським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 05.04.2007 №380/338/07-Пі у розмірі 522304,72 грн. та судовий збір у розмірі 7834,57 грн., а всього стягнуто суму у розмірі 530139,29 грн. (т.1 а.с. 100).

Стягувечем ПАТ «Укрсоцбанк» на авансування витрат виконавчого провадження внесено кошти на рахунок приватного виконавця Говорова П.В. у розмірі 10602,79 грн. (т.1 а.с.101).

У пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2018 №56007650 (т.1 а.с. 107) приватним виконавцем зазначено про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню, а саме 53013,93 грн.

У цей же день, тобто 16.03.2018, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем складено Розрахунок основної винагороди за ВП №56007650, який направлено боржнику (т. 1 а.с. 108).

У Розрахунку основної винагороди за ВП №56007650 вказано, що розмір основної винагороди за виконавчим провадженням розраховується за формулою:

А х 10% = W,

де А - сума, що підлягає стягненню або вартість майна, що підлягає передачі за виконавчим документом;

W - сума основної винагороди приватного виконавця.

Отже, розрахунок основної винагороди за ВП №56007650 складає:

530139,29 грн. х 10% = 53013,92 грн.

16.03.2018 в межах виконавчого провадження №56007650 розпочато примусове виконання виконавчого листа Подільського районного суду міста Києва від 11.05.2017 №758/6568/16-ц шляхом винесення постанови про арешт майна боржника (а.с. 60, 110).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що з метою виявлення рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, виконавець направив до відповідних реєструючих установ відповідні запити (т. 1 а.с.117-122,125).

13.06.2018 приватним виконавцем Говоровим П.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, що можуть міститися на рахунках у різних установах банку (т.1 а.с.126).

Постановою приватного виконавця Говорова П.В. від 04.02.2019 внесено виправлення до документу «Постанова про арешт коштів боржника» №56007650 від 13.06.2018 із зазначенням: «окрім коштів, що містяться на картковому рахунку боржника, відкритому в АТ «Ощадбанк», які надходять на зазначений рахунок як кошти пенсійного забезпечення» (т.1.а.с.167).

12.07.2018 приватний виконавець виніс постанову про розшук майна боржника, а саме належного боржнику на праві власності автомобіля марки Chery, модель S11QQ, 2007 р.в., колір - бежевий, д.н.з. НОМЕР_3 (т.1 а.с.138).

13.09.2018 приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (т.1 а.с.152).

28.01.2019 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт Ѕ частини земельної ділянки, загальною площею 2,0474 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222080300:07:001:0020, місцезнаходження: Київська область, Іванківський район, с/рада Блідчанська, що належить боржнику на праві приватної власності (т.1 а.м.162).

Цього ж дня, 28.01.2019 приватним виконавцем Говоровим П.В. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №56007650 - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (т.1 а.с.164).

23.04.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 надано звіт №20190128/02 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 (т.1 а.с.101, 176-206).

11.06.2019 приватний виконавець отримав заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення виконавчого документа та надання звіту про використання авансового внеску в сумі 10602,79 (т.1 а.с. 231-232).

13.06.2019 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В., керуючись пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (т.1 а.с. 239).

Цього ж дня, 13.06.2019 приватний виконавець Говоров П.В. виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнув з боржника у виконавчому провадженні №56007650 ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 53013,92 грн., що складає 10% від суми, що підлягає стягненню - 530139,29 грн. (т. 1 а.с.235).

Також 13.06.2019 приватний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження №56007650 в розмірі 18401,99 грн. (т.1 а.с.237).

Не погодившись з постановами приватного виконавця Говорова П.В. від 13.06.2019 про стягнення з боржника у виконавчому провадженні №56007650 основної винагороди в розмірі 53013,92 грн. та витрат виконавчого провадження в розмірі 18401,99 грн., позивач оскаржила вказані постанови до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову від 13.06.2019 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від повної суми, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом, відповідач дійшов неправомірного висновку про наявність встановлених законом для цього підстав, що не відповідає приписам Закону №1404, Закону №1403, Порядку №643, що свідчить про протиправність такої постанови в частині стягнення з позивача основної винагороди в сумі 50981,49 грн., а оскаржувана постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не відповідає вимогам Інструкції №512/5, отже також є протиправною, що є підставою для її скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404, у редакції на момент винесення оспорюваних постанов).

Згідно із ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктами 9, 10 частини 1 статті 39 Закону №1404 передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Згідно зі статтею 42 Закону №1404, кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, мета виконавчого провадження полягає в примусовому виконанні рішень.

Частиною 3 статті 45 Закону №1404 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1403).

Згідно з частинами 1-3 статті 31 Закону №1403 за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом положень частин 4, 5 статті 31 Закону №1403 основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Частинами 6-7 статті 31 Закону №1403 встановлено, що основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини 7 статті 37 Закону №1403 приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця" (далі - Постанова №643, дата набрання чинності - 05.10.2016).

Так, за приписами пункту 19 Постанови №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Щодо правомірності винесення відповідачем постанови від 13.06.2019 про стягнення з позивача як боржника у виконавчому провадженні №56007650 основної винагороди в розмірі 53013,92 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2018 №56007650 (т.1 а.с. 107) приватним виконавцем зазначено про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню, а саме 53013,93 грн.

У цей же день, тобто 16.03.2018, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем складено Розрахунок основної винагороди за ВП №56007650, який направлено боржнику (т. 1 а.с. 108).

13.06.2019, в день винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу №758/6568/16-ц від 08.02.2017, відповідачем винесено спірну постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 53013,92 грн., розрахованої у розмірі 10% від повної суми, що підлягала стягненню за вказаним виконавчим листом - 530139,29 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що у позовній заяві позивач погоджується з тим, що відповідачем вчинялись виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документу №758/6568/16-ц від 08.02.2017, в якому позивач є боржником.

При цьому, позивач у позові визнає правомірність стягнення основної винагороди за вчинення виконавчий дій з виконання виконавчого листа №758/6568/16-ц від 08.02.2017, в якому вона є боржником, у розмірі, розрахованому виходячи з 10% фактично стягнутої суми у виконавчому провадженні №56007650, а саме 20343,34 грн., у зв`язку з чим основна винагорода приватного виконавця складає 2032,43 грн. (10% від вказаної суми).

Отже підстави позову із обґрунтуванням неправомірності постанови відповідача від 13.06.2019 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №56007650 стосуються основної винагороди в сумі 50981,49 грн. (530139,29 грн.-2032,43 грн.), з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19 Постанови №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10% стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Виходячи з вищевикладеного, обов`язковими умовами стягнення винагороди приватного виконавця є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Крім того, законодавець чітко визначив, що основна винагорода приватного виконавця стягується з фактично стягнутої суми; розмір винагороди вираховується також з фактично стягнутої суми.

Водночас, повернення виконавчого документу за заявою стягувача не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого приватним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу, що і мало місце в даному випадку.

Вищезазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13, від 19.09.2018 у справі №804/8289/16.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення приватним виконавцем не будь-яких дій, пов`язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дії, за наслідками яких було стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто за своїм призначенням винагорода стягується саме за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5, в редакції - чинній на час винесення спірної постанови), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає в матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Тобто, відповідно до вказаного пункту, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутої основної винагороди приватного виконавця, тим самим законодавець підтверджує, що основна винагорода стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

При стягненні основної винагороди без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди або ж стягнення його без реального виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №5600675, боржником в якому є позивач, 13.09.2018 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконавчого провадження №56007650 у розмірі 20% від пенсії боржника.

В рамках виконавчого провадження №56007650 на підставі постанови приватного виконавця Говорова П.В. від 13.09.2019 з пенсії боржника за виконавчим документом №758/6568/16-ц фактично стягнуто суму у загальному розмірі 20343,34 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку пенсійних виплат ОСОБА_1 (т.1 а.с.76), платіжними дорученнями (т.1 а.с.170, 172, 175, 218, 242, 250), звітами ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві (Подільський район) про здійснення відрахування та виплати відносно ОСОБА_1 (т.1 а.с.220, 249), а також випискою по картковому рахунку АТ «Державний ощадний банк» (т.1 а.с.146-147), та не заперечується позивачем.

Отже, в рамках виконавчого провадження №56007650 з боржника ОСОБА_1 відповідачем фактично стягнуто суму у загальному розмірі 20343,34 грн., що є підставою для стягнення з позивача суми основної винагороди на користь приватного виконавця в розмірі 10% від фактично стягнутої суми.

В той же час, кошти в сумі 50981,49 грн. з боржника не стягувались у зв`язку з поданням заяви представником АТ «Укрсоцбанк» про повернення виконавчого документа стягувачу, а відтак відсутні підстави для стягнення з позивача на користь приватного виконавця Говорова П.В. основної винагороди, розрахованої виходячи з повної суми стягнення за виконавчим документом.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів вчинення дій, спрямованих на повне виконання виконавчого документу, а саме стягнення коштів або реалізацію майна боржника на суму стягнення у розмірі 50981,49 грн.

Таким чином, дії приватного виконавця Говорова П.В. не призвели до фактичного стягнення заборгованості, а тому, не є достатніми підставами для стягнення з позивача суми основної винагороди.

Колегія суддів звертає увагу, що у разі стягнення суми основної винагороди відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404 без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, що свідчить про протиправність спірної постанови.

Вищезазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, яку викладено у постанові від 19.06.2019 у справі № 824/172/18-а.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що приймаючи оскаржувану постанову від 13.06.2019 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від повної суми, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом, відповідач дійшов неправомірного висновку про наявність встановлених законом для цього підстав, що не відповідає приписам Закону №1404, Закону №1403, Порядку №643, що свідчить про протиправність такої постанови в частині стягнення з позивача основної винагороди в сумі 50981,49 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у вказаній частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів апелянта про те, що висновки Київського окружного адміністративного суду щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від фактично стягнутої суми суперечать чинному законодавству України, оскільки виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, тобто на час існування чинної редакції ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», яка не передбачає жодних прив`язок до фактично стягнутих сум, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» в жодній з редакції цього Закону не зазначав, при цьому, колегія суддів зазначає, що редакції ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» дійсно зазнала змін, у зв`язку з прийняттям Закону України № 2475-VIII від 03.07.2018, однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання, і початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди приватного виконавця, що і було вчинено ним, оскільки у пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2018 №56007650 (т.1 а.с. 107) приватним виконавцем зазначено про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню, а саме 53013,93 грн., що фактично, відповідає і новій редакції ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», однак, з урахуванням вимог ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження", 13.06.2019, в день винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу №758/6568/16-ц від 08.02.2017, відповідачем мало би бути винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі і 10% від фактично стягнутої суми, що підлягала стягненню за виконавчим листом - 20343,34 грн., що б відповідало вимогам законодавства.

Перевіряючи правомірність спірної постанови від 13.06.2019 про стягнення витрат виконавчого провадження №56007650 в сумі 18401,99 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 42 Закону №1404 кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься, зокрема, у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1300/29430, затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження.

Відповідно до розділу І "Види витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, належать:

1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку.

3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.

4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.

5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.

6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.

7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою.

8. Сплата судового збору.

9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до розділу ІІ "Розміри витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, визначено:

1. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №967/1218/869 "Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2013 року за №1887/24419.

2. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

3. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 5 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості розшукових дій, визначених законодавством.

4. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України "Про судовий збір".

5. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

6. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.06.2019 відповідач виніс постанову про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження №56007650 в сумі 18401,99 грн.

Як вбачається зі спірної постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, у ході виконавчих дій були понесені витрати на загальну суму 18401,99 грн. на такі види виконавчих витрат, як витрати на АСВП, офісний папір, рекомендовані листи з поштовими марками, ПММ (бензин), канцелярські товари, друк документів, витрати на залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості арештованого майна, витрати, пов`язані зі зберіганням арештованого майна (т.1 а.с.237).

При цьому, в порушення вимог Інструкції №512/5 приватний виконавець у спірній постанові про стягнення витрат виконавчого провадження не зазначає суми витрат на кожен із вказаних видів, а лише вказує загальний розмір витрат, який відповідними доказами не підтверджений.

Так, відсутність у постанові про стягнення витрат виконавчого провадження від 13.06.2019 відомостей про суму витрат виконавчого провадження кожного виду із відповідними підтверджуючими документами та ненадання даних доказів відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції, не дозволяє перевірити правильність та обґрунтованість визначення витрат виконавчого провадження у спірній постанові.

Відтак, оскільки оскаржувана постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не відповідає вимогам Інструкції №512/5, отже є протиправною, що є підставою для її скасування.

Щодо доводів апелянта про необхідність врахувати висновки викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/8425/19 від 13.08.2019, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/6749/19 від 10.07.2019, постанові Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/9813/19-а від 18.09.2019, постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №857/7970/19 від 30.09.2019, колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути враховані, оскільки не є висновками Верховного Суду, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов